Рішення № 32265840, 01.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9381/13 01.07.13 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "СТАТУС" про стягнення 42 077, 67 грн., за участю представників позивача - не з'явились, відповідача - не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 42 077, 67 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.05.2012 року на а/д Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Фольксваген», д.н. АК6987АР, що належить Бабуріній Наталії Львівні (страхувальник позивача), та автомобіля «Тойота», д.н. АН5480МН, яким керував Чернобай Руслан Васильович.

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 43 077, 67 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. Чернобая Руслана Васильовича було застраховано ПрАТ "Страхова компанія "СТАТУС".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.06.2013 року.

12.06.2013 року через канцелярію суду представник відповідача подав письмовий відзив на позов, відповідно до якого частково заперечував проти позовних вимог, просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення 32 096, 64 грн. боргу та надав докази часткової сплати страхового відшкодування у сумі 32 096, 64 грн.

Представники сторін у судове засідання 01.04.2013 року не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з довідки відділення ДАІ Сімферопольського району та постанови Сімферопольського районного суду АР Крим № 18/3561/12 від 31.05.2012 року, 19.05.2012 року о 09 год. 30 хв. на 674км+150м автодороги Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта Чернобай Руслан Васильович, керуючи автомобілем «Тойота», д.н. АН5480МН, при виникненні небезпеки чи перешкод для руху, не вжив необхідних заходів для зменшення швидкості руху аж до повної зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на автомобіль «Фольксваген», д.н. АК6987АР.

Постановою Сімферопольського районного суду АР Крим № 18/3561/12 від 31.05.2012 року Чернобая Руслана Васильовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Фольксваген», д.н. АК6987АР.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту 24584-а/11КР(Ю) від 01.07.2011 року.

Відповідно до звіту № 4845-05/12 від 05.06.2012 року з визначення вартості відновлювального ремонту, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Фольксваген», д.н. АК6987АР, в результаті його пошкодження при ДТП склав 47 559, 22 грн.

Як вбачається з страхового акту № 2012/V/MOD01321/VESKO11221 від 19.06.2012 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування на загальну суму 43 077, 67 грн.

Зазначені кошти в розмірі 43 077, 67 грн. позивачем були перераховані, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 28349 від 21.06.2012 року на суму 43 077, 67 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 1187 ЦК України встановлено, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Тойота», д.н. АН5480МН, Чернобая Руслана Васильовича встановлена у судовому порядку.

Тому, Чернобай Руслан Васильович є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Фольксваген», д.н. АК6987АР, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між відповідачем та власником автомобіля «Тойота», д.н. АН5480МН, було укладено договір (поліс) № АВ/5051341 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Тойота», д.н. АН5480МН, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди. Вказаним договором передбачено франшизу у розмірі 1 000, 00 грн.

19.12.2012 року позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою для отримання суми страхового відшкодування в порядку регресу. Проте, відповідач у встановлений законом строк з дня отримання вказаної заяви з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, щодо виплати страхового відшкодування страховиком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (відповідачем), суд зазначає, що законодавством встановлений обов'язок останнього відшкодувати саме оцінену в розумінні діючого законодавства шкоду.

Так, в частині 1 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» закріплено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в цьому Законі, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Пунктом 4.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановлено, що за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта.

Таким чином, належним в розумінні діючого законодавства України підтвердженням визначення розміру оціненої шкоди є звіт або акт оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності, чи висновок судового експерта.

На підставі зазначеного, законним є стягнення з відповідача розміру страхового відшкодування у межах 47 559, 22 грн., визначених відповідно до звіту № 4845-05/12 від 05.06.2012 року.

Позивачем 21.06.2012 року було виплачено страхове відшкодування в розмірі 43 077, 67 грн.

Однак, до звернення позивача з позовною заявою до суду відповідачем було сплачено частину страхового відшкодування у розмірі 32 096, 64 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 1087 від 22.03.2013 року на суму 32 096, 64 грн.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю «Фольксваген», д.н. АК6987АР, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та ліміту відповідальності, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування обґрунтовані, проте підлягають задоволенню частково у розмірі 9 981, 03 грн. (42 077, 67 грн. (43 077, 67 грн. (виплачене позивачем страхове відшкодування) - 1 000, 00 грн. (франшиза)) - 32 096, 64 грн. (сплачену відповідачем частину страхового відшкодування до звернення позивача з позовною заявою до суду)). В позові в частині стягнення 32 096, 64 грн. слід відмовити у зв'язку зі сплатою цієї суми до подання позову.

Доводи, викладені відповідачем у відзиві, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "СТАТУС" (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, буд. 15, офіс 109; код 31201694) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; код 20474912) 9 981 (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна) грн. 03 коп. боргу та 408 (чотириста вісім) грн. 11 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 05.07.2013р.

Суддя С.О. Чебикіна