Ухвала суду № 32261097, 04.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 р.Справа № 820/568/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Мар'яновської О.П.

представника відповідача Усачова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р. по справі № 820/568/13-а

за позовом Науково-виробнича фірма "Сінтал' Д" - Товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Науково-виробнича фірма "Сінтал' Д" - товариство з обмеженою відповідальністю, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд: скасувати податкове повідомлення-рішення №0002142201 від 14.11.2012 р. про збільшення (нарахування) грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 6 493 155,00 грн. основного платежу та 38340,50 грн. штрафні санкції, та податкове повідомлення-рішення №0002152201 від 14.11.2012 р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-4 квартали 2011 року в сумі 18 603 741,00 грн. та 1 півріччя 2012 року в сумі 3 920 639,00 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 року адміністративний позов Науково-виробничої фірми "Сінтал' Д"-товариство з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0002142201 від 14.11.2012 р. про збільшення (нарахування) грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 6 493 155,00 грн. основного платежу та 38 340,50 грн. штрафні санкції, та податкове повідомлення-рішення №0002152201 від 14.11.2012 р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-4 квартали 2011 року в сумі 18 603 741,00 грн. та 1 півріччя 2012 року в сумі 3 920 639,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011) на користь Науково-виробничої фірми "Сінтал' Д" - товариство з обмеженою відповідальністю (61070, вул. Чкалова, 7, м. Харків, код ЄДРПОУ 14073681) судові витрати у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ НВФ "Сінтал-Д" у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, ст.ст. 69, 70, 72, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що НВФ "Сінтал'Д" -ТОВ, зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 6 березня 1992 р., реєстраційна справа № 325 від 19.03.1992 р. Статут НВФ "Сінтал'Д" -ТОВ (нова редакція) зареєстрований 19.07.2010 р., № запису 14801050015019994 (а.с. 187-191 т. 1).

Відповідно до ст. 4 статуту НВФ "Сінтал'Д" -ТОВ (нова редакція), Sintal Agriculture Public Limited є єдиним учасником НВФ "Сінтал'Д" - ТОВ. Sintal Agriculture Public Limited є нерезидентом України, з місцезнаходженням зареєстрованого офісу Лампоусас 1, 1095 Нікосія, Республіка Кіпр (а.с. 188 т. 1).

НВФ "Сінтал'Д" -ТОВ має код 14073681. Видами діяльності за КВЕД-2010 є: 10.81 виробництво цукру, 35.11 виробництво електроенергії, 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами, 62.09 інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 186 т. 1). Позивач знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова з 261.04.2002 р. за № 655.

У період з 07.09.2012 р. по 18.10.2012 р. фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведено планову виїзну документальну перевірку НВФ "Сінтал' Д" -ТОВ з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012р. Результати перевірки оформлені Актом № 2356/22-106/14073681 від 25.10.2012 р. (а.с. 13-42 т. 1) згідно висновків якого, встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п. 14.1.27, п.п.14.1.36, п.14.1, ст.14, п.п. 135.5.4, п. 135.5, ст.135 та п. 138.2 п. 138.4 ст. 138 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 зі змінами та доповненнями НВФ "Сінтал'Д" -ТОВ занизило податок на прибуток на суму 6 687 181,00 грн., у т.ч. за 4 квартал на суму 6 339 793,00 грн., за 1 півріччя 2012р. на суму 347388,00 грн., та зависило від'ємне значення податку на прибуток на суму 18 603 741 грн. за 2-4 квартали 2011 року, та як наслідок зависило від'ємне значення податку на прибуток за 1 півріччя 2012р. на суму 3 920 639 грн.

- п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 розділу ІV Податкового Кодексу України №2755 від 02.12.2010 року у періоді з 01 липня 2011 року по 30 червня 2011 року податок на доходи фізичних осіб у бюджет перераховувався несвоєчасно та не в повному обсязі, нараховано штрафних санкцій у розмірі 25% у сумі 314122,37 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач подав до ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС письмові заперечення на Акт перевірки.

Відповідач листом від 09.11.2012р. №12950/10/22-110 повідомив, що розглянувши заперечення на акт перевірки, дійшов до висновку щодо зменшення донарахованого зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 194026 грн., у т.ч. за 2 квартал 2012р. у сумі 194026 грн. по контракту № 08-05-0001/W від 27.05.2008 р., в іншій частині висновки, що викладені в акті від 25.10.2012р. №2356/22-106/14073681 "Про результати планової виїзної перевірки НВФ "Сінтал'Д" -ТОВ (код ЄДРПОУ 14073681) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012р." є вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (а.с. 48-53 т. 1).

На підставі висновків Акту перевірки, ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення №0002142201 від 14.11.2012р., яким підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 6 531 495,50 грн., з яких: за основним платежем - 6 493 155,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 38340,50 грн., та №0002152201 від 14.11.2012р., яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-4 кв. 2011р. в сумі 18603741 грн. та 1 півріччя 2012р. в сумі 3920639 грн. (а.с. 43-46 т. 1).

27.11.2012 р. позивачем було подано скаргу на вказані податкові повідомлення - рішення № 2711/СП (а.с. 54-59 т. 1). Процедуру адміністративного оскарження завершено з отриманням позивачем рішення ДПС України, яким податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення (а.с. 161-164 т. 1).

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень №0002142201 від 14.11.2012р., №0002152201 від 14.11.2012р. слугував висновок ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС про заниження НВФ "Сінтал' Д" -ТОВ податку на прибуток на суму 6 687 181,00 грн., у т.ч. за 4 квартал на суму 6 339 793,00 грн., за 1 півріччя 2012р. на суму 347388,00 грн., та завищення від'ємного значення податку на прибуток на суму 18 603 741 грн. за 2-4 квартали 2011 року, та як наслідок завищення від'ємного значення податку на прибуток за 1 півріччя 2012р. на суму 3 920 639 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та дійшов висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення № 0002142201 від 14.11.2012 р. та № 0002152201 від 14.11.2012 р. не відповідають вимогам закону, а тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Перевіряючи правомірність збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в частині віднесення до складу валового доходу сум простроченої кредиторської заборгованості позивача, термін позовної давності для стягнення якої вже минув, колегія суддів приходить до наступного.

Пунктом 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Статтею 135 вказаного Кодексу передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходів від операційної діяльності, яка визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань та інші доходи, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (п.135.1, п.135.4). Інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (п.п.135.5.4).

Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу (п.137.4).

Відповідно до п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість, зокрема, визначається як заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

За визначенням п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Між тим, колегія суддів зазначає, що з акту перевірки не вбачається, а відповідачем не наведено, порушення яких саме норм законодавства встановлено податковим органом та яку саме кваліфікацію (суми безповоротної фінансової допомоги чи безнадійної кредиторської заборгованості) надано зазначеній вище заборгованості.

При цьому, порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості визначається ст. 159 Податкового кодексу України.

Пунктом 159.3 ст. 159 Кодексу визначено, що безнадійною заборгованістю є заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду або не вживає інших заходів, передбачених законодавством України, щодо її стягнення до закінчення строків позовної давності.

Відтак, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари/послуги залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими і платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Судовим розглядом встановлено, що 22.12.2008 р. між позивачем, НВФ "Сінтал' Д" -ТОВ (Первісний боржник), Sintal Agriculture Public Limited (Кіпр) (Новий боржник) та ТОВ "Конкорд Капітал" (Кредитор) укладено договір про переведення боргу № б/н (а.с. 66-74 т. 1).

Згідно п. 1.1 Предмет договору визначено: Первісний боржник переводить, а Новий боржник приймає на себе борг і стає зобов'язаним сплатити на користь кредитора суму у розмірі 37264000грн. Згідно п. 1.3 вказаного договору визначено: за виконанням Новим боржником зобов'язання Первісного боржника, щодо сплати боргу останній зобов'язується сплатити Новому боржнику суму в розмірі 37264000грн. Згідно п.1.4 вказаного договору визначено: борг вважається переданим від Первісного боржника до Нового боржника з дати укладання.

В акті перевірки відповідач відносить цю суму до заборгованості за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Як зазначено в акті перевірки, НВФ "Сінтал' Д"-ТОВ листом від 16.10.2012 р. №294 повідомило, що кредиторська заборгованість виникла згідно договору переведення боргу від 22.12.2008 р., в зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок про обчислення з цієї дати строку позовної давності.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі доводи податкового органу, враховуючи наступне.

У відповідності до положень ч.1 та ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність-це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (ч.1 та ч.5 ст. 261 Кодексу).

