Постанова № 32266107, 19.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 р.

Справа № 2-а-8266/10/1470

Категорія: 8.2.6

Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

розглянувши в місті Одесі в порядку письмового провадження у зв’язку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Форма Тех» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року ТОВ «Форма Тех» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 жовтня 2010 року № 0001782301/0 та № 0001802301/0.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 30 серпня по 24 вересня 2010 року посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведено перевірку ТОВ «Форма Тех» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26 березня 2009 року по 30 червня 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 29 вересня 2010 року за № 7771/23-200/36433876, в якому зазначено про порушення позивачем п. п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 43601 грн.. Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. п. 7.4.1 та п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 33138 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 жовтня 2010 року № 0001782301/0 та № 0001802301/0, якими ТОВ «Форма Тех» визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 43601 грн. та в сумі 15570 грн. 70 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 33138 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 16569 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ТОВ «Форма Тех» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року позовні вимоги ТОВ «Форма Тех» задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 18 жовтня 2010 року № 0001782301/0 та № 0001802301/0.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального права, а саме ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. п. 4.1.5 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88. У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що з 30 серпня по 24 вересня 2010 року посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведено перевірку ТОВ «Форма Тех» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26 березня 2009 року по 30 червня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 29 вересня 2010 року за № 7771/23-200/36433876, яким встановлено порушення позивачем п. п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 43601 грн.. Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. п. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 33138 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 жовтня 2010 року № 0001782301/0 та № 0001802301/0, якими ТОВ «Форма Тех» визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 43601 грн. та в сумі 15570 грн. 70 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 33138 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 16569 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено порушення ТОВ «Форма Тех» п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. п. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому придбані позивачем послуги від ТОВ компанія «Ресурс-Нік» використано для ведення власної господарської діяльності.

Проте, вказаний висновок зроблений судом першої інстанції без дотримання вимог частин 4 та 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо офіційного з’ясування всіх обставин справи.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем серед інших господарських операцій протягом перевіреного податковим органом періоду укладено угоди про купівлю-продаж сільськогосподарської продукції з ТОВ «Металгруп-М», ТОВ Компанія «Ресурс-Нік», ТОВ «Мак Стейлс» та ТОВ «Соло-74».

Крім того, 15 січня 2010 року та 27 квітня 2010 року для виконання вказаних вище угод між позивачем та ТОВ Компанія «Ресурс-Нік» укладено угоди про надання ТОВ Компанія «Ресурс-Нік» позивачу транспортно-експедиційних послуг та послуг з навантаження-розвантаження вантажу, витрати по яких віднесено позивачем до складу валових витрат.

Обґрунтовуючи доводи про відсутність у позивача права на віднесення витрат позивача за вказаними угодами з ТОВ Компанія «Ресурс-Нік» до складу валових витрат, відповідач посилався, зокрема, на такі обставини, як не підтвердження ТОВ «Форма Тех» будь-якими документами використання наданих підприємством ТОВ Компанія «Ресурс-Нік» послуг у власній господарській діяльності та про зв’язок наданих послуг із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Як вбачається з акта перевірки, угоди купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та угоди про надання транспортно-експедиційних послуг та послуг з навантаження-розвантаження вантажу пов’язані між собою, а тому встановлення факту товарності договорів купівлі-продажу сільгосппродукції являється доказом використання позивачем послуг транспортно-експедиційних послуг та послуг з навантаження-розвантаження вантажу у власній господарській діяльності.

За таких даних, суттєве значення для встановлення дійсних обставин у справі мають факти придбання позивачем сільгосппродукції у ТОВ «Металгруп-М», ТОВ Компанія «Ресурс-Нік», ТОВ «Мак Стейлс» та ТОВ «Соло-74», які, всупереч доводам податкового органу, не були перевірені судом першої інстанції.

Відповідно до частин 4 та 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. При цьому суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Для з’ясування зазначених вище обставин ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року зобов’язано ТОВ «Форма Тех» надати до суду документи, які підтверджують товарність операцій з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції у ТОВ «Металгруп-М», ТОВ Компанія «Ресурс-Нік», ТОВ «Мак Стейлс» та ТОВ «Соло-74», а також перевезення товару контрагентом ТОВ Компанія «Ресурс-Нік».

Як вбачається з поштового повідомлення, позивачем отримано названу ухвалу апеляційного суду 27 березня 2013 року (т. 2 а. с. 122).

Проте, в строк до 19 червня 2013 року позивачем не виконано вимоги суду апеляційної інстанції, тобто не надано доказів щодо товарності вказаних вище операцій.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Форма Тех», суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність у платника податку (позивача) виданих йому контрагентом - ТОВ Компанія «Ресурс-Нік» податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і оплата позивачем послуг з перевезення є достатніми підставами для віднесення вартості послуг до складу валових витрат.

Однак, докази, на які послався суд першої інстанції, є обов’язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують використання наданих контрагентом позивача послуг у власній господарській діяльності та зв’язок наданих послуг із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки позивачем не доведено використання послуг, отриманих від ТОВ Компанія «Ресурс-Нік», у власній господарській діяльності, а саме не надано докази, що підтверджують товарність операцій з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції у ТОВ «Металгруп-М», ТОВ Компанія «Ресурс-Нік», ТОВ «Мак Стейлс» та ТОВ «Соло-74», перевезення якої здійснювалось ТОВ Компанія «Ресурс-Нік», відсутні і підстави віднесення вартості таких послуг до складу валових витрат.

З урахуванням викладеного, а також відсутністю доказів щодо товарності вказаних вище операцій, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність збільшення податковим органом позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 43601 грн. та застосування до підприємства на підставі п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафних (фінансові) санкцій у розмірі 15570 грн. 70 коп..

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки, як зазначено вище, позивачем не доведено використання послуг, отриманих від ТОВ Компанія «Ресурс-Нік», у власній господарській діяльності, обґрунтованим є і висновок податкового органу щодо порушення позивачем положень п. п. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині віднесення ТОВ «Форма Тех» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум названого податку, сплачених по вказаним вище договорам надання транспортно-експедиційних послуг та послуг з навантаження-розвантаження вантажу.

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України приходить до висновку про скасування оскарженого судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Форма Тех» у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: