Постанова № 32253050, 02.07.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-44342/09/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Дмитренко А.М.,

представника відповідача - Чирви Є.О.,

прокурора - Лисенко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (надалі - АТ "Укрататнафта", позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000952301/0/649 від 18.03.2005 року, № 0000952301/1/1523 від 20.05.2005 року, № 0000952301/2/2350 від 08.08.2005 року, № 0000952301/3/4053 від 21.10.2005 року, № 0004692301/3/4054 від 21.10.2005 року, якими підприємству визначено податкове зобов'язання за платежем "частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних казенних підприємств)" на суму 6 151 922,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 3 075 961,00 грн.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 21.11.2006 року позовні вимоги АТ "Укртатнафта" задоволені, податкові повідомлення-рішення визнані нечинними.

15.03.2007 року ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду залишено без змін постанову Господарського суду Полтавської області від 21.11.2006 року.

10.03.2009 року ухвалою Вищого адміністративного суду України скасовано постанову Господарського суду Полтавської області від 21.11.2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.03.2007 року, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

07.12.2009 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов АТ "Укртатнафта" задоволено, визнані протиправними та скасовані оскаржувані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ.

17.06.2010 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду залишена без змін постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 року.

11.03.2013 року ухвалою Вищого адміністративного суду України скасовані постанова Полтавської окружного адміністративного суду від 07.12.2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 року, справа направлена до Полтавського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

В своїй ухвалі від 11.03.2013 року колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначила про порушення попередніми судовими інстанціями положень ч. 5 ст. 227 КАС України, згідно якої висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Зокрема, Вищий адміністративний суд України зазначив, що оскільки позивач у 2003 році мав статус суб'єкта господарювання з часткою державної власності у статутному фонді, то вимога ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" стосовно сплати до бюджету частини чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності вказаного звітного періоду відповідно до розміру державної частки в статутному фонді є для нього обов'язковою.

Водночас, відповідно до підпункту 17.1.2 п. 17 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно з яким до позивача були застосовані штрафні санкції за несплату частини прибутку (доходу), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф.

Тобто, за змістом цієї правової норми обов'язок сплатити штраф виникає у платника податків лише за умови донарахування контролюючим органом сум податкового зобов'язання.

Зважаючи на те, що обов'язок підприємства зі сплати частини прибутку (доходу) до загального фонду Державного бюджету України не можна вважати податковим зобов'язанням, питання правомірності визначення позивачу сум податкового зобов'язання зі сплати частини прибутку (доходу) до загального фонду Державного бюджету України, обґрунтованості розміру цього платежу, а також законності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі положень Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" потребує належного з'ясування у контексті викладеного застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року справа прийнята до провадження судді Ясиновського І.Г.

В судовому засіданні представник позивача повідомив про зміну найменування на Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на виконання положень Закону України "Про акціонерні товариства" та уточнив позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України, суд, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на наступне.

Крім того, суд звертає особливу увагу на те, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд перевіряє законність рішення суб'єкта владних повноважень (в тому числі податкового повідомлення-рішення) на предмет його відповідності вимогам законодавства, яке було чинним станом на час прийняття такого рішення, а також з огляду на ті обставини (документи тощо), які були наявні у суб'єкта владних повноважень при його прийнятті.

Кременчуцькою ОДПІ була проведена позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства закритим акціонерним товариством транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта" за період з 01.10.2003 року по 30.09.2004 року згідно постанови старшого слідчого ОВС СВПМ ДПА у Полтавській області капітана податкової міліції С.В. Джуяна від 09.11.2004 року та правильності ведення збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.01.2002 року по 31.12.2004 року згідно доручення слідчого СОГ СВ ПМ Кременчуцької ОДПІ капітана податкової міліції Гусача О.М. від 04.02.2005 року № 44/26-09, за результатами якої складений акт № 168/23-120/00152307 від 17.03.2005 року (а.с. 15-23, т. 1).

В акті перевірки податкового органу вказано про порушення вимог ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 року № 405 "Про затвердження Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році".

Згідно вимог ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Норматив і порядок відрахування зазначеної частини прибутку (доходу) встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 року № 405.

Згідно положень пункту 2 зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України, для господарських товариств та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), норматив відрахувань становить 15 відсотків чистого прибутку.

Відповідно до п.1.4 ст.1 статуту АТ "Укртатнафта", що діяв у перевіряємий період, Фонд державного майна України є одним з акціонерів позивача. Частка держави в статутному фонді становила 43,054%.

Виходячи з наведеного, Кременчуцька ОДПІ дійшла висновку про неправомірну несплату позивачем до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності за 2003 рік в розмірі 6 151 922,00 грн (а.с. 21, т. 1).

18.03.2005р. Кременчуцькою ОДПІ було винесене податкове повідомлення-рішення №0000952301/0/649 від 18.03.2005 року, яким підприємству визначена сума податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 6 151 922,00 грн (а.с. 24, т. 1).

25.03.2005 року АТ "Укртатнафта" звернулось до Кременчуцької ОДПІ зі скаргою № 14/08-648 на зазначене вище податкове повідомлення-рішення (а.с. 25-29, т. 1).

Рішенням Кременчуцької ОДПІ від 20.05.2005 року № 11010/10/25-009 "Про результати розгляду первинної скарги" було залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000952301/0/649 від 18.03.2005 року та винесене нове податкове повідомлення-рішення № 0000952301/1/1523 від 20.05.2005 року на таку ж саму суму (а.с. 31-36, 37, т. 1).

26.05.2005 року АТ "Укртатнафта" направило до Державної податкової адміністрації у Полтавській області скаргу № 14/04-1215 на зазначені вище податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ (а.с. 38-45, т. 1).

Рішенням Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 28.07.2005 року № 1527/10/25-017 "Про результати розгляду скарги" були залишені без змін податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000952301/0/649 від 18.03.2005 року та № 0000952301/1/1523 від 20.05.2005 року (а.с. 50-57, т. 1).

08.08.2005 року на підставі рішення Державної податкової адміністрації у Полтавській області, Кременчуцькою ОДПІ винесене нове податкове повідомлення-рішення № 0000952301/2/2350, яким до підприємства доведено новий строк сплати податкового зобов'язання у вигляді "частини прибутку (доходу) господарських організацій (державних казенних підприємств)" (а.с. 58, т. 1).

10.08.2005 року АТ "Укртатнафта" звернулось до Державної податкової адміністрації України зі скаргою на всі зазначені вище податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ (а.с. 59-64, т. 1).

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 12.10.2005 року № 9835/6/25-0115 "Про результати розгляду скарги" були залишені без змін податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000952301/0/649 від 18.03.2005 року, № 0000952301/1/1523 від 20.05.2005 року, № 0000952301/2/2350 від 08.08.2005 року, а також вказано на необхідність застосування штрафних санкцій (а.с. 66-77, т. 1).

21.10.2005 року Кременчуцькою ОДПІ винесене нове податкове повідомлення-рішення № 0000952301/3/4053, яким до підприємства доведено новий строк сплати податкового зобов'язання за платежем "частини прибутку (доходу) господарських організацій (державних казенних підприємств)" (а.с. 78, т. 1).

Додатково, 21.10.2005 року Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004692301/3/4054, яким до АТ "Укртатнафта" застосована штрафна санкція в розмірі 3 075 961,00 грн (а.с. 73, т. 2).

Позивач, в свою чергу, вважає незаконним застосування положень Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Кременчуцькою ОДПІ та прийняття податкових повідомлень-рішень при визначенні обов'язку сплати АТ "Укртатнафта" частини прибутку (доходу) господарськими організаціями, враховуючи неподаткову природу даного платежу.

Крім того, позивач вказує на те, що ним вже здійснена подвійна сплата частини прибутку (доходу) за результатами діяльності АТ "Укртатнафта" у 2003 році: на підставі рішення Загальних зборів акціонерів АТ "Укртатнафта" від 12.11.2004 року в сумі 10 373 946,00 грн та на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000952301/0/649 від 18.03.2005 року в розмірі 6 151 922,00 грн.

Надаючи оцінку оскаржуваним повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

В преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III, зазначено, що цей закон є спеціальним з питань оподаткування, який установлює, зокрема, порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Як зазначено у ст. 1 вказаного Закону, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п.1.2), а податкове повідомлення визначено як письмове повідомленням контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом (п. 1.9), штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами ( п.1.5).

Виключний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) наведено у ст.14 та ст.15 Закону України "Про систему оподаткування", які не містять такого виду податку чи збору, як відрахування господарськими товариствами, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), до бюджету частини прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Приписи ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 року № 405 "Про затвердження Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році" також не наділяють вказаний платіж статусом податку, збору (обов'язкового платежу).

Одночасно судом врахована імперативність положень ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та поширення її дії на суб'єктів господарювання з часткою державної власності у статутному фонді.

Таким чином, оспорювана за даним позовом сума за своєю правовою природою не є податковим зобов'язанням, а є самостійним платежем, який в обов'язковому порядку підлягає сплаті до бюджету, однак не має сили податкового зобов'язання.

Згідно п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі - Закон), штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Відповідно до підпункту 17.1.3 п.17 ст. 17 Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, штрафні санкції застосовуються, по-перше, за порушення податкового законодавства, по-друге, за умови донарахування контролюючим органом сум податкового зобов'язання.

В даному випадку, оскільки, встановлений статтею 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" обов'язок підприємства щодо сплати частини чистого прибутку (доходу) до загального фонду Державного бюджету України не можна вважати податковим зобов'язанням, а відтак встановлена підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону відповідальність платників податків, зборів (обов'язкових платежів) у вигляді штрафу за заниження суми податкового зобов'язання не поширюється на сплату зазначеного платежу.

Таким чином, прийняття Кременчуцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення № 0004692301/3/4054 від 21.10.2005 року про застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 3 075 961,00 грн, є неправомірним.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач скористався правом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000952301/0/649 від 18.03.2005 року, за наслідками якого скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000952301/0/649 від 18.03.2005 року - без змін. З урахуванням результатів адміністративного оскарження відповідачем були прийнятті нові податкові повідомлення-рішення № 0000952301/1/1523 від 20.05.2005 року, № 0000952301/2/2350 від 08.08.2005 року, № 0000952301/3/4053 від 21.10.2005 року на аналогічні суми податкового зобов'язання.

Суд вважає необхідним відмітити, що підстави та порядок прийняття нового податкового повідомлення-рішення а межах адміністративного узгодження податкових зобов'язань до 01.01.2011 року були встановлені в статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яка не передбачала прийняття такого повідомлення в разі незадоволення (часткового) скарги платника податків та без здійснення додаткового нарахування податкового зобов'язання та/або застосування штрафних санкцій. Аналогічний порядок прийняття нових податкових повідомлень-рішень визначений і в ст. 60 Податкового кодексу України. За таких підстав у відповідача не було законних підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000952301/1/1523 від 20.05.2005 року, № 0000952301/2/2350 від 08.08.2005 року, № 0000952301/3/4053 від 21.10.2005 року.

Судом при розгляді справи досліджена фактична сплата позивачем до бюджету частини прибутку за результатами діяльності підприємства у 2003 році.

Згідно виписки із протоколу Загальних зборів акціонерів АТ "Укртатнафта" від 12.11.2004 року було прийнято рішення про розподіл прибутку та нарахування дивідендів за підсумками роботи у 2003 році (а.с. 88, т. 2).

Пунктом 1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 24.12.2002 року № 349-IV - чинній на момент спірних правовідносин) визначено поняття дивіденду: платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивіденд.

Відповідно до п.п. 7.8.2. п. 7.8 ст. 7 цього ж Закону, крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону). Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Відповідно до п. 8 протоколу засідання Загальних зборів акціонерів АТ "Укртатнафта", чистий прибуток за підсумками роботи за 2003 рік в сумі 95 259 000,00 грн розподілено наступним чином:

- частина нерозподіленого прибутку в сумі 14 941 000,00 грн направляється на списання непокритих збитків;

- частина нерозподіленого прибутку в сумі 24 095 40,00 грн направляється на виплату дивідендів акціонерам пропорційно належним їм акціям;

- залишок нерозподіленого прибутку в розмірі 56 222 60,00 грн направлено на збільшення резервного фонду для забезпечення видатків та платежів при поверненні кредиторської заборгованості по договорам на здійснення послуг по переробці нафтової сировини по рішенню судів.

Так, відповідно до п.п. 10.2.5 ст.10 та п.п.19.5 ст.19 статуту АТ "Укртатнафта" прийняття рішень про визначення розміру грошової суми прибутку, що підлягає розподілу між акціонерами у вигляді дивідендів, затвердження порядку розподілу прибутку, строків і порядку виплати частини прибутку (дивідендів), належить до виключної компетенції Загальних зборів акціонерів (а.с. 85, 91, т. 1).

А пунктом 19.6 ст.19 статуту АТ "Укртатнафта" передбачено, що дивіденди виплачуються один раз на рік з чистого прибутку Компанії. Виплата дивідендів починається на 31 день після проведення Загальних зборів акціонерів. Загальні збори акціонерів можуть встановлювати інші терміни виплати дивідендів (а.с. 85, т. 1).

09.09.2004 року на виконання Указу Президента України від 16.07.2004 року № 814/2004 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління нафтовою галуззю" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про передачу до статутного фонду НАК "Нафтогаз України" пакетів акцій ЗАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" та ВАТ "Нафтопереробний комплекс "Галичина" від 08.09.2004 року № 1162, Фонд державного майна України передав державний пакет акцій ЗАТ "Укртатнафта" до статутного фонду НАК "Нафтогаз України". Передача державного пакету акцій НАК "Нафтогаз України" документально підтверджується актом приймання-передачі № 299 від 09.09.2004 року (а.с. 108, т. 5).

Таким чином, Державі в особі НАК "Нафтогаз України", належала частина прибутку за результатами діяльності позивача у 2003 році в розмірі 10 373 946,00 грн (43,054% * 24 095 400,00 грн).

