Рішення № 32249181, 05.06.2013, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 1505/2147/2012

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

05 червня 2013 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого одноособово судді Матяш Т.Л.,

при секретарі Івановій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу. Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 18.09.2008 року він позичив ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 5000 доларів США строком повернення до 18.09.2009 року та під 3% річних. У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.

Позивач в судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи повідомлявся.

Представник позивача у судовому засіданні зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причина неявки суду не відома.

Представник відповідача у судове засідання зявився, заперечував проти задоволення позову, мотивуючи тим, що позивач не довів, що відповідач позичив в нього саме 5000 доларів США, та не правильно обґрунтував суму моральної шкоди.

Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлено договором. При цьому боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що 18 вересня 2008 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 5000 доларів США під 3% річних, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 про отримання цих коштів від позивача та зобовязався повернути позичені кошти 18 вересня 2009 року.

Посилання представника відповідача на те, що в розписці не сказано, що ОСОБА_2 взяв 5000 доларів саме США, суд вважає необґрунтованими, оскільки не доведений факт того, що це були не долари США, та не назвав іншу грошову одиницю. На думку суду, така позиція представника відповідача направлена на те, що б ввести суд в оману.

Отже, з урахуванням того, що відповідач не заперечував факту написання розписки ним особисто, та не заперечував факт належності йому підпису в розписці та отримання грошей, суд, у розумінні належності по розписці та допустимості доказів, вважає розписку доказом, який достовірно свідчить про надання позивачем позики відповідачу.

За правилом ч. ч. 2 та 3 ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Таким чином наявність боргового документа у кредитора без відповідної помітки про виконання зобов'язання свідчить про невиконання останнього.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вчасно відповідач не виконав взяте на себе зобовязання по поверненню грошових коштів, що призвело до збільшення заборгованості.

Заяву до суду про збільшення позовних вимог позивач не надавав, тому суд, встановлюючи суму заборгованості відповідача, бере вимоги первісного позову за яким заборгованість відповідача складає 5000 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 39860 гривень, та 3% річних від суми боргу у розмірі 1560 доларів США, що еквівалентно 12389,52 гривень.

Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Своєю недобросовісною поведінкою по відношенню до позивача ОСОБА_2 завдав йому певні незручності, змусив переживати, що спричинило негативний вплив на його здоровя. Позивач, як вбачається з матеріалів справи, знаходився на стаціонарному лікуванні, а відповідач завжди ігнорував його прохання, щодо повернення коштів. Тому суд оцінює моральну шкоду, завдану позивачу діями ОСОБА_2 в розмірі 2000 гривень.

Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу є обґрунтованим, доведеним і підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України, підлягають присудженню понесені та документально підтверджені судові витрати позивача: державне мито в сумі 250 грн. та 120 грн. витрат на ІТЗ судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 527, 530, 554 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 169, 209-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІК НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) заборгованість у розмірі 6560 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 52249 (пятдесят дві тисячі двісті сорок девять) гривень 52 копійок, в тому числі: сума боргу згідно розписки 5000 доларів США, що у гривневому еквіваленті станом на 24.12.2010 року становить 39860 гривень; заборгованість за відсотками - 1560 доларів США, що еквівалентно 12389,52 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІК НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) моральну шкоду у розмірі 2000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІК НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) витрати по сплаті державного мита у сумі 250 грн. та 120 грн. витрат на ІТЗ судового розгляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя