Рішення № 32265050, 18.06.2013, Лисичанський міський суд Луганської області

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 415/1447/13-ц

провадження № 2/415/665/13

18.06.2013 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області

в складі: головуючого судді Томчишена С.В.,

при секретарі судового засідання Мішиній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів» (в особі ліквідатора Клименка Михайла Анатолійовича) про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсною довідку № 293 від 10 травня 2012 року про розмір його заробітної плати за період з 01 листопада 1986 р. по 26 лютого 1987 р., видану відповідачем (а.с. 1).

В подальшому 30 травня 2013 року, до початку розгляду справи по суті, позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій змінив підстави та предмет позову, у зв'язку з чим просив суд визнати незаконними дії відповідача щодо зазначення невірних відомостей у довідці № 293 від 10 травня 2012 року про розмір його заробітної плати за період з 01 листопада 1986 р. по 26 лютого 1987 р., та просив суд зобов'язати відповідача видати йому довідку про розмір його заробітної плати за вказаний період з урахуванням фактично виплачених сум (а.с. 39).

Згідно із ч. 2 ст. 31 ЦПК України позивач до початку розгляду справи по суті має право шляхом подання письмової заяви змінити підстави або предмет позову. У зв'язку з чим заяву позивача про зміну підстав та предмету позову було прийнято судом і справу розглянуто з її урахуванням.

В обґрунтування свого позову позивач посилався на те, що в матеріалах його пенсійної справи в Управлінні пенсійного фонду України у м. Лисичанську Луганської області (далі - УПФУ у м. Лисичанську), де він перебуває на обліку та отримує пенсію як інвалід ЧАЕС ІІ групи, знаходилася довідка, видана відповідачем ще у 2005 р. за № 201 про розмір його заробітної плати за вищевказаний період в сумі 1689 грн. 33 коп.

Позивач вказував, що після проведеної 03 лютого 2012 р. УПФУ у м. Лисичанську зустрічної перевірки, якою було встановлено, що на підприємстві були відсутні первинні документи, що підтверджують розмір отриманої позивачем заробітної плати, зазначений у довідці № 201 від 2005 року, відповідачем 10 травня 2012 року було видано нову довідку № 293 про розмір його заробітної плати (а.с. 7). Проте у новій довідці зазначалося, що розмір заробітної плати, яку отримав позивач у зазначений вище період, становив 490 грн. 40 коп.

Позивач вважав, що цей розмір його заробітної плати є значно заниженим у порівнянні з розміром заробітної плати, який було зазначено у раніше виданій відповідачем довідці № 201 від 2005 року (а.с. 4), а також відрізняється від фактичного розміру вказаного відповідачем у розрахунковому листі про його заробітну плату за вказаний період.

Посилаючись на ці обставини, позивач вважав, що дії відповідача є незаконними, у зв'язку з чим просив зобов'язати видати довідку про розмір його заробітної плати з урахуванням фактично виплачених йому сум.

Позивач у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності та задовольнити позов, письмову згоду на проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення до суду не подавав.

Представник відповідача в судове засідання не з'являвся два рази поспіль, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи, письмових заперечень на уточнену позовну заяву до суду не подав.

У раніше наданих суду письмових запереченнях на позовну заяву до зміни позивачем предмету позовних вимог представник відповідача позов не визнав, посилався на те, що видана позивачу довідка № 293 від 10 травня 2012 р. про розмір його заробітної плати за період участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, видана відповідно до нормативних документів того часу.

З'ясувавши зазначенні в уточненій позовній заяві підстави та предмет позовних вимог, суд не знайшов правових підстав для залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Управління пенсійного фонду України у м. Лисичанську Луганської області, оскільки зазначені в уточненій позовній заяві вимоги не стосуються цієї особи, а поданий позов мотивовано порушенням відповідачем його обов'язку з видачі довідки про роботу працівника на підприємстві та його заробітної плати, передбаченого ст. 49 КЗпП, примушення до виконання якого не може вважатися вирішенням питання про її права та обов'язки.

Наведене узгоджується з правовою позицією щодо застосування приписів ст. 49 КЗпП та ст. 35 ЦПК України, яка викладена в ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 серпня 2008 року у цивільній справі № 6-3067св08.

Ознайомившись із зазначеними в уточненій позовній заяві доводами позивача та викладеними у запереченнях проти позову до зміни предмета позовних вимог доводами представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановивши на їх підставі фактичні обставини та характер спірних правовідносин між сторонами у справі, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Виходячи із загальних засад цивільного судочинства та трудового законодавства, право особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (статті 2, 2-1, 3, 4 КЗпП, статті 3-5, 11, 15, 31 ЦПК України) у разі невиконання роботодавцем своїх обов'язків або допущення іншого порушення прав та свобод працівника, його право підлягає захисту судом в найбільш ефективний спосіб відповідно до характеру порушення та змісту порушеного права та законного інтересу.

Статтею 49 КЗпП встановлено обов'язок власника або уповноваженого ним органу видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати. Вказаний обов'язок роботодавця та кореспондоване йому право працівника існують незалежно від того чи перебуває працівник в трудових відносинах з роботодавцем на час звернення за отриманням таких відомостей та не припиняються з припиненням трудових відносин між ними.

Відповідно до вимог статтей 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, дослідження та доведення перед судом переконливості поданих ними доказів. Кожна сторона, яка приймає участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, та не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні встановлено, що у період з 01 листопада 1986 року по 26 лютого 1987 року позивач приймав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС та має безстрокове посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та користується пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями архівної довідки та посвідчення, виданих на ім'я позивача (а.с. 45, 6).

Позивач перебуває на обліку в УПФУ у м. Лисичанську та отримує пенсію як інвалід ІІ групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою (а.с. 6). Підставою для нарахування та отримання позивачем цієї пенсії була довідка, видана йому відповідачем у 2005 році за № 201 про його заробітну плату з урахуванням перебування в зоні відчуження, на підставі якої позивачу було призначено пенсію (а.с. 4).

У вказаній довідці було зазначено, що з урахуванням роботи позивача за період з 01 листопада 1986 р. по 26 лютого 1987 р. за місцем ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС його фактична заробітна плата за зробленим відповідачем перерахунком з урахуванням діючої системи преміювання становила 1689 грн. 33 коп. (а.с. 4).

03 лютого 2012 р. УПФУ в м. Лисичанську було проведено перевірку правильності видання позивачу довідки № 201 від 2005 року, якою було встановлено відсутність на підприємстві відповідача, первинних документів для підтвердження сум нарахувань, які були відображені в цій довідці, про що було складено акт зустрічної перевірки (а.с. 25-26).

З цього акту вбачається, що на підприємстві відповідача маються розрахункові листи про заробітну плату позивача з серпня по жовтень 1996 року та березень 1997 року з відображенням суми нарахувань за вказані періоди, а також копія картки форми Т-2 за цей розрахунковий період. Окрім цього в акті зазначено, що у зв'язку з відсутністю на підприємстві відомостей про тарифні ставки та нарахування премій через закінчення терміну їх зберігання, ці відомості перевірити не було можливим.

10 травня 2012 року відповідач оформив нову довідку за № 293 про заробітну плату позивача з урахуванням його роботи в зоні відчуження, з якої вбачається, що його фактична заробітна плата становила 490 грн. 40 коп. (а.с. 7). Вказаний розмір заробітної плати відрізняється від розміру заробітної плати, яка була зазначена відповідачем у виданій позивачу в 2005 році довідці № 201 (а.с. 4). Зокрема у новій довідці не було зазначено сум премій та інших виплат, які було зазначено в раніше виданій довідці. В примітці до спірної довідки № 293 відповідачем було зазначено, що первинні документи з нарахування заробітної плати за 1986 рік у період знаходження позивача в зоні відчуження відсутні на підприємстві за терміном давності.

Статтею 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 27 якого передбачено, що за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Водночас цією нормою передбачено, що якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення: менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців; не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи; менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що пенсії особам, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня, незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок було проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки. При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

У пункті 6 цієї Постанови також зазначено, що премія, виплату якої було передбачено підпунктом 3 пункту 1 діючої на той час постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7, у розмірі не більш як 400 карбованців на місяць, визначеної умовами оплати праці для осіб, які брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, після проведеного відповідного розрахунку повинна додаватися до суми обчисленого заробітку.

Підпунктом 3 п. 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10 червня 1986 року N 207-7 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забруднення навколишнього середовища» було дозволено проводити оплату праці працівників, зайнятих на роботах з ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року N 964.

Водночас підпунктом 4 п. 1 цього нормативно-правового акту передбачалося, що оплата праці працівників, зайнятих на роботах у третьої, другої та першої зонах небезпеки, проводиться відповідно в чотирьох -, трьох - і двократному розмірах, понад середньомісячної заробітної плати, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи.

Відповідно до довідки, виданої позивачу Лисичанським міським військовим комісаріатом Ворошиловградської області від 12 березня 1987 року у зв'язку з перебуванням позивача на зборах у період з 28 жовтня 1986 року по 12 березня 1987 року він має право на отримання 100 відсотків середнього заробітку (а.с. 46).

