Ухвала суду № 32271116, 02.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/796/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Калинівське районне підприємство "Агромаш" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Прокурора Калинівського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області до публічного акціонерного товариства "Калинівське районне підприємство "Агромаш" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2013 року прокурор Калинівського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства "Калинівське районне підприємство "Агромаш" про стягнення заборгованості.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.04.2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вищевказаного адміністративного позову.

Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено завчасно та належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За таких обставин, враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення (страхових внесків) відповідно до п. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР.

Так судом встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 призначена пенсія відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах за списком № 2 у зв'язку з роботою даними особами на відкритому акціонерному товаристві "Калинівське районне підприємство "Агромаш".

Згідно з розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій відповідач повинен був відшкодувати управлінню Пенсійного фонду України у Калинівському районі пенсію, виплачену на пільгових умовах в сумі 20444,24 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що виплачена управлінням Пенсійного фонду України у Калинівському районі пенсія за віком на пільгових умовах на загальну суму 20444,24 грн. підлягає відшкодуванню у порядку та строки, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією №21-1. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до абзаців 1 та 3 п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації - робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", абз. 4 п. 1 ст. 2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з абз. 4 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, враховуючи, що положення абз. 4 п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є спеціальними щодо абз. 3 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому у відповідача є обов'язок відшкодовувати органам Пенсійного фонду України суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В силу п.п.6.4 п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03р. №21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 16.01.04р. №64/8663 (далі - Інструкція), розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно із пунктом 6.1. Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п. 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

За таких обставин, сума заборгованості відповідачем не сплачена самостійно у терміни передбачені п.п.6.8 п.6 Інструкції, а тому визначається як сума страхових внесків, що своєчасно несплачені страхувальником у визначені законодавством строки і вважається простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою), що дає право органу Пенсійного фонду звернутися з позовом про стягнення даної недоїмки.

Сума заборгованості відповідача підтверджується картками особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, довідками уточнюючими особливий характер роботи чи умов праці необхідних для призначення пенсії, протоколами про призначення пенсій, розрахунками фактичних витрат на виплату доставку пенсій, повідомленнями про відшкодування пільгових пенсій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача 20444,24 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Калинівське районне підприємство "Агромаш", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.