Постанова № 32255351, 02.07.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2013 р.Справа № 5017/2858/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Аленіна О.Ю.

(склад колегії визначено згідно розпорядження № 454 від 01.07.2013 року „Про заміну судді у складі колегії")

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 02.07.2013 року:

від позивача: Негіне Аурел, керівник, паспорт;

від відповідача: Козлов С.М., довіреність;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ОДЕСАВТОТРАНС"

на рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2012 року

по справі № 5017/2858/2012

за позовом Транспортної компанії „PARCUL DE AUTOBUZE DIN BALTI" S.A.

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „ОДЕСАВТОТРАНС"

про стягнення 64359,00 грн.

В судовому засіданні 02 липня 2013 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Транспортна компанія „PARCUL DE AUTOBUZE DIN BALTI" S.A. (далі - позивач, ТК „PARCUL DE AUTOBUZE DIN BALTI" S.A. ) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „ОДЕСАВТОТРАНС" (далі - відповідач, ПАТ „ОДЕСАВТОТРАНС") про стягнення заборгованості на загальну суму 64359,00 грн., з яких: 62021,00 грн. основного боргу та 2338,00 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 11, 509, 627, 629 ЦК України, ст. ст. 173, 175, 193 ГК України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 022-АС про надання послуг та виконання робіт, пов'язаних із відправленням та прибуттям пасажирів на автобусних маршрутах загального користування з автостанцій та автовокзалу ТОВ „ОДЕСАВТОТРАНС", укладеним 29.12.2010 року між ТОВ „ОДЕСАВТОТРАНС" (правонаступником якого є ПАТ „ОДЕСАВТОТРАНС") та „PARCUL DE AUTOBUZE DIN BALTI" S.A.

26.11.2012 року ТК „PARCUL DE AUTOBUZE DIN BALTI" S.A. звернулась до суду із заявою про відмову від позову в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2338,00 грн. та 500,00 грн. витрат, пов'язаних з послугами адвоката.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.11.2012 року по справі № 5017/2858/2012 (суддя Лічман Л.В.) (з врахуванням ухвали господарського суду Одеської області від 10.12.2012 року) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „ОДЕСАВТОТРАНС" на користь Транспортної компанії „PARCUL DE AUTOBUZE DIN BALTI" S.A. основного боргу в сумі 62021,00 грн. та 1551,03 грн. судового збору. В решті позову провадження припинено. Повернуто Транспортній компанії „PARCUL DE AUTOBUZE DIN BALTI" S.A. з Державного бюджету України 58,47 грн. судового збору.

Рішення суду обґрунтовано положеннями ст. ст. 525, 526, 530, 610, 629, 901 ЦК України та мотивовано доведеністю позивачем наявності у відповідача заборгованості за договором № 022-АС від 29.12.2010 року в сумі 62021,00 грн. Також суд вказав про прийняття відмови позивача від позову в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2338,00 грн., що зумовило припинення провадження у справі № 5017/2858/2012 в цій частині вимог на підставі п. 4 ч. 1 ст.80 ГПК України. Проте, суд вказав про неможливість припинення провадження у справі в частині відмови позивача щодо стягнення з відповідача 500,00 грн. витрат, пов'язаних з послугами адвоката, оскільки такі витрати, відповідно до ст. 44 ГПК України, являються судовими витратами і не відносяться до складу позовних вимог, а тому, враховуючи відсутність наміру позивача покладати такі витрати на відповідача, суд не здійснює розподіл судових витрат за адвокатські послуги.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ „ОДЕСАВТОТРАНС" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 26.11.2012 року скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник наполягає на тому, що судом достеменно не досліджено дійсну заборгованість відповідача перед позивачем, яка значно нижче, ніж заявлено позивачем, що в свою чергу впливає на розмір розподіленого, в порядку ст. 49 ГПК України, судового збору.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року прийнято апеляційну скаргу ПАТ „ОДЕСАВТОТРАНС" до провадження із призначенням дати її розгляду на 17.01.2013 року.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.01.2013 року провадження у справі № 5017/2858/2012 зупинено на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України у зв'язку з необхідністю звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного суду Республіки Молдова, оскільки ТК „PARCUL DE AUTOBUZE DIN BALTI" S.A. знаходиться за межами Держави Україна, та одночасно розгляд апеляційної скарги ПАТ „ОДЕСАВТОТРАНС" відкладено на 19.03.2013 року.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року провадження у справі № 5017/2858/2012 поновлено з 19.03.2013 року.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 року провадження у справі № 5017/2858/2012 зупинено на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України з одночасним відкладенням розгляду справи на 02.07.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 року № 454 „Про заміну судді у складі колегії" здійснено заміну судді Лавренюк О.Т. на суддю Аленіна О.Ю. у зв'язку з перебуванням судді Лавренюк О.Т. у відрядженні.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 року провадження у справі № 5017/2858/2012 поновлено з 02.07.2013 року.

В засіданні суду від 02.07.2013 року представник ПАТ „ОДЕСАВТОТРАНС" надав пояснення щодо виконання товариством рішення суду від 26.11.2012 року, і з цієї підстави просив провадження у справі припинити.

Представник ТК „PARCUL DE AUTOBUZE DIN BALTI" S.A. підтвердив обставини надходження від відповідача грошових коштів у розмірі, стягнутому судом.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла до висновків про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, 29.12.2010 року між ВАТ „ОДЕСАВТОТРАНС" (власник) та „PARCUL DE AUTOBUZE DIN BALTI" S.A. (перевізник) укладено договір № 022-АС про надання послуг та виконання робіт, пов'язаних із відправленням та прибуттям пасажирів на автобусних маршрутах загального користування з автостанцій та автовокзалу ВАТ „ОДЕСАВТОТРАНС".

Предметом цього договору являється надання власником перевізнику на території своїх автостанцій (автовокзалу) комплексу обов'язкових послуг, пов'язаних із організацією та здійсненням процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом перевізника, продажем проїзних квитків, диспетчерським управлінням, організацією прибуття та відправлення автобусів, інформування водіїв щодо умов дорожнього руху, а також інші послуги, які можуть бути обумовлені сторонами додатково (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору ціна договору визначена в українських гривнях. Валюта платежу - долар США,

Згідно п. 4.1 договору грошові кошти в розмірі 85 % від суми вартості за тарифом реалізованих квитків (тобто чистої суми вартості за тарифом за перевезення, без врахування додаткових зборів та ПДВ) підлягають перерахуванню на розрахунковий рахунок перевізника, ПДВ нараховується у відповідності до чинного законодавства України.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що за продаж квитків на перевезення багажу, власник перераховує перевізнику 50% від суми виручки від тарифної вартості реалізації багажних квитків.

Відповідно до п. 4.5 договору власник перераховує на розрахунковий рахунок перевізника кошти від продажу квитків на проїзд у автобусі, за перевезення багажу в десятиденний строк, після отримання від нього підписаного акта виконаних робіт (надання послуг), який надається власником перевізнику.

Пунктом 9.1 встановлено, що договір вступає в дію з 01.01.2011 року та діє до 29.07.2013 року.

17.08.2012 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору № 022-АС від 29.12.2010 року, згідно з якою сторонами обумовлено внести відповідні зміни в преамбулу договору у зв'язку із зміною організаційно - правової форми Відкритого акціонерного товариства „ОДЕСАВТОТРАНС" на Публічне акціонерне товариство „ОДЕСАВТОТРАНС"; сторони дійшли згоди викласти п. 4.1 договору в наступній редакції: „п. 4.1 Ціна договору в українських гривнях. Валюта платежу - долар США. Сума платежу визначається за офіційним обмінним курсом гривні до долара США, встановленим НБ України на дату підписання актів виконаних робіт"; сторони дійшли згоди викласти п. 4.3 в наступній редакції: „п. 4.3 Грошові кошти в розмірі 85 % від суми вартості за тарифом реалізованих квитків (тобто чистої суми за тарифом на перевезення, без врахування додаткових зборів та ПДВ) підлягають перерахуванню на розрахунковий рахунок перевізника, ПДВ нараховується у відповідності з чинним законодавством України. Винагорода власника складає 15% вартості реалізованих за тарифом квитків за перевезення пасажирів і 50% вартості реалізованих за тарифом квитків на перевезення багажу)".

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази (акти виконаних робіт, акти здачі - приймання робіт (надання послуг), акт звірки розрахунків), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність позовних вимог про стягнення з ПАТ „ОДЕСАВТОТРАНС" боргу в розмірі 62021,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Приймаючи до уваги заяву позивача від 26.11.2012 року про відмову від позову в частині заявленої до стягнення пені в розмірі 2338,00 грн., господарський суд правомірно припинив провадження в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виконуючи приписи вказаної норми процесуального права, суд здійснив розподіл судового збору, а відтак, доводи скаржника щодо нездійснення судом розподілу судового збору є такими, що не відповідають дійсності.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2012 року по справі № 5017/2858/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 08.07.2013 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.Ю. Аленін