Постанова № 32268060, 04.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

04 липня 2013 року 08:30 №826/7504/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Кришталь М.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПСпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2012 №0001361702,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2012 №0001361702.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС протиправно, на підставі хибних висновків акту перевірки від 19.11.2012 №7706/17-2-НОМЕР_1 щодо відсутності факту реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Біолан Україна Груп», прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 №0001361702, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 122 511,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив із посиланням на обґрунтованість акту перевірки від 19.11.2012 №7706/17-2-НОМЕР_1 та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення від 30.11.2012 №0001361702.

В судове засідання 25.06.2013 представник відповідача не з'явився, був належним чином, завчасно повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №826/7504/13-а у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Біолан Україна Груп» за липень, жовтень 2011 року.

Перевіркою встановлено факт порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 пункту 198.6 статті 198 та статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2012 року у розмірі 81 674,00 грн.

За результатами проведеної перевірки державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва складено акт від 19.11.2012 №7706/17-2-НОМЕР_1 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 №0001361702, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 122 511,00 грн., у тому числі: 81 674,00 грн. - основний платіж, 40 837,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 200 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 19.11.2012 №7706/17-2-НОМЕР_1, висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на відсутність реальності господарських операцій по взаємовідносинам позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Біолан Україна Груп».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Біолан Україна Груп» (постачальник) було укладено договір поставки від 01.07.2011 №28/07, відповідно до якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця запасні частини, номерні агрегати та аксесуари для автомобілів відповідно до замовлень покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, договір поставки від 01.07.2011 №28/07 укладався фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 для ремонту та обладнання транспортно-вантажної техніки, що перебуває у володінні позивача, тобто для реалізації своєї господарської діяльності, пов'язаної з орендою будівельних машин та устаткування.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду: договір поставки від 01.07.2011 №28/07; рахунки-фактури від 29.07.2011 №1-0007102, від 29.07.2011 №СФ-000106, від 29.07.2011 №СФ-000110, від 19.10.2011 №СФ-000195, від 24.10.2011 №СФ-000303, від 26.10.2011 №СФ-000314, від 31.10.2011 №СФ-000323, від 31.10.2011 №СФ-000324; видаткові накладні від 29.07.2011 №0000100, від 29.07.2011 №РН-0000106, від 29.07.2011 №РН-0000110, від 19.10.2011 №РН-0000195, від 24.10.2011 №РН-0000303, від 26.10.2011 №РН-0000314, від 31.10.2011 №РН-0000323, від 31.10.2011 №РН-0000324; податкові накладні від 29.07.2011 №100, від 29.07.2011 №106, від 29.07.2011 №110, від 19.10.2011 №195, від 24.10.2011 №303, від 26.10.2011 №314, від 31.10.2011 №323, від 31.10.2011 №324; копії виписок з банківського рахунку; докази щодо наявності господарської мети при укладені договору поставки від 01.07.2011 №28/07, що підтверджується матеріалами справи.

Державною податковою службою у Солом'янському районі міста Києва ДПС на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Біолан Україна Груп», вказано на висновки акту державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 15.06.2012 №239/22-05/36355400 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Біолан Україна Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за червень, липень 2011 року», яким встановлено безтоварність господарських операцій зазначеного товариства з контрагентами та нікчемність правочинів, укладених ним.

З акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Біолан Україна Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за червень, липень 2011 року» від 15.06.2012 №239/22-05/36355400 вбачається неможливість проведення такої звірки щодо підтвердження господарських відносин зазначених товариств. Разом з тим, незважаючи на неможливість проведення звірки, органом державної податкової служби робиться висновок щодо відсутності реального здійснення господарських операцій та нікчемності правочинів. При цьому, жодних первинних документів по господарським взаємовідносинам товариства із контрагентами, як вбачається із названого акту перевірки, органом державної податкової служби не досліджувалось.

Окрім того, під час перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідачем не перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, виконання договірних зобов'язань та рух активів у процесі здійснення господарських операцій, жодних доказів відсутності факту реальності господарських операцій між ними суду не надано.

Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між фізичної особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Біолан Україна Груп» необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

Суд також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Законодавством України не передбачена відповідальність фізичної особи-підприємця за зобов'язаннями свого контрагента, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.02.2013 №К/9991/92757/11, від 20.02.2013 №К/9991/53330/12, від 28.02.2013 №К-20720/10, від 07.03.2013 №К-41951/10, від 04.04.2013 №К/800/8602/13, від 13.06.2013 № К/9991/71532/11.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 приписів Податкового кодексу України; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2012 №0001361702 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби від 30.11.2012 №0001361702.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.