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (1095 днів).

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять угоду щодо встановлення терміну виплати винагороди від 29.12.2008 р., відповідно до якої НВФ "Сінтал' Д" -ТОВ зобов'язується сплатити винагороду в розмірі 37264000,00 грн. Sintal Agriculture Public Limited (Кіпр) у строк не пізніше 30.12.2014 р.

Згідно п. 4.1 угоди сторони дійшли до згоди, що угода набуває чинності з дати укладання та діє до 30.12.2014 р. (а.с. 75-81 т. 1).

За таких обставин, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що позовна давність починає перебіг саме з 30.12.2014 р., тобто з дати спливу строку виконання зобов'язання, визначеного в угоді щодо встановлення терміну виплати винагороди від 29.12.2008 р.

Таким чином, кредиторська заборгованість, що виникла згідно договору переведення боргу від 22.12.2008 р., не підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги та безнадійної заборгованості, а відповідно відсутні підстави для включення такої заборгованості до складу валового доходу підприємства.

Крім того, судом встановлено, що податковим органом до безнадійної заборгованості віднесено суму кредиторської заборгованості позивача перед СТОВ "Славутич".

З матеріалів справи встановлено, що 21.05.2007 р. між НВФ "Сінтал'Д" -ТОВ та СТОВ "Славутич" укладено договір купівлі - продажу сільськогосподарської продукції № 10/2007-ПСЗ (а.с. 102-104 т. 1).

Матеріали справи містять акти зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.01.2010 р. на суму 20 899,15 грн. та від 29.12.2011 р. на суму 25 402,00 грн., підписані НВФ "Сінтал'Д" -ТОВ та СТОВ "Славутич" (а.с. 105-106 т. 1).

По взаємовідносинам за цим договором після зарахування зустрічних однорідних вимог існує кредиторська заборгованість у сумі 123 982,47 грн.

Відповідачем в акті перевірки зазначено та прийнято в якості зменшення зобов'язань НВФ "Сінтал' Д" -ТОВ перед СТОВ "Славутич" укладені між підприємствами акти зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.01.2010р. та від 29.12.2011р. Як вбачається з акту перевірки, податковим органом на адресу НВФ "Сінтал' Д"-ТОВ було направлено лист від 16.10.2012 року № 11613/10/22-115, щодо виникнення вказаної кредиторської заборгованості. Листом від 16.10.2012 року № 294 листом НВФ "Сінтал'Д" - ТОВ повідомило, що кредиторська заборгованість виникла згідно договору від 21.05.2007 року № 10/2007-ПСЗ. Станом на 15.01.2010 року вона складала 170 283,62 грн. Після зарахування зустрічних однорідних вимог кредиторська заборгованість станом на 31.12.2011 року складає 123 982,47 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Колегія суддів зазначає, що позивачем вчинялись дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, в розумінні частини 1 ст. 264 ЦК України. Зокрема, періодично проводилась часткова оплата за вищенаведеним договором купівлі - продажу сільськогосподарської продукції № 10/2007-ПСЗ від 21.05.2007 року та складалися акти зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.01.2010р. та від 29.12.2011р.

Таким чином, позовна давність починає перебіг з 29.12.2011 року, з моменту підписання останнього акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.12.2011 р. на суму 25 402,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що термін позовної давності за зобов'язаннями, що виникли у позивача перед СТОВ "Славутич" за договором купівлі - продажу сільськогосподарської продукції № 10/2007-ПСЗ від 21.05.2007 року, на момент проведення перевірки та прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, не минув, а тому відсутні підстави для включення такої заборгованості до складу валового доходу підприємства.

Щодо висновку відповідача про завищення задекларованих НВФ "Сінтал' Д"-ТОВ показників у рядку 05.1 декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізації товарів (робіт, послуг)" на суму 8 784 075,00 грн. за 4 кв. 2011р., колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено та матеріалами справи підтверджено, що НВФ "Сінтал' Д" -ТОВ в 2011 р. здійснювало діяльність з виробництва цукру, який був реалізований на суму без ПДВ 7292975,00 грн. у 4 кв. 2011 р. Позивачем віднесено до складу валових витрат собівартість реалізованого цукру в розмірі 16077050,00 грн. Порівнюючи собівартість проданих товарів (робіт, послуг) з отриманим від цього доходом, перевіряючими встановлено перевищення собівартості над доходом у сумі 8 784 075,00 грн.

Посилаючись на п.2 ст.3, п.1 ст. 42, п.1 ст.55 Господарського кодексу України, п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.138.2, 138.4 ст.138, Податкового кодексу України, відповідач дійшов висновку, що частина собівартості у сумі 8 784 075,00 грн. не знаходить свого відображення в ціні продажу товарів (робіт, послуг), тобто данні витрати здійснювались без мети їх використання в господарській діяльності.

Відповідач зазначив, що підприємство здійснювало реалізацію цукру переважно за мінімальною встановленою ціною 5 910,00 грн. з ПДВ.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі доводи податкового органу, враховуючи наступне.

Згідно п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг є доходом від операційної діяльності, який визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань.

У відповідності до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг формується за правилами п. 138.6 (собівартість придбаних та реалізованих товарів) та п. 138.8 (собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг) ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.138.8. ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат.

Крім того, п.п. 138.8.5. ст.138 Податкового кодексу України встановлено перелік витрат, які включаються до складу загальновиробничих витрат.

Зазначені пункти ст. 138 не містять обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг в залежності від розміру доходу від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Отже, порядок формування доходу від реалізації товарів (виконаних робіт, наданих послуг) та їх собівартості не залежить безпосередньо від реалізації таких товарів (робіт, послуг). Тобто, операції з продажу платнику податку товарів (виконаних робіт, наданих послуг), у т. ч. за ціною нижче собівартості відображаються в податковому обліку на загальних підставах за правилами, визначеними ст. 134 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.36. Податкового кодексу України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу, згідно п.п. 14.1.27 Податкового кодексу України витратами у податковому обліку визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження (такої) господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п.п. 14.1.56. Податкового кодексу України, доходи це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За приписами ст.3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ч.1 ст. 19 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Стаття 62 Господарського кодексу України передбачає, що господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Згідно ст.42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже законодавством визначена господарська діяльність як самостійна, на власний ризик діяльність з метою одержання прибутку (отримання доходу).

При цьому, отримання прибутку (отримання доходу) є бажаною метою господарської діяльності. Проте присутні при здійсненні господарської діяльності певні ризики не завжди дозволяють досягнути такої мети.

Таким чином, закон допускає можливість і не отримання доходу від господарської діяльності в результаті тих чи інших господарських операцій. Сам по собі факт не отримання доходу у конкретному звітному періоді не свідчить про порушення норм податкового законодавства. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю НВФ "Сінтал' Д", оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Матеріали справи свідчать про продаж позивачем виготовленого цукру-піску за діючою ринковою ціною, що підтверджується наданими Асоціацією "Харківцукор" даними про середні оптово-відпускні та роздрібні ціни на цукор білий, діючі у вересні - грудні 2011 року з посиланням на інформаційний бюлетень "Вісник цукровиків України" (а.с. 63-65 т. 1).

Судом встановлено, що такий продаж був зумовлений необхідністю сплати за зобов'язаннями, які виникли в процесі виробництва та для погашення існуючої та поточної заборгованості.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення виробничої діяльності, як негосподарської. Питання щодо наявності підстав для віднесення витрат, понесених у зв'язку із здійсненням такої діяльності, до валових витрат повинно вирішуватися з врахуванням конкретних обставин здійснення господарської діяльності платника податку, зокрема дійсних намірів платника податку, об'єктивних умов, що вплинули на фінансові результати господарської діяльності.

Наведене спростовує твердження податкового органу щодо можливості віднесення до валових витрат тільки тих витрат, які призвели до отримання прибутку.

Таким чином, висновок податкового органу, що НВФ "Сінтал' Д" - ТОВ понесено витрати без мети їх використання в господарській діяльності, отже вони підлягають виключенню з валових витрат всього у сумі 8784075 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 р. на суму 8784075 грн. не відповідають фактичним обставинам даної справи. Зазначене, в свою чергу, підтверджує безпідставність донарахування податкових зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки порушень та донарахування податкових зобов'язань НВФ "Сінтал' Д" - ТОВ належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення №0002142201 від 14.11.2012 р. та №0002152201 від 14.11.2012 р., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про їх скасування є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів підтверджує, що, при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р. по справі № 820/568/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 08.07.2013 р.