Рішення № 32248570, 25.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2013 р. Справа № 911/1442/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства "Стар",

89600, Закарпатська обл., м. Мукачеве, пл. Миру, 10-12

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

про стягнення 157 469,96 грн.

за участю представників:

позивача - Латій Б.В. (довіреність від 14.01.2013, б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "Стар" (далі - позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 157 469,96 грн., з яких: 102 100,00 грн. основної заборгованості та 55 369,96 грн. штрафних санкцій, а також заявлено про відшкодування витрат з оплати послуг адвоката у розмірі 1 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди від 31.12.2011 № 01/12.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.04.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.05.2013.

У судове засідання 14.05.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.04.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 11.06.2013.

04.06.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 12568 від 04.06.2013) відповідачем подано письмові пояснення, в яких позов заперечується повністю.

11.06.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13080 від 11.06.2013) позивачем подано уточнення до позовної заяви, в яких розмежовано позовну вимогу про стягнення 157 469,96 грн., а саме: 102 100,00 грн. - основний борг, 1 644,64 грн. - 3% річних, 163,70 грн. - інфляційні втрати, 45 330,00 грн. - штраф та 8 231,62 грн. - пеня.

Зважаючи на зміст позовної заяви, в якій вказано дані позовні вимоги, зазначені уточнення враховані судом.

11.06.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13088 від 11.06.2013) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи для можливості укладання мирової угоди та клопотання про продовження строку розгляду справи.

11.06.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13089 від 11.06.2013) відповідачем подано письмові пояснення, в яких позов заперечується повністю.

У судовому засіданні 11.06.2013 оголошувалась перерва на 25.06.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2012 на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

25.06.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13980 від 23.06.2013) позивачем подано письмові пояснення.

У судовому засіданні 25.06.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання 25.06.2013 не з'явився, проте, судом враховано позицію відповідача про заперечення позову, з підстав, що викладені у письмових поясненнях.

Зважаючи на те, що позивачем до ціни позову неправильно включено відшкодування витрат з оплати послуг адвоката у розмірі 1 500,00 грн., які відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України можуть бути включені судом до складу судових витрат та розподіляються судом за наслідками вирішення спору згідно з частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України та згідно частин 1, 2 статті 55 Господарського процесуального кодексу України не входять до ціни позову, на підставі частини 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу України судом визначено ціну позову - 157 469,96 грн.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.06.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Дочірнім підприємством "Стар" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено Договір оренди нежитлових приміщень від 31.12.2011 № 01/12 (далі - Договір), за умовами якого, орендодавець передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування, для розміщення офісу, приміщення за адресою: м. Київ, пров. Тараса Шевченка, буд. 7/1, загальною площею 207,6 м2 (розділ 1 Договору).

Підставою позову є те, що відповідачем не в повному обсязі сплачено орендну плату у період дії Договору.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, прийом-передача орендованого об'єкта здійснюється в момент підписання Договору.

Договір за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно з частиною 1 статті 759, частиною 1 статті 761, частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, розмір місячної орендної плати за Договором встановлюється в наступному розмірі: в період з 01.01.2012 по 31.03.2012 - 16 000,00 грн., в період з 01.04.2012 по 31.12.2012 - 16 200,00 грн.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що орендар оплачує орендну плату та інші орендні платежі орендодавцю помісячно, до 10 числа кожного поточного місяця за місяць, за який сплачується орендна плата. Оплата оренди здійснюється орендарем шляхом перерахування суми вказаної в рахунку орендодавця на його рахунок за його реквізитами (пункт 4.4. Договору).

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з пунктом 4.1. Договору, строк оренди приміщення - 1 рік, до 31.12.2012.

Відповідно до матеріалів справи, за відповідачем утворилась заборгованість за Договором зі сплати орендної плати в сумі 102 100,00 грн., що підтверджується рахунками (Т.1, а.с. №№ 70-81), що складені у період з січня по грудень 2012 року та актами здачі прийняття-робіт по оренді приміщення (Т.1, а.с. №№ 82-90), що складені у період з січня по жовтень 2012 року, які підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін. Підписи представників обох сторін на вказаних актах скріплені відбитками їх печаток, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем, факту здійснення господарських операцій з надання приміщення в оренду та його використання.

Також, на підтвердження позовних вимог, позивачем до матеріалів справи додано копії банківських виписок як доказів того, що відповідачем протягом дії Договору сплата орендних платежів за Договором здійснювалась частково.

Твердження відповідача про те, що його примусово позбавлено можливості користуватися орендованим приміщенням, в якому протиправно утримується товар, який пов'язаний з господарською діяльністю відповідача та його особисті речі, спростовуються матеріалами справи, зокрема, відсутні докази звернення відповідача до правоохоронних органів стосовно вказаних фактів, натомість, у доказі незаконного утримання позивачем майна відповідача, який надано відповідачем до матеріалів справи - акті передачі товару від 10.01.2013, зазначено, що майно передається відповідачем на зберігання добровільно.

Крім того, суд звертає увагу на те, що вказані твердження відповідача не входять до кола обставин, що підлягають встановленню в даній справі, оскільки спірний акт передачі товару складено 10.01.2013, тобто, після строку, несплата орендної плати за який є підставою позову.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов до висновку, що на момент розгляду спору у суді заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за Договором становить 102 100,00 грн.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Матеріали справи не містять доказів того, що Договір, у порядку, встановленому законодавством, достроково розірвано або визнано недійсним.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами Договору, відповідач не виконав зобов'язань зі сплати орендних платежів, у зв'язку з чим, за ним на час розгляду справи утворилась заборгованість у розмірі 102 100,00 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, позивачем на підставі пункту 8.1. Договору заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 8 231,62 грн. та на підставі пункту 8.2. Договору заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 45 330,00 грн.

Відповідно до пункту 8.1. Договору при несвоєчасній сплаті орендної плати та орендного платежу до 15 календарних днів орендар сплачує пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення сплати орендного платежу.

Зідно з пунктом 8.2. Договору при несвоєчасній сплаті орендної плати та орендного платежу до 15 календарних днів орендар сплачує штраф в розмірі 30% від суми боргу.

Щодо заявлених до стягнення пені та штрафу, судом враховано наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, суд перевірив розрахунки пені та штрафа, що заявлені до стягнення та дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 8 231,62 грн. та штрафу у розмірі 45 330,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

При розгляді позовних вимог про стягнення пені та штрафу, судом враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену, зокрема, в постановах від 09.04.2012 у справі № 20/246-08 та від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 щодо правомірності одночасного стягнення пені та штрафу, з огляду на те, що вони не являються окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Згідно зі статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення інфляційні втрати в розмірі 163,70 грн. та 3% річних у розмірі 1 644,64 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат, та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірними та відповідає обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 1 644,64 грн. 3% річних та 163,70 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 102 100,00 грн., 3 % річних у розмірі 163,70 грн., пені у розмірі 8 231,62 грн., штрафу у розмірі 45 330,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 163,70 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено про відшкодування йому витрат з оплати послуг адвоката у розмірі 1 500,00 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входять, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.

Між Дочірнім підприємства "Стар" (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "ЮС НОВІТАС" (виконавець), директором якого є адвокат ОСОБА_3 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльностю від 25.09.2003 № 99; посвідчення адвоката від 25.09.2003 № 2342/10) укладено договір про надання юридичних послуг від 04.02.2013.

Відповідно до пункту 1.1. договору про надання юридичних послуг, замовник на підставі Договору доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги та консультації, а замовник зобов'язується оплачувати послуги згідно умов Договору.

До матеріалів справи надано акт приймання-передачі юридичних послуг від 16.04.2012, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "ЮС НОВІТАС" надало, а позивач прийняв юридичні послуги за договором про надання юридичних послуг у повному обсязі на суму 4 500,00 грн., а також банківську виписку, яка засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки на підтвердження того, що позивачем, 12.02.2013, на підставі Договору перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "ЮС НОВІТАС" 4 500,00 грн. за адвокатські послуги.

Крім того, позивачем до матеріалів справи додано копії трьох позовних заяв позивача до відповідача за різними договорами оренди, одна з яких і розглядається у даному провадженні, зважаючи на що, при розгляді даного позову, позивач заявляє до стягнення третину з витрат, що здійсненні ним з оплати послуг адвоката - 1 500,00 грн.

Оскільки внесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, надання послуг адвокатом та оплата їх позивачем підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про включення витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 1 500,00 грн. до складу судових витрат у даній справі.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 3 179,41 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України та суми витрат з оплати послуг адвоката у розмірі 1 500,00 грн., відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства "Стар" (89600, Закарпатська обл., м. Мукачеве, пл. Миру, 10-12, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25689882) 102 100 (сто дві тисячі сто) грн. 00 коп. основної заборгованості, 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 64 коп. 3% річних, 8 231 (вісм тисяч двісті тридцять одна) грн. 62 коп. пені, 163 (сто шістдесят три) грн. 70 коп. інфляційних втрат, 45 330 (сорок п'ять тисяч триста тридцять) грн. 00 коп. штрафу, 3 179 (три тисячі сто сімдесят дев'ять) грн. 41 коп. судового збору та 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 01.07.2013.

Суддя С.О. Саванчу