Постанова № 32269727, 08.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.07.2013р. справа №908/826/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Гези Т.Д., Москальової І.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Шкульова Л.С. по дов.;

від відповідача: ОСОБА_2 по дов.;

від третьої особи: ОСОБА_2 по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Польот», м. Бердянськ Запорізької області

на рішення господарського суду Запорізької області від 05.04.2013р. (повний текст від 08.04.2013р.) у справі №908/826/13-г (суддя Кагітіна Л.П.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Польот», м. Бердянськ Запорізької області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Бердянськ Запорізької області

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного підприємства «Імпульс», м. Бердянськ Запорізької області

про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знесення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Польот», м. Бердянськ Запорізької області, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Бердянськ Запорізької області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного підприємства «Імпульс», м. Бердянськ Запорізької області, про усунення перешкод у здійсненні ПрАТ «Польот» права власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, для чого - зобов'язання ФОП ОСОБА_3 здійснити знесення об'єкту самочинного будівництва - будівлю літ. «А2» над основною будівлею літ. «А», та будівлю літ. «А3», двох ганків до «А2», розташованих за адресою: АДРЕСА_2, за свій рахунок.

Рішенням від 05.04.2013р. у справі №908/826/13-г господарський суд Запорізької області відмовив позивачу у задоволенні позову з посиланням на те, що по-перше, в даному випадку право власності позивача на належну йому будівлю ніким не оспорюється, жодних доводів та доказів того, що будь-хто перешкоджає йому здійснювати своє право власності позивачем не доведено і не надано. По-друге, посилання позивача на те, що будівля належного йому магазину потерпає від стоку води з даху будівлі відповідача, за висновком суду, не доведені належними засобами доказування, з огляду на зміст висновків судової будівельної експертизи №6583/23 від 29.03.2011р. Крім того, суд першої інстанції не прийняв до уваги доводів позивача про те, що спірна будівля відповідача є самочинним будівництвом і не відповідає Державним будівельним нормам, пославшись на інший предмет розгляду даної справи, а також зазначив, що обставини наявності чи відсутності порушення меж земельної ділянки позивача були предметом розгляду у справі №27/297/09, результати розгляду якої прийняв до уваги в порядку ст. 35 ГПК України.

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач, Приватне акціонерне товариство «Польот», м. Бердянськ Запорізької області, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що суд першої інстанції невірно оцінив зміст висновків судової будівельної експертизи №6583/23 від 29.03.2011р., проведеної в рамках справи №10/186/10, а також не прийняв в порядку ст. 35 ГПК України самі результати розгляду справи №10/186/10. Крім того, за висновком апелянта, судом першої інстанції було невірно застосовано до спірних правовідносин приписи ст.ст. 391 ЦК України, 25 Закону України «Про архітектурну діяльність», 152 Земельного кодексу України та 41 Конституції України.

Вищевикладене, на думку заявника, є підставою для задоволення позову, а відтак - скасування оскаржуваного рішення в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач та третя особа вважають викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - Приватне акціонерне товариство «Польот», м. Бердянськ Запорізької області, є власником земельної ділянки площею 0,0327га по АДРЕСА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЗП№104789 від 15.02.2005р. Цільове призначення земельної ділянки - розміщення та обслуговування магазину.

Крім того, позивачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з основної будівлі «А», двох ганків до «А», козирка до «А» та замощення №1 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21.01.2006р., витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №963259 від 21.01.2006р.).

Разом з цим, третя особа у справі - Приватне підприємство «Імпульс», м. Бердянськ Запорізької області, є власником земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,069га у АДРЕСА_2 та основних будівель «А,А1», прибудов «а, а1, а2», споруд за зазначеною адресою (державний акт на право власності на землю ЗП№016096, свідоцтво про право власності на будівлю, видане Виконавчим комітетом Бердянської міської ради 19.04.2000р.). Цільове призначення земельної ділянки - розміщення та обслуговування магазину, кафе-бару та торгового майданчику.

За твердженням позивача, в 2009 році відповідачем у справі, ФОП ОСОБА_3 за договором про сумісну діяльність з ПП «Імпульс» було розпочато самочинну реконструкцію з розширенням двоповерхового будинку магазину ПП «Імпульс» та збудовано будівлю літ. «А2» над основною будівлею літ. «А», та будівлю літ. «А3» по АДРЕСА_2, внаслідок чого будівля позивача потерпає від стоку води з даху будівлі відповідача, майно позивача зазнає руйнувань. Вищевикладені обставини зумовили звернення позивача до господарського суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва на підставі ст.ст. 331, 376ЦК України, ст.1 ГК України та ст.ст.91, 152 Земельного кодексу України.

Як вже зазначалось вище, господарський суд Запорізької області відмовив у задоволенні даного позову в повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком суду, але з інших підстав, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що листом №280/7 від 01.06.2009р. Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області повідомила позивача про заборону ФОП ОСОБА_3 проводити самовільні будівельні роботи по АДРЕСА_2, а також притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення, проте, рішенням господарського суду Запорізької області від 25.05.2010р. у справі №10/186/10 Приватному підприємцю ОСОБА_3 було визнано право власності на 17/20 частин двоповерхового будинку магазину будівельних матеріалів, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, що складається з основних будівель літ. «А2», «А3», ганку до А2, ганку до А2, 1/2 частини замощення 1.

Разом з цим, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.2011р. у справі №10/186/10 вищевказане рішення було скасовано та у задоволенні позову ПП ОСОБА_3 було відмовлено. В основу зазначеної постанови покладено висновки про те, що позивачем не доведено порушень або можливості порушень його права власності особами, до яких заявлений означений позов, що виключає можливість застосування до даних правовідносин приписів ст. 376 ЦК України, а також про відсутність доказів прийняття спірних об'єктів нерухомості до експлуатації у визначеному законодавством порядку. Крім того, в рамках апеляційного перегляду справи №10/186/10 було призначено та проведено судову будівельно-технічну експертизу, за висновками якої №6583/23 від 29.03.2010р. відстань між будівлями магазинів по АДРЕСА_2 -відсутня; стік атмосферних опадів з доху будівлі магазину та козирку (з боку заднього фасаду), розташованого по АДРЕСА_2 здійснюється на частину земельної ділянки, що належить ВАТ «Польот», що суперечить діючим Державним будівельним нормам в частині вимог щодо взаємного розташування будівель на суміжних земельних ділянках. Крім того, зведена будівля магазину, що розташована по АДРЕСА_2 (частково будівля розташована на частині земельної ділянки, відведеної для обслуговування магазину по АДРЕСА_2) не відповідає Державним будівельним нормам в частині недотримання відставні до бокової межі ділянки, яке повинно складати 1м ( п. 3.25 ДБН 360-92), що не дозволяє сторонам обслуговувати будівлі магазинів належним чином. Зазначений експертний висновок було прийнято Донецьким апеляційним господарським судом в якості належного і допустимого доказу у справі №10/186/10, на підставі якого зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_3 прав та законних інтересів ВАТ «Польот».

Судова колегія в порядку ст. 35 ГПК України приймає до уваги вищевказані висновки Донецького апеляційного господарського суду у справі №10/186/10, у зв'язку з чим не погоджується із твердженням господарського суду Запорізької області про відсутність доказів потерпання будівлі позивача від стоку води з даху будівлі відповідача, а також із висновком місцевого господарського суду про відсутність доказів того, що спірна будівля відповідача є самочинним будівництвом.

Крім того, апеляційний господарський суд зазначає про те, що прийнявши до уваги висновки експертного будівельно-технічного дослідження №22-10 від 09.08.2010р. (проведеного експертом ОСОБА_4 на замовлення відповідача у справі), місцевий господарський суд проігнорував наявний в матеріалах справи висновок судової будівельно-технічної експертизи №6583/23 від 29.03.2010р., проведеної в рамках апеляційного перегляду справи №10/186/10. За висновком судової колегії, висновок експертного будівельно-технічного дослідження №22-10 від 09.08.2010р. не є належним і допустимим доказом у даній справі, оскільки не відповідає приписам ст.ст. 41, 42 ГПК України.

Що стосується посилань господарського суду Запорізької області на факти, встановлені рішенням від 12.01.2010р. у справі №27/297/09, відносно наявності чи відсутності порушення меж земельної ділянки позивача при здійсненні спірної реконструкції, судова колегія вважає за необхідне зазначити про їх безпідставність в контексті даного спору, оскільки предметом розгляду справи №908/826/13-г є усунення перешкод у здійсненні права власності саме на нежитлову будівлю, а не земельну ділянку позивача.

Водночас, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даного позову з огляду на наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається, зокрема, на приписи ст. 376 ЦК України. Однак, за висновком судової колегії, позивач припустився вільного тлумачення зазначеної норми з огляду на наступне.

Так, статтею 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

В пункті 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» висловлено правову позицію про те, що відповідно до вимог вищевказаної статті право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК).

Відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що усунення порушень прав позивача можливо виключно шляхом знесення спірного об'єкту відповідача, або докази неможливості перебудови такого об'єкта чи відмови відповідача реконструювати його відповідним чином, судова колегія вважає передчасними вимоги позивача про усунення перешкод у здійсненні права власності саме шляхом знесення спірного об'єкту будівництва відповідача.

Пленум Вищого адміністративного суду у постанові від 20.05.2013р. № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» (п.11) дійшов висновку про те, що відповідно до абзацу першого частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Крім того, статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Натомість, позовні вимоги викладено позивачем шляхом прохання усунути перешкоди у здійсненні Приватним акціонерним товариством «Польот» права власності на нежитлову будівлю. В даному випадку, як вірно зазначив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази оспорювання саме права власності позивача на належну йому будівлю або докази перешкоджання у здійсненні ним права власності на вказану будівлю.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права та передчасність звернення до господарського суду саме з відповідним позовом, що виключає можливість задоволення позовних вимог з підстав, викладених у постанові.

Доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, тому до уваги судовою колегією не приймаються.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскільки загальний висновок господарського суду Запорізької області про відмову у задоволенні заявленого позову є вірним, підстави для зміни чи скасування рішення суду від 05.04.2013р. у справі №908/826/13-г відсутні.

Судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 05.04.2013р. (повний текст від 08.04.2013р.) у справі №908/826/13-г - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Польот», м. Бердянськ Запорізької області, на рішення господарського суду Запорізької області від 05.04.2013р. (повний текст від 08.04.2013р.) у справі №908/826/13-г - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: Т.Д. Геза

І.В. Москальова

Наддруковано примірників-6

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-третій особі

1-господарському суду

1-ДАГС