Постанова № 32266043, 09.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р. Справа№ 910/556/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Куксова В.В.

при секретарі судового засіданні - Ковальчуку Р.Ю.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 09.07.2013 року по справі № 910/556/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-4» на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 28.02.2013 року) по справі № 910/556/13 (головуючий суддя Сташків Р.Б.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-4»

про стягнення 572 175,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-4» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 572 175,99 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що останнім частково була погашена заборгованість за теплову енергію в період з 01.10.2011 до 01.12.2012 рок згідно договору в сумі 90 000 грн., на підтвердження чого останнім були надані платіжні доручення. Отже сума основного боргу з урахуванням часткової оплаті становить 445 155,36 грн.

У судовому засіданні позивачем була надана довідка про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплову енергію, з якої вбачається, що за період з грудня 2012 року до січня 2013 року відповідачем було частково погашено суму основного боргу в розмірі 53 000 грн., таким чином сума основного боргу станом на 31.01.2013 року складає 482 155,36 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року позов задоволено частково; припинено провадження в частині розгляду вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-4» 81 000 грн. - основного боргу. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-4» на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» 445 255,36 грн. - основного боргу, 15 064,43 грн. - пені, 2 789,89 грн. - інфляційних втрат, 19 166,31 грн. - 3% річних, 11 263, 52 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Рада-4», звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року у справі № 910/556/13 скасувати та прийняти нове, яким стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-4» основний борг в сумі - 445 155,36 грн., пеню в сумі 5 000,00 грн., 3% річних в сумі 19 166,31 грн., інфляційні витрати в сумі 2 789,89 грн.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/556/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2013 року вказану апеляційну скаргу було повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

17.04.2013 року апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-4» надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.

Відповідно до розпорядження голови суду від 17.04.2013 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-4» по справі № 910/556/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Яковлєву М.Л.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/556/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою суду від 19.04.2013 року вказану апеляційну скаргу було повернуто без розгляду.

18.05.2013 року апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 4» надійшла до Київського апеляційного господарського суду втретє, в якій відповідач просить рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року у справі № 910/556/13 скасувати та прийняти нове, яким стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-4» основний борг в сумі - 442 787,52 грн., 3% річних в сумі 19 166,31 грн., інфляційні витрати в сумі 2 789,89 грн.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не взято до уваги те, що відповідачу надано пільги у сумі 2 367,84 грн. у грудні 2012 року, то вони повинні були бути враховані за спірний період.

Крім того, апелянт зазначає, що ним було здійснено часткову оплату заборгованості в розмірі 61 000,00 грн., у зв'язку з чим, він просить стягнути основний борг в сумі - 442 787,52 грн., 3% річних в сумі 19 166,31 грн., інфляційні витрати в сумі 2 789,89 грн.

Розпорядженням голови суду від 18.05.2013 року передано апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 4» на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року у справі № 910/556/13 для розгляду головуючому судді Яковлєву М.Л.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/556/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 року по справі № 910/556/13 відновлено строк на подання апеляційної скарги товариству з обмеженою відповідальністю «Рада-4» та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 02.07.2013 року.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго», м. Київ, на підставі ст. 96 ГПК України надало до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року у справі № 910/556/13 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

У судовому засіданні, призначеному на 02.07.2013 року, оголошено перерву до 09.07.2013 року.

Відповідно до розпорядження Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 року у зв'язку з перебуванням судді Авдеєва П.В. у відпустці та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Гончаровим С.А., Куксовим В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 року по справі № 910/556/13 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-4» прийнято до провадження зазначеною колегією.

09.07.2013 року від товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 4» надійшли уточнення до апеляційної скарги, в яких відповідач просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-4» основний борг в сумі - 442 787,52 грн., 3% річних в сумі 19 166,31 грн., інфляційні витрати в сумі 2 789,89 грн.

Представник відповідача був присутнім в судових засіданнях та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року скасувати та прийняти нове, яким стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-4» основний борг в сумі - 442 787,52 грн., 3% річних в сумі 19 166,31 грн., інфляційні витрати в сумі 2 789,89 грн.

Представник позивача в судових засіданнях надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-4» - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року по справі № 910/556/13 - залишається без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

16.10.2001 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (позивач, енергопостачальна організація) та товариством з обмеженою відповідальністю «Рада-4» (відповідач, абонент) укладено договір № 521687 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується поставити теплову енергію у вигляді гарячої води на по треби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору (а.с. 19-22).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які у сукупності і визначають правову природу договору.

Предметом договору є постачання позивачем за плату теплової енергії відповідачу у вигляді гарячої води, тобто за своєю правовою природою він є договором енергопостачання (параграф 3 глави 29 Господарського кодексу України), платником за яким є сторона за договором, на користь якої він укладений, тобто відповідач.

Відповідно до п. 2.2.1 договору № 521687 енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору (а.с. 24).

Між сторонами укладено додатки до договору № 521687, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії (а.с. 24-30).

Позивачем умови договору виконано належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді за та відомостями за період 26.09.2010 року по 21.11.2012 року (а.с. 31-55).

Згідно з п. 2.3.1 договору відповідач зобов'язаний додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

У додатку до договору встановлено порядок розрахунків за теплову енергію. Відповідно до якого відповідач щомісяця з 12 по 15 числа отримує у Районному відділі тепло збуту № 5 за адресою: вул. Товарина, 1, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент» повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду (а.с. 26).

Споживач щомісячно забезпечує, до 8 числа місяця, наступного за звітним, після отримання даної заяви, надає енергопостачальній організації окремо по кожному виду наданих послуг в розрахунковому періоді належним чином оформлені податкові накладні (а.с. 30).

Сплату за вказаними в п. 2 додатку № 4 , абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

За період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу енергії на суму 835 509,77 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок заборгованості (а.с. 8).

Вартість використаної за період 01.10.2011 року по 01.12.2012 року теплової енергії сплачувалась відповідачем позивачу з порушенням умов договору № 521687, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 535 155,36 грн.

Виходячи зі змісту ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем було частково сплачено борг у сумі 9 000,00 грн. ще до подання зазначеного позову, що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 20.12.2012 року (а.с. 83).

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 9 000,00 грн.

Крім того, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було сплачено 81 000,00 грн., що підтверджується бухгалтерської довідкою та платіжними дорученнями № 10 від 19.02.2013 року на суму 37 000,00 грн., № 3 від 21.01.2013 року на суму 13 000,00 грн., № 2 від 15.01.2013 року на суму 9 000,00 грн., № 2 від 11.01.2013 року на суму 12 000,00 грн., № 3 від 08.01.2013 року на суму 10 000,00 грн. (а.с. 80-86), у зв'язку з чим суд першої інстанції вірно припинив провадження у справі в цій частині.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду щодо припинення провадження справи в цій частині та про вірне встановлення факту наявності основної заборгованості за поставлену теплову енергію у відповідача перед позивачем в сумі 445 155,36 грн., а відтак позовні вимоги в частині стягнення основного боргу правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 2 789,89 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 19 166,31 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором за період з жовтня 2011 року до грудня 2012 року включно.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 19 166,31 грн. та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 2 789,89 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 15 064,43 грн.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України регламентовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.5 додатку № 4 до договору сторони передбачили, що у разі несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що місцевим судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, то вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України правомірно визнані місцевим судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 15 064,43 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку, перевіреного колегією суддів апеляційного суду.

Щодо посилань скаржника на те, що ним було здійснено оплату заборгованості у сумі 61 000,00 грн. не береться до уваги, оскільки зазначене будо здійснено після прийняття рішення судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року у справі № 910/556/13 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-4» на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року по справі № 910/556/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року у справі № 910/556/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/556/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Гончаров С.А.

Куксов В.В.