Постанова № 32262100, 14.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2013 року місто Севастополь 13 год. 10 хв. Справа №827/1000/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Водяхіна С.А.,

секретар - Прокопенко О.О.,

за участю сторін:

представників позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Севастополь» - Авдєєва Олексія Івановича, паспорт серії АР 221750, виданий Ленінським РВ УМВС у м. Севастополі 28 березня 2000 року, довіреність від 12 січня 2013 року;

представника відповідача - Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Обухової Алли Вячеславівни, довіреність від 20 березня 2013 року № 15/9/10-025;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Севастополь» до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Севастополь» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання дій відповідача щодо збільшення грошових зобов'язань позивача з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства неправомірними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 лютого 2013 року № 000002222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 16 666 грн. 66 коп., у тому числі за основним платежем - 13 333 грн. 33 коп., за штрафними санкціями - 3 333 грн. 33 коп.; 000001222 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 127 911 грн. 00 коп.; № 000004222 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком при прибуток у розмірі 275 000 грн. 00 коп.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 11 квітня 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі № 827/1000/13-а, справу призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з нормами законодавчих актів, презумпції правомірності угоди, укладена між сторонами угода є дійсною якщо її недійсність прямо не передбачена законом (нікчемний правочин). В інших випадках питання недійсності правочину повинно розглядатися судом, про що приймається відповідне рішення. Отже, оскільки укладені між позивачем та контрагентами угоди з виконання робіт не віднесені до категорії нікчемних правочинів, рішення суду про визнання угод недійсними відсутні, виконання робіт та отримання товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які були надані відповідачу для перевірки, тому висновки податкового органу про нікчемність правочину не підтверджуються матеріалами справи, у зв'язку з чим збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, та зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість та податку на прибуток також не засновано на нормах законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовом не погодився у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що оскільки між сторонами (позивачем та його контрагентами ПП «Габарит-Груп», ТОВ «Бренд-Строй») фактично господарські операції не здійснювались, роботи ТОВ «Бренд-Строй» не виконувались, товар ПП «Габарит-Груп» не поставлявся. Товариство з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Севастополь» грошові кошти за операціями з ПП «Габарит-Груп», ТОВ «Бренд-Строй» перераховувало без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, тому таки дії підприємства призвели до завищення витрат та податкового кредиту, що, у свою чергу, призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Отже, відповідач наголошує, що діяльність контрагентів позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди контрагентам. У задоволенні позову просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на підставі наказу від 13 листопада 2012 року № 1071 згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Севастополь» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй» та Приватним підприємство «Габарит-Груп» за 2010 рік.

За результатами перевірки відповідачем складено акт 23 листопада 2012 року № 1433/22-212/32057566/31, у якому зафіксовані, зокрема, порушення позивачем статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, у результаті чого правочини, укладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Севастополь» з Приватним підприємством «Габарит-Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй» у періоді, що перевірявся, мають ознаки нікчемності та є нікчемними; порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 55 000 грн. 00 коп., у тому числі у березні 2010 року на суму 13 333 грн. 33 коп., у вересні 2010 року на суму 41 666 грн. 67 коп.; порушення вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у загальному розмірі 68 750 грн. 00 коп.

Висновки про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства зроблені посадовими особами відповідача на підставі актів, складених податковими органами, від 06 квітня 2012 року № 9/22/35941644 та №29/22/36165567 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Габарит-Груп» та ТОВ «Бренд Строй» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх вигляду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2012 року, а також на підставі матеріалів кримінальної справи, порушеної за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності: ТОВ «Бренд строй», ПП «Скипер», ПП «Комманд», ПП «Мобкримторг», ПП «Визит Торг», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Базис Торг», ТОВ «Аквамарин», ПП «Евроградстрой», Фірма «Капітель Плюс», КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит Груп», ТОВ БВП «Строитель Плюс», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Гранд-М», ПП «Райс-М», ПП «Грандпродукт», ПП «Сіті буд», ПП «Добре місто», ПП «Нантехімідж», ПП «Кримторг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Тонар-Крим», ТОВ «Кримстройіндустрія», ПП «Прима Торг», ТОВ «ТМ-Компані», ПП «Беллатрикс», ПП «Севелітстрой», ПП «Мастер Торг», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягла в сприянні директору ТОВ «Союз КДС» в мінімізації ним податкових зобов'язань, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Союз КДС», що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених статтею 28, частиною другою статті 205, частиною другою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Відповідно до вказаних матеріалів, органами Державної податкової служби та досудового слідства внаслідок аналізу фінансово-господарської діяльності, первинних фінансових документів вищезазначених контрагентів та пояснень свідків, наданих в межах порушеної кримінальної справи, зроблено висновок про наявність в їх діяльності ознак фіктивності, передбачених статтею 55-1 Господарського кодексу України, відсутність факту реального придбання або продажу товарів чи послуг, та, як слідство, не підтверджено реальність проведених господарських операцій ПП «Габарит-Груп» та ТОВ «Бренд Строй» з контрагентами-покупцями та постачальниками за цей період.

11 грудня 2012 року Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на підставі акту перевірки від 23 листопада 2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000060990 про донарахування податку на прибуток у розмірі 85 937 грн. 50 коп., у тому числі штрафні санкції - 17 187 грн. 50 коп., № 0000050990 про донарахування податку на додану вартість у загальному розмірі 68 750 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем - 55 000 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 13 750 грн. 00 коп.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби у м. Севастополі.

Рішенням Державної податкової служби у м. Севастополі від 14 лютого 2013 року за вих. № 348/10/10.2-21 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Севастополь» було задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2012 року № 0000050990 в частині визначення податку на додану вартість у розмірі 41 666 грн.67 коп. та в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 10 416 грн. 67 коп., а в інший частині (13 333 грн. 33 коп. - за основним платежем, 3 333 грн. 33 коп. - штрафні санкції) залишено без змін; податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2012 року № 0000060990 скасовано у повному обсязі.

На підставі рішення Державної податкової служби у м. Севастополі за результатами розгляду скарги платника Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби було прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 лютого 2013 року № 000002222 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 13 333 грн. 33 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 3 333 грн. 33 коп.; № 000001222 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 127 911 грн. 00 коп., № 000004222 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 275 000 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на момент виникнення спірних відносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на час виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з підпунктами 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом наведених норм законодавсттва наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Необхідною умовою для віднесення понесених при придбанні товарів (робіт, послуг) витрат та сплачених у ціні цих товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу витрат виробництва та податкового кредиту з податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в господарській діяльності. Отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.

У ході розгляду справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Севастополь» зареєстровано Гагарінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі як юридична особа 28 травня 2002 року (ЄДРПОУ 32057566). Перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби з 02 червня 2005 року за № 7658. Основним видом діяльності, у тому числі, є функціонування спортивних споруд, інша діяльністю у сфері спорту. Зареєстровано платником податку на додану вартість з 02 червня 2005 (свідоцтво платника податку на додану вартість № 39853274).

17 вересня 2010 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Севастополь» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй» (виконавець) укладений договір, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з поставки та установлювання устаткування для системи автоматичного підземного поливу в об'ємі та на умовах, передбачених даним договором.

До зазначеного договору керівництвом підприємств зроблено розрахунок договірної ціни, відповідно до якого вартість робіт та устаткування системи автоматичного поливу стадіону складає 250 000 грн. 00 коп.

Також до договору від 17 вересня 2010 року складено локальний кошторис № 2-1-1 на устаткування системи автоматичного поливу стадіону, відомість ресурсів к локальному кошторису № 2-1-1, підсумкову відомість ресурсів (витрати за фактом).

За результатами виконання робіт сторонами договору складений відповідні акти приймання виконаних робіт від 30 вересня 2010 року, що підписані сторонами, складено довідку про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2010 року.

На підтвердження виконання робіт Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд-Строй» виписано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Севастополь» видаткову накладну від 23 вересня 2010 року № 1485 та податкові накладні від 23 вересня 2010 року № 1485 на суму 165 000 грн. 00 коп., від 30 вересня 2010 року № 1536 на суму 85 000 грн. 00 коп.

08 лютого 2010 року між Приватним підприємством «Габарит-Груп» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Севастополь» (покупець) укладено договір № 6 на поставку устаткування, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити на адресу покупця, а покупець прийняти та сплатити на умовах цього договору світодіодне електронне табло для стадіону типу ETD8R-S35. Поставка здійснюється за рахунок постачальника. Пункт призначення: м. Севастополь, Україна. Вартість устаткування складає 80 000 грн. 00 коп.

