Ухвала суду № 32265404, 09.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви без розгляду

09.07.2013р. № 905/4891/13 Суддя господарського суду Донецької області Фурсова С.М., розглянувши матеріали позовної заяви публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» (83001, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 3; код ЄДРПОУ – 20366602)

до товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВЕР-АВТО» (83030, місто Донецьк, вулиця Тамбовська, будинок № 50; код ЄДРПОУ – 30354146)

про стягнення 54 876,60 гривень, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Транспортні системи України» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВЕР-АВТО» 54 876,60 гривень заборгованості за поставку товару.

Дослідивши матеріали позовної заяви і додані до неї документи господарським судом встановлено, що матеріали позовної заяви подані з недодержанням вимог статті 56 та пункту 2 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) в зв’язку з чим позовна заява підлягає поверненню без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 56 ГПК України (зі змінами, внесеними згідно із законами України від 13.05.1997 № 251/97-ВР, від 19.05.2011 № 3382-VI) позивач, прокурор чи його заступник зобов’язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Пунктом 2 частини першої статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно пункту 2 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, документ, що підтверджує надання послуг поштового зв’язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Так, в силу статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, належним доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, є опис вкладення із зазначенням переліку відправлених документів та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (пункти 2, 4 частини третьої статті 129 Конституції України), так і аналогічних приписів статей 4-2, 4-3 ГПК України.

На стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі, господарський суд має бути впевнений у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.

Разом з цим, доданий до позовної заяви від 05 липня 2013 року опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек № 3717 не можуть бути прийняті як належні докази відправлення відповідачеві копії позовної заяви з огляду на наступне.

На описі вкладення у цінний лист на ім’я товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВЕР-АВТО» міститься відтиск поштового штемпелю від 04.07.2013, а позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВЕР-АВТО» про стягнення 54 876,60 гривень підписано 05.07.2013.

Це свідчить про те, що позовну заяву 05.07.2013 взагалі не могло бути відправлено на адресу відповідача 04.07.2013, оскільки її не існувало на момент відправлення на адресу відповідача цінного листа (позовна заява складена та підписана пізніше, ніж відбулось поштове відправлення).

Господарський суд зазначає, що національним законодавством України (стаття 56 ГПК України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права – шляхом встановлення обов’язку позивача надіслати сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів до порушення провадження у справі.

Зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами статті 59 ГПК України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі, надати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву (у випадку їх наявності), з урахуванням усіх обставин, на які посилається заявник позову.

При цьому, пункт 4 частини першої статті 65 ГПК України надає можливість судді витребувати від сторін лише ті документи, які можуть бути необхідні саме для вирішення спору.

За приписами абзацу першого цієї статті вказані у ній дії судді мають на меті виключно забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору.

Документи, що підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви з усіма додатками безпосередньо не пов’язані з вирішенням спору.

Як зазначено у статті 38 ГПК України, господарський суд обмежений у праві самостійного витребування доказів. Тому суд, у разі порушення позивачем статті 57 ГПК України, не має права скористуватися приписами статей 38, 65 ГПК України, а навпаки є зобов’язаним виконати вимоги статті 63 зазначеного Кодексу.

Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Отже, право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції, включає в себе обов’язок позивача належним чином інформувати відповідача про подання позову до суду шляхом направлення на його адресу копії позовної заяви з додатками. При цьому, таке інформування повинно бути здійснене позивачем до порушення судом провадження у справі. Тому порушення провадження у справі до виконання позивачем вказаного обов’язку, не буде відповідати статті 6 Конвенції.

Також господарський суд зазначає, що згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної, зокрема, у постанові від 04.12.2012 у справі № 5/5005/7237/2012, виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов’язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.

Таким чином, позовна заява подана без додержання вимоги статті 56, пункту 2 частини першої статті 57 ГПК України та відповідно до приписів пункту 6 частини першої статті 63 ГПК України підлягає поверненню заявнику позову без розгляду.

Слід відзначити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення, що узгоджується з приписами частини третьої статті 63 ГПК України.

Згідно приписів пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Пунктом 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір.

Сплачений платіжним дорученням № 1293 від 14 березня 2013 року судовий збір у розмірі 1 720,50 гривень підлягає поверненню відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», керуючись пунктом 6 частини першої статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

У Х В А Л И В :

Позовну заяву публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» про стягнення 54 876,60 гривень – повернути без розгляду.

Повернути публічному акціонерному товариству «Транспортні системи України» (83001, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 3; код ЄДРПОУ – 20366602) з державного бюджету України суму судового збору у розмірі 1 720,50 гривень, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 1293 від 14 березня 2013 року.

Додаток на адресу публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» позовна заява з доданими до неї документами всього на 47-ми аркушах, у тому числі оригінал платіжного доручення № 1293 від 14 березня 2013 року на суму 1 720,50 гривень.

Суддя С.М. Фурсова