Постанова № 32247786, 08.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року № 826/7584/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А. розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модіум"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Модіум" звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 11 січня 2013 року № 0000172260.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Модіум" неправомірно зроблений висновок про нереальність вчинених господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Модіум" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фешн Мода", оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2013 року № 0000172260, оскільки господарські взаємовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Модіум" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фешн Мода" вчинені без мети настання реальних правових наслідків, а тому відсутні підстави для включення Товариством з обмеженою відповідальністю "Модіум" до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фешн Мода".

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Модіум" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби.

21 грудня 2012 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі направлення від 10 жовтня 2012 року № 1438 та наказу від 10 жовтня 2012 року № 1281, згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Модіум" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фешн мода" за квітень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт 20 грудня 2012 року № 641/22-604/34294535, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Модіум" пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю "Модіум" при здійсненні фінансово-господарських взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фешн мода" занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 147 823 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Модіум" проведена податковим органом 21 грудня 2012 року, проте акт № 641/22-604/34294535 складений Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби 20 грудня 2012 року. Вказані обставини суд визнає як описку в зазначенні дати складання акту перевірки.

На підставі складеного акту перевірки, 11 січня 2013 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0000172260, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Модіум" суму грошового зобов'язання в розмірі 221 735 грн., з якої: за основним платежем - 147 823 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 73 912 грн. за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), код платежу: 3014010100.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 1 квітня 2013 року № 2990/10/12-1-03 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 11 січня 2013 року № 0000172260, а скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Модіум" від 28 січня 2013 року № LD-050/01-13 (вхідний Державної податкової служби у м. Києві від 31 січня 2013 року № 532/10) - без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 7 травня 2013 року № 2091/6/99-99/10-01-15 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 11 січня 2013 року № 0000172260 та рішення Державної податкової служби у м. Києві про результати розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фешн мода", оскільки наданими Товариством з обмеженою відповідальністю "Модіум" документами не підтверджено товарно-матеріальні взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фешн мода".

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фешн мода", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Модіум", як покупцем, укладено договір № М-7, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товар, визначений пунктом 1.2 даного договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити визначений товар. Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються специфікацією, що являється невід'ємною частиною договору. Згідно пункту 2.1 договору, постачальник бере на себе обов'язок після набрання чинності цим договором в строк не пізніше 10 днів передати покупцеві товар, згідно видаткової накладної. Пунктом 3.3 договору визначено, що поставка товару здійснюється транспортом покупця або іншим перевізником за рахунок покупця.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Фешн мода" виписало на користь позивача податкову накладну № 1 від 1 квітня 2012 року на загальну суму на загальну суму 885 866,09 грн., в тому числі ПДВ - 147 644,35 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фешн мода" передано у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Модіум" товар на загальну суму 885 866,09 грн., згідно видаткової накладної № РП-00000000000000398 від 1 квітня 2012 року.

На підтвердження перерахування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фешн мода" коштів за отриманий товар позивачем надано платіжне доручення № 122 від 21 травня 2012 року та виписки по рахунку в ПАТ "Вест Файненс Енд Кредит банк".

На підтвердження перевезення товару позивачем надано товарно-транспортну накладну № 01/4 від 1 квітня 2012 року, з якої вбачається, що товар придбаний у ТОВ "Фешн мода" отриманий представником ТОВ "Модіум" Дуру Емре.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що зобов'язання згідно укладеного договору від 1 лютого 2012 року № М-7 виконані ТОВ "Фешн мода" та ТОВ "Модіум" у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, під час розгляду справи представник позивача зазначив, що ТОВ "Модіум" придбало товар у ТОВ "Фешн мода" з метою подальшої його реалізації в магазинах ТОВ "Модіум".

На підтвердження наявності складських приміщень, на яких зберігається товар ТОВ "Модіум", позивачем надано договори № 8/1 К від 1 січня 2012 року та № 16 К від 1 березня 2013 року, укладені між Публічним акціонерним товариством "Елміз", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Модіум", як орендарем, згідно яких орендар приймає в тимчасове платне користування об'єкт оренди для використання його в якості складу за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ "Фешн мода", які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

При цьому, суд приймає до уваги доводи позивача відносно того, що ТОВ "Модіум" не мало господарських взаємовідносин з ТОВ "Лезир" і ПП "Бі Енд Пі Адвертайсінг", про які зазначено в акті перевірки Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 20 грудня 2012 року № 641/22-604/34294535, та визнає вказані обставини як технічну помилку перевіряючих податкового органу.

Крім того, суд приймає до уваги доводи представника позивача, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби в період з 10 жовтня 2012 року по 16 жовтня 2012 року проводилась документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Модіум" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фешн мода", за результатами якої складено довідку від 23 жовтня 2012 року № 475/22-604/34294535, якою не встановлено порушень правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість ТОВ "Модвум" при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Фешн мода" за період з 1 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

При цьому, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12).

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фешн мода" є: роздрібна торгівля одягом, оптова торгівля одягом, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, роздрібна торгівля текстильними та галантерейними товарами, консультування з питань комерційної діяльності та управління.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Модіум" є: оптова торгівля текстильними товарами (основний), виробництво готових текстильних виробів, крім одягу, оптова торгівля одягом і взуттям, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах.

Враховуючи наведене, суд зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності ТОВ "Модіум" та його контрагента.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фешн мода", тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 11 січня 2013 року № 000172260 визнається протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Модіум" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 11 січня 2013 року № 0000172260.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модіум" судові витрати у розмірі 2 217 (дві тисячі двісті сімнадцять) грн. 35 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева