Рішення № 32269610, 04.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" липня 2013 р. Справа № 911/1932/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк", Полтавська обл., м. Кременчукдо Фізичної особи-підприємця Міхневича Ігоря Григоровича, Київська обл., с. Томилівкапро стягнення 301 503,47 грн.за участю представників:

позивача:Шутов О.О. (дов. № 08/19 від 19.09.2012 року);відповідача:не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 301 503,47 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 06.06.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.06.2013 року розгляд справи було відкладено 04.07.2013 року.

Представник відповідача у судове засідання 04.07.2013 року не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

04.07.2013 року об 11 год. 45 хв., згідно відмітки штампу вхідної кореспонденції, до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив та заява про застосування строку позовної давності, проте судом вказані докази не приймаються до уваги, оскільки були подані до суду після проголошення вступної та резолютивної частини рішення та закінчення судового засідання, яке відбулось о 10 год. 15 хв.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2006 р. укладено договір про кредитну лінію №0222 (далі - Кредитний договір) за участю ВАТ «АКБ «Автокразбанк» в особі директора Білоцерківської філії ВАТ «АКБ «Автокразбанк» Міськової Ірини Вікторівни (далі - Позивач) та фізичної особи - підприємця Міхневича Ігоря Григоровича (далі - Відповідач).

Згідно до п. 1.1. Кредитного договору Позивач зобов'язався надати Відповідачеві кредит у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 200 000,00 (Двісті тисяч) гривень на умовах, які зазначені цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору Позивачем надано кредит згідно заяв Відповідача шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Відповідача. Даний факт підтверджується виписками з особових рахунків Відповідача та заявою ФОП Міхневича Ігоря Григоровича на видачу готівки №48 від 08.11.2006 р.

Згідно до п. 1.4. Кредитного договору нарахування відсотків за користування кредитом проводиться щомісячно на 25 число кожного місяця.

Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору Відповідач зобов'язався сплачувати за користування коштами відсотки із розрахунку 22% (Двадцять два) відсотки річних. Строк кредиту, а також відсотки за користування ним розраховуються з моменту отримання (зарахування на поточний рахунок Позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його використання. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється з моменту перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника за методом «факт/факт», тобто для розрахунку приймається фактична кількість днів у місяці та в році (п. 1.5. Кредитного договору). Додатковою угодою №3 від 01.07.2009 р. до Кредитного договору визначено новий розмір відсоткової ставки за користування кредитом - 28% (Двадцять вісім) відсотків річних. Відсотки за кредит, нараховані за поточний місяць, Позичальник сплачує щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця (п. 3.9. Кредитного договору).

Згідно до п. 1.2. Кредитного договору кредит надається на строк до 07 листопада 2007 року.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що термін дії договору з моменту його укладення до повного погашення загальної суми кредиту, суми нарахованих відсотків, а також виконання всіх інших зобов'язань Позичальника перед банком, які передбачені цим договором.

07 листопада 2007 р. укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, якою продовжено строк для повернення кредиту - до 06 листопада 2008 р.

06 листопада 2008 р. укладено додаткову угоду № 2 до Кредитного договору, якою продовжено строк для повернення кредиту - до 06 листопада 2009 р.

06 листопада 2009 р. укладено додаткову угоду № 4 до Кредитного договору, якою продовжено строк для повернення кредиту - до 05 листопада 2010 р.

Для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором укладено договір про заставу майна № 0222/з від 08 листопада 2006 р., посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Іванчишиною Л.Г., зареєстровано в реєстрі за №8604.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором у повному обсязі, надавши відповідачу протягом строку дії договору грошові кошти (кредит) у розмірі 200 000,00 грн. відповідно до умов Кредитного договору, що підтверджується наявним в матеріалах справи квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що в порушення умов Кредитного договору відповідач не повернув грошові кошти, одержані в рахунок кредитної лінії та не сплатив проценти за користування кредитом, що призвело до виникнення заборгованості за Кредитним договором, розмір якої станом на 01.03.2013 становить 160 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 104487,91 грн. заборгованості по процентах.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивач направив відповідачу вимогу № 3.0010-13/06 від 13.10.2011 р., №3.0110-29/11 від 29.02.2012 р. та 30.08.2012 р. № 3.0000-22/06, №3.0000-22/07 про сплату заборгованості за кредитним договором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як пояснив позивач та свідчать матеріали справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення суми кредиту за Кредитним договором та зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 264487,91 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Доказів сплати заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитом відповідач не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та заборгованості за процентами підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.11. Кредитного договору передбачено, що за порушення строків сплати кредиту та процентів за кредит Відповідач зобов'язаний сплачувати Банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов'язань" від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 26303,20 грн. за період з 01.03.2012 року по 01.03.2013 року є арифметично невірним, оскільки позивачем нарахована пеня з порушенням граничного терміну, встановленого законодавством України (п. 6 ст. 232 ГК України), а також в порушення статтей 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", у зв'язку з чим стягненню підлягає розмір пені, здійснений за розрахунком суду та з урахуванням норм статті 232 Господарського кодексу України за період з 01.03.2012 року по 31.08.2012 року в сумі 12113,66 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 7716,93 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону.

Вимоги позивача про стягнення інфляційних сум є обґрунтованими, однак судом здійснено перерахунок інфляційного складової боргу за спірний період відповідно до вимог закону, згідно якого інфляційні втрати за спірний період відсутні, у зв'язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у встановлені договором строки та обсягах і не навів підстав для звільнення його від зазначеного обов'язку, контррозрахунку суми заборгованості та штрафних санкцій не надав.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у загальній сумі 284318,50 грн.

Витрати по судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Міхневича Ігоря Григоровича (09172, Київська обл., вул. Садова, буд. 72, с. Томилівка, код 2370900613) на користь Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, буд. 8, код 20046323) 160000 (сто шістдесят тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості по кредиту, 104 487 (сто чотири тисячі чотириста вісімдесят сім) грн. 91 коп. - заборгованості по процентах, 12 113 (дванадцять тисяч сто тридцять три) грн. 66 коп. - пені за несвоєчасне повернення суми кредиту, 7716 (сім тисяч сімсот шістнадцять) грн. 93 коп. - трьох відсотків річних.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Міхневича Ігоря Григоровича (09172, Київська обл., вул. Садова, буд. 72, с. Томилівка, код 2370900613) на користь Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, буд. 8, код 20046323) 5 686 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 35 коп. - судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 09.07.2013 р.

Суддя Т.Д. Лилак