Рішення № 32262840, 02.07.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2013 р. Справа № 915/891/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", юридична адреса: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094;

адреса для листування: абонентська скринька 1800, м. Дніпропетровськ, 49027;

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості за Договором № б/н від 16.05.2011 року у сумі 21 102, 96 грн., в тому числі: 9 000, 00 грн. - заборгованість за кредитом; 7 434, 00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 291, 96 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 1 377, 00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

за участю представників сторін

від позивача Заливчий Ярослав Валерійович, довіреність № 2923-О від 12.09.2012 року;

від відповідача представник не з'явився.

Публічне акціонерне товариство комерційний банку "ПРИВАТБАНК" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Договором № б/н від 16.05.2011 року в розмірі 21 102, 96 грн., в тому числі 9 000, 00 грн. - заборгованість за кредитом; 7 434, 00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 291, 96 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 1 377, 00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.05.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 11.06.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.06.2013 року розгляд справи відкладено на 02.07.2013 року.

02.07.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3130, 34 грн. та надає уточнений розрахунок пені (арк. справи 77-79). В іншій частині позовні вимоги залишено без змін.

Розглянувши подану заяву, суд встановив наступне.

Частиною четвертою ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено наступне.

Господарсько-процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 , не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Згідно ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Вказана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог, оскільки позивачем здійснено перерахунок розміру пені, який становить 3 130, 34 грн.

Оскільки зазначена заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд дійшов висновку про прийняття вказаної заяви до розгляду.

Отже, судом розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 02.07.2013 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

16.05.2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі - позивач, банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - відповідач, клієнт) була підписана заява про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки.

Відповідно до заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки, підписаної відповідачем 16.05.2011 року, позивач при наявності вільних грошових ресурсів зобов'язався здійснювати обслуговування кредитного ліміту відповідача за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, про розміри якого позивач сповіщає відповідача на власний розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку позивача та відповідача. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки, користування кредитним лімітом регламентується Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банка, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування (далі - Договір).

Відповідно до Договору банківського обслуговування від 16.05.2011 року відповідачу був встановлений кредитний ліміт в розмірі 9 000, 00 грн. на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Позивачем зобов'язання за договором виконано в повному обсязі та надано відповідачу кредитний ліміт в розмірі 9 000 грн., однак, відповідачем умови Договору банківського обслуговування від 16.05.2011 року належним чином не виконувались, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Із посиланням на норми ст. 526, 527, 530, 610 ЦК України, ст. 193 ГК України та на Умови та правила надання банківських послуг позивач просить стягнути з відповідача 9 000, 00 грн. - заборгованість за кредитом; 7 434, 00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 130, 34 грн. - пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 1 377, 00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника в судові засідання 11.06.2013 року та 02.07.2013 року не направляв, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи (арк. справи 75, 76).

Причини неявки відповідача та/або його повноважного представника суду не відомі. Явка відповідача чи його повноважного представника не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судових засідань.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 29.05.13 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

16.05.2011 року відповідачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - відповідач, клієнт) була підписана заява про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки (арк. справи 69).

Згідно Заяаи відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 16.05.11 року.

Відповідно до Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки, підписаної відповідачем 16.05.2011 року, позивач при наявності вільних грошових ресурсів зобов'язався здійснювати обслуговування кредитного ліміту відповідача за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, про розміри якого позивач сповіщає відповідача на власний розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку позивача та відповідача.

Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки, користування кредитним лімітом регламентується Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банка, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування (далі - Договір).

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк; інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інше), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

У вказаній заяві про відкриття поточного рахунку також вказано, що відповідач, підписавши цю заяву, погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови), в тому числі з Умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам (розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису та відтиску печатки складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом відповідач приєднався та зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах банку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між сторонами можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих угод чи додаткових угод до Договору, так і шляхом обміну інформацією з питань банківського обслуговування з відповідачем через web-сайт позивача www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua чи інший інтернет/sms-ресурс, вказаний Банком (арк. справи 69).

