Постанова № 32251851, 03.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року Справа № 5023/5495/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О. Є.(доповідач у справі)суддів:Коваленка В. М., Хандуріна М. І.розглянувши матеріали касаційної скарги Західної МДПІ м. Харкова на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 рокуу справі№ 5023/5495/12за заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун-Торг" Товариства з обмеженою відповідальністю "Солісіндкордіс" пробанкрутство

за участю представників сторін: не з'явилисьВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року у справі №5023/4802/12 Товариство з обмеженою відповідальністю "Солісіндкордіс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Солісіндкордіс" (далі - боржник) призначено ініціюючого кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоун-Торг", якого зобов'язано вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року у справі №5023/4802/12 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс підприємства банкрутство та припинено провадження у справі № 5023/5495/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Солісіндкордіс".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 року припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова на ухвалу господарського суду Харківської області від 05.03.2013 року у справі №5023/5495/12.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду апеляційної інстанції, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 року.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до абзаців 21, 22 та 6 ст. 1 Закону сторонами у справі про банкрутство є боржник та кредитори (комітет кредиторів), які є учасниками провадження у справі про банкрутство, а кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної так юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов'язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог.

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону, є сторони - зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у проваджені у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.

Також, ст. 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пункт 1 ст. 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржником не зазначається про наявність податкової заборгованості боржника перед бюджетом, а лише обґрунтовує необхідністю проведення перевірки та відсутністю боржника за місцем реєстрації банкрута.

Доказів, що оскаржувана ухвала господарського суду порушує права та обов'язки скаржника, ні до апеляційної скарги, ні до касаційної скарги не додано.

Проаналізувавши вищезазначені висновки колегія дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, правомірно та обґрунтовано встановлено, що Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова не являється кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Солісіндкордіс", так як скаржником не надано доказів вимог до боржника, тому скаржник не має статусу сторони у справі, та не має право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Окрім того колегія суддів зазначає, що здійснення ліквідаційної процедури не перешкоджало податковому органу у здійсненні ним позапланової перевірки боржника. Орган податкової служби вправі були звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

За таких обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що Харківським апеляційним господарським судом, ухвалою від 25.04.2013 року правомірно припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова, зазначивши, що належних доказів на підтвердження того, що прийнята ухвала стосується прав та обов'язків Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова або порушує її права, заявник не надав.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідає нормам процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова у справі № 5023/5495/12 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 року у справі № 5023/5495/12 залишити без змін.

Головуючий Короткевич О. Є.Судді Коваленко В. М. Хандурін М. І.