Постанова № 32260983, 21.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 червня 2013 року 13:46 № 826/7707/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: Пащенка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000471720 від 24 квітня 2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3.) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 квітня 2013 року №0000471720.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 32 309,99 грн. за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з наступними товариствами: ТОВ «Астана К», ТОВ «Компанія «Інтербазіс», ТОВ «Інвестком-капітал», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Онікс компані ЛТД», ТОВ «Ю.О. Елетронікс - 1». Як зазначив позивач, господарські операції з наведеними контрагентами мали реальний характер, податковий кредит було сформовано на підставі належних чином оформлених первинних документів (рахунків-фактур, видаткових, податкових накладних тощо) отриманих від вказаних осіб, які на момент здійснення даних господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстровані як платники податку на додану вартість. Позивач також зазначив, що висновок органу державної податкової служби про заниження податкових зобов'язань ґрунтується виключно на припущеннях, які матеріалами справи не підтверджуються. На думку позивача відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому він не повинен нести відповідальність за порушення його контрагентами норм податкового законодавства України.

Крім того, позивач вказував, що під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідачем не було використано та надано будь-якої оцінки первинній бухгалтерській документації, складеній позивачем з його контрагентами, яка свідчить не лише про придбання товару, але і про подальше його використання позивачем у своїй господарській діяльності, а також всупереч п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984, відповідач не посилався на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, на підтвердження встановлених ним фактів порушень податкового законодавства.

В судовому засіданні уповноважений представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на факти порушення позивачем норм податкового законодавства, що викладені в акті перевірки. Аргументуючи свою позицію, відповідач послався на акти перевірки інших районних державних податкових інспекцій, якими встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Астана К», ТОВ «Компанія «Інтербазіс», ТОВ «Інвестком-капітал», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Онікс компані ЛТД», ТОВ «Ю.О. Елетронікс - 1».

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) зареєстрований Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією 25.06.2002р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 (том 1 а.с. 252). Як платник податку перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС та являється платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва НОМЕР_4 від 31.08.2003 року (том І, а.с. 253).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу №971/1720 від 02.04.2013р., виданого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, головним державним податковим ревізором-інспектором І-рангу відділу податкового контролю фізичних осіб, управління оподаткування фізичних осіб ОСОБА_6, проведена позапланова документальна невиїзна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 та розділу ІІ Податкового кодексу України з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Астана К» (код ЄДРПОУ 37270449), ТОВ «Компанія «Інтербазіс» (код ЄДРПОУ 37194178), ТОВ «Інвестком-капітал» (код ЄДРПОУ 37240660), ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322), ТОВ «Онікс компані ЛТД» (код ЄДРПОУ 37817014), ТОВ «Ю.О. Елетронікс - 1» (код ЄДРПОУ 32799525) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт №24/1720-2678714078 від 10.04.2013р. (далі - Акт, Акт перевірки, том І, а.с. 19-61), яким встановлено, що правочини укладенні позивачем з вище наведеними контрагентами порушують публічний порядок суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненні удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, укладенні правочини мають ознаки нікчемності в силу припису закону.

Згідно вказаного Акту перевірки в порушення вимог п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 32 309,00 грн., в т.ч. у 2011р. на 3559,08 грн., сформований за рахунок: ТОВ «Астана К» - березень на 1504,24грн.; ТОВ «Компанія «Інтербазіс» - червень на 2054,85 грн., у 2012р. на 28750,00 грн., сформований за рахунок: ТОВ «Інвестком-Капітал» - січень 2411,95 грн., лютий 1246,78 грн.; ТОВ «Онікс компані ЛТД» - лютий 1064,85грн., березень 2024,21грн.; ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» - квітень 3369,57 грн., травень 3087,95 грн., червень 5540,39 грн., липень 3977,57 грн.; ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» - серпень 4127,85 грн., вересень 1898,83 грн. За результатами перевірки донараховано ПДВ у розмірі 32 309,00 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем зазначених положень законів ґрунтуються на актах перевірок інших податкових органів, якими встановлено порушення у діяльності контрагентів, а саме:

- згідно Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №1404/23-08/37270449 від 08.06.2011р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Астана К» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011р.», ТОВ «Астана К» за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, трудового та матеріального ресурсу під час перевірки не виявлено, документів фінансових не було надано, керівник товариства гр. ОСОБА_7 пояснила, що вона не має відношення до діяльності товариства;

- згідно Акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва №35/23-4/37194178 від 15.03.2012р. «Про результати документального невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Інтербазіс» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 09.07.2010р. по 21.11.2011р.» ТОВ «Компанія «Інтербазіс» за юридичною адресою не виявлено, встановити місцезнаходження компанії та її посадових осіб не виявилось можливим, матеріального та трудового ресурсу під час перевірки не встановлено. Також в Акті зазначено про наявність кримінальної справи, яка знаходиться в провадженні СВ ПМ ДПА в Черкаській області відносно гр. ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_4, які надавали незаконні послуги щодо мінімізації податкових зобов'язань та використовували реквізити ряду підприємств, т.ч. ТОВ «Компанія «Інтербазіс»;

- згідно Акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва №3910/2209/37240660 від 25.09.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Інвестком-Капітал» щодо підтвердження господарських відносин із підприємствами-продавцями та підприємствами-покупцями за період листопад 2011 року та січень - березень 2012 року» керівник ТОВ «Інвестком-Капітал» гр. ОСОБА_9 зареєстрований в російській Федерації і за наявною інформацією з 01.01.2011р. по теперішній час не перетинав кордон України. В ході перевірки зазначеного товариства також не було виявлено трудового та матеріального ресурсу;

- згідно Акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва №531/22.4-13/37817014 від 15.03.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Онікс компані ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із підприємствами-продавцями та підприємствами-покупцями за період листопад - грудень 2011р. та січень - березень 2012р.» ТОВ «Онікс компані ЛТД» за місцем реєстрації не знаходиться, первинні та бухгалтерські документи не надано, трудовий та матеріальний ресурс не виявлено;

- згідно Акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва №7593/22-7/37889322 від 13.11.2012р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.10.11р. по 30.06.2012р.» керівник товариства ОСОБА_10, якого було допитано як свідка пояснив, що до господарської діяльності ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» відношення немає. В акті також зазначено про відсутність матеріального та трудового ресурсу товариства;

- згідно Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №817/22-90/32799525 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.12.2011р. по 30.11.2012р.» керівник товариства гр. ОСОБА_11 повідомив слідчому ГУ МВС України в м. Києві про свою непричетність до здійснення господарської діяльності товариства. Враховуючи те, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи товариства відсутні, підприємство за адресою, вказаною в реєстраційних документах не знаходиться, перевірку проведено за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податку».

Наведені обставини, на думку відповідача, дають можливість дійти висновку про те, що позивачем було вчинено правочини з наведеними контрагентами без мети реального настання правових наслідків, виключно для створення вигляду проведення господарських операцій, отже, позивач, в свою чергу, позбавлений права на віднесення сум по цим операціям до податкового кредиту з ПДВ. З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Таким чином, висновок ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за березень , червень 2011 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2012 року ґрунтується виключно на вищеописаних обставинах діяльності контрагентів позивача.

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення №0000471720 від 24 квітня 2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 40 386,25 грн., в тому числі з основного платежу у розмірі 32 309,00 грн. та 8 077,25 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись з висновками Акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем, як Покупцем, та ТОВ «Астана К», ТОВ «Компанія «Інтербазіс», ТОВ «Інвестком-капітал», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Онікс компані ЛТД», ТОВ «Ю.О. Елетронікс - 1», як Продавцями, існували договірні відносини, згідно яких наведеними товариствами передавались, а позивачем за плату придбавались товари для подальшого їх використання у своїй господарській діяльності.

Так, на виконання умов договору ТОВ «Астана К» було передано у власність позивача товар (автомобільні деталі: подушки ресори, сошки рульового управління, барабан торм., рідина тормозна, гайки колеса, шкворень, втулки вушка пружини і ін.) на суму 9025,46грн. в т.ч. ПДВ - 1504,24грн., що підтверджується видатковою накладною №2/0103 від 01.03.2011р. (том 1 а.с. 66). На підставі виставленого рахунку даний товар був оплачений позивачем із врахуванням ПДВ у повному обсязі. Зазначене підтверджується банківською випискою Філії «Центрального регіонального управління» АТ Банк «Фінанси та Кредит» від 13.04.2011р. (том 1 а.с. 67).

За наслідками вказаної поставки ТОВ «Астана К» було виписано на користь позивача податкову накладну №224 від 01.03.2011р. (том 1 а.с. 68).

ТОВ «Компанія Інтербазіс» було передано у власність позивача товар - автомобільні деталі (шворінь, муфта зчеплення з підшипником, гайка колеса задн., футорка, барабан задній гальмівний, вал карданний, стартер, шпилька ступиці колеса задн., подушка ресори і ін..) на суму 12 329грн., в.ч. ПДВ - 2054,84грн., що підтверджується видатковою накладною №010603 від 01.06.2011р. (том 1 а.с. 73). На підставі виставленого рахунку товар було оплачено позивачем із врахуванням ПДВ у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою Філії «Центрального регіонального управління» АТ Банк «Фінанси та Кредит» від 29.06.2011р. (том 1 а.с. 74).

ТОВ «Компанія Інтербазіс» по даній поставці було виписано позивачеві податкову накладну від 01.06.2011р. за №101. (том 1 а.с. 75).

ТОВ «Інвестком-капітал» було передано позивачеві товар - автомобільні деталі (термостат ЗИЛ, втулка вушка амортизатора, амортизатор ЛАЗ, труба впускна (павук), прокладка п/павук, фоторедуктор, важіль регулювання, підшипник, циліндр механізму дверного і ін..) згідно наступних видаткових накладних: №01023 від 01.02.2012р. на суму 7480,68 грн. в т.ч. ПДВ -1246,78грн.; №030101 від 03.01.2012р. на суму 14471,72 грн. в т.ч. ПДВ - 2411,95 грн. (том 1 а.с. 79-80). На підставі виставлених рахунків товар був оплачений позивачем по даним накладним у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками Філії «Центрального регіонального управління» АТ Банк «Фінанси та Кредит» від 07.02.2012р. та від 29.02.2012р. (том 1 а.с. 81-82).

ТОВ «Інвестком-капітал» по наведеним поставкам були виписані позивачеві податкові накладні: від 01.02.2012р. №110, 03.01.2012р. №301 (том 1 а.с. 83-84).

ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» було передано позивачеві товар - автомобільні деталі (опора валу кардан, голівка блоку ГАЗ, лампа фари, синхронізатор, барабан гальм., втулка кулака, обмотка генератора, привід стартера і ін..) згідно наступних видаткових накладних: №90703 від 09.07.2012р. на суму 13 347,30грн. в т.ч. ПДВ - 2 224,55грн., №20703 від 02.07.2012р. на суму 10 518,12грн. в т.ч. ПДВ - 1753,02грн., №140603 від 14.06.2012р. на суму 20 864,64грн. в т.ч. ПДВ - 3 477,44грн., №10603 від 01.06.2012р. на суму 12377,70грн., в т.ч. ПДВ - 2 062,95грн., №240503 від 24.05.2012р. на суму 9184,62грн., в т.ч. ПДВ - 1530,77грн., №40503 від 04.05.2012р. на суму 9343,08 в т.ч. ПДВ - 1557,18грн., №170403 від 17.04.2012р. на суму 10624,38грн., в т.ч. ПДВ - 1770,73грн., №020403 від 02.04.2012р. на суму 9593,03 в т.ч. ПДВ - 1598,84грн. (том 1 а.с.88-94). На підставі виставлених рахунків товар по зазначеним накладним був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками Філії «Центрального регіонального управління» АТ Банк «Фінанси та Кредит» від 20.07.2012р., 11.07.2012р., 06.07.2012р., 26.06.2012р., 21.06.2012р., 08.06.2012р., 23.05.2012р., 03.05.2012р., 17.04.2012р. (том 1 а.с. 95-103).

ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» по наведеним поставкам були виписані позивачеві наступні податкові накладні: №307 від 09.07.2012р., №47 від 02.07.2012р., №314 від 14.06.2012р., №13 від 01.06.2012р., №666 від 24.05.2012р.,№ 74 від 04.05.2012р., №388 від 17.04.2012р., №37 від 02.04.2012р. (том 1 а.с.104 - 111).

ТОВ «Онікс компані ЛТД» було передано позивачеві товар - автомобільні деталі (механізм руля, стартер у зборі, ремінь генератора, втулка клапана, сальник вала, котушка запалювання, лампа фари і ін..) згідно наступних видаткових накладних: №010303 від 01.03.2012р. на суму 5773,62 грн. в т.ч. ПДВ -962,27грн.; №160303 від 16.03.2012р. на суму 6371,64 грн. в т.ч. ПДВ - 1061,94 грн.; №150203 від 15.02.2012р. на суму 6389,10 в т.ч. ПДВ - 1064,85грн. (том 1 а.с. 118 - 120). На підставі виставлених рахунків товар був оплачений позивачем по даним накладним у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками Філії «Центрального регіонального управління» АТ Банк «Фінанси та Кредит» від 16.03.2012р., 10.04.2012р., 06.03.2012р. (том 1 а.с. 121 - 123).

ТОВ «Онікс компані ЛТД» по наведеним поставкам були виписані позивачеві податкові накладні від 01.03.2012р. №12, 16.03.2012р. №447, 15.02.2012р.№ 400. (том 1 а.с. 124 - 126).

ТОВ «Ю.О. Єлектронікс-1» було передано позивачеві товар - автомобільні деталі (пружина пальця керма, діафрагма камери гальмівної, кришка стартера, золотник камери, котушка збудження до стартера і ін..) згідно наступних видаткових накладних: №250904 від 25.09.2012р. на суму 4384,03 грн. в т.ч. ПДВ -730,67грн.; №10904 від 03.09.2012р. на суму 7008,96 грн. в т.ч. ПДВ -1168,16грн.; №200803 від 20.08.2012р. на суму 8012,28 грн. в т.ч. ПДВ -1335,38грн.; №100803 від 10.08.2012р. на суму 7683,60 грн. в т.ч. ПДВ -1280,60грн.; №110803 від 01.08.2012р. на суму 9071,22 грн. в т.ч. ПДВ -1511,87грн. (том 1 а.с. 135-139). На підставі виставлених рахунків товар був оплачений позивачем по даним накладним у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками Філії «Центрального регіонального управління» АТ Банк «Фінанси та Кредит» від 12.10.2012р., 27.09.2012р., 18.09.2012р., 28.08.2012р., 22.08.2012р. (том 1 а.с. 140-144).

ТОВ «Інвестком-капітал» по наведеним поставкам були виписані позивачеві податкові накладні: №866 від 25.09.2012р., № 74 від 03.09.2012р., №455 від 20.08.2012р., №224 від 10.08.2012р., № 16 від 01.08.2012р. (том 1 а.с. 145-149).

Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за березень, червень 2011 року та за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2012 року, а суми ПДВ за отриманими від та ТОВ «Астана К», ТОВ «Компанія «Інтербазіс», ТОВ «Інвестком-капітал», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Онікс компані ЛТД», ТОВ «Ю.О. Елетронікс - 1» податковими накладними у загальному розмірі 32 309,00 грн. було включено позивачем до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за березень, червень 2011 року та за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2012 року та відображено в Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до вказаних податкових декларацій, що відповідачем не заперечується.

Правомірність формування податкового кредиту за наслідками вищевказаних господарських операцій є предметом даного судового спору.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111 (далі також - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів; використання зазначених товарів у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

За приписами пункту 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

З'ясовуючи питання про реєстрацію ТОВ «Астана К», ТОВ «Компанія «Інтербазіс», ТОВ «Інвестком-капітал», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Онікс компані ЛТД», ТОВ «Ю.О. Елетронікс - 1» платниками податку на додану вартість, судом використано інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України, де відповідно до вимог пункту 183.13 статті 183 Податкового кодексу України для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду.

З бази анульованих свідоцтв платників ПДВ, розміщеної на офіційному сайті Державної податкової служби України випливає, що Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Астана К» (номер свідоцтва платника ПДВ - 100319451, том 1 а.с.71) як платника податку на додану вартість було анульоване 08.08.2011р., в той час як податкова накладна на користь позивача була видана 01.03.2011р., Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Компанія «Інтербазіс» (номер свідоцтва платника ПДВ - 100317314, том 1 а.с. 77) як платника податку на додану вартість було анульоване 13.02.2012р., в той час як податкова накладна на користь позивача була видана 01.06.2011р., Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Інвестком-капітал» (номер свідоцтва платника ПДВ - 100325360, том 1 а.с. 85) як платника податку на додану вартість було анульоване 25.09.2012р., в той час як податкові накладні на користь позивача були видані від 01.02.2012р. та від 03.01.2012р., Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (номер свідоцтва платника ПДВ - 200022101, том 1 а.с.114) як платника податку на додану вартість було анульоване 25.10.2012р., в той час як податкові накладні на користь позивача були видані: від 09.07.2012р., 02.07.2012р., 14.06.2012р., 01.06.2012р., 24.05.2012р., 04.05.2012р., 17.04.2012р., 02.04.2012р; Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Онікс компані ЛТД» (номер свідоцтва платника ПДВ - 100348450, том 1 а.с.129) як платника податку на додану вартість було анульоване 03.04.2013р., в той час як податкові накладні на користь позивача були видані: від 01.03.2012р., 16.03.2012р., 15.02.2012р.; Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» (номер свідоцтва платника ПДВ - 100301522, том 1 а.с. 152) як платника податку на додану вартість було анульоване 10.04.2013р., в той час як податкові накладні на користь позивача були видані: 25.09.2012р., 03.09.2012р., 20.08.2012р., 10.08.2012р., 01.08.2012р.

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтва платників податку на додану вартість ТОВ «Астана К», ТОВ «Компанія «Інтербазіс», ТОВ «Інвестком-капітал», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Онікс компані ЛТД», ТОВ «Ю.О. Елетронікс - 1» були чинними і вказані суб'єкти господарювання мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані вказаними контрагентами позивачеві до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти позивача були включенні до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач як покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявні в матеріалах справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджують наступне: ТОВ «Астана К» зареєстроване Виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області за адресою: 08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, буд. 72, керівником Товариства являється ОСОБА_7 (витяг з ЄДР серії АВ №799411 від 07.06.2013р., том 2 а.с. 89); ТОВ «Компанія «Інтербазіс» зареєстровано Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією за адресою: 01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, буд. 14-В, керівник товариства ОСОБА_12 (витяг з ЄДР серії АВ №799409 від 07.06.2013р., том 2 а.с. 93); ТОВ «Інвестком-капітал» зареєстроване Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією за адресою: 01103, м. Київ, Печерський район, вул. Професора Підвисоцького, буд. 5, офіс 3, керівник товариства ОСОБА_9 (витяг з ЄДР серії АВ №799497 від 07.06.2013р., том 2 а.с. 95); ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» зареєстроване Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією за адресою: 03186, м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Авіоконструктора Антонова, буд. 15-А, керівник товариства ОСОБА_10 (витяг з ЄДР серії АВ №7999405, том 2 а.с. 97); ТОВ «Онікс компані ЛТД» зареєстроване Солом'янскою районною в місті Києві державною адміністрацією за адресою: 03138, м. Київ, Солом'янський район, вул. Охтирська, буд. 6-А, кімната 5, керівник товариства ОСОБА_13 (витяг з ЄДР серії АВ №799403 від 07.06.2013р., том 2 а.с. 91); ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» зареєстроване Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією за адресою: 04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Мельникова, буд. 12, керівник товариства ОСОБА_14 (витяг з ЄДР серії АВ №799401 від 07.06.2013р., том 2 а.с. 99)

Станом на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжують перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.

З огляду на викладене посилання відповідача на те, що згідно актів перевірок контрагенти позивача відсутні за своїм місцезнаходженням, а їх керівники нібито не здійснювали своїх посадових обов'язків не приймається судом до уваги. Враховуючи наявність відповідних даних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, підстави стверджувати про можливу обізнаність позивача у дефекті правового статусу його контрагентів відсутні.

Суд також зазначає, що відсутність підприємства за його місцезнаходженням може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак дана обставина не стосуються належного виконання господарських зобов'язань постачальником товарів за укладеними договорами.

Крім того, суду не надано доказів того, що даний факт встановлено саме на час здійснення господарських операцій, і при цьому відповідачем також не представлено суду доказів припинення юридичних осіб - ТОВ «Астана К», ТОВ «Компанія «Інтербазіс», ТОВ «Інвестком-капітал», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Онікс компані ЛТД», ТОВ «Ю.О. Елетронікс - 1» (скасування державної реєстрації, виключення їх з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, внесення недостовірної інформації до Єдиного державного реєстру) під час взаємовідносин із позивачем.

Вирішуючи питання про реальність договорів поставки товару між позивачем та наведеними в Акті перевірки контрагентами, придбання товару з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №16601964 серії АВ від 07.06.2013 року (том 2 а.с.101-102) та довідки про визначення класифікаційних даних № 1191/12 від 12.02.2012 року (том 1 а.с. 254) до основних видів діяльності ФОП ОСОБА_15 належать: «інші види оптової торгівлі» (51.90.0), «оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям» (50.30.1), «посередництво в торгівлі автомобільними деталями та приладдям» (50.31.3), «посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту» (51.19.0).

Матеріали справи свідчать, що товари поставленні ТОВ «Астана К», ТОВ «Компанія «Інтербазіс», ТОВ «Інвестком-капітал», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Онікс компані ЛТД», ТОВ «Ю.О. Елетронікс - 1» (термостати, втулки, амортизатори, труби впускні, прокладки, фоторедуктори, важелі регулювання, підшипники, циліндри механізму дверного і ін..) замовлялись позивачем з метою здійснення основної діяльності - торгівлі автомобільними деталями та приладдям. Товари замовлялись позивачем з метою отримання прибутку внаслідок реалізації їх своїм замовникам, зокрема: ДП «Київське лісове господарство», ТОВ «Ікарбус», ТОВ «Автовізит», ТОВ «Авалон», ТОВ «Гран-Техсервіс», ТОВ «ЧП Гран», ФОП ОСОБА_16 та інші. На підтвердження вказаного позивачем були представленні Договори поставки запасних частин з замовниками товару позивача, податкові, видаткові накладні, довіреності виписані на осіб, уповноважених отримувати товар, придбаний у позивача, тощо (том 1 а.с. 155 - 251).

Викладене підтверджує, що господарські договори позивача з наведеними в Акті перевірки контрагентами є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем, замовлялись з метою використання у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача на пояснення, що відібрані у керівника ТОВ «Астана К» гр. ОСОБА_7, пояснення гр. ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_4 щодо фіктивності діяльності ТОВ «Компанія Інтербазіс», пояснення гр. ОСОБА_10 який є засновником ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», керівника ТОВ «Ю.О. Єлектронікс-1» гр. ОСОБА_11 та інші пояснення, які булі відібранні в рамках відповідних кримінальних справ, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду. До того ж, пояснення жодної з наведених осіб не стосувались операцій вказаних підприємств з позивачем, зокрема, з таких пояснень не вбачається, що між позивачем та вказаними в акті перевірки юридичними особами укладались фіктивні господарські угоди, підроблялись первинні документи або що товари (роботи, послуги) від вказаних контрагенті позивачу фактично не передавались.

Згідно статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Як вказано у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В той же час, відповідачем не було надано суду вироку суду, яким би було встановлено, що контрагенти позивача були зареєстровані в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що товари (роботи, послуги) від вказаних контрагентів іншим особам фактично не передавались, а документи фінансово-господарської діяльності складались не уповноваженими на те особами.

У зв'язку з цим встановлені під час розслідування кримінальної справи обставини, в тому числі ті, що отримані під час допиту свідків, згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, підлягають доведенню в межах даної справи в загальному порядку.

Відповідачем всупереч нормам закону було прийнято оскаржуване рішення без прийняття до уваги наданої позивачем первинної та бухгалтерської документації, а також з врахуванням актів перевірок, згідно яких не виявилось можливим провести перевірку таких контрагентів позивача як ТОВ «Онікс компані ЛТД», ТОВ «Інвестком-капітал», ТОВ «Ю.О. Електронікс-1».

Слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про можливі порушення, які допускали його постачальники, в матеріалах справи відсутні.

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Астана К», ТОВ «Компанія «Інтербазіс», ТОВ «Інвестком-капітал», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Онікс компані ЛТД», ТОВ «Ю.О. Елетронікс - 1» найманих працівників, основних засобів, необхідних для виконання господарських зобов'язань, не може бути взяте судом до уваги, оскільки підставою для такого висновку контролюючого органу слугувала лише податкова звітність цих підприємств.

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємств основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були цим підприємствам для виконання зобов'язань з поставки товарів, що були передані позивачу.

До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси тощо.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Астана К», ТОВ «Компанія «Інтербазіс», ТОВ «Інвестком-капітал», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Онікс компані ЛТД», ТОВ «Ю.О. Елетронікс - 1», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товару для здійснення господарської діяльності направленої на отримання прибутку; висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю наведених товариств з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ на загальну суму 32 309,00 при взаємовідносинах з наведеними підприємствами. Висновки Акту перевірки про порушення позивачем правових норм є помилковими, а відтак, прийняття ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС податкового повідомлення-рішення від 24 квітня 2013 року № 0000471720, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 40386,25 грн., в тому числі з основного платежу у розмірі 32309,00 грн. та 8077,25 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, є неправомірним, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ФОП ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 403,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17.05.2013р. №17 (том 1 а.с. 18).

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 403,90 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби № 0000471720від 24 квітня 2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 403,90 гривень (чотириста три гривні 90 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови

.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано 27 червня 2013 року.