Згідно з п. 3.18.1.16. Умов при укладанні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання відповідача до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт -банк, або у формі обміну інформацією у паперовій чи електронній формі, або в будь-якій іншій формі), сторони допускають використання підписів відповідача у вигляді електронно - цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований позивачем через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі відповідача з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний судом недійним лише через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1069 ГПК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Розділом 3.18 Умов та правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору банківського обслуговування, укладеного між сторонами 16.05.2011 року, передбачені умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів.

Відповідно до п. 3.18.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обгрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку сторін. Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Відповідно до п. 3.18.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до п. 3.18.1.6. Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, відповідач висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться позивачем в односторонньому порядку шляхом повідомлення відповідача на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку сторін (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до п. 3.18.1.8 Умов проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту, здійснюється Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання відповідача до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку і картки зі зразками підписів та відтисків печатки", або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або в формі обміну інформацією, або в будь-якій іншій формі). При порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених "Умовами та правилами надання банківських послуг", Банк, на власний розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший строк повернення кредиту. При належному виконанні відповідачем зобов'язань, передбачених "Умовами та правилами надання банківських послуг", здійснення платежів відповідача в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено позивачем на той же строк.

Відповідно до п. 3.18.1.11 Умов періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування кредитним лімітом становить не більше 35 днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення чи збільшення заборгованості по кредиту в цей період не впливає на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою завершення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по завершенню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо. Зменшення чи збільшення заборгованості по кредиту в період безперервного користування кредитом, не впливає на зміну початку періоду безперервного користування кредитом. Датою завершення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по завершенню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо.

Відповідно до п. 3.18.2.2.3 Умов клієнт зобов'язується проводити погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту не пізніше строку завершення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.18.1.11 Умов.

Відповідно до п. 3.18.2.2.5 Умов клієнт зобов'зувався повернути кредит в строки, передбачені Умовами.

На виконання умов Договору банківського обслуговування від 16.05.2011 року відповідачу був встановлений та наданий кредитний ліміт в розмірі 9 000, 00 грн., на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг". Вищевказане підтверджується Довідкою про розмір встановлених кредитних лімітів вих. № 08.7.0.0.0/130327153601 від 27.03.13 року (арк. справи 31), Випискою по рахунку (арк. справи 63), платіжними дорученнями № 1 від 18.05.11 року на суму 5 000 грн., № 10 від 19.05.11 року на суму 3 500 грн. та № 11 від 22.05.11 року на суму 500 грн. (арк. справи 64-66), Випискою по особовому рахунку (арк. справи 67-68) та поясненнями позивача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач скористався кредитними коштами, проте, прострочив виконання свого зобов'язання за даним договором з вчасного повернення цього кредиту, що підтверджується Випискою по рахунку, в якій зазначено про винесення 26.08.11 року на прострочку кредиту коштів в розмірі 9 000 грн. (арк. справи 33).

07.03.13 року позивач звернувся до відповідача із претензією вих. № 10517HEWWSO5Х, в якій заявив вимогу про негайну сплату заборгованості за договором в розмірі 9 000 грн., а також простроченої заборгованості по відсоткам, з комісії та пені (арк. справи 36). Факт направлення вказаної претензії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Опису вкладення у цінний лист, поштовою квитанцією та Списком згрупованих поштових відправлень (арк. справи 37-38).

Станом на день розгляду справи відповідачем не спростовано факт наявності вказаної заборгованості, як і не подано суду доказів оплати боргу. Отже, вимога про стягнення суми основної заборгованості з відповідача в розмірі 9 000, 00 грн. є обгрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення відсотків за користування коштами в сумі 7 434, 00 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.18.2.2.2 Умов клієнт зобов'язується сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом згідно п. 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3.

Відповідно до п. 3.18.1.12 Умов для розрахунку процентів за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Процента ставка до розрахунку залежить від строку існування непогашеного залишку по кредиту.

