Рішення № 32264834, 04.07.2013, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/1603/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 рокусмт. Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді - Вінської Н.В.,

при секретарі - Піщевській О.А.

за участю представника позивачки - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Комінтернівське Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Кордонської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про визнання права приватної власності на садовий будинок, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Кордонської сільської ради Комінтернівського району Одеської області посилаючись на те, що в лютому 2009 року померла її мати ОСОБА_4. Після смерті матері вона оформила право на спадщину на земельну ділянку та 6 жовтня 2011 року отримала Державний акт на садову земельну ділянку. В подальшому в 2012 році отримала технічний паспорт на садовий будинок, який її мати за життя побудувала самовільно. Просила суд визнати право приватної власності на садовий будинок розташований на території Кордонської сільської ради Комінтернівського району Одеської області масив Тилигульський -12 СТ «Дачне» ділянка НОМЕР_1 вул. Абрикосова.

Представник позивачки - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі посилаючись на неможливість їх вирішення у позасудовому порядку та відсутністю заперечень з боку відповідача.

Відповідач Кордонська сільська рада Комінтернівського району Одеської області в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі не заперечував проти задоволення позову.

Розглянувши поданий позов, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з такого.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 успадкувала після смерті матері ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,06 га розташовану в Одеській області, Комінтернівському районі, Кордонська сільська рада масив «Тилигульський-12», СТ «Дачне» діл. № НОМЕР_1 (а.с.7). В подальшому вона отримала на вказану земельну ділянку державний акт, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 512270001002140 (а.с.10).

Відповідно даних технічного паспорту на вказаній земельній ділянці самочинно побудований садовий будинок літ. «А» та прибудова літ. «а» (а.с.15).

Відмовляючи у задоволені позову суд виходив з того, що позивачкою не доведено набуття права власності на садовий будинок спадкодавцем, введення садового будинку в експлуатацію та додержання при будівництві садового будинку архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Житловий будинок та земельна ділянка відносяться до нерухомих речей, відповідно до вимог ст. 181 ЦК України право власності на які підлягають державній реєстрації відповідно до вимог ст. 182 ЦК України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Згідно ч. 1,ч. 3, ч. 4 ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки може зводити на ній будівлі та споруди, закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особами. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно ч. 1,ч. 3, ч. 4 ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки може зводити на ній будівлі та споруди, закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особами. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів здійснюється відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року «Про питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів».

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі вищевикладеного та ст.ст. 181, 182, 331, 375, 376, 1216, 1218 ЦК України, ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Постанови Кабінету Міністрів України «Про питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», керуючись 10, 11, 57, 58, 60, 208, 209, 212- 215, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Кордонської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про визнання права приватної власності на садовий будинок - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. А особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. В. Вінська