Рішення № 32256661, 09.07.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1626/1554/12

Номер провадження 22-ц/786/2518/2013 Головуючий у 1-й інстанції Горулько О.М.

Доповідач Антонов В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого: судді Антонова В.М.,

суддів: Кузнєцової О.Ю., Мартєва С.Ю.,

при секретарі: Гнатюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»

на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 24 травня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, пені за порушення зобов'язання та покладення на відповідача обов'язку повернути земельну ділянку, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до СТОВ «Хлібороб», в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою згідно договору оренди земельної ділянки №222 від 01 січня 2006 року у розмірі 3221,15 грн., пеню за порушення строків виплати орендної плати у розмірі 243,00 грн. та зобов'язати відповідача повернути йому земельну ділянку площею 3,50 га, розташовану на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району Полтавської області, належну йому на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ПЛ №001581.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що за договором оренди від 01 січня 2006 року передав у користування відповідачеві належну йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ПЛ №001581 земельну ділянку площею 3,5 га, розташовану на території Решетилівської селищної ради. Вказував, що впродовж 2006-2011 років підприємство сплачувало йому орендну плату у розмірі 2% від нормативної оцінки земельної ділянки, тим самим порушуючи вимоги указу Президента України №725/2008 від 19 серпня 2008 року "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)".

Також зазначав, що по завершенню дії договору звернувся до відповідача із письмовою вимогою повернути йому ділянку, однак відповіді не одержав.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 24 травня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі згідно договору оренди земельної ділянки №222 від 01 січня 2006 року у розмірі 1 497,61 грн.

Зобов'язано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, яка перебуває в оренді згідно договору оренди земельної ділянки №222 від 01 січня 2006 року на умовах визначених цим договором.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» на корить ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 214,60 грн.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру у розмірі 107,30 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач СТОВ «Хлібороб», який, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що при обчисленні розміру орендної плати потрібно застосовувати нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а не експертну.

Також вказує, що районний суд зобов'язав повернути позивачеві земельну ділянку без встановлених меж, що унеможливлює її ідентифікацію на місцевості, та не пересвідчившись чи перебуває на час розгляду справи спірна землі у користуванні у СТОВ «Хлібороб».

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2006 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Хлібороб» укладено договір оренди земельної ділянки №222 /а.с.7-8/.

Відповідно до умов зазначеного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 3,5 га, яка знаходиться на території Решетилівської селищної ради. Строк дії договору визначено на 5 років.

Пунктами 4.1 та 4.3 договору сторонами обумовлено розмір орендної плати - 2% вартості земельної ділянки та строки виплати орендної плати - до 01 квітня наступного року.

Вказаний договір зареєстрований 18 червня 2007 року в Решетилівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №04075600243.

Встановлено, що земельна ділянка була передана за актом приймання передачі орендарю 01 червня 2006 року /а.с.10/.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався із заявами до підприємства, в яких вимагав здійснити перерахунок йому орендної плати із розрахунку 3% від вартості земельної ділянки, виплатити орендну плату за 2011-2012 роки, сплатити пеню та повернути земельну ділянку.

Зі змісту заперечення відповідача на лист-вимогу від 08 жовтня 2012 року вбачається, що відповідач визнає факт виплати позивачеві орендної плати до 2012 року та часткову виплату оренди за 2012 рік.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.21, ч.2 ст.23 вказаного закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Серед прав орендодавця, визначених ст.24 Закону України «Про оренду землі», законодавець виділяє право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення орендної плати за 2006-2011 роки із розрахунку 3% від вартості землі з урахуванням здійснених виплат, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що при укладенні договору сторонами узгоджено розмір орендної плати у розмірі 2% від вартості землі, згоди щодо зміни її розміру сторонами не досягнуто, а указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» носить рекомендаційний характер і не є обов'язковим для виконання суб'єктами договірних відносин з оренди землі.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що на час розгляду справи, тобто на 01 квітня 2013 року відповідач не провів розрахунку з орендодавцем за 2012 рік.

Доводи апеляційної скарги про те, що на час звернення ОСОБА_1 до суду його право не було порушеним, колегія суддів сприймає критично.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Таким чином, встановивши, що на час виконання зобов'язання товариство допустило порушення прав позивача, суд першої інстанції обґрунтовано визнав підставними вимоги щодо стягнення орендної плати.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із розміром орендної плати, стягнутої за рішенням суду.

Відповідно до ст.201 ЗК України грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Оскільки правовідносини між сторонами урегульовані цивільно-правовою угодою - договором оренди земельної ділянки, то і для визначення грошової оцінки землі необхідно застосовувати експертну грошову оцінку згідно Постанови КМУ № 1531 «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок».

Між тим, п.1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів передбачає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Таким чином, критерієм визначення порядку проведення грошової оцінки земельних ділянок - нормативної чи експертної є необхідність призначення такої оцінки. В даному випадку проведення грошової оцінки земельної ділянки безпосередньо пов'язано з цивільно-правовою угодою, тому застосування нормативно-грошової оцінки земельних ділянок за правилами, визначеними Методикою нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, в тому числі в редакції від 31.10.2011 року буде невірним.

Отже на користь позивача належить стягнути 852,85 грн. орендної плати за 2012 рік, а не 1 497,61 грн., як визначив суд першої інстанції.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги в частині покладення на відповідача обов'язку повернути ОСОБА_1 орендовану земельну ділянку, районний суд посилався на те, що термін договору закінчився, сторони не бажають продовження його дії, а тому орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку на умовах визначених договором.

Однак, згідно повідомлення відділу держземагенства у Решетилівському районі Полтавської області, на сьогодні земельна ділянка позивача перебуває в користуванні ФГ «Арніка» за договором оренди, укладеним 01 липня 2012 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність вимоги про повернення земельної ділянки з користування СТОВ «Хлібороб», оскільки фактично земельна ділянка у володінні вказаного підприємства не перебуває, а позивач ще до пред'явлення позову реалізував свої правомочності власника та передав землю в користування іншому підприємству.

За таких обставин, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та прийняті з порушенням норм матеріального права, рішення не відповідає в повній мірі вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, тому колегія суддів в силу ст.309 ЦПК України скасовує рішення та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.

Також згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, на користь ОСОБА_1 належить стягнути 56,83 грн. судового збору за часткове задоволення позовних вимог майнового характеру.

Крім того, встановлено, що СТОВ «Хлібороб» при подачі апеляційної скарги не оплатило її судовим збором.

У відповідності до роз'яснень, викладених у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24.10.2008 року №12, у разі виявлення при судовому розгляді справи неповної сплати суми судового збору стягнення недоплачених сум проводиться з відповідної особи при ухваленні судового рішення.

Згідно п.п. 8 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за апеляційну скаргу на рішення суду ставка судового збору становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином із відповідача на користь держави належить стягнути 107,3 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.303,304,307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» - задовольнити частково.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 24 травня 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб», ідентифікайний код 03769882, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість по орендній платі згідно договору оренди земельної ділянки №222 від 01 січня 2006 року, у розмірі 852,85 грн.

У решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» на користь ОСОБА_1 56,83 грн. судового збору.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» на користь держави 107,3 грн. судового збору /Реквізити: отримувач УДКСУ у м. Полтаві, код ЄДРПОУ: 38019510, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, код банку отримувача 831019, розрахунковий рахунок 31217206780002, код класифікації доходів бюджету 22030001/.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ В.М. Антонов

СУДДІ: /підпис/ О.Ю. Кузнєцова

/підпис/ С.Ю. Мартєв

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області В.М. Антонов