Відповідно до п. 3.18.4.1 - п. 3.18.4.1.3 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку відповідача при закритті банківського дня останній сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання відповідача щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні відповідачем будь-якого з грошових зобов'язань, він сплачує позивачу відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до п. 3.18.4.1.4 Умов під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Відповідно до п. 3.18.4.9 Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Як вбачається з поданого суду розрахунку позивачем правильно розраховно та правомірно відповідно до вимог вищевказаних положень Умов застосовано процентну ставку за користування кредитом в розмірі 24 % річних з 25.05.2011 року (період, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню відповідно до п. 3.18.4.1.1 Умов) по 25.08.2011 року (закінчення строку 90 днів з останньої дати період, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню) та процентну ставку в розмірі 48 % річних з 26.08.2011 року (в порядку п. 3.18.4.1.3 Умов кредит вважається простроченим) по 21.03.2013 року (дата зазначена в позові).

Детальний розрахунок заборгованості наявний в матеріалах справи (арк. справи 32).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 7 434, 00 грн. - процентів за користування кредитом є обгрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором б/н від 16.05.2011 року в сумі 3 130, 34 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 3.18.5.1 Умов при порушенні відповідачем будь-якого з зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених п. 3.18.2.2.2, п. 3.18.4.1, п. 3.18.4.2, п. 3.18.4.3, строків повернення кредиту, передбачених п. 3.18.1.8, п. 3.18.2.2.3, п. 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п. 3.18.2.2.5, п. 3.18.4.4, п. 3.18.4.5, п. 3.18.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. У разі реалізації позивачем права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3 Умов, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Пунктом 3.18.5.4 Умов встановлено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачений п. 3.18.0.5.1, п. 3.18.5.2, п. 3.18.5.3, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Положення п. 6 ст. 232 ГК України відносно нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовуються до відповідних правовідносин у випадку, якщо інше не встановлено законом чи договором. Такої позиції дотримується Верховний Суд України (постанова ВСУ від 18.04.11 року № 30/190 (зареєстровано № 3-36гс11) та № 30/191 (зареєстровано № 3-33гс11).

На виконання вимог ухвали господарського суду Миколаївської області від 11.06.13 року позивачем здійснено перерахунок розміру пені, нарахованої на проценти та суму основного боргу (тіла кредиту).

Преревіривши рзрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені в сумі 3 130, 34 грн. за період з 26.08.2011 року по 21.03.2013 року. Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства, умов Договору та Умов та правил надання банківських послуг. Нарахвання здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальних розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. справи 79). Отже, вимога про стягнення пені в сумі 3 130, 34 грн. є обгрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення комісії в сумі 1 377, 00 грн., нарахованої відповідно до п. 3.18.4.4 Умов, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.18.4.4 Умов Клієнт сплачує Банку винагороду за користування ліміту у відповідності до п. 3.18.1.6, п. 3.18.2.3.2, першого числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, який існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

Отже, нарахування позивачем комісії в сумі 1 377, 00 грн. є підставним та обгрунтованим. Розрахунок проведено арифметично правильно та з врахуванням положень п. 3.18.4.4 Умов. Отже, вказана сума підлягає задоволенню.

Приписами ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, позовні вимоги є підставними, обгрунтованими та підтвердженими належними доказами. Позов підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 549, 551, 611, 627, 629, ч. 2 ст. 639, 1069 ЦК України, ст. 193, 230, 232 ГК України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570) до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за Договором № б/н від 16.05.2011 року.

Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) на користь позивача Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", юридична адреса: Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094 (код ЄДРПОУ 14360570), адреса для листування: а/с 1800, м. Дніпропетровськ, 49027:

- 9 000, 00 грн. (дев'ять тисяч грн. 00 коп.) - заборгованості за кредитом по Договору б/н від 16.05.2011 року;

- 7 434, 00 грн. (сім тисяч чотириста тридцять чотири грн. 00 коп.) - заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 25.05.2011 року по 21.03.2013 року по Договору б/н від 16.05.2011 року;

- 3 130, 34 грн. (три тисячі сто тридцять грн. 34 коп.) - пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за Договором б/н від 16.05.2011 року за період з 26.08.2011 року по 21.03.2013 року;

- 1 377, 00 грн. (одна тисяча триста сімдесят сім грн. 00 коп.) - заборгованості зі сплати комісії за користування кредитом;

- 1 720, 50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.07.2013 року.

Суддя Е. М. Олейняш