Ухвала суду № 32262141, 03.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 р.Справа № 816/692/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2013р. по справі № 816/692/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області

про визнання рішення неправомірним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, в якому просив про визнати неправомірним рішення №488-12 від 17.09.2012 про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

18 лютого 2013 року ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання рішення неправомірним залишено без розгляду.

Позивач, не погодившись з зазначеним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд, вирішуючи питання щодо поновлення процесуальних строків не взяв до уваги прохання позивача щодо можливості вирішення в ході судового засідання для повноти з'ясування причин та підстав пропуску процесуальних строків, чим порушив право останнього на судовий захист.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк для звернення до суду з зазначеним позовом, а докази, надані позивачем не можуть свідчить про поважність причин пропуску строку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Як вбачається з приписів частин 2, 3 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду з захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).

Приписами статті 10 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань міграції прийняв рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, орган міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом семи робочих днів з дня його отримання надсилає або видає особі, стосовно якої прийнято зазначене рішення, письмове повідомлення з викладенням причин відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення. Довідка про звернення за захистом в Україні продовжується, якщо особа оскаржує таке рішення.

У разі невикористання особою права на оскарження протягом п'яти робочих днів з дня її письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, орган міграційної служби вилучає у такої особи довідку про звернення за захистом в Україні, інформуючи про це орган внутрішніх справ за місцем проживання особи протягом трьох робочих днів, та повертає особі національний паспорт та інші документи (якщо такі є в особовій справі заявника), що перебувають на зберіганні в органі міграційної служби.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки спеціальним законом, а саме, частиною 15 статті 10 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" встановлено інший строк для звернення до адміністративного суду позивача, ніж передбачено частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в даному випадку слід керуватись статтею 10 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", яка є спеціальною у визначенні строку звернення позивача до суду.

Як було обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, 18.09.2012 Управлінням Державної міграційної служби України в Полтавській області йому вручено повідомлення №05 від 01.09.2012 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зі змісту позовної заяви слідує, що така відмова оформлена рішенням №488-12 від 17.09.2012 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

З даною позовною заявою про визнання неправомірним рішення №488-12 від 17.09.2012 позивач звернувся до адміністративного суду лише 14.02.2013 (згідно відбитку штемпеля канцелярії суду), тобто з пропуском 5-денного строку, встановленого частиною 15 статті 10 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

В обґрунтування причин пропуску строку на звернення до суду з зазначеним позовом, ОСОБА_1 вказує, що вказаний строк пропущено з поважних причин, що підтверджується матеріалами справи за попереднім позовом, з яким ОСОБА_1 раніше вже звертався до Полтавського окружного адміністративного суду.

Судом першої інстанції з'ясовано, що 21.09.2012 ОСОБА_1 звертався до Полтавського окружного адміністративного суду з аналогічним позовом про визнання неправомірним рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту №488-12 від 17.09.2012.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 у справі №2а-1670/6128/12 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання неправомірним рішення залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України в зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання без поважних причин та ненаданням при цьому заяви про розгляд справи за його відсутності. Вказану ухвалу в грудні 2012 року оскаржено позивачем до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 р. апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі № 2а-1670/6128/12 залишена без змін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що вказана обставина не може бути визнана судом в якості поважної причини пропуску строку на звернення до суду з зазначеним позовом.

З огляду на вищезазначене, висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 є правомірним та обґрунтованим.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що суд, вирішуючи питання щодо поновлення процесуальних строків не взяв до уваги прохання позивача щодо можливості вирішення в ході судового засідання для повноти з'ясування причин та підстав пропуску процесуальних строків, чим порушив право останнього на судовий захист, оскільки, з урахуванням положень статті 107 КАС України, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2013р. по справі № 816/692/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.