Постанова № 32251767, 26.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2013 року Справа № 810/179/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Луценко К.Ю., за участю:

представників позивача: Янушевського О.М., Сизова Ю.Ю.,

представника відповідача - Уголькова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідністю «С_В_Р»до про Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «С_В_Р» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 29.12.2012 № 0000852301 та 29.12.2012 № 0000862301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «С_В_Р» донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 107163 грн. 00 коп. і податку на додану вартість у сумі 93185 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн. 00 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 26 лютого 2013 року, представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «С_В_Р» (ідентифікаційний код 21462118, місцезнаходження: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 201/203) зареєстроване як юридична особа 08.04.1993, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 1 070 120 0000 011474 (копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 159069 (т. 1 а.с. 14).

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби та здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з діяльністю у сфері проводового електрозв'язку, оптовою торгівлею електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього, установленням та монтажем машин і устаткування.

Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у довідці відповідача від 16.01.2012 № 32 (а.с. 16) та довідці відділу статистики у Дарницькому районі Головного управління статистики у м. Києві серії АБ № 515775 ( а.с. 15).

Судом встановлено, що у грудні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «С_В_Р» податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» за червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 14.12.2012 № 486/22-02/21462118 (далі - акт перевірки).

Під час перевірки посадовими особами податкового органу зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні податкового кредиту за червень 2011 року на суму 93185 грн. 00 коп. та валових витрат за ІІІ квартал 2011 року на суму 465925 грн. 00 коп. у зв`язку з виконанням правочинів з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» товарів та послуг, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 93185 грн. 00 коп. та податку на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2011 року на суму 107163 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 29.12.2012 № 0000852301 та 29.12.2012 № 0000862301, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 93186 грн. 00 коп., з яких: 93185 грн. 00 коп. - за основним платежем; 1 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємств у розмірі 107163 грн. 00 коп., з яких: 107163 грн. 00 коп. - за основним платежем; 0 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

У свою чергу, порядок адміністрування податком на прибуток підприємств визначено розділом III Податкового кодексу України, положення якого в силу приписів пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 розділу III Податкового кодексу України, платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з приписами статті 134 розділу III Податкового кодексу України, об`єктом оприбуткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

При цьому, витратами в силу приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податковим кредитом в силу приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вважається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 93185 грн. 00 коп. та податку на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2011 року у розмірі 107163 грн. 00 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ -Техно», що здійснювались ним як покупцем так і постачальником товарів (послуг).

Відповідач зазначає, що вказана юридична особа має усі ознаки фіктивного підприємства, а відтак її діяльність з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі з позивачем, спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Так, під час перевірки податковим органом виявлено, що у травні 2010 року та січні 2011 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» договір про надання послуг від 17.05.2010 № 10/TS/TS/10 та договір підряду на виконання робіт по сервісному обслуговуванню обладнання від 02.01.2011 № 22, відповідно до умов яких контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання надати позивачу послуги з монтажу і сервісного обслуговування телекомунікаційного обладнання та виконати доручені позивачем роботи по щомісячному сервісному обслуговуванню обладнання АТС об'єктів, які вказані у додатковій угоді №1 до договору від 02.01.2011 № 22, а позивач зобов`язався прийняти вказані роботи (послуги) та оплатити їх вартість.

У червні 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» та позивачем підписано акти здачі-прийняття робіт від 30.06.2011 № РМТ-001813 та 30.06.2011 № РМТ-001811 згідно з вказаними вище договорами, відповідно до яких позивач прийняв виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» роботи, пов`язані з: сервісним обслуговуванням конвергентної розподіленої мережі на базі ПАК УВАТС Avaya Media Server S85xx та супутнього обладнання з центральним процесорним комплексом (САТ) за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 40, у період з 01.06.2011 по 30.06.2011; сервісним обслуговуванням конвергентної розподіленої мережі на базі ПАК УВАТС Avaya Media Server S83xx та супутнього обладнання з центральним процесорним комплексом (Віннер) за адресою: Київська область, пгт. Капітановка, у період з 01.06.2011 по 30.06.2011; налагодженням та тестуванням підключення електроспоживлення АТС (VAB Банк) за адресою: м. Київ, вул. Зоологічна, 5а, у період з 01.06.2011 по 30.06.2011; встановленням плати аналогових абонентів TN793СР за адресою: м. Київ, вул. Радищева, 5а, у період з 01.06.2011 по 30.06.2011; перевіркою конфігурації, моніторингом та діагностикою роботи обладнання, кросу та аудиту; розширенням функціональних можливостей обладнання; діагностикою процесорного комплексу обладнання, перевіркою таблиць маршрутизації, діагностикою можливих перевантажень системи обладнання тощо на загальну суму 93153 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 15525 грн. 60 коп.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни виконаних робіт, Товариством з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» виписано податкові накладні № 324 від 30.06.2011 на суму 21617 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 3602 грн. 93 коп. та № 241 від 22.06.2011 на суму 71536 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 11922 грн. 67 коп.

Оплата за придбані роботи у загальному розмірі 93153 грн. 60 коп. здійснена позивачем у період з червня по липень 2011 року у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно», про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії банківських виписок (т. 1 а.с. 34, 99).

Витрати у сумі 77628 грн. 00 коп., понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «С_В_Р» на придбання робіт, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно», та податок на додану вартість у сумі 15525 грн. 60 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем до валових витрат за ІІІ квартал 2011 року та до податкового кредиту підприємства за червень 2011 року.

Під час перевірки податковим органом також встановлено, що у червні 2011 року позивачем придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» товар (термінали, плати, конференцфон, камеру, блок кодека, мікрофони, модуль, динаміки, сабвуфер тощо). Придбання товару здійснювалось без укладення договорів на підставі виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» рахунків-фактур від 08.06.2011 № РМТ0001845, 14.06.2011 № РМТ0001902, 21.06.2011 № РМТ-002000, 17.06.2011 № РМТ-001960, 17.06.2011 № РМТ-001961, № 17.06.2011 № РМТ001958, 25.06.2011 № РМТ-002083, 22.06.2011 № РМТ-002007, 14.06.2011 № РМТ0001904, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи (т.1 а.с. 100,101,112,123,133,140,151,158,165).

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента проводилось шляхом підписання видаткових накладних від 16.06.2011 № РМТ-001639 на суму 61083 грн. 54 коп., у тому числі ПДВ - 10180 грн. 59 коп., 16.06.2011 № РМТ-001637 на суму 17339 грн. 02 коп., у тому числі ПДВ - 2889 грн. 84 коп., 04.08.2011 № РМТ-002203 на суму 290046 грн. 04 коп., у тому числі ПДВ - 48341 грн. 01 коп., 21.06.2011 № РМТ-001686 на суму 22982 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ - 3830 грн. 40 коп., 21.06.2011 № РМТ-001687 на суму 22982 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ - 3830 грн. 40 коп., 29.06.2011 № РМТ-001797 на суму 5577 грн. 23 коп., у тому числі ПДВ - 929 грн. 54 коп., 29.06.2011 № РМТ-001796 на суму 11259 грн. 28 коп., у тому числі ПДВ - 1876 грн. 55 коп., 29.06.2011 № РМТ-001795 на суму 18017 грн. 70 коп., у тому числі ПДВ - 3002 грн. 95 коп. та 16.06.2011 № РМТ-001638 на суму 16669 грн. 56 коп., у тому числі ПДВ - 2778 грн. 26 коп.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товару, Товариством з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» виписано податкові накладні № 147 від 16.06.2011, № 145 від 16.06.2011, № 240 від 22.06.2011, № 200 від 21.06.2011, № 201 від 21.06.2011, № 310 від 29.06.2011, № 309 від 29.06.2011, № 308 від 29.06.2011 та № 146 від 16.06.2011 на загальну суму 465957 грн. 17 коп., у тому числі ПДВ - 77659 грн. 54 коп.

Оплату за придбані товари здійснено позивачем 24.01.2011 та 26.01.2011 у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у загальному розмірі 465957 грн. 17 коп. на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно», про що свідчать наявні у матеріалах справи копії банківських виписок.

