Постанова № 32251981, 04.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року Справа № 922/1305/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Заріцької А.О., Куровського С.В. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.04.2013 року

та на постанову у справі господарського суду Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2013 року №922/1305/13 Харківської області

за заявою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" доПриватного акціонерного товариства "Акко-Інвест" провизнання банкрутомза участю представників: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - Вегера А.А.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Акко-Інвест" у порядку ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обґрунтовуючи заяву тим, що боржник неспроможний виконати свої грошові зобов`язання перед кредитором у розмірі 13 802 030,81 грн., які не забезпечені заставою майна боржника, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.04.2013 року у справі №922/1305/13 (суддя Чистякова І.О.) відмовлено Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство.

Повернуто Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" заяву вх. 1305/13 від 28.03.2013 року про порушення справи про банкрутство та додані до неї документи без розгляду на 238 аркушах та акт господарського суду Харківської області від 28.03.2013р. на одному аркуші.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2013 року (колегія суддів - Пуль О.А., Кравець Т.В., Хачатрян В.С.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 02.04.2013 року у справі № 922/1305/13 залишено без змін.

Не погодившись із процесуальними актами попередніх судових інстанцій Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, з проханням скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 02.04.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2013 року у даній справі та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, 33, 34 ГПК України, ст. 7, 10, 11, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові акти на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Далі - Закон про банкрутство) визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

ПАТ "Райфайзен Банк Аваль", звертаючись з заявою про порушення справи про банкрутство ПрАТ "Акко-Інвест", посилався на те, що 13.11.2006 року між ним та ПрАТ "Акко-Інвест", ТОВ "Анк-Моторс", ТОВ "Акко-Моторс", ТОВ "ННК-інвест", ТОВ "Алк-інвест" укладено генеральну угоду № 574 від 13.11.2006 року, в межах якої між ПрАТ "Акко-Інвест" та банком укладено ряд кредитних договорів.

У забезпечення виконання вимог за генеральною угодою № 574 від 13.11.2006 року між ПрАТ "Акко-Інвест" укладено договори іпотеки та договори застави товарів в обігу. Заставна вартість предметів іпотеки та застави сторонами визначена в загальній сумі 59 461 111,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.09.2011 року у справі №5023/6334/11 стягнуто солідарно з ПрАТ "Акко-Інвест", з ТОВ "Анк-Моторс", ТОВ "Акко-Моторс", ТОВ "ННК-інвест", ТОВ "Алк-інвест" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитними договорами у розмірі 10 438 472,10 доларів США (еквівалент в гривні - 83 220 718,81 грн.) та 475 985,47 грн., а також стягнуто з ПрАТ "Акко-Інвест" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитними договорами у розмірі 22 490,72 доларів США (еквівалент в гривні - 179 307,26 грн.) та 401 907,62 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2011 року у справі № 5023/6334/11 скасовано, в частині стягнення з ПрАТ "Акко-Інвест", ТОВ "Анк-Моторс", ТОВ "Акко-Моторс", ТОВ "ННК-інвест", ТОВ "Алк-інвест" пені за невиконання умов кредитних договорів в сумі 1 219 276,92 доларів США; пені за невиконання умов кредитних договорів щодо сплати відсотків в сумі 112 832,57 доларів США та залишено в цій частині позов без розгляду. В іншій частині рішення залишено без змін.

05.01.2012 року на виконання рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2011 року та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року були видані відповідні накази суду.

На думку ініціюючого кредитора, безспірна заборгованість боржника перед банком складає 73 263 141,81 грн., з якої 13 802 030,81 грн. не забезпечена заставою майна боржника.

05.03.2012 року за заявою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на підставі наказу господарського суду Харківської області від 05.01.2012 року № 5023/6334/11 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Гречухом О.Я. відкрито виконавче провадження № 31572911 щодо стягнення солідарно з ПрАТ "Акко-Інвест", ТОВ "Анк-Моторс", ТОВ "Акко-Моторс", ТОВ "ННК-інвест", ТОВ "Алк-інвест" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної Дирекції Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за вказаними кредитними договорами у розмірі 9 106 362,61 доларів США та 474 985,47 грн.

Вказане рішення суду не виконано протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, що зумовило звернення ініціюючого кредитора до суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Відмовляючи у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, на підставі ст. 14 Закону банкрутство, суд першої інстанції, висновок якого підтримав апеляційний господарський суд виходив з того, що вимоги кредитора повністю забезпечені заставою майна боржника.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки правомірними, виходячи із наступного.

Відповідно до приписів статті 11 Закону про банкрутство, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, ім'я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків ( за наявності); виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви про порушення справи про банкрутство додаються: докази сплати судового збору; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

Заява кредитора також повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.

До заяви кредитора додаються: копія виконавчого документа; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до приписів абзацу 8 частини 1 статті 14 Закону про банкрутство господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про порушення справи про банкрутство відмовляє у її прийнятті, якщо вимоги кредитора повністю забезпечені заставою майна боржника.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.11.2006 року між ініціюючим кредитором та ПрАТ "Акко-Інвест", ТОВ "Анк-Моторс", ТОВ Акко - Моторс", ТОВ "ННК-Інвест", ТОВ "Алк Інвест" укладено генеральну кредитну угоду № 574, в межах якої укладено кредитні договори. Для забезпечення виконання зобов'язань за генеральною угодою та кредитними договорами між кредитором та боржником було укладено іпотечні договори та договори застави. Заставна вартість предметів іпотеки та застави була визначена сторонами в сумі 59 461 111,00 грн.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договір.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" до забезпечувальних обтяжень належать застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

Згідно із частиною 2 статті 22 вказаного Закону за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 19 Закону України "Про заставу" передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставного майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги,

Згідно частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Статтею 24 Закону України "Про заставу" передбачено, що у випадках, коли сума вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в іпотечних договорах та договорах застави ( з урахуванням додаткових угод та договорів до них) сторонами визначено, що у разі невиконання позичальниками та/або одним з позичальників зобов'язань за угодою та (або) за будь - яким кредитним договором, укладеним у відповідності до угоди, іпотекодержатель має право отримати задоволення за рахунок майна, яке є предметом іпотеки та застави.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, ініціюючий кредитор має право задовольнити свої вимоги (всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення) по сумі кредиту, сплаті процентів за користування ним, пені, іншої заборгованості, платежів і штрафів, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, за рахунок предмету іпотеки та застави.

Статтею 28 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава припиняється: з припинення забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

За приписами статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотеки припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями у оскаржуваних рішеннях, до заяви про порушення справи про банкрутство ПрАТ "Акко-Інвест" ініціюючим кредитором не надано доказів, що сума його вимог повністю не забезпечена заставою майна боржника, не надано доказів припинення іпотеки та застави, а також того, що вартість предмета іпотеки та застави є недостатньою для повного задоволення вимог, забезпечених іпотекою та заставою.

Окрім того, відповідно до листа відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 30.01.2013 року № 12-0-35-487/5-9 факт відсутності у боржника предмету застави - рухомого майна, нерухомого майна держаними органами та установами, що здійснюють реєстрацію права власності не встановлено, виконавче провадження не закінчено, стягнення на заставне майно не звернене.

З огляду на наведені обставини справи та наведені норми права, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги ініціюючого кредитора - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" повністю забезпечені заставою майна боржника і кредитор не позбавлений права задовольнити свої вимоги, звернувши стягнення на майно, що є предметом застави та іпотеки, у зв'язку з чим суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний господарський суд, правомірно і обґрунтовано відмовив банку у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство на підставі абз. 8 ч.1 статті 14 Закону про банкрутство.

Разом з тим, як встановив апеляційний господарський суд, ініціюючому кредитору стало відомо, що ухвалою господарського суду Харківської області від 25.03.2013 року порушено провадження у справі № 922/1191/13 за заявою ПрАТ "Акко-Інвест" про банкрутство.

02.04.2013 року, дізнавшись про існування двох справ № 922/1305/13 та № 922/1191/13 про банкрутство одного й того ж боржника - ПрАТ "Акко-Інвест", ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернувся до суду з клопотанням у справі № 922/1305/13 про приєднання заяви банку від 06.03.2013 року № 140-0-0-00/8/367 до матеріалів справи № 922/1191/13 про банкрутство ПрАТ "Акко - Інвест" у порядку статті 16 Закону про банкрутство.

03.04.2013 року господарським судом Харківської області повідомлено ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про відсутність правових підстав вирішення питання щодо приєднання заяви ініціюючого кредитора до матеріалів справи №922/1191/13.

Частиною 4 статті 16 Закону передбачено, що у разі, якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і провадження справи про банкрутство порушено однією з них, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно.

Апеляційний господарський суд спростував посилання ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на те, що йому відмовлено у задоволенні клопотання про приєднання заяви банку від 06.03.2013 року № 140-0-0-00/8/367 до матеріалів справи № 922/1191/13 про банкрутство ПрАТ "Акко-Інвест" в порядку статті 16 Закону про банкрутство, оскільки воно безпідставне та не підтверджено матеріалами справи.

Як встановив апеляційний господарський суд та підтверджено матеріалами справи, вказане клопотання ( а.с. 98 т.2) надійшло до господарського суду 02.04.2013 року о 15 год. 40 хв., долучено до матеріалів справи наступного дня, а саме, 03.04.2013 року, тобто після прийняття судом оскаржуваної ухвали та не було предметом розгляду під час винесення ухвали про відмову у прийнятті заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що заявник у касаційній скарзі посилається не тільки на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а також ставить питання, які стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, в силу приписів ст. 43 ГПК України, здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції суду касаційної інстанції.

З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду судами попередніх інстанцій даної справи її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості цих висновків, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних процесуальних актів.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2013 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 02.04.2013 року у справі №922/1305/13 залишити без змін.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді А.О. Заріцька

С.В. Куровський