Постанова № 32251645, 25.06.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2013 р. 17 год.10 хв.Справа № 821/1109/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Корнієнко Я.В.,

за участю представників:

позивача - Ткаченка А.О., Кононова М.А.,

відповідача - Мірошниченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Дельта-Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Дельта-Сервіс" (далі - позивач, ПАТ "Дельта - Сервіс") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13 березня 2013 року -

- № 0001772200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 14414,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 7207,00 грн.;

- №0001762200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 11531,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 5766,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що висновок ДПІ про відсутність факту реального здійснення господарської операції з придбання продукції у ПП "Інвестагропівдень" у лютому 2010 року спростовується наданими до перевірки первинними документами, а посилання відповідача на акт перевірки щодо вищевказаного постачальника не є належним доказом. Крім цього позивач вказує, що перевірка була проведена на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу в межах кримінальної справи, а тому, відповідно до норм податкового законодавства, прийняття податкових повідомлень - рішень до винесення обвинувального вироку, що набрав законної сили, є передчасним. Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач письмових заперечень проти адміністративного позову суду не надав, проте представник відповідача в судовому засіданні заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що в ході проведення перевірка ПрАТ "Дельта - Сервіс" не підтверджено реальність здійснення господарської операції підприємства з ПП "Інвестагропівдень", що стало підставою для нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за лютий 2010 року.

В судовому засіданні представники відповідача підтримав вказані заперечення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, дослідивши норми законодавства, які регулюють дані правовідносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Дельта - Сервіс" зареєстроване 29.08.2002 року Виконавчим комітетом Херсонської міської ради та перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Херсоні, а також зареєстровано в якості платника податку на додану вартість.

За даними податкового органу ПрАТ "Дельта - Сервіс" здійснює види діяльності за кодами КВЕД: 63.40.0 - організація перевезення вантажів; 63.22.0 - функціонування інфраструктури водного транспорту; 61.10.2 - діяльність морського вантажного транспорту; 63.11.0 - транспортне оброблення вантажів; 63.12.0 - складське господарство; 51.90.0 - інші види оптової торгівлі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 20.02.2013 року №378 та направлення від 20.02.2013 року №320/22-4, податковим ревізором-інспектором ДПІ у м. Херсоні проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Дельта - Сервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведених фінансово - господарських взаємовідносин з ПП "Інвестагропівдень" та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від ПП "Інвестагропівдень" у лютому 2010 року, за результатами якої складено акт від 01.03.2013 року №1375/22.4/32125866 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками акту перевірки в діяльності ПрАТ "Дельта - Сервіс" суб'єктом владних повноважень були виявлені порушення п.1.31, п.1.32 ст.1, п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 cт.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР, чинний на момент вчинення порушень (далі - Закон України №334/94-ВР), а саме: віднесення платником податків на збільшення витрат суму видатків за показниками первинних документів, які були складені за господарськими операціями, що не відбулись в дійсності, внаслідок чого занижено податок на прибуток у 1 кварталі 2010 року на суму 14 414,00 грн.; порушення п.l.4, п.1.7, п.1.8 ст.1, п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп. 7.2.1, пп.7.2.3, пп. 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп. 7.4.2 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7, пп. 7.8.1 п.7.8 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, чинний на момент вчинення порушень (далі - Закон України №168/97-ВР), а саме: включення до податкового кредиту з ПДВ показників податкових накладних, які були складені за господарськими операціями, що не відбулись в дійсності, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень - липень 2011 року на загальну суму 5847,33 грн.; пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а саме: віднесення платником податків на збільшення витрат суму видатків за показниками первинних документів, які були складені за господарськими операціями, що не відбулись в дійсності, внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму у лютому 2010 року на суму 11531,00 грн.

Підставою для вказаних висновків слугували дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, копії первинних документів щодо господарської операції з ПП "Інвестагропівдень", а також акт від 14.12.2012 року № 68522-4/33511741 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Інвестаргопівдень" щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з січня 2010 року по грудень 2012 року ".

На підставі вказаних висновків податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення від 13 березня 2013 року №0001772200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього на загальну суму 21621,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 14414,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 7207,00 грн.; №0001762200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на загальну суму 17297,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 11531,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 5766,00 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових - повідомлень рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.

Судом встановлено, що у лютому 2010 року ПП "Інвестагропівдень" на адресу ПрАТ "Дельта - Сервіс" було поставлено соняшник у кількості 21,621 т на загальну суму 69187,20 грн., у т.ч. ПДВ 11531,20 грн., що підтверджується видатковою накладною від 03.02.2010 року № 30, копія якої надана до матеріалів справи.

Проте, у матеріалах справи відсутня податкова накладна.

Оплата товару у безготівковій формі підтверджено платіжним дорученням № 56 від 04.02.2010 року.

Транспортування товару здійснювалось ЧП ОСОБА_4 на замовлення ПП "Інвестагропвдень" згідно товарно - транспортної накладної БСП№1 від 02.02.2010 року.

Щодо правомірності встановлення факту завищення податкового кредиту та валових витрат, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини у перевіряємому періоді були врегульовані Законом України №334/94-ВР та Законом України №168/97-ВР.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України №334/94-ВР, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону України №334/94-ВР).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України №334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України №334/94-ВР).

Підпунктом 11.2.1. п. 11.2 Закону України № 334/94-ВР передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України №168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. У відповідності до ч. 1, 2 ст.3 цього Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Проаналізувавши положення Закону України № 334/94-ВР, Закону України №168/97-ВР та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд зазначає, що навіть наявність належно складених первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для збільшення платником валових витрат і податкового кредиту, так як в силу умов та характеру створення не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Відповідно до чинного законодавства валові витрати і податковий кредит з ПДВ можуть бути сформовані платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, котра спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Обов'язкове встановлення факту поставки товару як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту та вартості товару без ПДВ до валових витрат, відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства "Балтімор" до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На вимогу суду щодо надання документів на підтвердження товарності вчинення спірної господарської операції, позивачем надано видаткову накладну, товарно - транспортну накладну та акт приймання сільгосппродукції.

Щодо доказів оприбуткування та зберігання позивачем отриманого товару від ПП "Інвестагропівдень" сільгосппродукції суду не надано.

Крім того, з досліджених судом первинних документів встановлено, що товарно - транспортна накладна щодо поставки товару з с. В.-Лепетиха Херсонської області до м. Херсона виписана 02.02.2010 року, при цьому видаткова накладна та акт приймання соняшника на склад від 03.02.2013 року; у графі видаткової накладної від 03.02.2013 року №30 "умова продажу" зазначається попередня оплата, при цьому згідно наданого платіжного доручення № 56 фактично оплату було здійснено 04.02.2013 року, тобто на наступний день після оформлення видаткової накладної; договір щодо поставки продукції відсутній.

Таким чином первинні документи, на підставі яких здійснювався бухгалтерський та податковий облік містять не відповідності, а відсутність в матеріалах справи податкової накладної позбавляє можливості суд її дослідити щодо відповідності її оформлення вимогам податкового законодавства.

Суд вказує на те, що оцінивши надані позивачем первинні документи вбачається, що зміст оглянутих документів не дозволяє ідентифікувати конкретні господарські операції, в зв'язку з чим надані документи не можуть бути визнані судом належними та допустимими в розумінні ст.70 КАС України доказами реальності господарських операцій.

Щодо надання позивачем документів щодо подальшої реалізації продукції, постачання яких документувалось від ПП "Інвестагропівдень", суд вважає, що спірним є не факт наявності у позивача таких товарів, а джерело їх придбання, тобто факт надходження цих товарі саме від ПП "Інвестагропівдень", а не з будь-яких інших джерел.

Відповідно до вищевказаних приписів Закону України №334/94-ВР, Закону України №168/97-ВР в кореспонденції з приписами ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, платник податків має право віднести на збільшення валових витрат обігу та виробництва і на збільшення податкового кредиту з ПДВ лише ті суми видатків та податків, що були сплачені на користь контрагентів у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання таких товарів (робіт, послуг), по-перше, в межах оподатковуваних ПДВ господарських операцій, по-друге, в межах господарської діяльності такого платника податків, по-третє, за господарськими операціями, котрі фактично відбулись за правочинами, укладеними за наявності ділової мети та наміру отримати дохід.

Відсутність будь-якої з перелічених вище умов згідно з законом унеможливлює віднесення видатків і ПДВ як до складу валових витрат обігу та виробництва, так і до складу податкового кредиту.

Наявність у позивача вищевказаного переліку унеможливлює суд визнати достатньою підставою для формування валових витрат обігу та виробництва і податкового кредиту з ПДВ, так як факт реальності господарських операцій між позивачем та ПП "Інвестагропівдень", а також факт наявності ділової мети при укладанні спірного правочину не знайшов свого підтвердження добутими доказами.

Крім того, в акті перевірки відповідач робить висновок про не підтвердження товарності господарської операції з посиланням на акт від 14.12.2012 року № 68522-4/33511741 " Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Інвестаргопівдень" щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з січня 2010 року по грудень 2012 року ", яким було встановлено, що ПП "Інвестаргопівдень" відпрацьовується в рамках кримінальної справи, відсутнє за місцезнаходженням, наймана праця не використовується, відсутні основні фонди, транспортні засоби, спеціально обладнані приміщення для зберігання товару тощо, тобто відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, операції вчинені з метою формування додаткового ланцюга проходження ТМЦ та формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності з метою отримання податкової вигоди, що свідчить про нереальність здійснення ПП "Інвестаргопівдень" господарських операцій, в тому числі з ПрАТ "Дельта - Сервіс".

Щодо вказаної обставини суд зазначає про наступне.

В силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів, які ґрунтуються на актах перевірок контрагентів платника податків, не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Водночас суд дотримується правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи підтверджують тільки факт документування операції з придбання у ПП "Інвестагропівдень" товару, оскільки позивачем не спростовано доводи податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо не підтвердження факту реального здійснення господарської операції щодо отримання товару від ПП "Інвестагропівдень", який в подальшому був реалізований контрагентам - покупцям.

Щодо доводу позивача, що перевірка ПрАТ "Дельта - Сервіс" була проведена в межах кримінальної справи, то суд зазначає, що вказаний довід не знайшов своє підтвердження матеріалами справи, оскільки з наданих до матеріалів справи копій наказу на проведення перевірки №378 від 20.02.2013 року, направлення на проведення перевірки №320/22-4 від 20.02.2013 року та акту перевірки від 01.03.2013 року №1375/22.4/32125866 судом встановлено, що перевірка була проведена на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи вищевикладене суд вважає правомірним нарахування грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 14414,00 грн. згідно податкового повідомлення - рішення №0001772200 та по податку на додану вартість у сумі 11531,00 грн. згідно податкового повідомлення - рішення №0001762200.

Щодо правомірності застосування ДПІ суми штрафної санкції в розмірі 50% від суми грошового зобов'язання по кожному з податків суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що податковий орган ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи ніяким чином не обґрунтував свої дії щодо застосування до позивача штрафних санкцій в розмір 50 %, як за повторно вчинене правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що до позивача підлягають застосуванню штрафні санкції в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, що складає по податку на прибуток 3603,50 грн., по податку на додану вартість 2883,00 грн., а не 50 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, що складає по податку на прибуток 7207,00 грн., по податку на додану вартість 5766,00 грн., та визначено відповідачем в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Згідно з ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем в ході судового розгляду не доведено правомірність застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 50% від суми визначеного грошового зобов'язання, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13 березня 2013 року №0001772200 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 3603,50 грн. та №0001762200 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 2883,00 грн. є протиправними і підлягають скасуванню.

Оцінюючи подані сторонами докази та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що відповідачем частково доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13 березня 2013 року № 0001772200 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 3603,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13 березня 2013 року №0001762200 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 2883,00 грн.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08 липня 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.6