Постанова № 32248667, 01.07.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 року Справа № 901/514/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Видашенко Т.С.,

Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача - Поротіков І.В., представник, довіреність № 667 від 30.01.2013;

відповідача - Елчоян Сурен Мяснікович, фізична особа-підприємець, паспорт;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 22 квітня 2013 року у справі № 901/514/13-г

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (вул. К.Маркса 108, Дніпропетровськ, 49602)

до Фізичної особи-підприємця Елчояна Сурена Мясніковича (вул. Гер. Сталінграда, буд. 11, кв. 111, Сімферополь, 95047)

про стягнення 33423,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Елчояна Сурена Мясніковича про стягнення 33423,48 грн.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідачем порушені зобов'язання за договором оренди вагону-ресторану в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість. За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивач також нарахував штрафні санкції.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 22 квітня 2013 року у справі № 901/514/13-г у задоволенні позову Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Фізичної особи-підприємця Елчояна Сурена Мясніковича про стягнення 33423,48 грн., відмовлено.

Приймаючи таке рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки вагон-ресторан переданий в оренду у стані, який унеможливлює його використання за призначенням - надання послуг з харчування пасажирів без проведення технічного обслуговування та деповського ремонту, тому відповідач звільняється від сплати орендних платежів за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарським судом першої інстанції не було враховано, що відсутність у вагоні-ресторані додаткового внутрішнього обладнання, яке буде встановлено до відправлення в рейс вагону, зафіксовано в акті, який підписаний відповідачем без зауважень, а тому він був попереджений про стан майна. Крім того, сторони встановили у вказаному акті обо`язок відповідача щодо встановлення холодильної вітрини, яка непередбачена електронним паспортом вагону. Позивач також зазначає, що ним були здійснені дії з включення вагону-ресторану до складу поїздів міжнародного сполучення № 17/18 та № 67/68. Заявник апеляційної скарги звертає увагу, що обов`язок проведення капітального, деповського та інших видів ремонту і технічне обслуговування покладений на орендаря (відповідача) та за його рахунок. Позивач вказує на те, що договором не передбачені умови звільнення орендаря (відповідача) від сплати орендних платежів.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 травня 2013 року апеляційна скарга Державного підприємства "Придніпровська залізниця" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Гоголя Ю.М., Дмитрієва В.Є. та призначена до розгляду.

Розпорядженням від 01 липня 2013 року суддю Дмитрієва В.Є. замінено на суддю Видашенко Т.С., розгляд справи почато спочатку.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

20 серпня 2012 року між Фізичною особою-підприємцем Елчояном Суреном Мясніковичем (Орендар) та Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (Орендодавець) укладений договір № ПР/ЛВЧД-11-12/НКМ-06, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - пасажирський вагон тип РЄ, призначення МД, 1981 року випуску, експлуатаційний № 045-66030, інвентарний №0501114 (Майно), що перебуває на балансі відокремленого структурного підрозділу "Сімферопольське пасажирське вагонне депо" Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (Балансоутримувач) з метою надання послуг із забезпечення харчування пасажирів, (далі - Договорі), (а. с. 7-12, т.1).

Згідно пункту 1.4 Договору стан майна на момент передачі в оренду/з оренди визначається в акті приймання-передачі.

Розділом 3 Договору встановлена орендна плата, яка визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - липень 2012 року 5545,92 грн. з ПДВ. Орендна плата за перший місяць оренди серпень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за липень, серпень 2012 року. Орендна плата нараховується з дати підписання сторонами акту приймання-передавання Майна в оренду. Нарахування та сплата орендної плати за цим Договором припиняється з дати прибуття Майна з оренди на станцію приписки та підписання акту приймання-передачі Майна з оренди.

Відповідно до п. 3.8 Договору у разі прострочення сплати орендної плати на три місяці, Орендар також сплачує додатково штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

Розділом 5 Договору встановлені обов`язки Орендаря відповідно до яких, зокрема, він зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно пункту 7.1 Договору Орендар зобов`язаний передати в оренду майно, а саме: вагон експлуатаційний № 045-66030, інвентарний № 0501114 згідно з умовами цього договору з актом приймання-передачі вагона в оренду, який підписується одночасно з передачею вагону в оренду.

27 серпня 2012 року на виконання умов Договору майно було передано позивачем відповідачу за актом приймання-передачі вагону (а.с.13-16, т.1).

Відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати за користування майном виконав не в повному обсязі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з серпня 2012 року по січень 2013 року в розмірі 27030,30 грн.

Вищевикладене стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про сплату боргу та нарахованих санкцій за порушення зобов`язань.

Господарський суд Автономної Республіки Крим у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди № ПР/ЛВЧД-11-12/НКМ-06 від 20 серпня 2012 року.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України та статті 283 Господарського кодексу України, які містять аналогічні положення, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно статті 767 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею.

Судом встановлено, що обов`язок орендодавця з передачі майна був виконаний належним чином, про що свідчить підписаний сторонами акт приймання-передачі вагону (а.с. 13-16, т.1).

Згідно частини першої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з орендаря справляється плата, розмір якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань зі сплати орендних платежів за період з серпня 2012 року по січень 2013 року в розмірі 27030,30 грн. встановлений судом та підтверджується матеріалами справи.

Оскільки розмір оплати за оренду вагону встановлений п.3.1 Договору, та відповідач не надав доказів її оплати у встановленому Договором розмірі, судова колегія вважає, що орендна плата в розмірі 27030,30 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Умовами договору передбачено, що за несвоєчасне або не в повному обсязі перерахування орендної плати, орендна плата підлягає індексації і стягується з орендаря з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Беручи до уваги, що санкція у вигляді пені та штрафу передбачена умовами укладеного між сторонами Договору і що їх розмір відповідає розміру, встановленому діючим законодавством, судова колегія вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 987,12 грн. та штрафу в розмірі 5406,06 грн. підлягає стягненню з відповідача (рахунок перевірений судовою колегією та є вірним).