Таким чином видання відповідачем у 2012 році довідки № 293 про розмір заробітної плати позивача з урахуванням часу його роботи за місцем ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, який є меншим ніж її розмір, який було вказано у довідці № 201, виданої позивачу у 2005 році, прямо стосується його прав та законних інтересів, оскільки від цього залежить здійснення ним в подальшому права на отримання пенсії у належному розмірі.

Однак, видаючи довідку № 293, відповідач не взяв до уваги, раніше оформлену ним у 2005 році довідку № 201 про заробітну плату позивача з урахування його роботи в зоні відчуження за період з 01 листопада 1986 р. по 26 лютого 1987 р, яка була видана позивачу та яка має підпис посадових осіб та відбиток печатки цього підприємства. При цьому відповідачем не було надано суду доказів, які б свідчили про фіктивність та недостовірність відомостей про розмір заробітної плати позивача, зазначеній у довідці № 201.

Сам факт відсутності підтверджуючих первинних документів на підприємстві, на що посилався представник відповідача в наданих до суду запереченнях, не може бути взятий судом до уваги, оскільки відповідно до встановленого переліку та строків зберігання типових документів на підприємствах, який затверджено наказом Головного архівного управління при Кабінетів міністрів України від 17 вересня 1998 року № 576/3016, обов'язок зберігання визначених ним первинних документів покладено саме на відповідача. Отже, відсутність підтверджуючих первинних документів на підприємстві відповідача саме по собі не могло бути підставою для видачі нової довідки з перерахунком розміру заробітної плати.

Разом з цим, при оформленні відповідачем довідки № 293 не було взято до уваги наявні на підприємстві розрахункові листи за березень 1987 року, тобто за місяць, який слідував після повернення позивача із зони відчуження, де він перебував до 26 лютого 1987 року (а.с. 48). З цього розрахункового листа вбачається, що у березні 1987 року позивачу був виплачений заробіток з урахуванням виконання ним громадського обов'язку, розмір якого перевищував виплати, які відображенні в розрахункових листках за серпень, вересень, жовтень 1986 року, які передували місяцю його відрядження до зони відчуження (а.с. 47).

Враховуючи вищенаведене суд знаходить безпідставними доводи представника відповідача з посиланням на встановлення УПФУ в м. Лисичанську при проведенні перевірки правильності видачі позивачу довідки № 201 про його заробітну плату факту відсутності за період з 01 листопада 1986 р. по 26 лютого 1987 р. первинних документів з нарахування йому премій, оскільки такі документи через перебування позивача в зоні відчуження не могли бути складені саме в цей період.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що відповідач в порушення вимог ст. 49 КЗпП при оформленні довідки № 293 від 10 травня 2012 р. відобразив у ній розмір заробітної плати позивача без врахування нарахованих та фактично виплачених йому виплат, зазначених у його розрахунковому листі за березень 1987 року та у раніше виданій довідці № 201 про розмір заробітної плати позивача з урахуванням періоду перебування з 01 листопада 1986 р. по 26 лютого 1987 р. на території ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що порушує права позивача, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнений від сплати судового збору, він стягується в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини позовних вимог. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору як інвалід ІІ групи.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання позову немайнового характеру становить 0,1 розміру мінімальної заробітної плати. Таким чином судовий збір який підлягає стягненню з відповідача становить 114 грн. 70 коп. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, ч. 2 ст. 31, ст.ст. 60, 88, 212-215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів» (в особі ліквідатора Клименка Михайла Анатолійовича) про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконними дії Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів» щодо зазначення неповних відомостей у довідці № 293 від 10 травня 2012 р. про розмір заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 листопада 1986 р. по 26 лютого 1987 р.

Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство «Лисичанський завод гумових технічних виробів» (в особі ліквідатора Клименка Михайла Анатолійовича) видати ОСОБА_1 довідку про розмір його заробітної плати за період роботи у Відкритому акціонерному товаристві «Лисичанський завод гумових технічних виробів» з урахуванням фактично виплачених йому сум за період з 01 листопада 1986 р. по 26 лютого 1987 р.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів» судовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. за такими реквізитами: отримувач коштів УДКСУ у м. Лисичанську Луганської області, код ОКПО отримувача 37800278, банк отримувача ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, рахунок 31219206700051, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу Лисичанський міський суд Луганської області, код ЄДРПОУ 05381343.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання через Лисичанський міський суд апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя С.В. Томчишен