Рішення № 32262899, 02.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2013 р. Справа № 5023/5038/12

вх. номер

Суддя Господарського суду Харківської області Смірнова О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Мельника В.В., довіреність № 14-327 від 16.03.2012 р.;

відповідача - Фоміна В.В., довіреність № 38-4730 від 15.11.2012 р., Ващенко Т.Д., довіреність № 38-4055/391 від 27.10.2010 р.

розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства НАК "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків

про стягнення 42 369 287,29грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 грудня 2012 р. по справі № 5023/5038/12 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто відповідача суму основного боргу в розмірі 36 046 151,77 грн., пеню - 544 575,45 грн., 7 % штрафу - 504 646,12 грн., 3 % річних - 824 704,59 грн., інфляційні втрати - 252 323,06 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 64 380 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2013 р. апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2012 року по справі 5023/5038/12 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 квітня 2013 року касаційну скаргу задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.13 р. та рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2012 року по справі № 5023/5038/12 скасовано в частині стягнення пені та 7% штрафу. В решті частині рішення та постанову залишено без змін. Справу в цій частині передано на новий розгляд господарському суду Харківської області.

Справа розглядається в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2722877,24 грн. та 7 % штрафу в сумі 2523230,62 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 квітня 2009 року було призначено справу до розгляду на 13 травня 2013 року.

13 травня 2013 року від позивача надійшла телеграма, в якій останній просив суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з неможливістю представника прибути у судове засідання.

13 травня 2013 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що причиною невиконання зобов"язань за договором є тяжке фінансове становище підприємства, яке викликано невиконанням зобов"язань споживачами КП "Харківські теплові мережі" щодо оплати теплової енергії. Так станом на 07.05.2013 року загальна сума заборгованості споживачів перед КП "Харківські теплові мережі" за теплову енергію складає 1170,3 млн. грн. Представник відповідача зазначив, що мільйонні борги споживачів за надані послуги не дозволяють відповідачу розраховуватись за газ, електроенергію, воду, матеріали, своєчасно здійснювати ремонтні роботи та заміну зношених трубопроводів. Така ситуація призводить до того, що постачальники енергоресурсів через суд стягують з підприємства не тільки вартість природного газу, електроенергії, води, матеріалів, але також і штрафні санкції за порушення договірних зобов"язань. Все це призвело до того, що підприємство стало збитковим, що підтверджується балансом на 31.03.2013 року. сума збитків на початок 2013 року склала 304,8 млн. грн. та зростає. Відповідач надав клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 86,1%.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 травня 2013 року було відкладено розгляд справи на 27 травня 2013 року.

21 травня 2013 року відповідач надав доповнення до відзиву, в яких зазначив, що у процентному співвідношенні сума оплати складає 73%, та враховуючи передбачену постановою КМУ від 03.12.2008 р. № 1082 схему оплати за природний газ, при якій установи банків щоденно понад 65% всіх надходжених на розрахункові рахунки підприємств коштів за теплову енергію перераховують на поточний рахунок позивача як плату за спожитий природний газ, наявність заборгованості за природний газ підтверджує відсутність провини підприємства за несвоєчасні розрахунки.

27 травня 2013 року представник позивача звернувся до суду з заявою про продовження строку розгляду спору № 5023/5038/12 на 15 днів.

02.07.13 р. представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги та категорично заперечував проти клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Представники відповідача у судовому засіданні просили суд зменшити розмір пені та штрафу на 86,1%.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 вересня 2011 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу природного газу №06/11-БО з Додатковими угодами до нього, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) у четвертому кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі та на умовах даного договору.

На виконання умов укладеного договору позивач протягом жовтня - грудня 2011 року передав відповідачеві природний газ на загальну суму 132318485,15 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними актами прийому-передачі природного газу.

Проте відповідач в порушення умов укладеного договору у встановлені строки свої зобов'язання по оплаті отриманого ним природного газу виконав частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за використаний ним природний газ в сумі 36046151,77 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Як вже було зазначено дані правовідносини були предметом судового розгляду у справі №5023/5038/12. Рішенням господарського суду Харківської області від 24 грудня 2012 р. по справі № 5023/5038/12 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто відповідача суму основного боргу в розмірі 36 046 151,77 грн., пеню - 544 575,45 грн., 7 % штрафу - 504 646,12 грн., 3 % річних - 824 704,59 грн., інфляційні втрати - 252 323,06 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 64 380 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2013 р. апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2012 року по справі 5023/5038/12 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 квітня 2013 року касаційну скаргу задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.13 р. та рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2012 року по справі № 5023/5038/12 скасовано в частині стягнення пені та 7% штрафу. В решті частині рішення та постанову залишено без змін. Справу в цій частині передано на новий розгляд господарському суду Харківської області.

Вищий господарський суд України у постанові від 11 квітня 2013 року дійшов висновку про те, що в порушення зазначених вимог щодо змісту судового рішення та вимог ст.84 ГПК України, господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення в даній справі, не зазначив обґрунтованих доказів на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру стягуваних сум пені та 7% штрафу до 80% від її заявленої суми та не виклав доводи на підставі яких відхилив докази відповідача. Вищий господарський суд вказав на те, що зазначення в мотивувальній частині рішення в обґрунтування висновків про особливості бюджетного фінансування державних установ та організацій - споживачів тепла, а також про наявність перед відповідачем заборгованості населення та бюджетних установ за спожиті послуги з теплопостачання, визнати законним і обґрунтованим не можна.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов"язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, спір розглядається в межах стягнення з відповідача 2722877,24 грн. пені та 2523230,62 грн. 7% штрафу.

За приписами ст.526 Цивільного Кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В розумінні ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

На підставі п.7.2 укладеного договору поставки природного газу, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2722877,24 грн. пені та 2523230,62 грн. 7% штрафу.

Відповідачем, в свою чергу, було заявлено клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 86,1 %.

Частина 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. З ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін та оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитку.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідач просить зменшити розмір пені та штрафу на 86,1 % з посиланням на те, що причиною невиконання зобов"язань за договором є тяжке фінансове становище підприємства, яке викликано невиконанням зобов"язань споживачами КП "Харківські теплові мережі" щодо оплати теплової енергії. Так станом на 07.05.2013 року загальна сума заборгованості споживачів перед КП "Харківські теплові мережі" за теплову енергію складає 1170,3 млн. грн. Представник відповідача зазначив, що мільйонні борги споживачів за надані послуги не дозволяють відповідачу розраховуватись за газ, електроенергію, воду, матеріали, своєчасно здійснювати ремонтні роботи та заміну зношених трубопроводів. Така ситуація призводить до того, що постачальники енергоресурсів через суд стягують з підприємства не тільки вартість природного газу, електроенергії, води, матеріалів, але також і штрафні санкції за порушення договірних зобов"язань. Все це призвело до того, що підприємство стало збитковим, що підтверджується балансом на 31.03.2013 року.

Крім того, відповідач зазначає, що за рахунок того, що 86,1% вироблюваної теплової енергії споживається населенням, основним джерелом доходів підприємства є кошти, що надходять від населення, які витрачаються не тільки на оплату енергоресурсів для населення, але для інших споживачів - бюджетних, госпрозрахункових організацій;

- положення Закону України "Про тимчасову заборону стягненні пені з громадян України за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги №486/96 від 13.11.96р. відповідно до якого до 01.01.2011 р. було заборонено нараховувати і стягувати із громадян пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, що не ініціювало проведення оплат та позбавляло КП "Харківські теплові мережі" джерела погашення по штрафних санкціях. Хоча з 01.01.2011р. заборона на нарахування й стягнення пені знята, але дотепер розмір пені для населення не передбачений жодним нормативним актом, що унеможливлює її нарахування та стягнення;

- положення Закону України "Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію", яким дозволяється реструктуризувати заборгованість за комунальні послуги строком до п'яти років. Станом на 01.04.2013 р. сума реструктуризованої заборгованості за послуги з теплопостачання становила 81,3 млн. грн., що підтверджується інформацією щодо Моніторінгу виконання ЗУ "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово - комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію".

- тяжкий фінансовий стан підприємства, підтверджений балансом на 31.03.2013 р., у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків на початок 2013 р. становило 304,8 млн. грн., а станом на 31.03.2013 р. збільшилася і становить 443,6 млн. грн.;

- наявність у підприємства поточного рахунка із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008р. № 1082, відповідно до якої щодня понад 65% всіх коштів, що надходять на цей рахунок, перераховуються на поточний рахунок газопостачального підприємства. Наявність рахунку із спеціальним режимом використання не дозволяє підприємству самостійно розпоряджатися левовою частиною коштів, що надходять в оплату за теплову енергію, і відображає реальну ситуацію, яка склалася на підприємстві, що одержувані підприємством доходи не покривають витрат на виробництво та поставку теплової енергії;

- заборгованість за спожиту теплову енергію підтверджується довідкою від 08.05.2013 р., яка складає 1170,3 млн. грн., в тому числі населення - 687,2 млн. грн., госпрозрахункові організації - 95,4 млн. грн., бюджетні організації - 293 млн. грн., заборгованість бюджету з компенсації субсидій та пільг - 94,7 млн. грн.;

- у процентному співвідношенні сума оплати складає 73%, та враховуючи передбачену постановою КМУ від 03.12.2008 р. № 1082 схему оплати за природний газ, при якій установи банків щоденно понад 65% всіх надходжених на розрахункові рахунки підприємств коштів за теплову енергію перераховують на поточний рахунок позивача як плату за спожитий природний газ, наявність заборгованості за природний газ підтверджує відсутність провини підприємства за несвоєчасні розрахунки.

Позивач заперечує проти зменшення розміру пені та штрафу з посиланням на те, що тяжкий фінансовий стан стосується обох сторін. Так, внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач був змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотками, що складають 20-24% річних, та єдиним джерелом часткової компенсацій понесених позивачем витрат є стягнення з боржника пені та штрафу.

Враховуючи викладене, враховуючи клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій з посиланням на тяжкий фінансовий стан підприємства та відсутність провини відповідача щодо неналежного виконання свого зобов"язання за договором №06/11-БО, приймаючи до уваги заперечення позивача, суд дійшов висновку про необхідність використання такого права, про часткове задоволення клопотання відповідача та про зменшення пені та штрафу на 20% (такої позиції дотримується ВГСУ в постанові від 14.02.13 р. у справі № 17/5014/1703/2012) та стягнути з відповідача на користь позивача 2668419,70 грн. пені та 2472766,02 грн. штрафу.

В стягненні 54457,54 грн. пені та 50464,60 грн. штрафу слід відмовити.

Відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 525, 526, ч.1 ст.530, 610, 611 ЦК України, ст.ст.193,198, 233 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, п/р 26009010013856 у АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Публічного акціонерного товариства НАК "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, р/р 260053012609 в ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) 2668419,70 грн. пені, 2472766,02 грн. штрафу, 7971,44 грн. судового збору.

В задоволенні 54457,54 грн. пені та 50464,60 грн. штрафу відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне Рішення складено 08 липня 2013 року.

Суддя Смірнова О.В.