Постанова № 32251909, 04.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року Справа № 913/243/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:С.Могил Є.Борденюк, І.Вовка,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного підприємства "Водолікарня"на постановувід 24.04.2013Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 913/243/13-гза позовомСтаробільської обласної фізіотерапевтичної лікарнідоПриватного підприємства "Водолікарня"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаЛуганської обласної радипрозвільнення приміщення В судове засідання прибули представники сторін:позивачаСтепанян С.Ю. (дов. від 06.02.2013)відповідачаСавченко Н.А. (дов. від 20.06.2013)третьої особиВінюков В.М. (дов. від 22.04.2013)Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Старобільська обласна фізіотерапевтична лікарня звернулася до суду з вимогою про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення площею 480,4 кв. м. першого поверху, в т.ч. підвалу, та 300 кв. м. другого поверху, що знаходиться за адресою: м. Старобільськ, вул. Набережна, 3, та передати його за актом прийому-передачі позивачу.

Рішенням господарського суду Луганської області від 06.03.2013 (суддя А.Ворожцов) позов задоволений повністю, у прийнятті зустрічного позову ПП "Водолікарня" про визнання договору пролонгованим відмовлено.

Рішення мотивоване доведеністю позивачем факту незаконного знаходження відповідача у спірному приміщенні після припинення дії договору оренди.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2013 (колегія суддів: О.Скакун, Т.Колядко, Н.Принцевська) рішення господарського суду Луганської області від 06.03.2013 змінене шляхом доповнення п.2 резолютивної частини рішення від 06.03.2013 строком виконання відповідачем обов'язку повернення приміщення.

Постанова суду мотивована наступним.

Між Старобільською ОФЛ та ПП "Водолікарня" укладений договір оренди нежитлового приміщення № 2 від 25.12.2002, згідно з яким відповідач (орендар) за актами прийому-передачі прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 480,4 кв. м. першого поверху, в т.ч. підвалу, та 300 кв. м. другого поверху, що знаходиться на балансі позивача (орендодавець) та розташоване за адресою: м. Старобільськ, вул. Набережна, 3, та є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління якою здійснює Луганська обласна рада.

Відповідно до п. 11.1 договору термін його дії визначено з 1 січня 2003 року по 1 січня 2008 року та відповідно до п. 11.6 пролонговано до 1 січня 2013 року.

Листом від 29.10.12 за № 417 позивач повідомив відповідача про те, що після закінчення строку договору оренди він буде припинений.

У подальшому заявою від 4 січня 2013 року за № 5, яка надіслана поштою цього ж дня, позивач повідомив відповідача про припинення спірного договору оренди та про необхідність повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі.

З огляду на те, що відповідачем спірне майно з оренди позивачу не повернуте, останній звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до приватного підприємства "Водолікарня" м.Старобільськ про звільнення спірного орендованого приміщення.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Дана норма кореспондує з приписами статті 764 Цивільного кодексу України.

Оскільки підставою для звернення Старобільської обласної фізіотерапевтичної лікарні м.Старобільськ Луганської області до суду з даним позовом є припинення дії договору оренди № 2 від 25.12.2002 у зв'язку із закінчення строку його дії, суд встановив доведеність позивачем належними засобами доказування факту повідомлення відповідача про припинення строку договору у зв'язку із закінченням терміну його дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Доказів звільнення орендованого приміщення у зв'язку із закінченням терміну дії договору відповідачем ні місцевому суду, ні суду апеляційної інстанції не надано; інших доказів щодо наявності підстав для користування відповідачем спірним нежитловим приміщенням також з матеріалів справи не вбачається.

За таких обставин, Донецький апеляційний господарський суд підтримав висновок суду першої інстанції щодо правомірності вимог позивача про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення площею 480,4 кв. м. першого поверху, в т.ч. підвалу, та 300 кв. м. другого поверху, що знаходиться за адресою: м. Старобільськ, вул. Набережна, 3, та визнання їх такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції у відповідності до ст.84 ГПК України визнав за необхідне визначити строк, впродовж якого мають бути виконані відповідні дії зі звільнення спірного приміщення відповідачем, що в порушення процесуального законодавства не було здійснено судом першої інстанції. Тому колегія суддів апеляційної інстанції доповнила п.2 резолютивної частини рішення від 06.03.2013 року, зазначивши строк виконання відповідачем цього обов'язку.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, приватне підприємство "Водолікарня" посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову у справі скасувати, у позові відмовити.

При цьому заявник касаційної скарги вказує на незастосування судами попередніх інстанцій положень ч.3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відповідно до яких орендарю надане переважне право на укладення договору оренди на новий термін.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Позовні вимоги заявлені орендодавцем до орендаря про звільнення приміщень, які були предметом договору оренди, і термін дії якого закінчився у тому числі шляхом заяви орендодавця про припинення договору оренди як виконання вимоги ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Оцінка судами попередніх інстанцій доказів про повідомлення орендаря щодо припинення договору оренди відповідає положенням ст.43 ГПК України.

Частиною 3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначені правові підстави виникнення у орендаря переважного права на укладення договору оренди на новий термін. У матеріалах справи відсутні докази про укладення між сторонами договору оренди на новий термін, що могло б бути обставиною заперечення відповідача проти позовних вимог щодо звільнення майна.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Водолікарня" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2013 у справі №913/243/13-г залишити без зміни.

Судді: С. Могил

Є. Борденюк

І. Вовк