Рішення № 32248595, 04.07.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 липня 2013 р. Справа № 902/369/13-г

Провадження № 18/902/32/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі

Вінницької міської ради, м. Вінниця

до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Гнівань

про стягнення 479235,95 грн. збитків за використання земельної ділянки

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

прокурор : В. Олексюк сл. посвідчення № 005076 від 22.09.2012 р.

позивача : С. Богачук за довіреністю № 63 від 27.05.2013р.;

відповідача : ОСОБА_3 за довіреністю № 948 від 14.05.2012р..

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора міста Вінниці звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Вінницької міської ради про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 збитків в розмірі 479 235,95 грн. завданих тимчасовим зайняттям земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Департаментом самоврядного контролю Вінницької міської ради проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 при використанні земель м. Вінниці, розташованих по АДРЕСА_1. За результатами перевірки складено акт від 21.09.2011 № 101/9-04-11, згідно якого відповідач використовує земельну ділянку площею 1,6400га для виробничих потреб, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. На вказаній земельній ділянці розташоване нерухоме майно загальною площею, яке належить відповідачу на підставі права власності. Також встановлено, що документи, які посвідчують право власності, або право користування земельною ділянкою, у відповідача відсутні, що суперечить вимогам ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

В акті перевірки відповідачу рекомендовано оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розташовані належні йому на праві приватної власності об'єкти нерухомого майна та здійснити нарахування і сплату плати за землю в повному обсязі, про що письмово повідомити Департамент самоврядного контролю в 30-денний термін. Проте, відповідачем не вжито заходів щодо оформлення права землекористування та не надано письмової відповіді у визначені строки, що стало підставою для визначення розміру збитків, нанесених внаслідок неодержання Вінницькою міською радою доходів за час тимчасового невикористання земельної.

Ухвалою суду від 12.03.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/369/13 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав невиконання сторонами вимог суду в частині надання доказів необхідних для вирішення даного спору.

Відповідач в запереченнях та доповненнях до заперечень не погоджується з позовними вимогами, посилаючись зокрема на те, що об'єкт нерухомості, який розташований на спірній земельній ділянці придбано відповідачем 28 грудня 2006 року згідно договору купівлі-продажу. У продавця за вказаним договором у постійному користуванні перебувала земельна ділянка, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ІІ-ВН №001501. Посилаючись на положення ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, відповідач вказує, що до нього перейшло право користування земельною ділянкою. Також відповідач заперечує проти розміру заявлених до стягнення збитків наголошуючи, що розрахунок збитків базується помилкових розрахунках та не підтверджений належними доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28 грудня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне інноваційне виробничо-технологічне бюро» (за договором Продавець) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (за договором Покупець) укладено договір купівлі-продажу за яким Продавець передає у власність, а Покупець приймає у власність виділену в натурі частку, яка складається з виробничих будівель цеху № 9 (цех потрійного суперфосфату) загальною площею 10749,3 кв.м., які знаходяться в АДРЕСА_1.

Договір купівлі-продажу від 28.12.2006р. посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №4282.

У вересні 2011 року Департаментом самоврядного контролю Вінницької міської ради відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України, п.п. 1 п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Тимчасового положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель та об'єктів нерухомого майна у м. Вінниці, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 19.08.2011 р. № 379, положення про Департамент самоврядного контролю, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 01.03.2011 р. № 101 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 при використанні земель м. Вінниці, розташованих по АДРЕСА_1.

За результатами перевірки складено акт від 21.09.2011 р. № 101/9-04-11 (надалі - акт), згідно якого відповідач використовує земельну ділянку площею 1,6400га : відповідно до плану земельної ділянки для виробничих потреб, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за відсутності правовстановлюючих документів, які посвідчують право власності, або право користування земельною ділянкою. На вказаній земельній ділянці розташоване нерухоме майно загальною площею 10749,3 кв.м., яке відповідно до договору купівлі-продажу від 28.12.2006 р., належить відповідачу.

Перевіркою встановлено, що відповідачем проводиться робота щодо оформлення правовстановлюючих документів, що посвідчують право на земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Так, МКП «Місто» розроблено техніко-економічне обґрунтування визначення меж та площі земельної ділянки та Департаментом архітектури, містобудування та кадастру надано висновок про єдині умови та обстеження використання земель, визначених для містобудівних потреб № Ш-05-2853/5-05-21 від 23.05.2011р..

Наведене також підтверджується пояснювальною запискою до акту перевірки СПД ОСОБА_1 від 21.09.2011р..

В акті перевірки відповідачу рекомендовано оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розташовані належні йому на праві приватної власності об'єкти нерухомого майна, та здійснити нарахування і сплату плати за землю в повному обсязі.

Про вжиті заходи та їх результати відповідача зобов'язано письмово повідомити Департамент самоврядного контролю Вінницької міської ради в 30-денний термін.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується учасниками процесу, відповідачем не вжито заходів щодо оформлення права землекористування та не надано письмової відповіді у визначені строки.

Крім того, перевіркою встановлено порушення відповідачем ст. 206 Земельного кодексу України, згідно з якою використання землі в Україні є платним.

Згідно листів ДПІ у м. Вінниці від 19.01.2012 р. за № 3198/9/17, Вінницької міжрайонної ДПІ від 26.01.2012 р. за № 282/17 та Вінницької ОДПІ 23.08.2012 р. за № 31250/9/17 відповідач плату за землю не сплачує.

