Рішення № 32247642, 02.07.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4957/13-ц

Провадження № 2/752/2311/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02.07.2013 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Крекотень О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи - Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо» та ОСОБА_5, про визнання угоди удаваною, визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 у березні 2013 року звернувся у суд з позовом, в якому просить визнати правочин - довіреність від 11 січня 2012 року, видану ОСОБА_3, що діяла від імені ОСОБА_2, на ім'я позивача, щодо розпорядження автомобілем «Крайслер» н.з. НОМЕР_1 зареєстровану в реєстрі за № 28, удаваним. Визнати правочин - договір купівлі-продаж зазначеного автомобіля, що належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, виданого ВРЕР-9 УДАІ в м. києві 07.06.2008 р., укладений між позивачем та ОСОБА_2 - дійсним. Визнати за позивачем право власності на зазначений автомобіль та зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві виключити автомобіль «Крайслер» н.з. НОМЕР_1 з переліку майна, яке підлягає арешту.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у грудні 2011 року з метою придбання автомобіля він знайшов на Інтернет сайті оголошення про продаж в м. Києві автомобіля «Крайслер» н.з. НОМЕР_1. Зателефонувавши продавцю, він зустрівся з ОСОБА_3, яка пояснила, що 15.12.2011 р. вона придбала зазначений автомобіль у ОСОБА_2 з умовами усного договору, що підтверджується генеральною довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_6 та розпискою. Позивач вирішив придбати даний автомобіль, хотів оформити письмовий договір купівлі-продажу, але ОСОБА_3 через відсутність грошових коштів на офіційне оформлення договору купівлі-продажу відмовилась та 11.01.2012 р. оформила на ім'я позивача довіреність, завірену приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7, з правом володіння, розпорядження, користування та відчуження автомобіля. Також ОСОБА_3 надала позивачу розписку про отримання грошових коштів в розмірі 163 790,90 грн. в якості оплати за придбаний позивачем автомобіль.

У січні 2013 року позивач, вирішивши продати зазначений автомобіль, під час зняття автомобіля з обліку дізнався, що постановою від 21.09.2012 року державного виконавця на автомобіль накладено арешт та заборонено його відчужувати на підставі рішення суду про примусове стягнення заборгованості за кредитним договором, поручителем по якому виступала ОСОБА_2, яка зазначена у реєстраційних документах як власник автомобіля.

Позивач вважає, що він з 11.01.2012 року є власником зазначеного автомобіля, тому постанова державного виконавця про арешт автомобіля обмежує та порушує його права як фактичного власника автомобіля, зокрема на користування ним та розпорядження.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надіслала письмові пояснення, з яких вбачається, що вона не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (а.с. 38)

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання також не з'явилася, надіслала до суду заяву,в якій визнає позовні вимоги ОСОБА_8 та просить розглянути справу у її відсутності.

Відповідач Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві в судове засідання не забезпечив явку свого представника, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені судом.

Представник третьої особи - ПАТ «Банк Камбіо» в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, зазначивши, що позивач не є власником вищевказаного автомобіля, а тому обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.

Третя особа - ОСОБА_5 в судовому засіданні також не заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 грудня 2007 року між ТОВ «Універсальний ПАТ «Банк Камбіо», правонаступником якого є ПАТ «Банк Камбіо», та ОСОБА_9 укладено кредитний договір, відповідно о умов якого банк надав позичальнику в кредит у розмірі 700 000 доларів США на споживчі потреби зі сплатою за користування кредитом 13% річних з кінцевим строком повернення до 25.12.2008 р.

В забезпечення виконання ОСОБА_9 зобов'язань за вказаним кредитним договором 26 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого вона взяла на себе зобов'язання перед банком солідарно відповідати за виконання зобов'язань ОСОБА_9 за вищевказаним кредитним договором.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 31.10.2011 р., залишеним без змін ухвалою від 25.07.2012 р. Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, позов ПАТ «Банк Камбіо» задоволено частково. Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_9 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Камбіо» заборгованість за кредитним договором у розмірі 700 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 5 580 750 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 157 072,25 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 1 252 258,51 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 1 070 294,40 грн. і пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 130 278,52 грн.

На підставі вказаного судового рішення були видані виконавчі листи № 2-3088/11 від 28.08.2012 р., які надійшли для примусового виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_10 при примусовому виконанні зазначених виконавчих листів накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2, у межах суми звернення стягнення 8 033 581,43 грн., в тому числі автомобіль «Крайслер» н.з. НОМЕР_1 що належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2, виданого ВРЕР-9 УДАІ в м. києві 07.06.2008 р. (а.с. 11-12, 14)

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що довіреність, яку 11.01.2012 р. ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_2, оформила на позивача щодо автомобіля «Крайслер» н.з. НОМЕР_1 підлягає визнанню удаваною. На думку позивача, між ним та ОСОБА_2, від імені якої на підставі генеральної довіреності діяла ОСОБА_3, фактично було укладено договір купівлі-продажу зазначеного автомобіля.

Починаючи з березня 2012 р., коли у позивача з'явились додаткові грошові кошти для оплати не тільки своїх, а і ОСОБА_3 витрат по переоформленню вказаного автомобіля, позивач намагався зустрітися зі ОСОБА_2 або ОСОБА_3, проте відповідачі ухилялися від укладення договору.

Проте, такі посилання позивача не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття. зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.235 ЦК України, удаваним є правочин, що вчинюється з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до п. 25 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року, за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Воля сторін в удаваному правочині спрямована на настання інших цивільно-правових наслідків, ніж ті, що передбачені правочином.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2011 р. приватний нотаріус КМНО ОСОБА_6 посвідчила довіреність, згідно якої ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 продати за ціну і на умовах на свій розсуд належний їй на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2, виданого ВРЕР-8 УДАІ в м. Києві 07.06.2008 р., автомобіль «Крайслер» н.з. НОМЕР_1 а також на період дії цієї довіреності керувати цим автомобілем на території України та за її межами. (а.с. 29)

11.01.2012 р. приватний нотаріус КМНО ОСОБА_7, посвідчив довіреність, згідно якої ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої 15.12.2011 р. ОСОБА_6, приватним нотаріусом КМНО, уповноважила ОСОБА_1 та/або ОСОБА_5, які діють разом або окремо, незалежно один від одного, продати за ціну і на умовах на свій розсуд належний ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2, виданого ВРЕР-8 УДАІ у м. Києві 07.06.2008 р., автомобіль «Крайслер» н.з. НОМЕР_1 а також на період дії цієї довіреності керувати цим автомобілем на території України та за її межами. (а.с. 10)

На підставі довіреності, як зазначено у ній та визначено положеннями ст.ст. 237,244,245 ЦК України, здійснюється представництво.

За своїм юридичним змістом довіреність це письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми, ґрунтується на договорі та визначає правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Крім того, на підставі доручення повірений не має права укладати угоду від імені особи, яку він представляє, відносно себе особисто (ст. 238 ч. 3ЦК України).

Отже, довіреність на керування та розпорядження спірним автомобілем не є правочином, згідно з яким відбувається перехід права власності і видачу такої довіреності не можна вважати договором купівлі-продажу.

Факт підписання цих документів відповідачами не заперечувався.

Не погоджуючись із постановою від 21.09.2012 р. державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, позивач ОСОБА_1 у своїй позовній заяві просить визнати довіреність, посвідчену 11.01.2012 р. приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7, удаваним правочином, і визнати, що в дійсності сторони уклали договір купівлі-продажу належного відповідачу автомобіля «Крайслер» н.з. НОМЕР_1 за ціною 163 790,90 грн.

На виконання умов договору купівлі-продажу відповідач передав позивачу вказаний автомобіль, а останній, в свою чергу, сплатив відповідачу 163 790,90 грн., які він отримав в повному обсязі.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму грошей.

Зі змісту наведених норм права вбачається, що істотними умовами договору купівлі-продажу є визначення майна (товару), яке продавець зобов'язується передати у власність покупцеві і вартість цього майна.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

На підтвердження своїх доказів позивач не надав жодного доказу. Його доводи ґрунтуються лише на його поясненнях та зводяться до наступного.

Обгрунтовуючи свої вимоги щодо удаваності довіреності, і укладання в дійсності договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 посилається, зокрема на передачу ним 11.01.2012 р., тобто в день підписання довіреності, відповідачу ОСОБА_3, грошових коштів у розмірі 163 790,90 грн. Підтвердженням даного факту, на думку позивача, є розписка про отримання ОСОБА_3 зазначених грошових коштів. (а.с. 9)

Разом з тим, зазначені докази не є підставою для задоволення позову.

Розписка, як форма договору, положеннями ЦК України передбачена тільки при укладанні договору позики (ст. 1047 ч. 2).

Крім того, відповідно до ст.203 ч. 1,4 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Однак, п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, належить вчиняти у письмовій формі.

В порядку ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту державної реєстрації.

Право власності на автомобіль підлягає державній реєстрації і настає з моменту його реєстрації в органах ДАІ.

Пунктом 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 визначено перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Жодного доказу, який свідчив би про те, що ОСОБА_2 знімала свій автомобіль з реєстрації суду не надані. Навпаки, сторони підтвердили, що такі дії відповідачем не вчинялись.

Більше того, представник позивача надав суду дві копії довіреності від 15.12.2011 р. та від 11.01.2012 р., з яких вбачається, що власник автомобіля ОСОБА_2 уповноважувала ОСОБА_3 та ОСОБА_1 управляти і розпоряджатися (продати, подарувати, обміняти, заставляти і таке інше) належним їй автомобілем, тобто надала повноваження лише на вчинення дій від її імені.

Отже, зазначені письмові докази спростовують доводи сторін, що між ними був укладений договір купівлі-продажу автомобіля.

Вказаних вимог чинного законодавства сторонами договору додержано не було, а отже і правочин не може вважатися вчиненим. Оскільки перехід права власності до позивача не відбувся, суд не вбачає наявність його порушених прав. За таких підстав позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 203, 205, 210, 220, 235, 328, 334, 392, 626, 628, 655, 656 та 662 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 30, 60, 212 та 213 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи - Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо» та ОСОБА_5, про визнання угоди удаваною, визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: