Ухвала суду № 32268674, 09.07.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1017/5547/12 Головуючий у І інстанції Каліновська А.В. Провадження № 22-ц/780/3380/13 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н.В.Категорія 26 09.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

9 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Поліщука М.А., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі : Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Миронівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що між ЗАТ «Альфа Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа Банк», та ОСОБА_2 15 вересня 2007 року був укладений кредитний договір № 490047216, за яким відповідачу надано кредит на придбання транспортного засобу в сумі 30 174,26 доларів США зі сплатою 12 % річних з кінцевим терміном повернення 15 вересня 2013 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договори поруки № 490047216-П від 15 вересня 2007 року та від 17 серпня 2009 року. За умовами вказаних договорів поруки останні зобов'язувалися відповідати перед ЗАТ «Альфа Банк» за виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань, що виникли із кредитного договору в повному обсязі, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.

Позивач вказав, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, однак відповідач ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, платежі в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих відсотків не здійснює, а тому станом на 15 травня 2012 року заборгованість ОСОБА_2 складає 55 906,27 грн., по відсотках 338,19 дол. США, що за курсом НБУ складає 2 702,12 грн., а за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків йому нарахована пеня в розмірі 713,34 дол. США, що за курсом НБУ складає 5 699,58 грн.

З огляду на принцип розумності та справедливості ПАТ «Альфа Банк» зменшив розмір пені встановленої договором до 11 відсотків, що складає в грошовому виразі 626,95 гривень, та розрахував загальний розмір заборгованості в сумі 59 235,34 грн. Посилаючись на ті обставини, що заборгованість до даного часу відповідачем не погашена, просив в судовому порядку стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 59 235,34 грн. та 592,35 грн. понесених судових витрат.

Заочним рішенням Миронівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 59 235,34 грн. та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 11 квітня 2013 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи заочне рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 порушив умови взятого на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення суми кредиту та відсотків за його користування в порядку і на умовах зазначених в кредитному договорі, а відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов'язання за договором поруки також не виконали.

З огляду на це, суд вважав, що позовні вимоги є обґрунтовані з посиланням на докази та підлягають до задоволення.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться звичайно.

Так судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 вересня 2007 року ЗАТ «Альфа Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа Банк», та ОСОБА_2 15 вересня 2007 року був укладений кредитний договір № 490047216, згідно якого останньому були надані грошові кошти в іноземній валюті в сумі 30 174,26 дол. США для придбання транспортного засобу марки HONDA ACCORD у CП ЗАТ «Дніпро Мотор Інвест», які він зобов'язувався повернути в повному обсязі до 15 вересня 2013 року та сплатити за користування кредитом відсотки в розмірі 12 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договори поруки № 490047216-П від 15 вересня 2007 року та від 17 серпня 2009 року. Відповідно до умов вказаних договорів поруки останні зобов'язувалися відповідати перед ЗАТ «Альфа Банк» за виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань, що виникли із кредитного договору в повному обсязі, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частинами 1-2 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Як убачається з матеріалів справи, банк свої зобов'язання за кредитним договором № 490047216 від 15 вересня 2007 року виконав повністю, надавши кредит ОСОБА_2 у розмірі 30 174,26 дол. США, що підтверджується належним чином завіреною копією фіскального чеку № 0270 від 15 вересня 2007 року та копією меморіального ордеру № 934 та квитанції № 933 від 17 вересня 2007 року.

Проте позичальник порушив умови кредитного договору та вимоги цивільного законодавства, не забезпечив своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого станом на 15 травня 2012 року у нього утворилася заборгованість перед позивачем по кредиту в розмірі 6 997,03 дол. США, що за курсом НБУ складає 55 906,27 грн., по відсотках 338,19 дол. США, що за курсом НБУ складає 2 702,12 грн., що також підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем (а.с. 41-44).

За несвоєчасне погашення кредиту та відсотків позивачем нарахована пеня в розмірі 713,34 дол. США, що за курсом НБУ складає 5 699,58 грн., однак враховуючи принцип розумності та справедливості, ПАТ «Альфа-Банк»заявив позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 626,95 грн., тому загальна сума заборгованості за кредитним договором з врахуванням основного боргу та інших нарахувань склала 59 235,34 грн.

У зв'язку з чим 11 червня 2012 року позивачем на адреси відповідачів було направлено вимогу про досудове врегулювання спору та повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом № 490047216 від 15 вересня 2007 року, на які відповідачі не відреагували жодним чином (а.с. 45-47).

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору позивач має право вимагати від відповідача дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, в тому числі, якщо відповідач допустив затримку сплати частини кредиту або процентів за його користування щонайменше на один календарний місяць.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 1049 Цивільного кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, та самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У зв'язку із наведеним суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України належним чином з'ясував фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору щодо вимог ПАТ «Альфа Банк», яка правова норма підлягає застосуванню для правовідносин, що виникли між сторонами.

Посилання апелянта на ту обставину, що суд в порушення норм процесуального закону ухвалив заочне рішення без належного його повідомлення про дату та час слухання справи є надуманими та спростовуються наявними розписками в матеріалах про вручення поштового відправлення, а саме судової повістки направленої на адресу ОСОБА_2 (а.с. 91-92).

Судова колегія також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо реалізації позивачем заставленого автомобіля марки HONDA ACCORD, який був предметом кредитування, з чого слідує наявність значно меншого розміру заборгованості, оскільки в порушення вимог ст. 60 ЦПК України такі твердження апелянта не підкріпленні жодним належним та допустимим доказом у справі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 57, ч. 1 ст. 58, ч. 2 ст. 59 та ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Інші докази та обставини, на які посилаються апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307-308, 313 - 315, 316, 319 ЦПК України , колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Миронівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: