Постанова № 322494, 20.12.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.06 р. Справа № 41/361а

м. Донецьк, вул. Артема, 157 к. 223

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Возневій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного обласного комунального підприємства “Донецькоблводоканал ”,

м. Донецьк

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від12.10.2006р.

№ 9001991542/0.

Позивач, Державне обласне комунальне підприємство “Донецькоблводоканал”, звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.10.2006р. № 9002001542/0 та від 12.10.2006р. № 9001991542/0.

Ухвалою по справі від 7.11.2006р. позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 41/360а та були роз’єдані у самостійне провадження позовні вимоги. Адміністративній справі за позовом Державного обласного комунального підприємства “Донецькоблводоканал” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 12.10.2006р. № 9001991542/0 присвоєно номер 41/361а.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що штрафні санкції застосовані до нього спірним податковим повідомленням-рішенням в сумі 365281,19 грн. за затримку від 31 до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 365281,19 грн. за періоди: листопад, грудень 2005р., лютий, березень, квітень, травень, червень 2006 року застосовані неправомірно, не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позивач вказує, що в деклараціях за листопад 2005р. – червень 2006р. були задекларовані відповідні суми ПДВ, деякі з котрих сплачувались позивачем з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання. Проте, при кожній наступній сплаті узгодженого зобов’язання позивачем відповідач спрямовував кошти на погашення заборгованостей перед бюджетом, що виникли у попередніх періодах, а не на погашення зобов’язань по періодах, які вказані у відповідних платіжних дорученнях позивача. У деяких випадках за сплату декількох податкових зобов’язань не повинні були нараховуватись штрафні санкції, оскільки фактично податкове зобов’язання було вже сплачено раніше, отже фактично прострочення сплати податкового зобов’язання не сталося.

Позивач вказує, що ні Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ні іншими законодавчими актами не встановлено право або обов’язок саме податкового органу змінювати податкові зобов’язання в рахунок сплати яких платник податків спрямовував кошти.

Позивач вважає, що такі дії податкової інспекції призвели до завищення розміру штрафних санкцій, нарахованих спірним податковим повідомленням-рішенням, стверджує, що нарахування санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним та незаконним.

Заявою, наданою суду 14.12.2006р. позивач змінив позовні вимоги та просить суд визнати спірне податкове повідомлення-рішення недійсним частково – в сумі 203836,49 грн., при цьому, позивач вказує, що вважає неправомірним лише застосування до нього спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій за листопад 2005р. в розмірі 20658,43 грн., за грудень 2005р. в розмірі 55526,92 грн., за лютий 2006р. в розмірі 23309,09 грн., за квітень 2006р. в розмірі 14627,29 грн., за травень 2006р. в розмірі 29965,77 грн., за червень 2006р. в розмірі 59688,39 грн., за податковим повідомленням-рішенням від 26.06.2006р. № 0002532340 в розмірі 60,60 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що штрафні санкції нараховані спірним податковим повідомленням-рішенням правомірно та розмір таких санкцій розрахований правильно. Відповідач стверджує, що Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п. 1.6 Інструкції „Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України”, затвердженої Наказом ДПА України від 18.07.05р. №276 проведення операцій в особових рахунках платників податків здійснюється у хронологічному порядку. Тобто, на думку відповідача, штрафні санкції застосовані правомірно у відповідності до п.п 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Сторонами у попередньому судовому засіданні надані суду пояснення щодо визнання ними фактів: розрахунку відповідачем штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ за деклараціями позивача за листопад, грудень 2005р., січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2006 року у загальній сумі 365281,19 грн., прийняття відповідачем на підставі розрахунку спірного податкового повідомлення-рішення № 9001991542/0 від 12.10.2006р.

