Постанова № 32246293, 21.06.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2013 року м.ПолтаваСправа № 2а-43962/09/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Лебідь Т.М. ,

за участю:

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, представленого Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості, до ОСОБА_2 про стягнення незаконно виплаченої допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В:

10 березня 2009 року Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, представлений Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості, (надалі - Кременчуцький МЦЗ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 6 321,60 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідачем було порушено вимоги Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 №803-ХІІ та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-ІІІ, в результаті чого на підставі особистої заяви від 12.05.2008 року, ОСОБА_2 безпідставно та неправомірно отримав статус безробітного. Вказував, що відповідач у своїй заяві зазначив, що на момент звернення до служби зайнятості трудовою діяльністю не займається, однак в результаті звірки зі Кременчуцькою об"єднаною державною податковою інспекцією було встановлено, що ОСОБА_2 в період постановлення на облік в Кременчуцькому міськрайонному центрі зайнятості та отримання статусу безробітного одночасно перебував у трудових відносинах з ТОВ "Пожежне спостереження " та отримував заробітну плату. Відтак, як на думку позивача, ОСОБА_2 на момент звернення до служби зайнятості належав до категорії зайнятого населення та не мав права на отримання статусу безробітного й виплату відповідної допомоги.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 року, позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Кременчуцького МЦЗ кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 6 321,60 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В ухвалі про направлення справи на новий судовий розгляд суд касаційної інстанції вказав на необхідність додаткового встановлення обставин прийняття і звільнення ОСОБА_2 в ТОВ "Пожежне спостереження", отримання там доходу, дослідження того, чи мав він право на отримання допомоги по безробіттю після свого звільнення зі вказаного підприємства.

Ухвалою від 07.03.2013 року справу прийнято до провадження.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених вище в обгрунтування позовної заяви, в останні судове засідання не з'явився, будучи повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач та представник відповідача проти позовних вимог заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Представник наголошувала на тому, що ОСОБА_2 ніколи не працював у ТОВ "Пожежне спостереження", оскільки з наказами про призначення на роботу та про звільнення його ознайомлено не було, жодних підписів про ознайомлення він не ставив, заробітну плату не отримував. Про те, що відповідач був працевлаштований у ТОВ "Пожежне спостереження", останній дізнався в кінці 2008 року від спеціалістів центру зайнятості. У відповідь на звернення до директора ТОВ "Пожежне спостереження" відповідачу було направлено копії наказів про призначення та звільнення ОСОБА_2 з роботи та табелі обліку робочого часу останнього. Разом з тим, у вказаних документах містились різні підписи у графі про ознайомлення, які різнять з підписом відповідача. Відтак, на момент звернення до служби зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та призначення допомоги ОСОБА_2 не знав і не міг знати, що формально перебував у трудових відносинах з ТОВ "Пожежне спостереження".

Ухвалою від 28 березня 2013 року судом було залучено до участі в справі ТОВ "Пожежне спостереження" у якості третьої особи на стороні відповідача.

Представник третьої особи, ТОВ "Пожежне спостереження", в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, клопотань не надав.

Відповідно до ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе провести розгляд справи за даної явки та наявними у справі матеріалами, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.05.2008 р. ОСОБА_2 звернувся до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначав, що на той час трудовою діяльністю не займався. Наказом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості від 12.05.2008 р. відповідачу було надано статус безробітного, розпочато виплату допомоги.

В результаті звірки з Кременчуцькою об"єднаною державною податковою інспекцією Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості було встановлено факт перебування відповідача в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження" в період з 01.03.2005 по 30.05.2008 на посаді "зарядник вогнегасників".

Відповідно до наказу № НТ 081226 від 26.12.2008 року ОСОБА_2 було знято з обліку у центрі зайнятості.

Наказом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості №530 від 29.12.2008 року ОСОБА_2 зобов'язано повернути виплачені кошти в сумі 6 321 грн. 60 коп. Проте в добровільному порядку кошти відповідач не повернув.

Згідно розрахунку Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості за період з 12.05.2008 року по 22.12.2008 року перебування на обліку відповідач безпідставно, як на думку позивача, отримав допомогу по безробіттю в сумі 6 321,60 грн.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-ІІІ від 02.03.2000 року ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1533-ІІІ), Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону № 1533-ІІІ, функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про зайнятість населення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Відповідно до п.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно п.6 Згідно Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006 року, у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

В обґрунтування позовних вимог Кременчуцький МЦЗ стверджує, що на момент звернення до служби зайнятості, а саме 12.05.2008 року, із заявою про надання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю ОСОБА_2 в період з 01.03.2005 по 30.05.2008 працював на посаді " зарядник вогнегасників " за сумісництвом та отримував заробітну плату у ТОВ "Пожежне спостереження". З огляду на вказане, позивач дійшов висновку, що відповідач неправомірно отримав статус безробітного, надавши Кременчуцькому МЦЗ недостовірні дані щодо своєї зайнятості, та, в результаті, безпідставно у період з 12.05.2008 року по 22.12.2008 року перебування на обліку отримав допомогу по безробіттю в сумі 6 321,60 грн.

Суд погоджується з висновками позивача про те, що на момент звернення до служби зайнятості ОСОБА_2 не мав права на отримання статусу безробітного та відповідно на отримування допомоги по безробіттю, оскільки перебував у трудових відносинах з ТОВ "Пожежне спостереження", що підтверджується наявними у матеріалах справи наказами про прийняття на роботу (№7-К від 01.03.2005 року) та звільнення (№19-К від 30.05.2008 року).

