Рішення № 32255293, 04.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" липня 2013 р. Справа № 911/2079/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідас-буд», м. Запоріжжядо Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго», Київська обл., м. Вишгородпро стягнення 494 034,11 грн.,за участю представників:

позивача:Оліфіренко Г.О., довіреність № б/н від 07.06.2013 року;відповідача:Млечко Є.С., довіреність № 5/227 від 27.12.2012 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 485 556,76 грн. основного боргу,8 477,35 грн. пені, а загалом 494 034,11 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого обладнання та виконаних робіт за договором на виконання робіт № 27М від 22.06.2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.05.2013 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 13.06.2013 року.

13.06.2013 року через канцелярію суду позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 250 556,76 грн. основного боргу, 12 312,38 грн. пені, а загалом 262 869,14 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.06.2013 року розгляд справи було відкладено на 04.07.2013 року.

Через канцелярію суду 04.07.2013 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 150 556,76 грн. основного боргу, 12 312,38 грн. пені, а загалом 162 869,14 грн.

04.07.2013 року через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому визнав позов в частині стягнення основного боргу, та просив у порядку ст. 83 ГПК України відмовити в задоволені позову в частині стягнення пені.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.06.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Укргідроенерго» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мідас-буд» (підрядник) було укладено договір на виконання робіт № 27М, за умовами якого замовник доручає, а підрядник забезпечує, відповідно до проектно-кошторисної документації і умов договору, виконання робіт: код 45.34.2 - інші електромонтажні роботи (капітальний ремонт зовнішнього освітлення, освітлення під проїздною частиною над просічкою збоку нижнього та верхнього б'єфу філії «Дніпровська ГЕС» ПАТ «Укргідроенерго».З

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2012 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 13.1 договору).

Згідно п. 2.2 договору ціна договору визначалась сторонами динамічною та складала 649 999,27 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору розрахунок за роботи проводиться протягом 30 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в і довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 про кінцевий результат робіт.

18.10.2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 27М від 22.06.2012 року, якою сторони внесли зміни до кошторисної документації, виключили певні види робіт та встановили нову динамічну ціну договору в розмірі 779 828,92 грн., з яких 638 252,72 грн. вартість будівельно-монтажних робіт та 13 935,66 грн. вартість обладнання.

На виконання умов договору позивач виконав роботи передбачені договором, на загальну суму 744 644,38 грн. та поставив обладнання на суму 13 400,06 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та видатковою накладною № РН-0000002 від 13.12.2012 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач за виконані роботи та поставлене обладнання загальною вартістю 758 044,44 розрахувався частково у сумі 252 487,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1285 від 13.11.2012 року і мав заборгованість перед відповідачем у розмірі 505 556,76 грн.

02.04.2013 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 110/13 від 02.04.2013 року з вимогою сплати боргу в сумі 505 556,76 грн., яку останній задовольнив частково та перерахував позивачу грошові кошти в сумі 355 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем після часткової оплати виконаних робіт та поставленого обладнання становить 150 556,76 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з виконання робіт та поставки обладнання за спірним договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт та поставленого обладнання і має перед позивачем заборгованість у сумі 150 556,76 грн.

Відповідача у відзиві на позовну заяву, подану через канцелярію суду 04.07.2013 року визнав позов в частині стягнення основного боргу.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 150 556,76 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п.п. 8.3 договору за несвоєчасне проведення розрахунків замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від суми боргу, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт нараховано 12 312,38 грн. пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Таким чином, позов в частині стягнення пені в розмірі 12 312,38 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних робіт за вказаним договором на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Через канцелярію суду 11.02.2013 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити в задоволені позову в частині стягнення 7% штрафу, які заявлені до стягнення на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу та пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, суду не доведено наявності у спірному правовідношенні виняткових випадків, які є підставою для зменшення нарахованої позивачем а пені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої позивачем пені.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 3 257,38 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» станом на 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовних заяв поданих у 2013 році в господарському суді майнового характеру становить не менше 1 720,50 грн. та не більше 68 820,00 грн.

Оскільки позивачем пред'явлено позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 04.07.2013 року) про стягнення 162 869,14 грн., то судовий збір мав бути сплачений в розмірі 3 257,38 грн.

Проте, позивачем подане платіжне доручення № 328 від 26.04.2013 року, з якого вбачається, що судовий збір сплачено в розмірі 9 880,68 грн., тобто у більшому розмірі ніж передбачено законом.

Пункт 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зайво сплачений позивачем судовий збір в сумі 6 623,30 грн. підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» (07300, Київська область, м. Вишгород, код 20588716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідас-буд» (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 145в, кв. 37, код 33175792) 150 556 (сто п'ятдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 76 коп. основного боргу, 12 312 (дванадцять тисяч триста дванадцять) грн. 38 коп. пені, 3 257 (три тисячі двісті п'ятдесят сім) грн. 38 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Мідас-буд» (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 145в, кв. 37, код 33175792) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 6 623 (шість тисяч шістсот двадцять три) грн. 30 коп., що перерахований платіжним дорученням № 328 від 26.04.2013 року. Оригінал платіжного доручення № 328 від 26.04.2013 року залишити в матеріалах справи господарського суду Київської області № 911/2079/13.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 08.07.2013р.

Суддя Т.Д. Лилак