Рішення № 32271399, 01.07.2013, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/4599/13-ц

Провадження №2/592/1593/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2013 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі: головуючого - судді Котенко О.А., при секретарі - Чайка Т.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня №4», ОСОБА_3 про виключення даних з медичної карточки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, який обрунтовує тим, що він працював на Сумському чавуноливарному підприємстві «Центролит» з 1978 року по 21 квітня 1983 року - варником рідкого скла ливарного виробництва зі шкідливими умовами праці в цеху № 2. При виконанні виробничого завдання він був забезпечений захисними засобами зокрема респіраторами РУ- 60м, але вони були не ефективні. Противогазів КД, які б були ефективні при використанні аміаку на час його роботи на заводі «Центролит» в місті не було. В квітні 1983 року при виконанні професійних обов'язків по виробництву рідкого скла, виконанні ним роботи за новою технологією варіння рідкого скла з карбамідом (Інструкція №38к 1983 року), коли в нього дійсно погіршився стан в зв'язку з дією на його організм промислового отрути - аміаку у нього виникло погіршення здоров`я про що було повідомлено широке коло осіб та організацій: медики, адміністрація підприємства, Ковпаківська санітарно - епідеміологічна служба міста Сум. Коли в позивача дійсно погіршився стан здоров`я він звернувся за допомогою до цехового лікаря ОСОБА_3, яка на той час працювала лікарем - терапевтом в Комунальній установі «Сумська міська клінічна лікарня №4». Але лікар ОСОБА_3 при огляді вносить в його медичну карточку спочатку одні дані щодо наявності захворювання, а потім без зміни дати без дослідження його стану здоров`я, між рядками вносить інші дані, що потягли в послідуючому викривлення та неможливість надати допомогу та встановити об`єктивну істину погіршення стану його здоров`я. В свою чергу санепідеміологічна станція Ковпаківського району міста Сум (правонаступник - Сумська міська санітарно - епідеміологічна станція м. Суми) всупереч об'єктивним фактам надає не достовірні дані, які викладені в санітарно-гігієнічній характеристиці, при цьому не зазначає, що його робота пов'язана з шкідливими умовами праці за №188 від 20.03.1985 року, але ці викривлені дані надаються до Харківського і Київського НДІ, які позбавили можливості встановити належну картину і причину завдання шкоди його здоров`ю, тим більше що в ній надані також недостовірні дані щодо відсутності періодичних медичних оглядів ( в наказах МОЗ СРСР № 500,700 чітко зазначено необхідність її регулярного проведення). Виключення даних, внесених лікарем-терапевтом Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня №4» ОСОБА_3 14 квітня 1983 року в медичну карточку ОСОБА_1 щодо діагнозу: «Вегетосудинна дістонія з проявами ангіоспазму» та направлення нових даних до Київського науково-дослідного інституту медицини праці дійсних даних концентрацїї парів аміаку під час виконання позивачем трудових обов'язків та їх впливу на стан його здоров`я з лютого по 21 квітня 1983 року дасть змогу встановити дійсну причину погіршення його стану здоров`я в період виконання роботи, пов'язаної з шкідливими умовами праці та без належних засобів захисту органів дихання. Позивач просить суд ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідачів виключити дані, що внесені лікарем-терапевтом Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня №4» ОСОБА_3 від 14 квітня 1983 року в медичну карточку ОСОБА_1 щодо діагнозу: «Вегетосудинна дистонія з проявами ангіоспазму, астенічний синдром».

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з зазначених підстав.

В судове засідання представник відповідача Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня №4» не з'явився, надали до суду заперечення на позов, в якому зазначили, що як вбачається з матеріалів справи, 13 квітня 1983 року ОСОБА_1 звертався з скаргами на погіршення стану здоров'я до оздоровчого пункту підприємства, а 14 квітня 1983 року звернувся до поліклініки на амбулаторний прийом до ОСОБА_3, яка обстеживши його та встановивши діагноз - вегето-судинну дистонію, астенічний синдром, порекомендувала йому консультацію у невропатолога та окуліста з питання працевлаштування. Ознак отруєння виявлено не було. Підстав для надання йому лікарем в зв'язку з цим медичної допомоги не було виявлено. Позивач пройшов 22 квітня 1983 року огляд у окуліста, який встановив йому діагноз гіперметропічний астигматизм обох очей, про що свідчить запис в амбулаторній картці. Невропатолога він не відвідував. Факт погіршення стану здоров'я позивача в квітні 1983 року в результаті отруєння та заподіяння шкоди його здоров'ю в результаті бездіяльності лікаря не підтверджується доказами в справі. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23.12.1987 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до Сумського заводу «Центролит» про відшкодування шкоди, судом встановлено, що здоров'ю позивача умовами праці на Сумському заводі «Центролит» шкода не заподіяна. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21.02.1992 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського заводу «Центролит» про відшкодування шкоди, встановлення факту пошкодження його здоров'я на заводі «Центролит» встановлено, що адміністрація заводу, комісія з охорони праці та профспілковий комітет відмовили у складанні акту про нещасний випадок за тими мотивами, що такий факт не підтвердився. При розгляді справи суд встановив, що нещасного випадку з ОСОБА_1 на робочому місці не було, акт про нещасний випадок не складався, інститут профзахворювань приходить до висновку, що захворювання ОСОБА_1 не пов'язані з роботою. За висновком Харківського НДІ гігієни праці та профзахворювань у ОСОБА_1 профзахворювання не встановлено. Київським НДІ гігієни праці та профзахворювань в 1985 та 1988 роках виносились висновки про відсутність у позивача професійного захворювання. Порушень обов'язків, передбачених Положенням про лікаря - терапевта, затвердженого наказом № 1000 від 23 вересня 1981 року Міністра охорони здоров'я СРСР в діях ОСОБА_3 судами (зокрема ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 09.01.2007 року) встановлено також не було. Встановлено, що дії лікаря відповідали вимогам чинного законодавства, узгоджувались з положеннями міжнародних правових актів. Як вбачається з запису лікаря в картці амбулаторного прийому позивача, вона встановила йому діагноз вегето-судинна дистонія, астенічний синдром, і цей діагноз був остаточним, а не попереднім, як це помилково стверджував позивач. З запису також вбачається, що встановлення цього діагнозу супроводжувалось вимірюванням тиску позивача, показники якого були в межах норми, що дало підстави відповідачеві зробити висновок про те, що ОСОБА_1 є терапевтично здоровим і не викликало необхідності надавати йому за такого діагнозу медичну допомогу лікарськими препаратами. Просять суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала заперечення на позов, в якому зазначила, що ОСОБА_1 прийшов до неї, як до лікаря-терапевта на амбулаторний прийом до поліклініки. 14.04.1983 року вона його обстежила та встановила діагноз: вегето-судинна дистонія, астенічний синдром, порекомендувала консультацію невропатолога та окуліста з питань працевлаштування. При цьому ніяких скаржень щодо отруєння за місцем роботи позивач не висловлював і не пов'язував погіршення стану здоров`я саме з отруєнням, про що свідчать записи в його медичній картці. В його медичній картці амбулаторного хворого (форма №025/у), яка є основним первинним медичним документом хворого, що лікується амбулаторно чи на дому, і заповнюється на усіх хворих при першому зверненні за медичною допомогою в даний медичний заклад, вона, як лікар, зробила всі необхідні записи, а саме вказала: скарги хворого, анамнез захворювання, об'єктивний статус, діагноз та рекомендації. Ведення картки амбулаторного хворого на той час регулювалось Типовою Інструкцією щодо заповнення форм первинної медичної документації лікувально- профілактичних закладів (без документів лабораторій), затвердженою наказом М3 СРСР №1030 від 04.10.1980 року. Згідно цієї Інструкції встановлення діагнозу хворого, який звернувся до поліклініки за медичною допомогою, являється обов'язковим. Оскільки в даному випадку вона, як лікар, встановила позивачу діагноз при першому його зверненні, то цей діагноз був записаний в його медичній картці 14.04.2013 року і відсутні законні підстави для виключення запису щодо встановленого лікарем 14.04.1983 року діагнозу з медичної картки хворого ОСОБА_1, підстав для зміни цього діагнозу не вбачається, бо він неодноразово був підтверджений висновками інших медичних установ. Рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області від 09.01.2007 року ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання бездіяльністю дії лікаря ОСОБА_3 Тому, вона вважає, що обставини, встановлені рішенням Апеляційного суду Сумської області від 09.01.2007 року не підлягають доказуванню в даній цивільній справі, бо стосуються особисто її та її професійної діяльності. Факт погіршення стану здоров'я позивача в квітні 1983 року в результаті отруєння та заподіяння шкоди його здоров'ю із-за бездіяльності лікаря не підтверджуються доказами в справі. Правильність встановленого нею ОСОБА_1 діагнозу підтверджується висновком лікарсько-експертної комісії Київського НДІ гігієни праці та професійних захворювань, з якого вбачається, що це захворювання не пов'язане з умовами праці позивача. Факт отруєння ОСОБА_1 не знайшов підтвердження. Просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, пояснення відповідача ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з таких підстав:

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 17.04.1978 року по 21.04.1983 року працював на Сумському чавуноливарному заводі «Центролит», в тому числі з 12.05.1979 року по день звільнення варником рідкого скла.

Відповідач ОСОБА_3 протягом 1983 року працювала лікарем-терапевтом цехової служби Сумської міської лікарні №4.

Відповідно до п.5 та п.6 Додатку №3 до наказу №12 від 03.01.1978 року «Положення про лікаря-дільничного терапевта цехової лікарської дільниці» «основной задачей врача-участкового терапевта цехового врачебного участка является оказание рабочим и служащим участка квалифицированной терапевтической помощи, участие в проведении профилактических мероприятий по предупреждению и снижению заболеваемости с временной утратой трудоспособности, профессиональных заболеваний и инвалидности, оказание первой врачебной помощи при острых отравлениях и заболеваниях. В соответствии с основной задачей врач-участковый терапевт цехового врачебного участка осуществляет: а) раннее выявление заболеваний, свовременную диагностику и квалифицированное лечений больных; б) оказание медицинской помощи при внезапных заболеваниях и профессиональных отравлениях на производстве; м) направление в санэпидемстанцию экстренного извещения при выявлении инфекционного заболевания, пищевого или профессионального отравления или заболевания».

В медичну карточку ОСОБА_1 14.04.1983 року лікарем ОСОБА_3 були послідовно внесені дані, а саме щодо скарг ОСОБА_1, встановленого лікарем стану здоров'я ОСОБА_1 на підставі обстеження позивача, діагноз, а також направлення для консультації до лікарів-спеціалістів - невролога та окуліста (витяг - а.с.4).

Припущення позивача, що лікарем ОСОБА_3 в його медичну карточку були внесені інші дані, що потягли неможливість встановити дійсну причину погіршення стану його здоров'я, не підтверджені доказами.

Згідно з ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Так, рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області від 09.01.2007 року (а.с.18-21) встановлено, що 13 квітня 1983 року ОСОБА_1 звертався зі скаргами на погіршення стану здоров'я до оздоровчого пункту підприємства, а 14 квітня 1983 року звернувся до поліклініки на амбулаторний прийом до ОСОБА_3 14 квітня 1983 року ОСОБА_3, обстеживши позивача, встановила діагноз - вегето-судинну дистонію, астенічний синдром, порекомендувала йому консультацію у невропатолога та окуліста з питання працевлаштування. Ознак отруєння виявлення не було. Підстав для надання йому лікарем у зв'язку з цим медичної допомоги не було виявлено. З оглянутою в судовому засіданні медичної картки позивача вбачається, що 22 квітня 1983 року ОСОБА_1 пройшов огляд у окуліста, який встановив йому діагноз «гіперметропічний астигматизм обох очей», невропатолога позивач не відвідував.

Цим же рішенням суду встановлено, що в діях ОСОБА_3 не вбачається і порушень її обов'язків, передбачених Положенням про лікаря-терапевта, затвердженого наказом №1000 від 23.09.1981 року МОЗ СРСР. Лікар ОСОБА_3 встановила ОСОБА_1 діагноз «вегето-судинна дистонія, астенічний синдром», який був остаточним, а не попереднім. ОСОБА_3 після встановлення нею позивачеві неврологічного діагнозу та відсутності необхідності з врахуванням його об'єктивного стану надання йому допомоги з застосуванням медичних препаратів, направила позивача до лікарів інших спеціальностей для вирішення питання працевлаштування. Залучення ОСОБА_3 до своєї роботи лікарів інших спеціальностей узгоджується з п.4 Положення про лікаря-терапевта.

Висновками лікарсько-експертної комісії Київського НДІ гігієни праці та професійних захворювань (а.с.28, 30, 31), Клінікою професійних захворювань Інституту медицини праці (а.с.32) підтверджується правильність встановленого лікарем ОСОБА_3 діагнозу ОСОБА_1 і що захворювання, встановлене позивачу, не пов'язане з умовами праці. Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 21.02.1992 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського заводу «Центролит» про відшкодування шкоди факту ушкодження здоров'я позивача, факту його отруєння чи нещасного випадку з ОСОБА_1 на робочому місці встановлено не було.

З врахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня №4», ОСОБА_3 про виключення даних з медичної карточки, і в задоволенні позовних вимог відмовляє.

Керуючись ст.16 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 213-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня №4», ОСОБА_3 про виключення даних з медичної карточки, за необґрунтованістю.

На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під чає проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А. Котенко