14.02.2006 року вказана сума дивідендів в розмірі 10 373 946,00 грн була фактично перерахована НАК "Нафтогаз України" на підставі платіжного доручення № 1502 (а.с. 107, т. 5).

Одночасно, АТ "Укртатнафта" перерахувало до державного бюджету частину прибутку (доходу) в розмірі 6 151 922,00 грн за 2003 рік, нараховану Кременчуцькою ОДПІ згідно податкового повідомлення-рішення № 0000952301/0/649, що документально підтверджується банківською квитанцією від 19.05.2005 року (а.с. 62, т. 5).

З викладеного вбачається, що позивачем на підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 12.11.2004 року самостійно розрахована і сплачена сума чистого прибутку за результатами діяльності 2003 року в розмірі 10 373 946,00 грн, крім того, позивачем ще сплачено суму чистого прибутку за 2003 рік, нараховану Кременчуцькою ОДПІ згідно податкового повідомлення-рішення №0000952301/0/649 від 18.03.2005 року в розмірі 6 151 922,00 грн.

Проте, оскільки приписи ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" є імперативними та поширюються на суб'єктів господарювання з часткою державної власності у статутному фонді, сплата частини прибутку за 2003 рік в розмірі 6 151 922,00 грн була обов'язковою для позивача.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "Валензуела проти Іспанії" (рішення ЄСПЛ від 30.07.1998 року), зазначено, що слова: "згідно з законом" вимагають, по-перше, щоб заходи, які оспорюються, мали певні підстави у внутрішньодержавному законі. Цей висновок не просто відсилає до внутрішньодержавного закону, він ставить вимоги до якості закону, вимагаючи, щоб він був суголосний принципу верховенства права. У цьому висновку мається на увазі, що внутрішньодержавний закон має передбачати заходи захисту від свавільного втручання державної влади в права, передбаченні в Конвенції. З цієї вимоги випливає необхідність того, щоб закон був зрозумілий особі, якої він стосується, яка, більше того, повинна вміти передбачити наслідки для себе від цього закону.

У справі Щокін проти України (рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 року) Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, по-перше, у зв'язку із тим, що відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Встановивши для суб'єктів господарювання, визначених в статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", обов'язок щодо сплати частини чистого прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку, до загального фонду Державного бюджету України, Закон України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" разом з тим не визначив за цим платежем статус платежу, що сплачується в порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", уповноваживши Кабінет Міністрів України встановити лише норматив і порядок відрахування частини такого прибутку відповідними суб'єктами господарювання.

Наявність у органів державної податкової служби визначених законом повноважень щодо контролю за справлянням (стягненням) до бюджету частини прибутку відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" без визначення в законодавчому порядку форми здійснення такого контролю виключає підстави для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0000952301/0/649 від 18.03.2005 року, направленого Кременчуцькою ОДПІ для АТ "Укртатнафта" щодо сплати зазначеного платежу, в повному обсязі, а не в частині визначення суми такого платежу сумою податкового зобов'язання суб'єкта господарювання.

Крім того, Закон України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" не уповноважує контролюючий орган проводити стягнення заборгованості по сплаті такого зобов'язання за процедурою, визначеною для стягнення саме податкових зобов'язань. Тобто, в даному випадку, Закон (в частині стягнення частини чистого прибутку) є неякісним. Відтак, з огляду на наведенні вище принципи і норми Конвенції, контролюючий орган, на якого покладено обов'язок такого стягнення, мав обрати той спосіб стягнення, який створює менш болючіші наслідки для платника цього зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000952301/0/649 від 18.03.2005 року в частині визначення платежу в розмірі 6151922 грн 00 коп., як суми податкового зобов'язання.

Зважаючи на те, що податкові повідомлення - рішення є правовими актами індивідуальної дії, то згідно ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі їх неправомірності, визнаються судом протиправними і скасовуються. У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Транснаціональної фінансово - промислової нафтової компанії "Укртатнафта" про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0004692301/3/4054 від 21.10.2005 року щодо застосування штрафної санкції в розмірі 3 075 961,00 грн та податкових повідомлень-рішень № 0000952301/1/1523 від 20.05.2005 року, № 0000952301/2/2350 від 08.08.2005року, № 0000952301/3/4053 від 21.10.2005 року. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0000952301/0/649 від 18.03.2005 року в частині визначення платежу в розмірі 6151922 грн 00 коп., як суми податкового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 18.03.2009 року № 0000952301/0/649 в частині визначення платежу в розмірі 6151922 грн 00 коп., як суми податкового зобов'язання.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 20.05.2005 року № 0000952301/1/1523, від 08.08.2005 року № 0000952301/2/2350, від 21.10.2005 року № 0000952301/3/4053, від 21.10.2005 року № 0004692301/3/4054.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн 70 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 08 липня 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський