Рішення № 32270820, 09.07.2013, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

09.07.2013

336/4822/13-ц

2/336/2245/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 липня 2013 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А.,при секретарі Лупінос Є.А., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3 про визнання довіреності та договору дарування житлового будинку недійсними,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2013 р.ОСОБА_1звернувся до суду з позовом, в якому зазначає,що 26.11.2003 р.ним була надана довіреність ОСОБА_2,якою він уповноважив ОСОБА_2прийняти у ОСОБА_4житловий будинок та земельну ділянку,що знаходяться у АДРЕСА_1 та подарувати їх ОСОБА_5

В подальшому позивач змінив свої наміри та 16.12.2003 р.надав довіреність ОСОБА_2,якою уповноважив ОСОБА_2купити на ім*я позивача житловий будинок та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,0496га(державний акт на право власності на земельну ділянку ЗП №000402 ,виданий Запорізьким міським управлінням земельних ресурсів 29.04.2003 р.),що знаходяться у АДРЕСА_1,продати за ціною та на умовах за власним розсудом вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку.

16.02.2004 р.на підставі рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя № 2-1232/2004 позивач став власником житлового будинку з побутовими та господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 497 кв.м.,що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно,виданим ОП ЗМБТІ 21.04.2004 р.за № 3391592.

Як зазначає позивач,наміру дарувати вказаний будинок ОСОБА_3.у нього не було.

ОСОБА_2, без відома позивача ,діючи на підставі довіреності від 26.11.2003 р.№ КД 3458,подарував вказаний вище житловий будинок своєму батькові ОСОБА_3,при цьому обдарований ОСОБА_3.в спірний будинок ніколи не вселявся та у ньому не мешкав.

Позивач вказує,що був всупереч своєму волевиявленню позбавлений власності,оскільки видана ним 26.11.2003 р.довіреність є результатом помилки щодо змісту повноважень та предмету цього правочину,а також прав та обов*язків сторін,які мають істотне значення,а саме позивач ніколи не мав наміру на уповноваження ОСОБА_2укладати від його імені договір дарування житлового будинку з побутовими та господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1,так як на час видачі довіреності ОСОБА_2зазначений житловий будинок не належав йому на праві власності,його власником позивач став лише 16.02.2004 р.

Посилаючись на ці обставини,про які йому стало відомо в червні 2012 р.,позивач з підстав,передбачених ст.56 ч.1,ст.59 ч.1 ЦК України в ред.1963 р.,який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, просить суд визнати недійною довіреність від 26.11.2003 р.,видану ним на ім*я ОСОБА_2,посвідчену нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6за реєстровим № КД 3458,визнати недійсним договір дарування від 24.04.2004 р.житлового будинку з побутовими та господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 497 кв.м.,укладений між ОСОБА_2,який діяв від імені ОСОБА_1на підставі доручення від 26.11.2003 р., посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6за реєстровим № 386,повернути сторони в первісний стан,поновивши реєстрацію права власності на будинок з побутовими та господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 497 кв.м.,за ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_7підтримав заявлені вимоги свого довірителя та пояснив,що на 26.11.2003 р.на час видачі позивачем довіреності ОСОБА_2,позивач мав намір уповноважити ОСОБА_2на розпорядження майном,яке фактично належало позивачеві на той час. Укладати від імені позивача договір дарування будинку з побутовими та господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 497 кв.м.,позивач ОСОБА_2не уповноважував,оскільки на той час вказаний будинок позивачеві на праві власності не належав.Помилка позивача щодо змісту повноважень ОСОБА_2та предмету правочину вплинули на його волевиявлення,а саме неправильне сприйняття позивачем істотних умов виданої ним довіреності призвело в подальшому до порушень права власності позивача на будинок,який він не мав наміру дарувати сторонній особі.За відсутності такої помилки довіреність позивачем ОСОБА_2не була б видана взагалі або її зміст був би іншим,тому вона є недійсною. Укладений ОСОБА_2на підставі цієї недійсної довіреності договір дарування є також недійсним,оскільки представник ОСОБА_2діяв від імені ОСОБА_1на підставі довіреності,яка на думку позивача вже втратила чинність,цей договір є недійсним з моменту його укладення,не створює юридичних наслідків,крім пов*язаних з його недійсністю.Про порушення своїх прав позивач дізнався в червні 2012 р.після отримання витягу БТІ про реєстрацію права власності на спірний будинок на ім*я відповідача ОСОБА_8на підставі оспорюваних правочинів. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3за довіреністю ОСОБА_9.в судовому засіданні позов визнала та пояснила,що її довіритель не був обізнаний про дійсні наміри ОСОБА_1при видачі довіреності ОСОБА_2на вчинення певних дій, відповідач ОСОБА_3не є родичем або членом сім*ї позивача,тому не заперечує,що отримав у власність спірний житловий будинок внаслідок помилки позивача,оскільки для його дарування останній не мав жодних причин. Не заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з*явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність,проти позову не заперечував.

На підставі ст.169 ЦПК України справа розглянута судом без його участі.

Всебічно вивчивши обставини справи, заслухавши сторони та їх представників,дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов заявлений обґрунтовано,підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено та перевірено доказами, що 26.11.2003 р. позивач ОСОБА_1 надав довіреність ОСОБА_2,якою уповноважив ОСОБА_2прийняти у ОСОБА_4житловий будинок та земельну ділянку,що знаходяться у АДРЕСА_1 та подарувати їх ОСОБА_5

Зазначена довіреність була посвідчена нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6за реєстровим № КД 3458.

Вказаною довіреністю ОСОБА_1надав ОСОБА_2право укладати договори дарування ,одержувати дозволи та інші необхідні документи,подавати від його імені заяви,підписувати договори,а також виконувати інші дії,пов*язані з цим доручення.

В подальшому,16.12.2003 р.ОСОБА_1видав ОСОБА_2доручення,яким уповноважив купити на ім*я позивача житловий будинок та земельну ділянку,що знаходяться у АДРЕСА_1 площею 0,0496га,продати за ціною та на умовах за його розсудом вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку.

Зазначена довіреність була посвідчена нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6за реєстровим № КД 3798.

Вказаною довіреністю ОСОБА_1надав ОСОБА_2право ведення переговорів та попереднього узгодження всіх процедурних питань,укладати договори купівлі-продажу ,одержувати дозволи та інші необхідні документи,подавати від його імені заяви,підписувати договори,одержувати належні йому грошові суми,а також виконувати інші дії,пов*язані з цим доручення.

Із змісту вказаного доручення,яке є пізнішим за часом,видно,що позивач на час її видачі ОСОБА_2не набув права власності на спірний будинок,уповноважив останнього ,в тому числі,на купівлю будинку у власність ОСОБА_1,тобто мав намір спочатку на набуття у власність житлового будинку та земельної ділянки,що знаходяться у АДРЕСА_1 площею 0,0496га,з їх можливим у подальшому відчуженням на підставі відплатних правочинів.

Такі висновки суду узгоджуються із поясненнями представника позивача про те,що позивач не мав наміру не безвідплатне відчуження свого майна,і таких повноважень ОСОБА_2не надавав,та з поясненнями представника відповідача ОСОБА_3про те,що позивач не мав підстав безвідплатно обдаровувати її довірителя.

Перевіряючи доводи позивача та його представника щодо помилки ОСОБА_1про істотні умови довіреності від 26.11.2003 р.,суд встановив наступне.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в ред.2004р.),ЦК України застосовується до цивільних відносин,що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин,які виникли до набрання чинності ЦК України,положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов*язків,що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Позивачем оспорюється довіреність від 26.11.2003 р.,в зв*язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК України в ред.1963 р.,який був чинним на час їх виникнення.

Згідно ст.56 ч.1 ЦК України(в ред.1963 р.)угода,укладена внаслідок помилки,що має істотне значення,може бути визнана недійсною за позовом сторони,яка діяла під впливом помилки.

Під помилкою у даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб*єкта,предмета чи інших істотних умов угоди,що вплинуло на її волевиявлення,при відсутності якого за обставинами справи можна вважати,що угода не була б укладена.

Позивач просив визнати недійсною довіреність від 26.11.2003 р.на ім*я ОСОБА_2В.з тих підстав,що він помилявся у тому,яке саме майно він визначив предметом дарування та щодо повноважень представника,оскільки фактично наміру на безвідплатне відчуження майна ,зазначеного у цій довіреності не мав.

В цьому сенсі помилка є наслідком прийняття позивачем внутрішнього рішення під впливом помилкових уявлень про обставини,які відносяться до вчинення такого правочину,як видача довіреності. Ця помилка передбачає ,що неправильне уявлення склалося у позивача під впливом власних помилкових розумінь щодо суттєвих обставин,за відсутності яких ,позивач не вчинив би того волевиявлення,яке в дійсності ним було зроблено шляхом видачі довіреності, при цьому помилка передбачає,що неправильне уявлення склалося у позивача без чийогось умисного впливу.