На виконання зазначеного договору Приватним підприємство «Габарит-Груп» було виписано на адресу позивача рахунок-фактуру № СФ-000001 від 25 лютого 2010 року, видаткову накладну № РН-0000001/64 від 25 лютого 2010 року, податкову накладну від 25 лютого 2010 року № 64 на суму 80 000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 13 333 грн. 33 коп.

Виконання умов договору поставки також підтверджується звітами про використання коштів від 04 березня 2010 року, 05 березня 2010 року,09 березня 2010 року, 10 березня 2010 року, 11 березня 2010 року, 12 березня 2010 року, 15 березня 2010 року, 16 березня 2010 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Севастополь» здійснило оплату вартості виконаних робіт та придбаного товару, виконаних та поставлених Приватним підприємством «Габарит-Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд-Строй», що підтверджується платіжним дорученням від 14 жовтня 2010 року, договором про переведення боргу від 13 жовтня 2010 року № 916 та відповідними фіскальними чеками.

Судом також встановлено, що устаткування системи автоматизованого поливу стадіону, поставленого та влаштованого ТОВ «Бренд-Строй», та електронне табло для стадіону, поставлене ПП «Габарит-Груп», введено в експлуатацію та зараховано на баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК «Севастополь» як об'єкти основних засобів, що підтверджується відповідними наказами від 25 лютого 2010 року та 30 вересня 2010 року, актами списання матеріалів та актами приймання-здачі відремонтованих реконструйованих модернізованих об'єктів.

З матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство «Габарит-Груп» зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради АР Крим 04 квітня 2008 року, ЄДРПОУ 35941644. Місцезнаходженням суб'єкта господарювання є: м. Сімферополь, вул. Маршала Жукова, 25, кВ. 11. Одними з основних видів діяльності цього підприємства є неспеціалізована торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших угрупувань. Підприємством з 01 липня 2008 року зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво №10012515), в процесі припинення не перебуває.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй» зареєстровано рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської Ради 17 жовтня 2008 року, ЄДРПОУ 36165567, взято на податковий облік 20 жовтня 2008 року № 42820. Місцезнаходженням підприємства є: м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10-Г. Основними видами діяльності товариства є виробництво будівельних металевих виробів, будівництво будівель, електромонтажні роботи, оптова торгівля будівельними матеріалами, оптова торгівля хімічними продуктами, діяльність у сфері інжинірингу. Підприємство з 27 жовтня 2008 року також зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво №100148623, видане 03 листопада 2008 року), у процесі припинення не перебуває.

Отже, зазначене свідчить про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і Приватним підприємством «Габарит-Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема укладеними відповідно до вимог чинного законодавства договорами, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання господарських операцій, розрахунковими документами, доказами пов'язаності господарських операцій з власною господарською діяльністю позивача та його контрагентів тощо. Вказані докази свідчать про виникнення змін в структурі активів (майновому стані) та зобов'язань, як виконавців робіт, так й замовників, тобто підтверджують реальність господарської операцій.

Щодо посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту, на акти про неможливість проведення зустрічних звірок Приватного підприємства «Габарит-Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй», суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 № 1232 затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, пункти 6, 7 якого встановлюють, що у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, необхідної для проведення зустрічної звірки, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» з метою впровадження єдиного порядку направлення та обліку запитів на проведення зустрічних звірок, оформлення, накопичення та реалізації їх матеріалів органами державної податкової служби наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 № 236 затверджені Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, пункт 4.4 яких визначає, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Згідно з пунктом 7.1 Методичних рекомендації результати лише проведеної зустрічної звірки суб'єкта господарювання підлягають врахуванню в результатах перевірки платника податків органом Державної податкової служби - ініціатором та долучаються до матеріалів такої перевірки.

Отже, лише результати проведеної зустрічної звірки, в ході якої співставляються данні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, якими є довідка, можуть бути використані податковим органом при перевірці інших платників податків.

Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби довідок про проведення зустрічних звірок ПП «Габарит-Груп» та ТОВ «Бренд-Строй» суду не надано.

Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на матеріали кримінальної справи, порушеної за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, оскільки будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, що знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення. В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер. Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду. Так, відповідно до частини другої статті 2 Кримінально-процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

На час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, вирок суду у зазначеній кримінальній справі був відсутній.

Під час судового розгляду справи представником податкового органу надано вирок Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року у справі № 123/3318/13-к відносно ОСОБА_5, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22.03.2013 року між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Карпалюк Р.М. та підозрюваною ОСОБА_5

Так, ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального Кодексу України та призначене їй узгоджене покарання за вказаною статтею у виді штрафу у розмірі 68 000 гривень.

Як зазначено в установчій частині вироку, впродовж 2009-2010 років ОСОБА_5, за попередньою змовою з іншою особою та іншими особами (досудове розслідування стосовно яких провадиться окремо), діючи умисно, здійснювала злочинну діяльність щодо створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб. З цією метою, ОСОБА_5 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб) засновником яких вона була особисто, а саме: ВВП "Строитель плюс" (31263808), КП "Альянс" (32468182), ПП "Севелітстрой" (35096833), ПП "Кримторг" (32271261) та ПП "Кримспецтехнолоджи" (36693441).

Використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних ОСОБА_5 з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинено пособництво службовим особам: - генеральному директору TOB "Союз КДС" ОСОБА_7, в період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 693 776,40 гривень; - головному бухгалтеру ПАТ "Крменерго" в період з вересня 2009 p по листопад 2010 р. в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 2 326 167,60 гривень; - директору ТОВ "Південна будівельна компанія" ОСОБА_8, за період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплата податків, внаслідок чого до державного бюджет України фактично не надійшло коштів на загальну суму 2 656 539,00 гривень; -директору ТОВ "Кримкомплекс" ОСОБА_9 та головному бухгалтеру даного підприємств ОСОБА_10 в період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплат податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 46 001 ,00 гривні; - директору TOB "Будком" ОСОБА_11, за період з квітня 2009 року по листопад 2010 р. в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 473320,38 грн.

Судом встановлено, що позивач у переліку підприємств, зазначених у вироку та якими вчинено ухилення від сплати податків, не значиться, а тому даний вирок не є обов'язковим для суду у даних спірних правовідносинах в силу частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також суд зазначає, що несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Платник податку не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати на податковий кадети за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар у особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Така правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою зазначеної статті є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 228 Цивільного кодексу України, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, відповідно до частини другої статті 228 зазначеного Кодексу, є нікчемним.

До того ж, 01 січня 2011 року частину другу статті 228 Цивільного кодексу України викладено у новій редакції, відповідно до якої у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін -в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне -з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, починаючи з 01 січня 2011 року (зміна редакції статті 228 Цивільного кодексу України), правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, не є у розумінні Цивільного кодексу України нікчемним правочином, тобто є оспорюваним правочином. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції суду.

Отже, нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При визначенні правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Пленуму Верховного суду України, викладеними у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Крім того, як вбачається з акту перевірки, податковий орган робить висновок про відсутність у позивача при укладені договорів наміру створення правових наслідків, тобто про фіктивність даних угод.

Таким чином, відповідач ототожнює два різних поняття: нікчемність та фіктивність правочину.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, є фіктивним.

Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних.

Частиною другою зазначеної статті Цивільного кодексу України визнання таких угод недійсними віднесено виключно до прерогативи суду.

Разом з цим, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби рішень судів про визнання угод, укладених позивачем з контрагентами, недійсними за фактом їх фіктивності, не надано.

Крім того, відповідачем не наведено жодного доводу та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: належні доказі, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладеного договору, непов'язаність витрат, понесених на придбання комплектуючих деталей, із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з таким постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду доводи представника відповідача щодо правомірності дій Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби та наявності порушень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Севастополь» не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо збільшення грошових зобов'язань, суд зазначає, що за своєю суттю це є оскарженнями самих податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань та зменшення від'ємного значення, при вирішення питання щодо правомірності яких суд з'ясовує, у тому числі, питання про законність дій суб'єкта владних повноважень щодо їх прийняття. Тому належним та достатнім способом захисту порушеного права у даному випадку буде визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С ТА Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 22 лютого 2013 року № 000002222 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Севастополь» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 16 666 грн. 66 коп., у тому числі за основним платежем - 13 333 грн. 33 коп., за штрафними санкціями - 3 333 грн. 33 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 22 лютого 2013 року № 000001222 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Севастополь» від'ємного значення суми податку на додану вартість за період вересень - грудень 2010 року у загальному розмірі 127 911 грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 22 лютого 2013 року № 000004222 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Севастополь» суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком при прибуток у розмірі 275 000 грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Севастополь» судовий збір у розмірі 1 305 гривень 25 копійки.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 19 червня 2013 року.

Суддя (підпис) С.А. Водяхін

З оригіналом згідно

Суддя С.А. Водяхін