Дослідивши висновки суду першої інстанції щодо відмови у позові, судова колегія визнає їх передчасними, а заперечення відповідача по справі такими, що не підлягають врахуванню з наступних підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач не був попереджений позивачем про відсутність у вагоні додаткового обладнання, тому він не міг використовувати орендований вагон за призначенням. Даний висновок судова колегія вважає необгрунтованим, виходячи з того, що зі змісту акту приймання-передачі вагону від 27.08.2012 вбачається, що у сторін договору відсутні будь-які претензії одна до одної щодо стану переданого майна та його комплектності, та вказано, що додаткове внутрішнє обладнання в кількості: холодильник - 2 од., холодильна вітрина - 1 одиниця, електропіч - 1 одиниця, мікрохвильова піч - 1 одиниця буде встановлено до відправлення в рейс вагону №045-66030. Вказаний акт підписаний відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, а тому вагон вважається прийнятим ним в оренду без зауважень. Крім того, відповідач не звертався до позивача з вимогою про встановлення обладнання.

Висновок суду щодо неможливості використання вагону у зв`язку із пропуском позивачем строку проведення ремонту не може бути прийнятий судом з тих підстав. що відповідач не має, тому не надав суду докази неможливості використання вагону в тому стані, в якому він був прийнятий, та докази відмови позивача у проведенні такого ремонту.

Крім того, відповідно до пункту 5.7 Договору орендар (відповідач ) зобов`язаний своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, деповський ремонт та інші види ремонтів, технічне обслуговування з відчепленням та без такого, тощо, згідно з наказом Укрзалізниці № 199-Ц від 17.05.2011. У зв`язку із специфікацією орендованого майна, всі види ремонтів та технічного огляду виконуються лише за погодженням орендодавця. Ця умова Договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов`язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень.

Відповідач не надав суду належні докази звернення його до позивача щодо проведення ремонту вагону.

Обґрунтовуючи своє рішення господарський суд першої інстанції також дійшов висновку, що виключною компетенцією орендодавця (позивача) є включення орендованого вагону до складу поїздів № 17/18 та № 67/68. Судова колегія вважає, що цей висновок не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки умовами договору сторони не передбачили такий обов`язок позивача та не пов`язали сплату орендної плати з виходом вагону у рейс. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які звернення відповідача з вимогою про включення орендованого вагону до складу поїздів та виходу в рейс.

Крім того, в абзаці третьому п. 5.4 Договору сторони передбачили обов`язок відповідача завчасно надати перелік осіб, які будуть знаходитись в вагоні, який відповідачем не виконаний.

Судом першої інстанції встановлено, що в останнє капітальний ремонт вагону проводився 17.03.2011 та деповський - 04.03.2010, що є порушенням вимог Системи технічного обслуговування та ремонту пасажирських вагонів та позивач безпідставно поклав цей обов`язок на відповідача.

Судова колегія не погоджується з вищезазначеним висновком, виходячи з наступного.

Нормами статті 180 Господарського кодексу України встановлені вимоги до змісту господарського договору та його істотних умов та визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Тобто, умови договору можуть узгоджуватись сторонами за вільним волевиявленням або прийматися як обов`язкові відповідно до законодавства.

Судова колегія зазначає, що наданий до матеріалів справи Договір оренди вагону був підписаний обома сторонами без зауважень та заперечень разом з актом приймання-передачі. Дана обставина дає підстави дійти висновку, що сторонами узгоджені всі істотні умови договору, втому числі стосовно ремонту майна. Договір в цій частині відповідачем не оскаржувався та недійсним не визнавався.

Згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Договором чітко визначений обов`язок орендаря (відповідача) здійснювати капітальний, деповський та інші види ремонтів та технічного обслуговування, відтак, висновки суду про необізнаність відповідача щодо вказаного зобов` язання та звільнення у зв`язку з цим від обов`язку сплачувати орендні платежі, судова колегія вважає необгрунованим.

Щодо телеграми від 30.07.2012 про включення вагону-ресторану до складу поїздів міжнародного сполучення, яка надійшла до укладення договору, судова колегія зазначає, що у зв`язку зі складністю вказаної процедури, включення відбулось раніше укладення договору, крім того, договором не визначений чіткий порядок такого включення та дії сторін щодо цього.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Згідно вимог статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю та прийняти нове рішення.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку про неповне з`ясування господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, що дає підстави суду апеляційної інстанції для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення у справі та прийняття нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 1720,50 грн.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 частини першої статті 103, пунктом 1 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2013 року у справі № 901/514/13-г скасувати.

Прийняти нове рішення.

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Елчояна Сурена Мясніковича (95047, вул. Гер. Сталінграда, буд. 11, кв. 111, Сімферополь, ідентифікаційний код 2123025914, відомості про рахунки невідомі) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, вул. К.Маркса 108, Дніпропетровськ, р/р 26006000012 у ДФ ПАТ АБ "Експрес Банк", ЄДРПОУ 01073828) суму основної заборгованості в розмірі 27030,30 грн., пеню в розмірі 987,12 грн. штраф у розмірі 5406,06 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Видати накази.

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді Т.С. Видашенко

Ю.М. Гоголь

Розсилка:

1. Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (вул. К.Маркса 108, Дніпропетровськ, 49602).

2. Фізична особа-підприємець Елчоян Сурен Мяснікович (вул. Гер. Сталінграда, буд. 11, кв. 111, Сімферополь, 95047; вул. Гагаріна, 7, кв. 3, с. Гвардійське, 97513).