У судовому засіданні судом досліджені надані сторонами документи: контррозрахунок штрафних санкцій, акт №09.10.06. №856/15-3-014-18/03361425, податкові повідомлення-рішення від 12.10.2006р. № 9002001542/0 та від 12.10.2006р. № 9001991542/0, акт звірки, податкові декларації, розрахунки штрафних санкцій позивача та відповідача, розрахунки сплати податкових зобов’язань за періоди, платіжні доручення, банківські виписки.

Розглянувши матеріали справи та додатково надані сторонами документи, заслухавши заперечення та пояснення сторін, суд встановив наступне:

Відповідачем проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку позивача з питань своєчасності сплати податків та зборів до бюджету позивачем, за результатами якої складено акт №856/15-3-014-18/03361425 від 09.10.06р. (далі - "акт перевірки").

На підставі акта перевірки заступником керівника відповідача прийняте податкове повідомлення-рішення № 9001991542/0 від 12.10.2006р., яким на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 365281,19 грн., в розмірі 20% за затримку від 31 на 90 календарних днів строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1826405,89 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, в тому числі, пояснень відповідача та наданого ним розрахунку суми спірного податкового повідомлення-рішення, підставою для розрахунку штрафних санкцій стали саме податкові зобов’язання, визначені деклараціями за листопад, грудень 2005р., січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2006 року, що надавались позивачем, а також податковим повідомленням-рішенням № 0002532340 від 26.06.2006р.

Сторонами пояснено, що вказані декларації були надані позивачем відповідачу, податкове повідомлення-рішення позивачем не оскаржувалось, таким чином, податкові зобов’язання по сплаті податку на додану вартість, визначені такими деклараціями та повідомленням-рішенням, були узгоджені належним чином. Також, з розрахунку штрафних санкцій випливає, що при розрахунку ним застосовані дані про платежі здійснені відповідними платіжними дорученнями позивача.

Позивач вважає неправомірним застосування до нього штрафних санкцій в сумі 203836,49 грн. (а саме, за листопад 2005р. в розмірі 20658,43 грн., за грудень 2005р. в розмірі 55526,92 грн., за лютий 2006р. в розмірі 23309,09 грн., за квітень 2006р. в розмірі 14627,29 грн., за травень 2006р. в розмірі 29965,77 грн., за червень 2006р. в розмірі 59688,39 грн., за податковим повідомленням-рішенням від 26.06.2006р. № 0002532340 в розмірі 60,60 грн.) через їх розрахунок виходячи з сум, вказаних у платіжних дорученнях, наведених у наданому відповідачем розрахунку, оскільки на його думку платіжними дорученнями сплачувались податкові зобов’язання з ПДВ по деклараціям за зовсім інші періоди та за іншими підставами. Наполягає, що їх врахування податковим органом у погашення податкових зобов’язань наведених у розрахунку не відповідає вимогам п.п. 1.2., 1.3. 1.5. ст. 1, п. 5.3.1. ст. 5, п. 17.1.7. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п. 1.2., 1.3. 1.5. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»:

податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;

штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами;

Відповідно до п. 5.3.1. ст. 5.цього ж закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно до ст. 9. Закону України “Про систему оподаткування”, платники податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до п. 17.1.7. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведених положень законодавства дозволяє зробити висновок, що ним пов’язане: виникнення та наявність податкового зобов’язання за відповідною податковою декларацію (тобто і відповідний податковий період), строки сплати саме цих податкових зобов’язань (тобто визначених відповідною податковою декларацію за відповідний податковий період), а також, відповідальність за порушення строків сплати саме цих податкових зобов’язань, у випадку їх сплати платником податків.

Тобто, визначення розміру штрафної санкції, а отже і їх застосування податковим органом можливе лише у разі, коли платником податку сплачена саме узгоджена ним у відповідній податковій декларації сума податкового зобов’язання, і розрахунок штрафної санкції повинен робитися від фактично сплаченої платником податку суми цього податкового зобов’язання.

Позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2005р., якою узгоджені податкові зобов’язання з ПДВ в сумі 1838568грн.

З розрахунку штрафних санкцій, на підставі якого було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, та акту перевірки вбачається, що штрафні санкції розраховані відповідачем за листопад 2005р. внаслідок віднесення в рахунок сплати податкових зобов’язань по декларації з ПДВ за листопад 2005р. платежів, які здійснювались платіжними дорученнями №337 від 31.01.06р. на суму 40000 грн., №338 від 31.01.06р. на суму 10000 грн. та №345 від 02.02.06р. на суму 300000 грн.

Відповідачем зараховано в оплату ПДВ за листопад по наведеним платіжним дорученням відповідно 399994,07 грн., 9999,05 грн. та 53299,05 грн. На підставі даних про сплату коштів відповідачем розраховано кількість днів прострочення сплати сум узгоджених податкових зобов’язань та розраховані суми штрафу за ставками і в порядку визначеними пп. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у розмірі 20% від суми фактично сплаченої із перевищенням встановлених граничних строків, а саме, по платіжному дорученню №337 від 31.01.06р. - в сумі 7998,81 грн., №338 від 31.01.06р. - в сумі 199,81 грн., а по №345 від 02.02.06р. - в сумі 10659,81 грн. В цілому за листопад 2005р. в сумі 20658,43 грн.

Як вбачається із вищевказаних платіжних доручень, призначенням платежу у них вказано – “податок на додану вартість за грудень 2005р.”, отже і оплата по ним здійснювалась позивачем саме за цей період. Таким чином, віднесення такого платежу у рахунок погашення податкових зобов’язань попередніх періодів та застосування з цих підстав штрафних санкцій в сумі 20658,43 грн. є неправомірним.

Позивачем до податкової інспекції було подано податкову декларацію з ПДВ за грудень 2005р., якою узгоджені податкові зобов’язання по сплаті ПДВ в сумі 1551508 грн.

Розрахунком штрафних санкцій за грудень 2005р. були визначені штрафні санкції за прострочення сплати податкових зобов’язань з ПДВ в загальній сумі 55526,92 грн. Штрафні санкції нараховані через те, що відповідачем віднесено в рахунок сплати податкових зобов’язань по декларації з ПДВ за грудень 2005р. платежу позивача, який здійснювався платіжним дорученням №707 від 02.03.06р. на суму 300000грн. З коштів, сплачених наведеним платіжним дорученням, податковий орган відніс у рахунок сплати податку на додану вартість за грудень 2005р. суму 277634,61 грн., що обумовило застосування штрафу (20%) в сумі 55526,92грн.

Дослідження судом платіжного доручення №707 від 02.03.06р. свідчить про те, що у ньому призначенням платежу вказано – “податок на додану вартість за січень 2006р.”, отже і оплата здійснювалась позивачем саме за цей період. Таким чином, нарахування штрафних санкцій в сумі 55526,92грн. є неправомірним.

Позивачем до податкової інспекції було подано податкову декларацію з ПДВ за лютий 2006р., якою узгоджені податкові зобов’язання по сплаті ПДВ в сумі 1195805грн.

Розрахунок штрафних санкцій за лютий 2006р. обумовлений віднесенням в рахунок сплати податкових зобов’язань по декларації з ПДВ за лютий 2006р. платежу позивача в сумі 116545,45 грн., який здійснювався платіжним дорученням №1336 від 03.05.06р. на суму 150000 грн. За цих підстав відповідачем встановлено перевищення встановлених граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання та застосований штраф в сумі 23309,09 грн.

Судом при дослідженні платіжного доручення №1336 від 03.05.06р. встановлено, що ним позивачем сплачувались податкові зобов’язання з ПДВ за березень 2006р., що підтверджується призначенням платежу наведеним у цьому платіжному дорученні. Таким чином, нарахування спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій в сумі 23309,09 грн. є неправомірним.

Як вбачається із податкової декларації з ПДВ за квітень 2006р., що була надана позивачем до податкового органу, нею узгоджені податкові зобов’язання по сплаті ПДВ в сумі 533268 грн.

Згідно із розрахунком штрафних санкцій відповідача санкції нараховані за квітень 2006р. з тих підстав, що в рахунок сплати узгоджених податкових зобов’язань позивача за цей період віднесено платежі позивача, які здійснювались платіжними дорученнями №2026 від 30.06.06р. на суму 50000грн. та №2011 від 30.06.06р. на суму 50000грн. В рахунок сплати податку за квітень 2006р. відповідачем зараховано, відповідно, 49944,03грн. та 231920,41 грн. На підставі цих відповідачем встановлено прострочення сплати сум узгоджених податкових зобов’язань та розраховані суми штрафу у розмірі 20% від суми фактично сплаченої із перевищенням встановлених граничних строків в загальній сумі 14627,29 грн.

Проте, як свідчить дослідження платіжних доручень №2026 від 30.06.06р. та №2011 від 30.06.06р., призначенням платежу у них вказано – “податок на додану вартість за травень 2006р.”, що обумовлює безпідставність висновків відповідача про сплату цими платіжними дорученнями податкових зобов’язань квітня 2006р. Таким чином, нарахування штрафних санкцій в сумі 14627,29 грн. є безпідставним.

За травень 2006р. позивачем до податкової інспекції було подано податкову декларацію з ПДВ, якою узгоджені податкові зобов’язання по сплаті ПДВ в сумі 1388224грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із розрахунку штрафних санкцій, на підставі якого було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, в цілому за травень 2006р. період були нараховані штрафні санкції за прострочення сплати податкових зобов’язань з ПДВ в розмірі 20% в загальній сумі 167382,10 грн. Із них позивач оспорює застосування штрафних санкцій в сумі 29965,77 грн., врахованих відповідачем як сплату платіжним дорученням № 2408 від 31.07.2006р.

У цьому платіжному дорученні призначенням платежу визначений податок на додану вартість за червень 2006р., отже і оплата здійснювалась позивачем саме за цей період. Таким чином, зарахування ДПІ коштів, сплачених цим платіжним дорученням в рахунок сплати податкового зобов’язання за травень 2006р. є неправомірним, а нарахування штрафних санкцій в сумі 29965,77грн. є безпідставним.

За червень 2006р. позивачем до податкової інспекції було подано податкову декларацію з ПДВ, якою узгоджені податкові зобов’язання по сплаті ПДВ в сумі 1145286грн.

Штрафні санкції нараховані відповідачем за червень 2006р. за тих підстав, що відповідачем в рахунок сплати податкових зобов’язань по декларації з ПДВ за червень 2006р. віднесені суми платежів позивача, які здійснювались платіжними дорученнями №3125 від 29.09.06р. на суму 145287грн. та №3126 від 29.09.06р. на суму 854713грн.

На підставі даних про сплату цими платіжними дорученнями коштів в сумах, відповідно, 143859,44 грн. та 53326,48 грн. відповідачем розраховано кількість днів прострочення сплати сум узгоджених податкових зобов’язань та розраховані суми штрафу за порушення встановлених граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань: за платіжним дорученням №3125 від 29.09.06р. - в розмірі 28771,89 грн., за платіжним дорученням №3126 від 29.09.06р. - в розмірі 10665,30грн.

У вказаних вище платіжних дорученнях призначенням платежу визначено – “сплата ПДВ за червень 2006р.” Проте, з наданих позивачем платіжних доручень №2296 від 20.07.06р., №2349 від 26.07.06р., №2408 від 31.07.06р., №2761 від 30.08.06р. та №2764 від 30.08.06р. вбачається, що податкове зобо’язання за червень 2006р., визначене декларацією було сплачене цими платіжними дорученнями на загальну суму 1300000 грн.

Таким чином, кошти, сплачені платіжними дорученнями №3125 від 29.09.06р. та №3126 від 29.09.06р. не можуть бути враховані в якості сплати податкового зобов’язання за червень 2006р., оскільки такі зобов’язання на час проведення сплати вже були сплачені у повному обсязі. Таким чином штрафна санкція в загальній сумі 39437,19 грн. застосована відповідачем безпідставно.

Також, у розрахунку штрафних санкцій відповідача підставою для нарахування штрафних санкцій в сумі 20251,20 грн. за порушення граничних строків сплати податкового зобов’язання за червень 2006 р. вказано уточнюючий розрахунок № 98369 від 22.09.06р.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Отже, уточнюючий розрахунок - це документ, який по своїй правовій суті змінює податкові зобов’язання платника податків шляхом самостійного виправлення виявлених платником податку у декларації помилок, а не платіжний документ, яким здійснюється сплата таких зобов’язань. Як вказувалось вище, п. 17.1.7. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який вказується податковим органом як підстава нарахування штрафних санкцій, передбачає застосування таких санкцій при затримці граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Податкові зобов’язання були змінені уточнюючим розрахунком №98369 від 22.09.06р., і, крім того, як вбачається із такого розрахунку, були змінені податкові зобов’язання за липень 2006р., але таким розрахунком ніяким чином не сплачувались податкові зобов’язання за червень 2006р. Таким чином, оскільки сплати податкового зобов’язання за липень 2006р. не було, то і нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату такого зобов’язання в сумі 20251,20 є неправомірним.

Крім того, позивачу нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання, яке виникло у зв’язку із прийняттям відповідачем податкового повідомлення-рішення №0002532340/0 від 26.06.06р. У розрахунку штрафних санкцій наданим відповідачем зазначено, що таке зобов’язання сплачувалось в сумі 303грн. платіжним дорученням № 2761 від 30.08.06р. - із затримкою граничного строку на 44 дня, що обумовило застосування санкцій в сумі 60,60грн.

Проте, позивачем надано платіжне доручення № 2320 від 28.07.06р. на суму 454,50 грн., із графи "призначення платежу" якого випливає, що саме цим платіжним дорученням сплачувалось податкове зобов’язання з ПДВ, нараховане вищевказаним податковим повідомленням-рішенням.

Таким чином, прострочення сплати податкового зобов’язання за вказаним повідомленням-рішенням не мало місця, а тому безпідставне застосування штрафних санкцій з цього приводу в сумі 60,60грн.

Посилання відповідача у запереченнях на положення п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та твердження про те, що саме у відповідності до цієї норми при наявності у платника податків податкового боргу всі його платежі зараховуються податковим органом першочергово на погашення податкового боргу та те, що платник податку не має у такому випадку права вирішувати призначення платежу, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до наведеного Закону, зокрема п. 7.7. ст. 7, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючи органи, чи платники податків. Тобто, ця норма не визначає хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений.

У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

З огляду на викладене, податкові зобов’язання позивача з ПДВ за листопад, грудень 2005р., березень, квітень, травень, червень 2006р., за податковим повідомленням-рішенням від 26.06.2006р. № 0002532340 неможливо вважати погашеними у тому порядку та у тих сумах, на яких наполягає відповідач, що обумовлює безпідставність розрахунку та застосування до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій в частині 203836,49 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 5, 7, 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 9. Закону України “Про систему оподаткування”, ст.ст. 2, 17-20, 69-72, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державного обласного комунального підприємства “Донецькоблводоканал” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.10.2006р. № 9001991542/0 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 203836,49 грн. – задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 12.10.2006р. № 9001991542/0 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 203836,49 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного обласного комунального підприємства “Донецькоблводоканал” витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Гончаров С.А.

В судовому засіданні оголошено

вступну та резулятивну частину постанови.

Постанову складено в повному обсязі 21.12.2006р.

Вик. Медведєва Т.О.

Надруковано 3 прим.

Позивачу – 1прим.

Відповідачу – 1 прим.

У справу – 1 прим.