Ухвала суду № 32271144, 02.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1019/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Кравченку С. В.

за участю представників сторін:

позивач : Семко Юрій Анатолійович

відповідач (апелянт) : Баранюк Ігор Георгійович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницьке" до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмільницьке" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року адміністративний позов було задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вищевказаного адміністративного позову.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення вищевказаної апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної та першої інстанції встановлено, що в період з 30.01.2013 року по 07.02.2013 року посадовими особами Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Хмільницьке" щодо формування податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Ареал" за червень 2011 року, ТОВ "Уніком" за вересень 2011 року, ТОВ "Атаман Авто" за грудень 2011 року.

В ході проведеної перевірки перевіряючими встановлено порушення п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України. За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки № 16-22-00692245 від 14.02.2013 року.

Висновки проведеної перевірки знайшли своє відображення у прийнятому податковому повідомленні - рішенні форми "Р" № 0000032200 від 01.03.2013 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року, з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року в сумі 88394,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності висновків акту перевірки, натомість позивач надав необхідний і достатній обсяг доказів на підтвердження правомірності своїх дій та незаконності та необґрунтованості висновків акту перевірки. Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно п. п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугувало відображене в акті перевірки № 16-22-00692245 від 14.02.2013 року судження ревізора - інспектора про те, що господарські операції між ТОВ "Хмільницьке" та ТОВ "Ареал", ТОВ "Уніком", ТОВ "Атаман-Авто" не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим позивачем, на думку податкового органу, порушені вищенаведені вимоги чинного законодавства України.

До складу податкового кредиту було віднесено суми податку на додану вартість за червень 2011 року в сумі 804,17 грн. та за липень 2011 року в сумі 781,99 грн., які сплачені внаслідок здійснення закупки ветеринарних препаратів та інструментів у ТОВ "Ареал", яка відбувалась відповідно до договору купівлі - продажу № 140111-18-1 від 14.01.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Ареал".

Відповідно до вищезазначеного договору розрахунки за товар проводяться протягом 5 днів з дати отримання товару на складі покупця. Факт купівлі товару за вищезазначеним договором, а саме ветеринарних препаратів та інструментів, та використання їх в господарській діяльності позивача підтверджується наступними первинними документами, дослідженими судом:

- видатковими накладними № 150611-18-1 від 15.06.2011 року, №210611-18-2 від 21.06.2011 року, № 250611-18-2 від 25.06.2011 року;

- податковими накладними №127 від 15.06.2011 року, № 273 від 25.06.2011 року, № 203 від 21.06.2011 року;

- платіжними дорученнями № 0200002537 від 17.06.2011 року на суму 4000,03 грн., № 0200000845 від 22.06.2011 року на суму 825,00 грн., №0200000899 від 04.07.2011 року на суму 4691,94 грн.;

- актами списання медикаментів за червень 2011 року, листопад 2011 року;

- витягом зі складських книг №1, №2, №3 за 2011 рік;

- копіями внутрішніх накладних на ветеринарні медикаменти.

Отже, сукупність вищезазначених первинних документів, які є належними та достовірними, спростовує висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій, здійснених між ТОВ "Хмільницьке" та ТОВ "Ареал".

Також, до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 1702,23 грн., яку сплачено внаслідок здійснення купівлі сітки рабиці в ТОВ "Уніком", яка відбувалась відповідно до договору купівлі - продажу № 03-11/455 від 10.05.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Уніком". Факт купівлі товару за вищезазначеним договором, а саме сітки рабиці, та використання її в господарській діяльності позивача підтверджується наступними первинними документами, дослідженими судом:

- видатковою накладною № 41 від 30.09.2011 року на загальну суму 10 213,37 грн.;

- податковою накладною №7 від 20.09.2011 року;

- витягом з книги складського обліку за 2011-2012 роки;

- платіжними дорученнями № 0100004363 від 20.09.2011 року на суму 10213,37 грн.;

- актами списання матеріальних цінностей на поточний ремонт від 21.12.2011 року.

Сукупність вищезазначених первинних документів, які є належними та достовірними, спростовує висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій, здійснених між ТОВ "Хмільницьке" та ТОВ "Уніком".

Відповідно до договіру оренди №5/0409/02, №19-09/33 від 01.04.2009 року та додаткових угод №1 від 01.04.2009 року, №12/1211-1 від 12.12.2011 року, укладених між ТОВ "Хмільницьке" та ТОВ фірма "Астарта-Київ", позивач приймає у ТОВ фірма "Астарта-Київ" в стокове платне користування першу, другу та третю групу основних засобів цукрового заводу та приєднує до свого майна. Факт отримання майна цукрового заводу та його використання в діяльності ТОВ "Хмільницьке" підтверджується актами приймання-передачі до договору оренди №19-09/33 від 01.04.2009 року.

Задля забезпечення належного функціонування наявного у позивача на підставі договору оренди цукрового заводу, позивачем укладено з ТОВ "Атаман-Авто" договір на перевезення цукрових буряків № 01-11/39 від 02.08.2011 року. Внаслідок оплати наданих ТОВ "Атаман-Авто" транспортних послуг по перевезенню цукрових буряків ТОВ "Хмільницьке", позивачем віднесено до складу податкового кредиту сплачені ним суми податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 85105,00 грн.

Відповідно до вищезазначеного договору, перевізник (ТОВ "Атаман-Авто") зобов'язується надати послуги по організації з перевезення цукрових буряків, а замовник (ТОВ "Хмільницьке") зобов'язується прийняти цукровий буряк в кількості - по факту поставки, оплата проводиться на підставі рахунку - фактури та/або видаткових накладних, що надаються продавцем.

Факт перевезення товару за вищезазначеним договором, а саме цукрового буряка підтверджується наступними первинними документами, дослідженими судом апеляційної інстанції, а саме товаротранспортними накладними та звітами по перевезенню цукрових буряків, платіжними дорученнями № 0200009664 від 28.12.2011 року на суму 500000,00 грн., 0200009784 від 29.12.2011 року на суму 506540,54 грн., актами наданих послуг №24 за період з 28.11.2011 року по 29.11.2011 року включно, № 25 за період з 27.11.2011 року по 01.12.2011 року включно , податковими накладними № 1 від 01.12.2011 року та № 2 від 01.12.2011 року.

Сукупність вищезазначених первинних документів, які є належними та достовірними, спростовує висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій, здійснених між ТОВ "Хмільницьке" та ТОВ "Атаман-Авто".

Відповідно до довідки № 222/2220/37578684 від 26.03.2013 року про результати зустрічної звірки ТОВ "Атаман-Авто" щодо документального підтвердження господарських відносин безпосередньо з ТОВ "Хмільницьке". Відповідно до висновків, які містяться в зазначеній довідці, ДПІ у Московському районі м. Харкова підтверджено наявність у період з 01.01.2011 року по 01.01.2013 року взаємовідносин між ТОВ "Атаман-Авто" та позивачем по наданню послуг з перевезення товару (цукрового буряка).

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07. 1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Зі змісту викладеного, вбачається, що необхідною умовою для включення витрат платником податків, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків та підтвердження відповідними первинними документами, у тому числі податковими накладними. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого позивачем за господарськими операціями з ТОВ "Ареал", ТОВ "Уніком" та ТОВ "Атаман-Авто", підтверджуються податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами списання матеріальних цінностей, товаротранспортними накладними, актами наданих послуг. При цьому, зазначені податкові накладні складені відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, містять усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент видачі таких податкових накладних.

Колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу щодо нездійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ареал", ТОВ "Уніком", ТОВ "Атаман-Авто", перерахування підприємством коштів без мети реального настання передбачених наслідків, а лише з метою заниження об'єкту оподаткування.

Водночас, у Інформаційному листі від 01.11.2011 №1936/11/13-11 ВАСУ зазначає, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі від 20.07.2009 року №1112/11/13-10 зокрема зазначає, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Отже, наявність підтверджуючих первинних документів та належним чином оформлених податкових накладних, товаротранспортних накладних свідчать про правомірність включення ТОВ "Хмільницьке" сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а тому збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість є протиправним.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 08 липня 2013 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.