З метою вжиття відповідачем заходів, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів та сплати загальнодержавного податку, Департаментом самоврядного контролю на адресу відповідача неодноразово направлялись клопотання за вих. 09-00-014-4293 від 08.02.2012 р. та за вих. № 09-00-014-29192 від 06.08.2012 р. щодо надання інформації про вжиті заходи стосовно оформлення правовстановлюючих документів та сплати плати за землю, на які відповідь не надано.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 п «г» ст. 152, ст. 157 Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», п. 2.4. Положення про Комісію по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок міста, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 16.02.2012р. № 325 Комісією по визначенню збитків на засіданні, розглянуто матеріали по розрахунку збитків, які нанесені відповідачем внаслідок неодержання Вінницькою міською радою доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, площею 1,6400га (для виробничих потреб по АДРЕСА_1 в м. Вінниця, з листопада 2010 року по листопад 2012 року (2 роки). За результатами чого складено акт визначення розміру збитків від 06.12.2012р. в якому визначено розмір збитків в сумі 479235,95 грн..

Відповідач про засідання Комісії повідомлений завчасно (24.10.2012р.) та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.10.2012р., на засідання комісії не з'явився.

Рішенням Вінницької міської ради № 3073 від 06.12.2012р. затверджено акт Комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельної ділянки, зобов'язано відповідача відшкодувати визначені збитки в повному обсязі не пізніше 30-ти денного терміну з дня прийняття даного рішення. Рекомендовано відповідачу оформити право користування земельною ділянкою відповідно до норм чинного законодавства.

10.12.2012р. на адресу відповідача направлено повідомлення № 01-00-010-51923 про необхідність відшкодування збитків в сумі 479 235,95 грн..

Як свідчать матеріали справи та пояснення учасників процесу, станом на день розгляду справи, відповідачем не виконано рішення Вінницької міської ради № 3073 від 06.12.2012р., не відшкодовано розмір збитків, визначених в акті Комісії по визначенню та відшкодуванню збитків та не оформлено правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою площею 1,6400га.

Слід зазначити, що рішення Вінницької міської ради № 3073 від 06.12.2012р. відповідачем в установленому законом порядку не оскаржено, не визнано недійсним та не скасоване.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок держаної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Згідно із ст.ст. 83, 84 Земельного кодексу України землі, які, належать на праві власності територіальним громад сіл, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім державної та приватної власності. В державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування; право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб; право забудови земельної ділянки; право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Судом встановлено, що вищевказана земельна ділянка перебувала в постійному користуванні Вінницького державного підприємства «Виробниче об'єднання «Хімпром» на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, серія ІІ-ВН № 001501 від 01.11.1996 р..

Рішенням Вінницької міської ради № 601 від 10.11.2006 р. «Про розгляд протесту прокурора від 18.07.2006 р. № 07-6/10-60 на рішення Вінницької міської ради від 74 від 09.08.2002 р. «Про затвердження проекту відводу та продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ «Сармат», визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, серія ІІ-ВН № 001501 від 01.11.1996 р., по АДРЕСА_1, загальною площею 654593,28 кв.м., в тому числі: площею 160882,62 кв.м. (зони №№ 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10) та площею 490050,63 кв.м. (зони №№ 7, 14) - для виробничих потреб; площею 1740,63 кв.м. (зона № 1) - для учбових потреб (школа); площею 1919,40кв.м (зона № 2) для лікувально-профілактичних потреб (поліклініка).

В п. 3 цього рішення, зазначено про зарахування вищевказаних земельних ділянок (крім тих, що перебувають у власності та користуванні інших осіб) до земель міськземфонду.

З наведеного слідує, що Вінницька міська рада є власником земельної ділянки площею 1,6400га по АДРЕСА_1.

Твердження відповідача про те, що наявність у нього права власності на об'єкти нерухомого майна породжує право користування вказаною земельною ділянкою не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Верховний Суд України у висновку від 01.02.2012, зокрема у розділі «Спори, що виникають із земельних правовідносин» роз'яснив, що за змістом ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. ст. 120, 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону від 06.10.1998р. «Про оренду землі» з виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку у користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення у строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган державної влади або місцевого самоврядування (постанова Верховного Суду України від 06.12.2010 р. в справі № 3-51 гс 10).

Аналогічна позиція викладена в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», зокрема в абз. 2 п. 2.10. зазначено, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться і відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

В п. 3.7. вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284.

Відповідно до ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють у тому числі громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу.

Для визначення розміру таких збитків, постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Згідно із п. 3 вказаної Постанови, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи якщо вони обґрунтовані.

При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 1 ст. 226 цього ж Кодексу передбачено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Відповідно до п. «ґ» ч. 1 ст. 90 та ст. 152 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом, а також можуть вимагати усунення будь-яких порушень їх прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п. «д» ст. 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам земель та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993р., власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Зазначений Порядок визначає, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Де неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Збитки за використання відповідачем земельної ділянки, площею 1,6400га, по АДРЕСА_1 в м. Вінниця нараховані за 2 роки, що передували даті їх зарахування, зокрема за період з листопада 2010 року по листопад 2012 року. Розмір збитків в сумі 479235,95 грн. був визначений, відповідно до розрахунку, здійсненого Департаментом комунальних ресурсів міської ради виходячи з площі земельної ділянки - 1,6400га та 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Дослідивши вказаний розрахунок розміру збитків, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а відтак вимога про стягнення збитків в сумі 479 235,95 грн. підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача щодо розміру збитків не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а відтак не беруться судом до уваги.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог, а заперечення останнього розцінюються судом критично.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Вінницької міської ради (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код ЄДРПОУ 25512617 (на рахунок № 33111331700002 ЗКПО 38054707, одержувач УДКСУ у м. Вінниці (м. Вінниця), Банк: ГУДКУ у Вінницькій області МФО 802015, код бюджетної класифікації 24062100 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності) 479 235 (чотириста сімдесят дев'ять тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 95 коп. -збитків, нанесених внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 9 584 (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 72 коп. - судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.07.2013р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи