Постанова № 32265883, 04.07.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року Справа № 919/34/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Градової О.Г.,

суддів Антонової І.В.,

Сікорської Н.І.,

за участю представників сторін:

прокурор, Джавлах С.М., посвідчення № 015173 від 12.02.13,

позивач, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради - Тельнова К.П., довіреність б/н від 09.01.13,

відповідач, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таро" - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу прокурора Ленінського району міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Єфременко О.О.) від 22 травня 2013 року у справі № 919/34/13-г

за позовом прокурора Ленінського району міста Севастополя (вул. Вороніна, 11, Севастополь, 99011)

в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, Севастополь, 99011)

до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таро" (вул. Новоросійська, буд. 5, кв.1, Севастополь, 99011)

про зобов'язання укласти договір,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням місцевого господарського суду відмовлено у позові (з урахуванням уточнень - а.с. 111-119) про зобов'язання укласти договір про пайову участь замовників в створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя. З відповідача до Державного бюджету України стягнуто судовий збір в сумі 1.147 грн. (а.с. 130-137).

Судове рішення мотивовано тим, що відповідач не був забудовником нового будівництва, а тому при реконструкції будівлі у нього не виникло зобов'язання укладати договір про пайову участь замовників в створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури; укладання такого виду договору можливо до прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію, а реконструкція об'єкту вже прийнята в експлуатацію; прокурор обрав спосіб захисту, який не відповідає встановленим законом способам.

Прокурором Ленінського району міста Севастополя подана апеляційна скарга, в якій він просить судове рішення скасувати, позов задовольнити тому, що воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с. 158-164).

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача з апеляційною скаргою погодився.

Відповідач не скористався правом на участь в судовому засіданні, копія ухвали про час та місце судового засідання направлена на його адресу рекомендованою кореспонденцією, яка поштою повернута за закінченням строку зберігання (а.с. 173-178).

Апеляційний господарський суд, прийнявши до уваги те, що явка сторін не визнана судом обов'язковою, не надійшло заперечень проти розгляду справи без участі в судовому засіданні представника відповідача, судом прийняті усі можливі заходи для його сповіщення про судове засідання, у справі достатньо доказів для розгляду спору, ухвалив: розглянути справу без участі в судовому засіданні представника відповідача.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 180-185, 187-190) та встановив наступне.

Відповідач з 06 вересня 2005 року зареєстрований як юридична особа та за виданим 26 липня 2007 року державним актом серії ЯЕ №187667 є власником земельної ділянки площею 0,0490 га, розташованої в м. Севастополі, вул. Новоросійська, будинок 5, для обслуговування і реконструкції житлового багатоквартирного будинку і господарських будівель і споруд (а.с. 26-27, 11-12, 101, 184-185, 190).

На замовлення відповідача у період з травня 2006 року по вересень 2009 року була здійснена реконструкція багатоквартирного житлового будинку ПК-1 по вул. Новоросійської, 5, м. Севастополя, що підтверджують складений 09 жовтня 2009 року акт готовності об'єкта до експлуатації та видане 27 жовтня 2009 року свідоцтво про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил (а.с. 13-17).

Для здійснення будівельних робіт відповідач отримував відповідні дозволи: №336 від 19 травня 2006 року, №336 від 26 грудня 2008 року (а.с. 182).

17 травня 2010 року, 23 листопада 2011 року, 26 жовтня 2012 року позивач пропонував відповідачу подати документи та укласти договір про участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, проект такого договору складений у 2012 році з визначенням розміру пайової участі в 4 % від вартості будівництва, що складає 295.637,19 грн. (а.с. 18-24).

З пояснень прокурора слідує, що розмір пайової участі в договорі була визначена виходячи з 4 % від площі реконструйованого об'єкту та встановленого законодавче мінімуму вартості житла, визначеної центральним державним органом виконавчої влади в сфері будівництва (а.с. 180- 181).

Відповідно до частин 1 та 3 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина 3 статті 187 Господарського кодексу України встановлює, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частинами 7 та 4 вказаної статті господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів; при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.

Вперше пряма вказівка щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування введена Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16 вересня 2008 року N 509-VI (який набрав чинності з дня його опублікування, 14 жовтня 2008 року опубліковано в газеті "Голос України", N 195), яким до Закону України "Про планування і забудову територій" № 1699-III від 20 квітня 2000 року внесені зміни - доповнено статтею 27-1 "пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту".

Частина 10 вказаної статті 27-1 встановлювала, що договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

З наведених вище обставин слідує, що станом на 14 жовтня 2008 року відповідач вже отримав перший дозвіл на виконання будівельних робіт (№366 від 19 травня 2006 року, який був продовжений дозволом №366 від 26 грудня 2008 року) та здійснювалася реконструкція об'єкту.

При цьому, відповідно до статті 1 Закону України "Про планування і забудову територій" № 1699-III від 20 квітня 2000 року (з змінами, які внесені Законом України від 16 вересня 2008 року N 509-VI) намір забудови (земельної ділянки, території) - заява (клопотання) фізичної або юридичної особи, подана у встановленому законодавством порядку щодо забудови земельної ділянки або певної території із зазначенням призначення будівлі, споруди та орієнтовних характеристик забудови; замовник - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку і подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

Сторони не оспорюють того факту та це підтверджено документально, що відповідач мав намір на здійснення та здійснив реконструкцію об'єкту будівництва, що існував, а не нового будівництва.

На підставі вказаного апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у відповідача не виникло зобов'язання укласти договір.

Крім того, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню тому, що в проекті договору прокурором та позивачем сума пайової участі визнана не виходячи з вартості реконструкції, як це передбачено статтею 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій", чи частиною 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17 лютого 2011 року (який набрав чинності з дня опублікування, за виключення певних норм, 12 березня 2011 року опубліковано в газеті "Голос України") .

Доводи прокурора та позивача про те, що відповідач не надав кошторисної документації реконструкції не може бути підставою для зміни порядку визначення частки пайової участі з урахуванням вартості будівництва (реконструкції).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як встановлено, у позивача не виникло цивільного права на укладення з відповідачем договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. А тому не має підстав для застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог.

На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом рішення прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права; при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; при доведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; викладені у рішенні місцевого господарського суду висновки відповідають обставинам справи. Підстав для скасування судового рішення не має.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Ленінського району міста Севастополя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 22 травня 2013 року у справі № 919/34/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя О.Г. Градова

Судді І.В. Антонова

Н.І. Сікорська

Розсилка:

1. прокурор Ленінського району міста Севастополя (вул. Вороніна, 11, Севастополь, 99011)

2. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, Севастополь, 99011)

3. об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таро" (вул. Новоросійська, буд. 5, кв.1, Севастополь, 99011)