Витрати у сумі 388297 грн. 63 коп., понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «С_В_Р» на придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» товару, та податок на додану вартість у сумі 77659 грн. 54 коп., сплачений у складі його ціни, включені позивачем, відповідно, до валових витрат за ІІІ квартал 2011 року та до податкового кредиту підприємства за червень 2011 року.

Під час судового розгляду справи представником відповідача не заперечувалось, що складені позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: видаткові та податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури, банківські виписки тощо відповідали вимогам законодавства.

Разом з тим, висновок податкового органу про нікчемність правочинів позивача з його контрагентом ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово-господарської діяльності постачальника товарів (послуг).

Зокрема, під час перевірки податковим органом виявлено, що товари та послуги придбано позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно», з аналізу податкової звітності якого вбачається декларування господарських взаємовідносин з ТОВ «Екліпт», ТОВ «БК «Турам» та ТОВ «ТД «Трейдстар».

Відповідач зазначає, що саме відносини Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» з ТОВ «Екліпт», ТОВ «БК «Турам» та ТОВ «ТД «Трейдстар» ставляться податковим органом під сумнів, оскільки вказані суб'єкти господарювання мають усі ознаки фіктивних підприємств, а відтак діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Так, згідно відомостей, отриманих Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області від Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, на податковому обліку якої перебуває Товариство з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно», Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Трейдстар» за юридичною адресою не знаходиться та не має достатніх виробничих потужностей, транспортних засобів, працівників, виробничих активів, складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників.

Згідно з висновком спеціаліста сектору техніко - криміналістичного забезпечення роботи органів внутрішніх справ від 27.07.2011 № 1270, підписи від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Трейдстар» Колосова Ю.В. на представлених на дослідження документах виконано іншою особою.

Відповідач також звертає увагу на пояснення засновника ТОВ «Екліпт» ОСОБА_6, відповідно до яких він зареєстрував підприємство без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, первинних документів бухгалтерського обліку не складав, податкову звітність не підписував.

Крім того, згідно з висновками спеціаліста сектору техніко - криміналістичного забезпечення роботи органів внутрішніх справ, підписи на податковій звітності ТОВ «БК «Турам», яке є контрагентом Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно», вчинені імовірно не службовими особами ТОВ «БК «Турам», а іншою невідомою особою.

Зважаючи на вказані вище обставини, відповідачем зроблено висновок про те, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» була направлена виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, правочини, укладені зазначеним суб`єктом господарювання з його контрагентами - постачальниками, не спричинили реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.

За таких обставин, на думку відповідача, нікчемними є також усі правочини за ланцюгом постачання, у тому числі й укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» та позивачем.

Відтак, відповідач вважає, що валові витрати у сумі 465925 грн. 00 коп. та податковий кредит у сумі 93185 грн. 14 коп. сформовано позивачем за правочинами, що фактично не здійснювались, а відтак позивач не мав на меті використовувати отримані товарно - матеріальні цінності та виконані на його користь роботи та послуги в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Таким чином, податкові зобов`язання Товариства з обмеженою відповідністю «С_В_Р» з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за вказані вище звітні періоди, на думку податкового органу, підлягають коригуванню у сторону збільшення.

Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час визначення об`єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Таким чином, понесені підприємством витрати можуть бути віднесені до витрат підприємства для зменшення його доходу в цілях оподаткування податком на прибуток за умови дотримання вимог статей 138, 140-141 Податкового кодексу України та за відсутності перешкод, визначених статтею 139 цього Кодексу.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентом підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: актами здачі-прийняття робіт, рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі необхідні реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Враховуючи, що у період виконання господарських зобов`язань Товариство з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» було зареєстроване як платник податку на додану вартість, контрагент позивача у червні 2011 року не був позбавлений права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних.

Суд звертає увагу на те, що наявність у суб`єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, видаткових та податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт, рахунків-фактур, банківських виписок тощо є підставою для відображення показників валових витрат та податкового кредиту підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

При цьому обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства, у тому числі, аналіз товарності правочинів та реальності настання їх умов.

В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалося судом вище, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагента, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності постачальника товарів (послуг).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту постачання товарів та надання послуг за господарськими операціями, вчиненими позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно», за результатами здійснення яких Товариством з обмеженою відповідальністю «С_В_Р» сформовано валові витрати та податковий кредит.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт надання позивачу товарів і послуг з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

Про отримання позивачем товару та наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» робіт і послуг свідчать також складені сторонами правочинів, відповідно, видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт, які містять повну інформацію про поставлені товарно - матеріальні цінності та надані послуги, їх кількісне та вартісне вираження.

Доказів щодо невідповідності вказаних первинних документів приписам чинного законодавства представником відповідача суду не надано.

Крім того, про отримання позивачем товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» свідчать також докази його транспортування, подальшого зберігання, обробки та реалізації.

Так, у матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії: журналу реєстрації довіреностей на отримання товару; договору оренди нежилих приміщень від 31.03.2011 № 1/2011, укладеного позивачем з ТОВ «Куна», а також складені на його виконання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що свідчать про зберігання позивачем придбаних матеріальних цінностей; договорів, рахунків - фактур, видаткових та податкових накладних, банківських виписок, довіреностей на отримання товару, що підтверджують реалізацію позивачем продукції наступним контрагентам - одержувачам.

Крім того, судом в ході дослідження зв'язку між фактом придбання позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» робіт та послуг із господарською діяльністю позивача, встановлено, що вказані вище роботи використані Товариством з обмеженою відповідальністю «С_В_Р» під час виконання ним власних зобов`язань за умовами договорів про надання робіт (послуг) на користь, зокрема, ТОВ «БТ Юкрейн», ТОВ «Віннер Імпортс Україна», ТОВ «Транспортна компанія «САТ», ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ТОВ «Люксофт-Україна» та інших суб`єктів господарювання, що підтверджується договорами, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, банківськими виписками, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Наведені вище обставини свідчать про використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей, робіт з монтажу і сервісного обслуговування телекомунікаційного обладнання та послуг по щомісячному сервісному обслуговуванню обладнання АТС об'єктів, що у свою чергу підтверджує товарність операцій з його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно».

Крім того, як вже зазначалося судом вище, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, діяльність у сфері проводового електрозв'язку, оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього, установлення та монтаж машин і устаткування.

Водночас, судом встановлено, що до видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» відносяться, зокрема, ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування, установлення та монтаж машин і устаткування, консультування з питань інформатизації, неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням, інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем.

Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» товарів та послуг, з урахуванням видів їх економічної діяльності, та використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податку на додану вартість.

Посилання відповідача як на підставу для зменшення позивачу суми валових витрат та податкового кредиту на нікчемність правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» з іншими суб`єктами господарювання, судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення даної справи, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі.

Відсутність у суб'єктів господарювання достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, транспортних та інших основних засобів не може однозначно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядні договори, договори поставки, оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В силу приписів статті 62 Конституції України вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що лише вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, та лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час прийняття рішення у даній справі відомостей щодо наявності вироку суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, стосовно вчинення злочинів під час створення Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» та провадження ним фіктивного, представником відповідача суду не надано.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару та виконання на користь позивача робіт у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму валових витрат та податкового кредиту, заявлену позивачем, відповідно, за ІІІ квартал 2011 року та червень 2011 року, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог законодавства про оподаткування під час визначення ним податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за вказані вище звітні періоди.

За таких обставин, податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 29.12.2012 № 0000852301 та 29.12.2012 № 0000862301, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 93186 грн. 00 коп., з яких: 93185 грн. 00 коп. - за основним платежем; 1 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємств у розмірі 107163 грн. 00 коп., з яких: 107163 грн. 00 коп. - за основним платежем; 0 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представниками позивача та відповідача, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 2003 грн. 49 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 29.12.2012 № 0000852301 та 29.12.2012 № 0000862301, - визнати протиправними та скасувати.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С_В_Р» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2003 (дві тисячі три) грн. 49 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 1 березня 2013 року.