Рішення № 32257157, 04.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/11200/13 04.07.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів», м. Суми

До Приватного підприємства «ПОЛІКІМ», м. Київ

Про стягнення грошових коштів 183 912,26 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача Волчек І.В. - дов. від 23.01.2013р.

Від відповідача не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 183 912,26 грн. заборгованості (110 776,65 грн.) та пені (73 135,61 грн.) за Договором № 12 поставки від 01.02.2011р., посилаючись на порушення відповідачем, як постачальником, умов щодо поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2013р. порушено провадження у справі № 910/11200/13 та розгляд справи призначено на 04.07.2013р.

04.07.2013р. від позивача надійшли витребувані судом документи, письмові пояснення щодо позовних вимог та уточнення позовних вимог, в яких позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі - 110 776,56 грн. та пеню у розмірі - 73 135,61 грн.

Відповідач, який належним чином був повідомлений, в судове засідання не з'явився, представників в судове засідання не направив, вимоги ухвали суду від 13.06.2013р. не виконав, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87, Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

До матеріалів справи долучено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що підтверджує факт отримання відповідачем 19.06.2013р. ухвали про порушення провадження у справі від 13.06.2013р.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

В судовому засіданні 04.07.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2011р. між сторонами було укладено Договір № 12 поставки, відповідно до умов якого відповідач, як постачальник, зобов'язується передати у власність позивача, як покупця, а покупець в порядку та на умовах визначених цим Договором, зобов`язується прийняти й оплатити товар, асортимент, кількість та ціна якого вказана у рахунках фактурах та видаткових накладних.

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - Генеральним директором Гордієнком В.В., та від відповідача - Директором Правдіною Т.В., які діяли на підставі Статуту, та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.2. Договору оплата товару здійснюється відповідно до виставлених постачальником рахунках на умовах 100% передоплати.

Також, в пункті 5.1. Договору сторони передбачили, що постачальник поставляє товар покупцю за свій рахунок протягом 10 календарних днів з моменту перерахування на розрахунковий рахунок постачальника 100% передоплати.

11.07.2011р. відповідачем було виставлено рахунок № 02/07 на матеріал армований типу «кирза» на суму 145 020 грн.

Позивач, на виконання умов Договору, перерахував грошові кошти відповідачу у розмірі - 143 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 1272 від 15.07.2011р. на суму 23 000 грн., №1315 від 22.07.2011р. на суму 40 000 грн., № 1407 від 03.08.2011р. на суму 80 000 грн.

Відповідач, порушуючи умови Договору, оплачений позивачем товар поставив лише частково, а саме, 10.10.2011р. на суму 32 223,44 грн., що підтверджується видатковою накладною № 02/10.

27.09.2012р. позивач направив відповідачу претензію вих. № 712 від 17.09.2012р., з вимогою погашення заборгованості та можливості врегулювати спір у позасудовому порядку.

У відповідь на вказану претензію відповідач у своєму листі вих. № 508 від 24.10.2012р. зазначив, що не виконання своїх обов`язків за договором сталися через форс-мажорні обставини, у зв`язку з чим відповідач призупинив свою виробничу діяльність.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що сторони не беруть на себе ніякої відповідальності за невиконання даного Договору, якщо це невиконання мало місце внаслідок обставин або перешкод, що неможливо було передбачити на які сторони не мають впливу. Такими перешкодами й обставинами є: ембарго, землетруси, дії органів державної або військової влади, страйки й інші причини, що не підлягають контролеві сторін. Такі обставини підтверджуються ТПП України по місцю їхнього виникнення.

Відповідач не надав позивачу підтвердження форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати договірні зобов'язання.

28.01.2013р. відповідач звернувся до позивача з листом вих. № 12, в якому просив розглянути питання щодо реструктуризації заборгованості підприємства рівними частинами на один рік або прийняття готової продукції відповідно до специфікації.

13.02.2013р. позивач направив відповідачу лист вих. № 143, в якому просив підписати мирову угоду щодо врегулювання спору.

20.02.2013р. відповідач направив позивачу лист вих. № 29, в якому повідомив, що примірник мирової угоди містить суму, яка суперечить узгодженій директорами в усному порядку сумі. Враховуючи викладене, відповідач просив позивача розібратися в ситуації що склалася та прийняти рішення, яке буде прийнятним для мирного врегулювання питання.

18.03.2013р. позивач направив відповідачу лист вих. № 259, в якому вдруге просив підписати мирову угоду щодо врегулювання спору.

Відповідач залишив вказаний лист без відповіді та належного реагування, грошові кошти позивачу не повернув.

Таким чином, відповідач має перерахувати позивачу грошові кошти у розмірі - 110 776,56 грн.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів долучені до матеріалів справи та їх оригінали, досліджувалися під час судових засідань, і відповідно визнаються судом такими, що посвідчують наведені факти та обставини господарських відносин сторін.

Відповідно до ч 1. ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 173 ГК України суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом заходів відповідальності. Позивач нараховує пеню у розмірі 73 135,61 грн. Період нарахування пені визначений з 15.07.2011р. по 05.06.2013р.

Відповідно до п. 6.1. Договору у випадку невиконання постачальником зобов'язань згідно п. 5.1. Договору, постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожний день недотримання терміну передачі товару, зазначеного в п. 5.1. даного Договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд здійснив свій розрахунок пені, оскільки сума пені, що була нарахована позивачем є завищеною, а також, невірно встановлений період нарахування.

За розрахунком суду, розмір пені складає - 9 402,37 грн., період нарахування пені становить з 13.08.2011р. по 12.02.2012р., що складає - 183 дні, (3 522,11 грн. (пеня на суму 143 000 грн. за період нарахування з 13.08.2011р. по 10.10.2011р.) + 5 880,26 грн. (пеня на суму 110 776,56 грн. за період нарахування з 11.10.2011р. по 12.02.2012р.).

Суд, визнає вимогу позивача про стягнення пені обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, але за уточненим розрахунком суду, а саме, у розмірі - 9 402,37грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ПОЛІКІМ» (04070, м. Київ, вул. Щекавицька, 40/37, кв. 15, код ЄДРПОУ 33639894) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів» (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, 47, код ЄДРПОУ 33813854), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі - 110 776 (сто десять тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 56 коп., пеню у розмірі - 9 402 (дев'ять тисяч чотириста дві) грн. 37 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі - 2 403 (дві тисячі чотириста три) грн. 58 коп.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 09 липня 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук