Постанова № 32250350, 05.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Захарова О.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2013 року справа №812/2686/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Губської Л.В,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року в адміністративній справі за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» про стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом, в якому просив стягнути з ТОВ «Еко» штраф у розмірі 1700,00 грн. відповідно до рішення Інспекції про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 26.11.2012 року № 0088.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року позов задоволено повністю.

З цим рішенням не погодився відповідач і подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції порушено правило територіальної підсудності, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, тобто, позов мав розглядатись окружним адміністративним судом м. Києва. Крім того, зазначає, що ухвалу суду першої інстанції про відкриття скороченого провадження ТОВ «Еко» не отримало, тому було позбавлено права заперечувати проти позову, в той час, як вказаний штраф ними сплачений ще у грудні 2012 року.

Відповідно до ч.8 ст.183-2 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 06 листопада 2012 року посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області зафіксовано ознаки порушення вимог частини 2 статті 22 Закону України «Про рекламу», а саме: розповсюдження реклами алкогольних напоїв у друкованих засобах масової інформації магазину «ЕКО-МАРКЕТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» розташованого по вул. Совєтськая, буд. 77 у м.Луганську, про що складено протокол про порушення законодавства про рекламу від 06 листопада 2012 року №88, на підставі якого прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, а в подальшому прийнято рішення від 26 листопада 2012 року №0088 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн.

Так, засади рекламної діяльності в Україні та врегулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, визначає Закон України від 03 липня 1996 року №270/96-ВР «Про рекламу» (далі - Закон №270).

Відповідно до ст.1 цього Закону, реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Розділом ІІІ «особливості рекламування деяких видів товару» Закону №270 , у тому числі, визначені особливості реклами алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби.

Частиною 2 статті 22 цього Закону встановлено, що реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється, у тому числі в усіх друкованих засобах масової інформації (крім спеціалізованих видань).

Згідно ч.1 ст.26 Закону контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, серед іншого, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону (ч.1 ст.27 Закону №270).

Відповідно до ч.6 ст.27 Закону №270, за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 рок №693 затверджений Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу (надалі Порядок), який регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

Абзацом 10 пункту 2 Порядку визначено, що штрафи відповідно до статті 27 Закону України «Про рекламу» накладаються, серед іншого, у таких розмірах: сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, її виготовлення та/або розповсюдження.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Відповідно до пункту 9 Порядку підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Згідно пункту 18 Порядку за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Пунктом 19 Порядку визначено, що рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку.

Відповідно до пункту 20 Порядку сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, як вбачається з наданого апелянтом платіжного доручення №173541 від 24.12.2012 року (а.с.37), штраф згідно рішення № 0088 від 26.11.2012 року відповідачем сплачено ще до подання позову до суду, що не було перевірено ні позивачем, ні судом першої інстанції.

Крім того, заслуговують на увагу доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності, оскільки відповідач у справі знаходиться в м.Києві, в той час, як відповідно до ч.1 ст.19 КАС України, адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, як зазначає Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 6 постанови «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 6 березня 2008 року N 2, у разі недотримання правил територіальної підсудності адміністративну справу також необхідно передати до належного суду, але за умови, якщо це було виявлено після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду справи (пункт третій частини першої статті 22 КАС України). Проте якщо недотримання правил територіальної підсудності виявлено вже під час судового розгляду, то суд повинен завершити розгляд справи та ухвалити судове рішення по суті спору. При перегляді справи у суді вищої інстанції саме по собі недотримання правил територіальної підсудності не може мати наслідком скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і, в свою чергу, є підставою для скасування постанови з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 183-2,195,197,198,202,205,207,211,212,254Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року в адміністративній справі №812/2686/13-а- скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» про стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу, - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду постанови, прийнятої у скороченому провадженні, набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко