Рішення № 32262723, 09.07.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.07.2013Справа № 901/1826/13Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквамарін - А», м. Севастополь

до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Євпаторійський рибозавод», м. Євпаторія

про стягнення 85 830,49 грн. заборгованості за договором

За участю представників:

Від позивача - Ющук Ю.В., довіреність № б/н від 11.01.2012, представник.

Від відповідача - не з'явився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквамарін - А» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Євпаторійський рибозавод» про стягнення заборгованості в розмірі 85 830,49 грн.

Ухвалою господарського суду від 06.06.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 20.06.2013 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов'язків за договором купівлі - продажу в частині повної та своєчасної оплати послуг, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

В матеріалах справи міститься картка поштового повідомлення із підписом відповідача, що свідчить про оповіщеність його про розгляд справи у суді. (а.с. 41).

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.02.2011 р. між Товаристваом з обмеженою відповідальністю «Аквамарін - А» ( Продавець) ( Позивач) та Публічним акціонерним товариством «Євпаторійський рибозавод» ( Покупець) ( Відповідач) укладений договір № 17/02/11. ( а.с. 18).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором купівлі - продажу, відповідно до вимог статті 655 Цивільного кодексу України.

У відповідності до пункту 1.1 наведеного договору Продавець зобов'язується передавати Покупцю окремими партіями рибопродукцію в асортименті, по цінам та кількості, які узгоджуються Сторонами в накладних, які являються невід'ємною частиною дійсного Договору.

У відповідності до пункту 2.2 договору, покупець зобов'язується провести повний розрахунок за отриманий за накладною товар на протязі 20 робочих днів з моменту отримання партії товару.

У відповідності до пункту 6.2 договору, його дія продовжується до 31.12.2011 року.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пунктом 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Беручи до уваги, що цивільно-правові зобов'язання, які виникли між сторонами у справі мають двосторонній характер, тобто покладають як на одну, так і на іншу сторону певні обов'язки. В таких зобов'язаннях кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку .

Пункт 4 вищенаведеної статті 538 Цивільного кодексу України твердить, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

17 лютого 2011 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 96 848,40 грн., що підтверджується накладними № 22 та № 23 від 17.02.2011 року (а.с. 20).

Відповідачем частково отриманий товар був оплачений, а саме на суму 18 500,00 грн., що підтверджується випискою банку по розрахунках за договором (а.с. 23).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в розмірі 78 348,40 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 123,36 грн. інфляційних втрат, 5 358,73 грн. - 3 % річних.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 09.03.2011 року до 04.06.2013 року повинна обраховуватися наступним чином:

(78 348,40 х 101,4 х 101,3 х 100,8 х 100,4 х 98,7 х 99,6 х 100,1 х 100,0 х 100,1 х 100,2 х 100,2 х 100,2 х 100,3 х 100,0 х 99,7 х 99,7 х 99,8 х 99,7 х 100,1х 100,0 х 99,9 х 100,2 х 100,2 х 99,9 х 100,0 х 100,0 х 100,1 / 100) - 78 348,40 = 2 035, 87 грн.

Таким чином загальна сума інфляційних втрат, що підтверджується матеріалами справи становить 2 035, 87 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за період з 09..03.2011 року до 04.06.2013 року повинна бути розрахована наступним чином :

78 348,40 грн. х 816 днів х 3%/365 днів = 5 254,71 грн.

Матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 5 254,71 грн., отже підлягає стягненню з відповідача саме в цьому розмірі.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 09.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складене та підписане 09.07.2013р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Євпаторійський рибозавод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквамарін - А» 78 348,40 грн. основного боргу, 2 035,87 грн. інфляційних втрат, 5 254,71 грн. 3% річних , 1 716,66 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М. Гризодубова