Рішення № 32264462, 27.06.2013, Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 117/6560/2012

Провадження № 2/115/585/2013

РІШЕННЯ

Іменем України

"27" червня 2013 р. м. Саки

Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді - Асанова Е.Н.,

при секретарі - Конюховій Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права приватної власності на будинок в порядку спадкування за законом, третя особа - Сакська районна державна нотаріальна контора, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права приватної власності на будинок в порядку спадкування за законом (а.с.33-36).

Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті батька позивача - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 Про смерть батька позивач, який проживає в Одесі, дізнався лише у минулому місяці, тобто у вересні 2012 року, тому не встиг звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Зверненню до нотаріальної контори також перешкоджало відсутність у позивача свідоцтва про смерть його батька. На якій підставі спадкодавцю належав спірний будинок позивачу не відомо, оскільки вони багато років не спілкувалися. Відповідач, яка є сестрою спадкодавця, не повідомила позивача про смерть його батька та, як спадкоємець другої черги, отримала в Сакській міській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину. Позивач також вказує, що в цей час є недоцільним пред'явлення вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки вже існує спір про право.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати пропущеним з поважної причини строк для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та визнати за ними право власності на спірний будинок.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити. При цьому пояснила суду, що позивач зі спадкодавцем востаннє бачились у 2001 році та з цього часу не спілкувалися, життям та здоров'ям один одного не інтересувалися. Доказів того що, позивач про смерть свого батька дізнався у вересні 2012 року, суду надати не може. Також немає доказів звернення позивача до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та письмової відмови нотаріуса у прийнятті такої заяви.

Відповідач у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову та просила відмовити у позові. При цьому пояснила суду, що не мала можливості повідомити позивача про смерть спадкодавця, оскільки в неї не було ні адреси місця проживання позивача, ні його номеру телефону. Вважає, що позивачу було відомо про смерть батька, оскільки на його похоронах та поминках були присутні інші родичі, з якими позивач спілкується.

Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти позову. Заперечення представника, серед іншого, ґрунтувалися на тому, що позивач не використав своє право звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а у разі відмови нотаріуса прийняти таку заяву, отримати таку відмову оформлену у письмовій формі. Наполягала на тому, що позивач посилаючись на пропуск строку для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, не ставить питання про визначення додаткового строку для подання такої заяви, що передбачено Цивільним кодексом України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін та відповідача, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до положень частини 1 статті 11, частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3, про що 10 лютого 2011 року відділом ДРАЦС Сакського міськрайонного управління юстиції зроблено актовий запис №70 (а.с.65).

08 серпня 2011 року як спадкоємець другої черги до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася (а.с.135) відповідач по справі ОСОБА_2, що вбачається із матеріалів спадкової справи№164/2011 до майна померлого ОСОБА_3 (а.с.134-170). В матеріалах спадкової справи відомостей про те, що інші особи претендують на спадщину та подали у встановленому законом порядку заяви про прийняття спадщини, не має.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 1223, статей 1261-1262, частин 1, 5 статті 1268 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. В першу чергу право на спадкування по закону мають діти спадкодавця. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За таких обставин, позивач як син спадкодавця має право на спадкування по закону у першу чергу.

Разом з тим, згідно з частиною 1 статті 1269, частиною 1 статті 1270, частиною 1 статті 1272 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Із матеріалів справи вбачається та представником позивача у судовому засіданні не заперечувалось, що позивач на момент відкриття спадщини зі спадкодавцем не проживав, був зареєстрований та проживав в іншому населеному пункті, із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини до нотаріальної контори не звертався.

Таким чином, позивач вважається таким, що не прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті його батька ОСОБА_3

Як на поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини позивач посилається на те, що йому не було відомо про відкриття спадщини, оскільки він проживає в іншому населеному пункті за декілька сотень кілометрів від місця проживання свого батька тому, а також на відсутність свідоцтва про смерть,

Однак, у підтвердження того, що про смерть батька він дізнався у вересні 2012 року позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу. Посилання на те, що відсутність свідоцтва про смерть перешкоджало позивачу прийняти спадщину, суд не приймає до уваги, оскільки не надано доказів відмови відділу державної реєстрації актів цивільного стану на звернення позивача видати таке свідоцтво.

Навпаки із змісту позовної заяви та пояснень представника позивача та відповідача вбачається, що позивач перебував у неприязних відносинах з батьком, вони багато років не спілкувалися, востаннє бачилися у 2001 році, позивач не турбувався про життя та здоров'я спадкодавця.

При таких обставинах, у суду не має підстав для висновку про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки суду не надано доказів про те, що до подання цієї позовної заяви у жовтні 2012 року позивач проявляв наявність інтересу до спадщини.

З наведених підстав у задоволенні позовної вимоги про визнання поважними причини пропуску строку слід відмовити.

Крім того, таки позовні вимоги не можуть бути задоволеними, оскільки не є способом захисту порушеного права.

Так, положеннями частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначені основні способи захисту цивільних прав та інтересів. У переліку, встановленому цією нормою Закону не передбачений такий спосіб захисту, як визнання пропущеним з поважної причини строк для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. При цьому абзацом 12 частини 2 цієї статті передбачено, що окрім наведених способів, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 3 статті 1272 Цивільного кодексу України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відтак, спеціальною нормою закону (ч.3. ст. 1272 ЦК України) встановлений спосіб захисту прав спадкоємців, які пропустили строк для прийняття спадщини, - визначення додаткового строку.

Позивач просить суд визнати пропущеним з поважної причини строк для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, втім вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не пред'являє, оскільки вважає це недоцільним, про що вказав у позовній заяві. Суд вважає, що не пред'явивши такі вимоги, позивач фактично відмовився використати своє право на прийняття спадщини у встановленому законом порядку, оскільки визнання поважними причин пропуску строку не є підтвердженням прийняття спадщини.

З врахуванням обставин справи, у судовому порядку визнання строку пропущеним з поважної причини не є способом захисту спадкових прав позивача.

Наведене є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині вимог.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на спірний будинок слід зазначити таке.

Визнання у судовому порядку права власності на спадкове майно має похідний характер від встановлення обставин, що свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини.

Відповідно до положень частини 1 статті 1272 Цивільного кодексу України позивач вважається таким, що не прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті його батька ОСОБА_3.

Доказів того, що позивач у встановленому законом порядку прийняв спадщину в матеріалах справи не має. Для оформлення права на спадщину позивач до нотаріальної контори не звертався та відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину не отримав.

Оскільки позивач не прийняв спадщину, вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена у Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13 ( абз. 19 п.3.1).

Враховуючи наведене, у задоволені позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

На підставі статей 1223, 1261-1262, 1268, 1269, 1270, 1272 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШІВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання через Сакський міськрайонний суд АРК апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Асанов Е. Н.