Ухвала суду № 32258850, 04.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3237/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

04 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Бояринцев О.А.,

від відповідача Пащенко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства «Делікатесстаргруп» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000681520, №0000691520 від 25.02.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ПП «Делікатесстаргруп» у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2011 року.

Результати перевірки відображено в акті від 06.02.2013 року № 9/26-50-15-20/35791597, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 та п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки позивачем згідно додатку до декларації з ПДВ за листопад 2011 року ПП «Делікатесстаргруп» до податкового кредиту включено суму ПДВ 55503 грн. по взаєморозрахунках з неплатником ПДВ (ІПН 30132916038).

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення рішення від 25.02.2013 року №0000681520, яким зменшено від'ємне значення ПДВ за листопад 2011р. на 875 грн. та №0000691520, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 81942 грн. (у т.ч.: 54628 грн. - основний платіж, 27314 грн. - штраф).

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням вимог законодавства, оскільки висновки перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необ'єктивними, нормативно необґрунтованими і документально не підтвердженими.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, дійсний зміст порушення полягає в тому, що у додатку №5 до декларації з ПДВ за листопад 2011р. "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (а.с. 54, 55) позивач допустив описку і невірно зазначив індивідуальний податковий номер одного з постачальників на суму 333016,54 грн. (у т.ч. ПДВ - 55502,76 грн.) - ТОВ "Кремавтобуд", а саме "30132916038" замість вірного "301323916038".

Суд першої інстанції правильно визначив, що дана описка не є порушенням позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК так, як не впливає на достовірність показників декларації з ПДВ за листопад 2011р. та дійсність податкових накладних, виписаних ТОВ "Кремавтобуд", оформлених з дотриманням вимог п. 201.1 ст. 201 ПК і виписаних постачальником, який на дату складання податкових накладних у листопаді 2011р. був зареєстрованим платником ПДВ (свідоцтво №100339983, анульовано лише 27.12.2011).

Таким чином, виходячи з аналізу встановлених фактичних обставин справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем незаконно, оскільки в діях позивача відсутнє порушення вимог податкового законодавства за період, що перевірявся.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання апелянта на необхідність подання позивачем уточнень до податкової звітності не доводить порушення вимог п. 198.6 ст. 198 та п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки податкові накладні, що містяться в матеріалах справи, відповідають вимогам законодавства та є підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Таким чином, суб'єктом владних повноважень не виконано обов'язок доказування правомірності оскаржуваних рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України)та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 08.07.2013 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.