Суттєве значення в цьому сенсі має помилка відносно природи правочину та таких якостей речі,які позивач уявляв собі неправильно з урахуванням конкретних обставин справи.

Судом встановлено,що на час видачі оспорюваної довіреності від 26.11.2003 р.позивач не був власником житлового будинку та земельної ділянки,що знаходяться у АДРЕСА_1 площею 0,0496га,тому помилявся щодо наявності у нього права на розпорядження цим майном шляхом його відчуження за договором дарування,відповідно помилково уповноважив на це ОСОБА_2,неправильно сприймаючи таким чином істотні умови довіреності,яка за умови обізнаності позивача про відсутність у нього права на розпорядження майном,яке не було на той час його власністю,взагалі не була б ним видана.

Видавши пізніше за часом ОСОБА_2довіреність на купівлю-продаж спірного будинку позивач підтвердив,що його волевиявлення було направлено на відплатне відчуження цього майна.

Таким чином,позивач як довіритель на час видачі довіреності 26.11.2003 р.діяв під впливом помилки,що має істотне значення,а саме неправильно сприймав предмет та обсяг повноважень представника за цією довіреністю,оскільки його волевиявлення було направлене на відплатне відчуження майна,яке на той час йому ще не належало,право власності на спірний будинок виникло у позивача на підставі рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16.02.2004 р.після його державної реєстрації в ОП ЗМБТІ 21.04.2004 р.

Аналізуючи наведене,суд дійшов до висновку,що вимоги позивача про визнання недійсною довіреності від 26.11.2003 р.грунтуються на законі та знайшли своє підтвердження доказами,підлягають задоволенню.

При вирішенні позову про визнання недійсним договору дарування від 24.04.2004 р.,суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1-3,5 та 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства,інтересам держави та суспільства,його моральним засадам,правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Волевиявлення учасника правочину повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі ,правочин повинен бути направлений на реальне настання наслідків,обумовлених ним.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що однією з підстав недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5 та 6 ст. 203 ЦК України.

При розгляді справи суд встановив,що договір дарування був укладений всупереч внутрішній волі позивача його представником,який діяв на підставі недійсної довіреності,внаслідок укладання договору дарування не настали наслідки,які були ним обумовлені,оскільки обдарований до спірного будинку не вселявся і фактично дар не приймав.

Зазначене свідчить про те,що під час укладання договору дарування його зміст суперечив актам законодавства та моральним засадам суспільства,не відповідав внутрішній волі позивача та не мав реального настання наслідків,обумовлених ним ,наслідком чого є визнання його недійсним.

Відповідно до ст.216 ЦК України,недійсний правочин не створює юридичних наслідків,крім тих,що пов*язані з його недійсністю.У разі недійсності правочину кожна сторона зобов*язана повернути другій стороні все отримане на виконання цього правочину.

Як передбачено ст.1212 ЦК України особа,яка набула майно або зберігла його у себе без достатньої правової підстави,або коли згодом ця підстава відпала,зобов*язана повернути потерпілому це майно.

Таким чином,наслідком недійсності договору дарування є обов*язок обдарованого ОСОБА_3повернути спірний житловий будинок позивачеві ОСОБА_1із скасуванням державної реєстрації прав власності ОСОБА_3та поновленням такої реєстрації за ОСОБА_1

Оскільки іншим способом захистити права позивача неможливо, він обгрунтовано звернувся до суду з позовом про їх захист у передбачений ст.16 ЦК України спосіб шляхом визнання недійсними правочинів та поновлення його права власності на нерухоме майно.

На підставі ст.ст.56 ч.1 ЦК України в ред.1963 р., ст.16,203,215,216,1212 України,ст.3,10,11,57,60,212 -215,218 ЦПК України,суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійною довіреність від 26.11.2003 р.,видану ОСОБА_1 на ім*я ОСОБА_2,посвідчену нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6за реєстровим № КД 3458.

Визнати недійсним договір дарування від 24.04.2004 р.житлового будинку з побутовими та господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 497 кв.м.,укладений між ОСОБА_2, який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі доручення від 26.11.2003 р., посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6за реєстровим № 386.

Скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок з побутовими та господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 497 кв.м.,за ОСОБА_3 ,проведену на підставі договору дарування від 24.04.2004 р. посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6за реєстровим № 386.

Поновити реєстрацію права власності на житловий будинок з побутовими та господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 497 кв.м.,за ОСОБА_1 на підставі рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16.02.2004 р.№ 2-1232 /2004р.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.А.Галущенко