Постанова № 32247897, 27.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2013 року № 826/4498/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Фонду державного майна України до Відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Міністерство юстиції України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Костянтинівський хімічних завод, Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі про скасування постанови про арешт майна боржника

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фонд державного майна України (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач) про скасування постанови від 20 березня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Представник адміністративний позов підтримав в повному обсязі. Обґрунтовуючи правову позицію, зазначив, що оскільки Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, державний виконавець органу державної виконавчої служби Костянтинівського управління юстиції Сергієнко Д. Є. мав в обов'язковому порядку погодити із Фондом держаного майна України питання накладення арешту на майно державного підприємства щодо якого прийнято рішення про приватизацію.

При цьому, згідно листа Державної виконавчої служби України від 12 лютого 2013 року № 3-14/3.4/224 відсутня будь-яка інформація про наявність виконавчих документів по Костянтинівському державному хімічному заводу станом на 01 січня 2013 року, що на думку позивача, свідчить про протиправність дій державної виконавчої служби.

Представник відповідача у судове засідання 25 квітня 2013 року не з'явився, заперечень проти позову не надав, у відповідь на судовий запит направлено письмові пояснення та витяг із матеріалів зведеного виконавчого провадження.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Пояснень з приводу заявленого адміністративного позову до суду не надходило.

Враховуючи неявку представників третьої особа-1 та третьої особи-2 у судове засідання, суд, враховуючи приписи частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби визначаються статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду.

Враховуючи, що позивач не є стороною зведеного виконавчого провадження, оскаржує дії в межах зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та рішень інших органів та оскаржує постанову про накладання арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, дана адміністративна справа належать до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва.

Досліджуючи питання строку звернення до адміністративного суду, який визначений частиною 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що адміністративний позов Фонду державного майна України подано без порушень 10-ти денного строку, оскільки спірне рішення датовано 20 березня 2013 року, а адміністративний позов направлено до суду 26 березня 2013 року (відповідно до відмітки поштового відділення).

Вирішуючи адміністративну справу по суті, суд, керуючись частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження постанови Відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції України, суд досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту рішень суб'єкта владних повноважень чинному законодавству та законність процедури його прийняття.

Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 березня 2013 року головним державним виконавцем органу державної виконавчої служби Костянтинівського управління юстиції при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 8 виданого 23 листопада 2012 року, виданого ВДВС Костянтинівського МРУЮ про стягнення боргів на користь стягувачів у розмірі 4 895 733, 79 грн. з метою забезпечення виконання рішення накладено арешт на все майно, що належить Костянтинівському державному хімічному заводу, заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна.

Обґрунтовуючи правову позицію, позивач вважає, що оскаржувана постанова порушує його права, оскільки наказом Фонду державного майна України від 25 жовтня 2007 року № 27-ДП було прийнято рішення про приватизацію Костянтинівського державного хімічного заводу шляхом продажу акцій, що належать державі у господарських товариствах.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог з урахуванням вищенаведеного, суд виходить з наступного.

Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-IV «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон № 606-IV) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

У відповідь на судовий запит, відповідачем повідомлено суд, що ВДВС Костянтинівського міськрайоного управління юстиції щодо виконання зведеного виконавчого провадження № 35521006 від 23 листопада 2012 року щодо стягнення заборгованості з Костянтинівського державного хімічного заводу станом на 23 квітня 2013 рік включає в собі 150 виконавчих документів на суму 770985,64 грн., 7 виконавчих проваджень на користь УПФУ в м. Костянтинівці та Костянтинівському районні 3895897,45 грн., 2 виконавчих документів де стягувачем є юридичні особи на суму 488976,60 грн.

Вирішуючи питання правомірності накладення арешту на майно боржника - Костянтинівського державного хімічного заводу, слід зазначити, що за правилами статті 52 Закону № 606-IV стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Згідно листа ВДВС Костянтинівського міськрайоного управління юстиції від 29 травня 2013 року № 819/04-17/2/19450 (вх. № 03-4/35625 від 03 червня 2013 року) та доданих до нього матеріалів вбачається наступне:

- постановами державного виконавця органу державної виконавчої служби Костянтинівського управління юстиції від 05 грудня 2012 року та від 08 січня 2013 року, в межах виконавчого провадження № 35199490 при примусовому виконанні наказу № 5006/14/195/2012 виданого Господарським судом Донецької області 05 листопада 2012 року, про стягнення з Костянтинівського державного хімічного заводу на користь ТОВ «УкрСпецХім» заборгованості в розмірі 464865,83 грн., на користь Управління Пенсійного фонду України в розмірі 284 040,54 грн., виконавчого збору у розмірі 74890,64 грн., витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 69, 66 грн., накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках Костянтинівського державного хімічного заводу;

- постановою державного виконавця органу державної виконавчої служби Костянтинівського управління юстиції від 29 листопада 2012 року в межах виконавчого провадження № 35464385 при примусовому виконанні вимоги про сплату боргу № 538у виданої Управлінням пенсійного фонду України в місті Костянтинівці та Костянтинівському районі про стягнення боргу на користь УПФУ в розмірі 281064,43 грн. накладено арешт на все майно, що належить боржнику.

При цьому, відповідачем повідомлено суд, що на підставі ухвали Господарського суду Донецької області № 905/319/13-г від 16 січня 2013 року про порушення справи про банкрутство, постановою державного виконавця органу державної виконавчої служби Костянтинівського управління юстиції від 28 січня 2013 року зупинено виконавче провадження щодо стягнення на користь УПФУ та юридичної особи на загальну суму 4384874,05 грн. (у подальшому ухвалою Господарського суду Донецької області від 14 лютого 2013 року залишено справу про банкрутство № 905/319/13-г без розгляду у зв'язку з її відкликанням).

21 лютого 2013 року при перевірці залишків коштів на арештованих рахунках, на депозитний рахунок встановлено надходження коштів у розмирі 2742,36 грн., які після утримання виконавчого збору були розподілені між стягувачами в порядку ст. 44 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме на погашення боргів по заробітній платі; 05 березня 2013 року направлено лист до Костянтинівського державного хімічного заводу про призначення дати опису рухомого майна боржника; аналогічно, 18 березня 2013 року при перевірці залишків коштів на арештованих рахунках, на депозитний рахунок, встановлено надходження коштів у розмірі 2742,36 грн., які після утримання виконавчого збору були розподілені між стягувачами в порядку ст. 44 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме погашення боргів по заробітній платі; 09 квітня 2013 року при перевірці залишків коштів на арештованих рахунках, встановлено надходження на депозитний рахунок коштів в розмирі 62693,13 грн., які після утримання виконавчого збору були розподілені між стягувачами в порядку ст. 44 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме на погашення боргів по заробітній платі.

02 квітня 2013 року надійшла ухвала № 905/2136/13 від 01 квітня 2013 року Господарського суду Донецької області про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство Костянтинівського державного хімічного заводу м. Костянтинівка.

За таких обставин, судом встановлено, що винесенню спірної постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 березня 2013 року, передувало примусове виконання рішень в порядку накладання арешту на кошти боржника та стягнення з цих рахунків коштів на погашення боргу стягувачів.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 55 Закону № 606-IV, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Положенням частини 3 статті 57 Закону № 606-IV, встановлено, що постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Аналіз спірної постанови дає підстави вважати, що відповідачем, з метою забезпечення виконання рішення, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 березня 2013 року лише в межах суми боргу та за результатом накладання арешту на кошти боржника, що в свою чергу не призвело до позитивного результату, а саме до погашення заборгованості.

В свою чергу, накладання арешту на майно боржника тягне за собою визначення вартості, оцінки майна боржника.

Відповідно до частини 1 - 3 статті 58 Закону № 606-IV визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

Суд звертає увагу, що доказів проведення оцінки арештованого майна, визначення його вартості матеріали справи не містять, звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні відсутній, а інформація щодо призначення оцінки майна станом на день розгляду справи в суді - також відсутня.

Обґрунтовуючи правову позицію, позивачем зазначено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року № 1517-р Костянтинівський державний хімічний завод (код ЄДРПОУ 5766362) включено до переліку державних підприємств, холдингових компаній і відкритих акціонерних товариств, що підлягають підготовці до продажу в 2009 році.

Наказом Фонду державного майна України від 25 жовтня 2007 року № 27-ДП було прийнято рішення про приватизацію Костянтинівського державного хімічного заводу шляхом продажу акцій, що належать державі у господарських товариствах.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України від 04 березня 1992 року № 2163-XII «Про приватизацію державного майна» з моменту прийняття рішення про приватизацію об'єкта стосовно його майна (нерухомого майна, інших необоротних активів) та земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об'єкт, забороняється здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження зазначеного майна чи зменшення його вартості або зменшення розміру земельної ділянки державної власності.

Згідно актів опису та арешту майна від 15 березня 2013 року вбачається, що описане майно буде передано для реалізації не раніше 25 березня 2013 року.

Слід зазначити, що передача описаного майна Костянтинівського державного хімічного заводу для реалізації призведе до подальшого відчуження зазначеного майна та зменшення його вартості, що суперечить частині 4 статті 12 Закону України від 04 березня 1992 року № 2163-XII «Про приватизацію державного майна» та перешкоджає здійсненню державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, що на думку суду є неприпустимим.

Вирішуючи адміністративну справу по суті, суд враховує, що за результатом дослідження матеріалів зведеного виконавчого провадження порушень порядку вчинення виконавчих дій судом не встановлено, водночас, заборона здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження зазначеного майна чи зменшення його вартості або зменшення розміру земельної ділянки державної власності, встановлена Законом України від 04 березня 1992 року № 2163-XII «Про приватизацію державного майна» має імперативний характер та підлягає обов'язковому виконанню.

Враховуючи наведене в сукупності та чинність наказу Фонду державного майна України від 25 жовтня 2007 року № 27-ДП про приватизацію Костянтинівського державного хімічного заводу, та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статями 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Фонду державного майна України задовольнити.

2.Скасувати постанову Державної виконавчої служби Костянтинівського управління юстиції від 20 березня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладеного в межах зведеного виконавчого провадження № 8 виданого 23 листопада 2012 року.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда