Рішення № 32265554, 02.07.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2013 р.Справа № 916/1194/13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот"

до відповідача Державного підприємства "Одеська залізниця"

про стягнення 7569,18грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Водолазський Д.В., довіреність №23/31 від 18.12.12р.;

Від відповідача: Яцук Є.В., довіреність №15 від 02.01.13р.;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Державного підприємства"Одеська залізниця" про стягнення збитків за недостачу карамбіду у розмірі 7569,18грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.05.13р. порушено провадження у справі №916/1194/13.

Відповідач проти позову заперечує, вважає позовні вимоги та такими що не підлягають задоволенню, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, згідно наданого відзиву на позов (вх.№16756/13 від 30.05.2013р.). В обґрунтування відзиву зазначає про те що відповідно до записів у залізничній накладній №48498708 від 01.12.2012р., завантаження вагону-мінераловозу №59818054 проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу мінераловозу, без участі представника залізниці. В свою чергу залізниця прийняла вказаний вантаж до перевезення шляхом візуального огляду, що відповідає вимогам п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, згідно з яким, вантажі, завантажені відправником у вагони приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагону, вантажу, його кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Вагон №59818054 до станції призначення Чорноморська Одеської залізниці, прибув 03.12.12р. в технічному та комерційному відношенні справний, зі справними ЗПП вантажовідправника, що відповідали документу відправника. Фактично ЗПП відправника справне, розвантажувальні люки замкнені щільно. Просипання вантажу відсутнє, що підтверджується актом загальної форми №5943 від 03.12.12р. та комерційним актом серії АА№053119/214 від 04.12.12р. Всі ці обставини вказують на те, що Одеська залізниця прийняла вантаж масою, у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схоронному стані. Посилання позивача на підпил штанги 1-го та 2-го розвантажувальних люків по ходу потяга, про які зазначено в акті загальної форми №5943 від 03.12.2012р. та комерційному акті серії АА №053119/214 від 04.12.12р., як про реальний доказ втрати вантажу при перевезенні, вважає безпідставними, оскільки вказані висновки не дають відповіді на те, коли та за яких підстав дійсно відбувся доступ до вантажу у вагоні №59818054. Крім припущень позивача, викладених у позовній заяві, на яких ґрунтується його доказ про втрату вантажу по вині залізниці, в матеріалах справи не має жодних документів, які б засвідчували дійсну втрату вантажу по вині залізниці. Таким чином, враховуючи вищенаведене, не можливо зробити висновок де і коли виникла нестача частини вантажу, оскільки вказані питання відносяться до компетенції слідства.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

04.08.2011р. між Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива»(Виконавець) було укладено договір №ТМD - 035 про перевалку та накопиченню мінеральних вантажів, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання робіт по накопиченню, перевалці мінеральних вантажів(Вантаж), за які Замовник здійснює оплату на користь Виконавця згідно із цим договором, додатковими угодами та додатками до нього.

Надання послуг зі сторони Виконавця здійснюється без переходу права власності на вантаж, якщо інше не обумовлено у письмовому вигляді.(п.1.2. договору).

01.12.2012р. на виконання умов договору №ТМD - 035 від 04.08.2011р., Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" уклав з Донецькою залізницею договір на перевезення карбаміду на адресу ТОВ «ТІС-Міндобрива», а факт укладання договору перевезення між позивачем та Донецькою залізницею підтверджується залізничною накладною №49853583.

Відповідно до зазначеної накладної Позивач зі станції Рубіжне відвантажив на адресу ТОВ «ТІС-Міндобрива» (станція Чорноморська Одеської залізниці) 1539240кг мінеральних добрив - карбаміду у 30 вагонах - мінераловозах, які були завантажені та запломбовані засобами Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", який є власником вказаних вагонів.

Залізниця без жодних зауважень щодо кількості та якості прийняла до перевезення карбамід у справних у комерційному та технічному відношенні вагонах-мінераловозах у кількості 1539240кг про що свідчить відмітка у залізничній накладній №49853583.

03.12.2012р. вагони прибули на станцію Чорноморська Одеської залізниці, та під час перевірки маси вантажу було виявлено, що у вагоні №59818054 маса вантажу менша ніж зазначено у документі.

На підставі акту загальної форми №5943 від 03.12.2012р. відповідачем разом із вантажоодержувачем було здійснено комісійну перевірку зазначеного вагону.

За результатами перевірки було складено комерційний акт АА №053119/214 від 04.12.2012р. в якому встановлено, що маса вантажу у вагоні №59818054 менша ніж зазначена залізничній накладній на 2650кг.

Крім того у комерційному акті зазначено, що при огляді вагону було виявлено підпили штоків запірних пристроїв на штанзі 1 і 2 верхніх завантажувальних люків вагону №59818054 і мається доступ до вантажу не порушуючи при цьому цілісності ЗПП.

14.01.2013р. Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" було направлено на адресу відповідача претензію №07/ДТ-13 з вимогою сплатити заборгованість.

28.01.2013р. відповідачем було надано відповідь №14/4 на претензію, в якій повідомлено про те, що претензія не може бути прийнята до розгляду, оскільки переуступочний напис на накладній засвідчений не уповноваженими особами.

Згідно повідомлення відправника №90797 від 01.12.2012р. вартість однієї тони карбаміду, який було відправлено за залізничною накладною складала 3275грн. без ПДВ.

Відповідно до переуступочного напису зробленого начальником експертного відділу ТОВ«ТІС-Міндобрива» Донченко І.О.(за довіреністю) та головним бухгалтером ТОВ«ТІС-Міндобрива», та скріплений печаткою вантажоодержувача на зворотному боці залізничної накладної №49853583 ТОВ«ТІС-Міндобрива» передав право на пред'явлення претензій та позовів Приватному акціонерному товариству "Сєвєродонецьке об'єднання Азот".

В обґрунтування позову позивач зазначає про те, що комерційний акт АА №053119/214 від 04.12.2012р. свідчить, що у вагоні №59818054 з карбамідом, який надійшов на адресу вантажоодержувача за накладною №49853583 при цілісних ЗПП відправника встановлені такі несправності, при яких був можливим доступ до вантажу під час його перевезення. Крім того встановлено недостачу вантажу у кількості 2650кг. Разом з тим, дані зазначені у комерційному акті АА №053119/214 від 04.12.2012р. свідчать про те, що під час перевезення вантажу невстановленими особами через верхні завантажувальні люки, які було відкрито шляхом перепилювання штоків запірних пристроїв, було здійснено розкрадання частини вантажу з вагону №59818054, при цьому не порушуючи цілісності ЗПП.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем вартість недостачі складає 7569,18грн.(3275грн. х 1,926т = 6307,65грн., а також 20% ПДВ у розмірі 1261,53грн.), виходячи з наступного розрахунку: у вагоні №59818054 нестача 2650кг, за вирахуванням 1,5% маси природної втрати дорівнює 1926грн. за 1 кг, виходячи з вартості однієї тони карам біду 3275грн без ПДВ.

Вищевикладене зумовило звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача збитків за недостачу карамбіду у розмірі 7569,18грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст. 306 ГК України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 6 Статуту Залізниць України накладна - є основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею, накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно залізничної накладної №49853583 маса вантажу у вагоні №59818054, прийнятого до перевезення залізницею, становила 1539240кг.

За приписами ст.23 Статуту залізниць України та Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., відправники повинні надати станції відправлення на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Одночасно накладна є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику.

При цьому, згідно ст. 37 Статуту залізниць України, п.5 Правил приймання вантажів до перевезення та п.1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 №644, маса вантажу визначається відправником. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Аналогічну норму містить ст.129 Статуту залізниць України, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

При цьому в силу вимог ч.1 ст.918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення (п.а ст.111 Статуту залізниць України).

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі -продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Проаналізувавши матеріали справи та положення чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, суд, дійшов висновку, що відповідальність перед позивачем за нестачу вантажу у вагоні №59818054 повинна покладатись на ДП "Одеська залізниця", як перевізника вантажу, з огляду на наступне.

З комерційного акту серії АА №053119/214 від 04.12.2012р. вбачається, що відправником було завантажено вантаж карамбід, а на момент огляду вагону виявлено підпили штоків запірних пристроїв на штанзі 1 і 2 верхніх завантажувальних люків вагону №59818054 і мається доступ до вантажу не порушуючи при цьому цілісності ЗПП, що свідчить про навмисне вилучення вантажу в процесі перевезення.

В свою чергу, ДП "Одеська залізниця" не довела суду належними доказами, що нестача у вагоні №59818054 виникла з незалежних від неї причин. Звідси, суд покладає відповідальність за нестачу вантажу на ДП "Одеська залізниця" у розмірі 7569,18грн., обов'язком якої є забезпечення схоронності вантажу під час його перевезення.

На думку суду обставини, які встановлені в комерційному акті АА №053119/214 від 04.12.2012р та акті загальної форми: №5943 від 03.12.12р. свідчать про доступ до вантажу, що в свою чергу, призвело до незбереження вантажу при його перевезенні та відповідальність за недостачу вантажу слід покласти на Одеську залізницю.

В свою чергу, у відповідності до вимог ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

За таких умов, суд вбачає вину Державного підприємства "Одеська залізниця" у виникненні нестачі вантажу, на яку вказують докази наявні в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, розрахунок вартості недостачі вантажу, наданий позивачем до матеріалів справи, здійснений ним загалом правомірно та обґрунтовано, у зв'язку з чим, суд, приймає його до уваги та погоджується з розрахунком позивача Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" та визначенням вартості збитків у розмірі 7569,18грн.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача викладені у відзиві на позов, оскільки зазначені твердження спростовуються наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені приписи норм матеріального права, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" до відповідача Державного підприємства"Одеська залізниця" про стягнення збитків за недостачу карамбіду у розмірі 7569,18грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (93403, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, код ЄДРПОУ 33270581, п.р. 26003156367001 у ПАТ «КБ «НАДРА», м. Київ ЦЕНТР, МФО 380764) суму збитків за недостачу карамбіду у розмірі 7569(сім тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять)грн.18коп., витрати по сплаті судового збору на суму 1720(одну тисячу сімсот двадцять)грн.50коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.07.2013р.

Суддя Гут С.Ф.