Справа № 369/149/13-ц Головуючий у І інстанції Волчко А.Я. Провадження № 22-ц/780/3400/13 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н.В.Категорія 26 09.07.2013
УХВАЛА
Іменем України
9 липня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,
суддів : Поліщука М.А., Матвієнко Ю.О.,
при секретарі : Лопатюк В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 березня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором, -
в с т а н о в и л а:
У cічні 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 25 квітня 2008 року був укладений генеральний договір № BL4080, за яким позивач зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти, в рамках ліміту, що дорівнює 854 500 дол. США. 25 квітня 2008 року між банком та відповідачем на виконання п.п. 1.1.1 генерального договору укладена додаткова угода № BL4080/KL+, відповідно до умов якої, ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 100 000 шв.ф. зі сплатою 9,5% з на строк 31 березня 2009 року. В подальшому, за погодженням відповідача, на підставі додаткових угод, процентна ставка встановлювалась в наступних розмірах: з 26 серпня 2008 року - 13,50% річних; з 1 травня 2009 року - 10,56% річних; з 1 травня 2010 року - 14,09% річних; з 2 червня 2010 року - 13,00% річних; з 1 червня 2011 року - 13,80% річних.
5 червня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 на виконання п.п. 1.1.1 генерального договору укладена додаткова угода № BL4080/5038/K-1, відповідно до умов якої, ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 100 000 дол. США зі сплатою 11,5% річних. В подальшому, за погодженням відповідача, на підставі додаткових угод, процентна ставка встановлювалась в наступних розмірах: з 26 серпня 2008 року - 13,50% річних; з 26 квітня 2009 року - 3,27% річних; з 1 квітня 2010 року - 15,55% річних; з 2 червня 2010 року - 6,51% річних; з 1 червня 2011 року - 14,70% річних.
28 липня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 на виконання п.п. 1.1.1 генерального договору укладена додаткова угода № BL6698/4080/K-1, відповідно до умов якої, ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 100 000 шв.ф. зі сплатою 14,45% річних. В подальшому, за погодженням відповідача, на підставі додаткових угод, процентна ставка встановлювалась в наступних розмірах: з 24 квітня 2009 року - 14,45% річних; з 1 травня 2009 року - 10,57% річних; з 1 травня 2010 року - 15,23% річних; з 2 червня 2010 року - 13,20% річних; з 1 червня 2011 року - 14,80% річних.
1 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 на виконання п.п. 1.1.1 генерального договору укладена додаткова угода № BL9985/K-3, відповідно до умов якої, ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 75 000 шв.ф. зі сплатою 14,45% річних. В подальшому, за погодженням відповідача, на підставі додаткових угод, процентна ставка встановлювалась в наступних розмірах: з 24 квітня 2009 року - 3,10% річних; з 1 квітня 2010 року - 16,72% річних; з 2 червня 2010 року - 5,50% річних; з 1 червня 2011 року - 15,80% річних.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3, а також ТОВ «Леді» було укладено договори поруки за № BL4080-П1, № BL40805038-П1, № BL6698-П1 та № BL9985-П1. За умовами вказаних договорів поруки останні зобов'язувалися відповідати перед ВАТ «Універсал Банк» за виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань, що виникли із кредитного договору в повному обсязі, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.
Позивач вказав, що свої зобов'язання за генеральним договором та додатковими угодами до нього виконав в повному обсязі, однак відповідач ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, а тому на момент подання позову загальна суму дострокового стягнення по кредиту відповідача перед банком складає 219 863,78 дол. США та 200 037,08 шв.ф., що в еквіваленті до гривні по курсу НБУ становить 3 408 773,72 грн.
Посилаючись на викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог, ПАТ «Універсал Банк» просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за генеральним договором у розмірі 3 408 773,72 грн. та понесені судові витрати.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 березня 2013 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за генеральним договором у розмірі 3 408 773,72 грн. та вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 квітня 2013 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням, ОСОБА_2 також через свого представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи заочне рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 порушила умови взятого на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення суми кредиту та відсотків за його користування в порядку і на умовах зазначених в генеральному договорі та додаткових угод до нього, а відповідач ОСОБА_3 зобов'язання за договором поруки також не виконав.
З огляду на це, суд вважав, що позовні вимоги є обґрунтовані з посиланням на докази та підлягають до задоволення.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться звичайно.
Так судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25 квітня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 був укладений генеральний договір № BL4080, за яким позивач зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти, в рамках ліміту, що дорівнює 854 500 дол. США. 25 квітня 2008 року між банком та відповідачем на виконання п.п. 1.1.1 генерального договору укладена додаткова угода № BL4080/KL+, відповідно до умов якої, ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 100 000 шв.ф. зі сплатою 9,5% з на строк 31 березня 2009 року. В подальшому, за погодженням відповідача, на підставі додаткових угод, процентна ставка встановлювалась в наступних розмірах: з 26 серпня 2008 року - 13,50% річних; з 1 травня 2009 року - 10,56% річних; з 1 травня 2010 року - 14,09% річних; з 2 червня 2010 року - 13,00% річних; з 1 червня 2011 року - 13,80% річних.
5 червня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 на виконання п.п. 1.1.1 генерального договору укладена додаткова угода № BL4080/5038/K-1, відповідно до умов якої, ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 100 000 дол. США зі сплатою 11,5% річних. В подальшому, за погодженням відповідача, на підставі додаткових угод, процентна ставка встановлювалась в наступних розмірах: з 26 серпня 2008 року - 13,50% річних; з 26 квітня 2009 року - 3,27% річних; з 1 квітня 2010 року - 15,55% річних; з 2 червня 2010 року - 6,51% річних; з 1 червня 2011 року - 14,70% річних.
28 липня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 на виконання п.п. 1.1.1 генерального договору укладена додаткова угода № BL6698/4080/K-1, відповідно до умов якої, ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 100 000 шв.ф. зі сплатою 14,45% річних. В подальшому, за погодженням відповідача, на підставі додаткових угод, процентна ставка встановлювалась в наступних розмірах: з 24 квітня 2009 року - 14,45% річних; з 1 травня 2009 року - 10,57% річних; з 1 травня 2010 року - 15,23% річних; з 2 червня 2010 року - 13,20% річних; з 1 червня 2011 року - 14,80% річних.
1 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 на виконання п.п. 1.1.1 генерального договору укладена додаткова угода № BL9985/K-3, відповідно до умов якої, ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 75 000 шв.ф. зі сплатою 14,45% річних. В подальшому, за погодженням відповідача, на підставі додаткових угод, процентна ставка встановлювалась в наступних розмірах: з 24 квітня 2009 року - 3,10% річних; з 1 квітня 2010 року - 16,72% річних; з 2 червня 2010 року - 5,50% річних; з 1 червня 2011 року - 15,80% річних.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3, а також ТОВ «Леді» було укладено договори поруки за № BL4080-П1, № BL40805038-П1, № BL6698-П1 та № BL9985-П1. За умовами вказаних договорів поруки останні зобов'язувалися відповідати перед ВАТ «Універсал Банк» за виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань, що виникли із кредитного договору в повному обсязі, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.
Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частинами 1-2 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Як убачається з матеріалів справи, банк свої зобов'язання за генеральним договором № BL4080 від 25 квітня 2008 року та додатковими угодами № BL4080/5038/K-1 від 5 червня 2008 року, № BL6698/4080/K-1 від 28 липня 2008 року та № BL6698/4080/K-1 від 1 жовтня 2008 року виконав повністю, надавши кредит ОСОБА_2 у розмірі 275 000 шв.ф. та 100 000 дол. США, що також не заперечувалося сторонами в судовому засіданні.
Проте позичальник порушив умови кредитного договору та вимоги цивільного законодавства, не забезпечив своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого станом на дату звернення до суду з позовом у неї утворилася заборгованість перед позивачем по кредиту на загальну суму 219 863,78 дол. США та 200 037,08 шв.ф., що в еквіваленті до гривні по курсу НБУ становить 3 408 773,72 грн. (а.с. 7-10).
У зв'язку з чим 19 червня 2012 року позивачем на адреси відповідачів було направлено вимоги про досудове врегулювання спору та повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом (а.с. 11-23), на які відповідачі не відреагували жодним чином.
Відповідно до п. 6.1. генерального договору № BL4080 від 25 квітня 2008 року позивач має право вимагати від відповідача дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, в тому числі, якщо відповідач допустив порушення термінів погашення будь-яких зобов'язань своїх зобов'язань за цим договором.
В ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 1049 Цивільного кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, та самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
У зв'язку із наведеним суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України належним чином з'ясував фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору щодо вимог ПАТ «Універсал Банк», яка правова норма підлягає застосуванню для правовідносин, що виникли між сторонами.
Посилання апелянта на ту обставину, що суд в порушення норм процесуального закону ухвалив заочне рішення без належного його повідомлення про дату та час слухання справи є надуманими та спростовуються наявними в матеріалах справи розписками ОСОБА_2 про вручення поштового відправлення та про отримання телеграми (а.с. 134, 142).
Судова колегія також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо наявності значно меншого розміру заборгованості ОСОБА_2, чим заявлена ПАТ «Універсал Банк», оскільки в порушення вимог ст. 60 ЦПК України такі твердження апелянта не підкріпленні жодним належним та допустимим доказом у справі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 57, ч. 1 ст. 58, ч. 2 ст. 59 та ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Інші докази та обставини, на які посилаються апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307-308, 313 - 315, 316, 319 ЦПК України , колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді:
Судове рішення № 32268623, Апеляційний суд Київської області було прийнято 09.07.2013. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 369/149/13-ц. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: