Постанова № 32268020, 05.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 липня 2013 року № 826/7662/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., суддів Аблова Є.В., Амельохіна В.В., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про зобов'язання вчинити дії.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі ОСОБА_1, звернувся з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (надалі по тексту - Відповідач) про винесення постанови про (скасування) вилучення ОСОБА_1 з Єдиного реєстру осіб, які вчиняли корупційні правопорушення (запис № 91); зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень - Міністерство юстиції України вилучити данні ОСОБА_1 з Єдиного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення (запис № 91) і надати конкретні (повні) відповіді на поставлені запитання в інформаційному запиті ОСОБА_1 від 01,03.2013р. і адвокатського запиту від 09.04.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що бездіяльність Відповідача полягає в неналежному розгляді заяв та не вилученні з Єдиного реєстру осіб, які вчиняли корупційні правопорушення (запис № 91) запису відносно ОСОБА_1

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог представник Відповідача зазначає про безпідставність заявлених позовних вимог, оскільки відповіді на заяви Позивача надані відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08.09.2011 р. було визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні корупційного правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення в сумі 170 грн.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 14.10.2011р., апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а Постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08.09.2011 р. без змін.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач 01.03.2013 р. та 09.04.2013 р. звернувся на адресу Відповідача з Запитами про надання роз'яснення стосовно щодо виключення прізвища ОСОБА_1 з Єдиного реєстру осіб, які вчинили корупційне правопорушення та роз'яснення можливості працевлаштування на державну службу.

Листами від 20.03.2013 р. №В-2256/11 та від 30.04.2013 р. №5986-0-33-13/11 Відповідачем було роз'яснено Позивачу, що відповідно до статті 21 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, у триденний строк з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили, притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що формується та ведеться Міністерством юстиції України.

Щодо вилучення відомостей з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, зазначено, що згідно з пунктом 2.8 Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 11.01.2012 № 39/5 підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне правопорушення, є ухвала суду про скасування вироку, винесення виправдувального вироку, відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, а також наказ про скасування наказу про накладання дисциплінарного стягнення.

Пунктом 2.8 Положення передбачено виключний перелік підстав виключення з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення. До таких підстав не належить сплив строку протягом якого особа виконала стягнення та не вчиняла нового адміністративного правопорушення.

Виходячи з аналізу заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи Суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ст. 3 Закону України "Про звернення громадян" від 15.01.1998 року №22-98/ВР (надалі по тексту - Закон №22/98-ВР) Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 N 395/2011, Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктами 30, 301 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 395, Міністерство юстиції відповідно до покладених на нього завдань надає організовує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Мін'юсту України, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються та забезпечує роботу громадських приймалень із надання безоплатної первинної правової допомоги.

Відповідно до статті 9 Закону України від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII "Про інформацію" всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Частиною 1 статті 1 Закону N 2939-VI визначено, що публічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію (стаття 5 Закону N 2939-VI).

Відповідно до частини 2 статті 32 вказаного Закону громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документу, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Види та порядок обмеження доступу до інформації передбачено статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідно до частини 5 якої не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Крім того, відповідно до частини 7 статті 6 вказаного Закону обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Матеріалами справи підтверджується неодноразове надання відповіді Позивачу, а відповідно, звернення були розглянуті у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», а не Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Крім того, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 04.10.2011 № 3116/5 «Про затвердження Переліку видів публічної інформації, розпорядником якої є Міністерство юстиції України» зазначена у зверненнях Позивача інформація не підпадала під зазначений перелік.

З огляду на вищенаведене, Судом не вбачається бездіяльності Відповідача при розгляді заяв Позивача та наданні відповідей на них, а відтак, безпідставність позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про винесення постанови про (скасування) вилучення ОСОБА_1 з Єдиного реєстру осіб, які вчиняли корупційні правопорушення (запис № 91) та зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень - Міністерство юстиції України вилучити данні ОСОБА_1 з Єдиного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення (запис № 91) і надати конкретні (повні) відповіді на поставлені запитання в інформаційному запиті ОСОБА_1 від 01,03.2013р. і адвокатського запиту від 09.04.2013р., Суд зазначає наступне.

В наданих до Суду матеріалах справи містяться листи, які підтверджують надання Позивачу відповіді на його звернення в повному обсязі.

Крім того, Відповідач зазначає, що Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення ведеться з метою забезпечення єдиного обліку осіб, які вчинили корупційні правопорушення; забезпечення в установленому порядку проведення спеціальної перевірки відомостей про осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; аналізу відомостей про осіб, які вчинили корупційні правопорушення, з метою визначення сфер державної політики та посад, пов'язаних з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, з найбільшими корупційними ризиками.

Поряд з цим, слід зазначити, що позивач може на загальних підставах працевлаштовуватись на державну службу, запис в Реєстрі не є перешкодою.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що в діях Відповідача відсутні порушення вимог законодавства.

Крім того, Суд звертає увагу, що зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, враховуючи, що Судом під час розгляду справи встановлено надання відповідей на заяви та розгляд їх по суті, а відтак відсутність бездіяльності, Суд приходить до висновку про неможливість втручання в дискрецію суб'єкта владних повноважень, а відтак відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині щодо зобов'язання виключити інформацію з винесення постанови про (скасування) вилучення ОСОБА_1 з Єдиного реєстру осіб, які вчиняли корупційні правопорушення (запис № 91) та зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень - Міністерство юстиції України вилучити данні ОСОБА_1 з Єдиного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення (запис № 91).

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 103, 158-163, 172, 177, 179 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Скарга про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Головуючий суддя А.Б. Федорчук

Судді Є.В. Аблов

В.В. Амельохін