Разом з тим, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що наказом № 7-К від 01.03.2005 року ТОВ "Пожежне спостереження" ОСОБА_2 був прийнятий на роботу зарядником вогнегасників на підставі його заяви від цієї ж дати ( а.с. 80).

На підставі його ж заяви, наказом ТОВ "Пожежне спостереження" № 1 від 30.05.2008 року ОСОБА_2 був звільнений з цієї посади за власним бажанням ( а.с. 81).

Згідно наданих копій табелів обліку робочого часу, журналів-ордерів з розрахунків по заробітній платі та облікової картки платника податку ТОВ "Пожежне спостереження" з податку з доходів фізичних осіб, даним підприємством нараховувалася заробітна плата ОСОБА_2 у тому числі станом на дату написання ним заяви та постановку його на обліку у якості безробітного.

ОСОБА_2 звертався зі скаргою на порушення його трудових прав Товариством "Пожежне спостереження" до Територіальної державної праці у Полтавській області, якою було проведено відповідну перевірку. За наслідком встановлення ряду суттєвих порушень трудового законодавства Територіальною державною інспекцією праці були внесені приписи про усунення порушень законодавства.

Згідно п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Мінпраці від 20.11.200 № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Згідно п.6 Згідно Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006 року, у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Наказом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості №530 від 29.12.2008 року ОСОБА_2 було зобов'язано повернути виплачені кошти в сумі 6 321 грн. 60 коп. Проте в добровільному порядку кошти відповідач на час розгляду справи не повернув.

Згідно з пунктом 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 7.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006 р., у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк, стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Суд приходять до висновку, про наявність підстав для застосування наведених норм та стягнення з відповідача сум виплаченої допомоги по безробіттю у зв"язку з наступним.

У своїх поясненнях по суті справи відповідач стверджував, що перед зверненням до Кременчуцького МЦЗ, а саме з 02.08.2004 року по 18.04.2008 року він працював на посаді "зарядник вогнегасників" у Кременчуцькому міжрайонному спеціалізованому ремонтно-будівельному підприємстві протипожежних робіт. Під час роботи на даному підприємстві до нього звернувся керівник підприємства, ОСОБА_3, з пропозицією додаткового працевлаштування на неповний робочий день у ТОВ "Пожежне спостереження", яке, з пояснень йому ОСОБА_3, належало тим же власникам, потребувало оформлення ліцензії, а тому малася необхідність працевлаштування в штат цього підприємства зарядника вогнегасників.

При цьому відповідач стверджував, що на прохання ОСОБА_3 він погодився та власноручно написав заяву про прийняття його на роботу в ТОВ "Пожежне спостереження", але заперечував факти ознайомлення його з наказами цього Товариства про прийняття його на роботу, про звільнення з роботи, факти отримання заробітної плати на цьому робочому місці та факт виконання роботи на ТОВ "Пожежне спостереження", наполягаючи на тому, що його підписи на наказах та ордерах є підробленими.

На питання суду ОСОБА_2 повідомив, що його основне робоче місце було тим же цехом, де виконувалися роботи і працівниками ТОВ "Пожежне спостереження", а тому заряджаючи вогнегасники, він не був повідомлений, від якого саме підприємства прийшло дане замовлення. Також пояснив, що про своє працевлаштування в ТОВ "Пожежне спостереження" він дізнався від спеціалістів центру зайнятості, після цього звернувся до керівництва вказаного підприємства, написав заяву про отримання копій документів щодо свого працевлаштування.

Доводи сторони відповідача про підроблення підписів ОСОБА_2 на наказах про його прийняття і звільнення з роботи в ТОВ "Пожежне спостереження", в ордерах про отримання ним заробітної плати, суд позбавлений можливості перевірити, оскільки станом на час розгляду справи вказане підприємство перебуває у стані ліквідації, а первинні документи підприємства зникли, про що у відповідь на ухвалу суду про витребування доказів повідомив суду арбітражний керуючий. Таким чином, суд позбавлений можливості дослідити оригінали документів на предмет справжності підписів ОСОБА_2

Допитаний за клопотанням відповідача у якості свідка ОСОБА_4, який працював разом із ОСОБА_2 на аналогічній посаді, показав суду, що йому не відомо про факт працевлаштування ОСОБА_2 в ТОВ "Пожежне спостереження" , а в той проміжок часу, коли останній був там працевлаштований, ОСОБА_2 працював постійно на своєму робочому місці в Кременчуцькому міжрайонному спеціалізованому ремонтно-будівельному підприємстві протипожежних робіт, будучи зайнятим на повний робочий день.

Аналогічні покази дав суду свідок ОСОБА_5, допитаний на клопотання відповідача.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_3 показав суду, що він працював керівником Кременчуцького міжрайонного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт та у його підпорядкуванні, з-поміж інших працівників, працював ОСОБА_2 За ініціативи власників підприємства, які дали ОСОБА_3 вказівку оформити ліцензію ТОВ "Пожежне спостереження", він запропонував ОСОБА_2 оформитися на роботу у вказане підприємство, так як для отримання ліцензії необідно було заповнити посаду зарядника вогнегасників. При цьому свідок показав, що він передавав до відділу кадрів ТОВ "Пожежне спостереження" заяву ОСОБА_2 про прийняття на роботу, а про ознайомлення його з подальшими документами про працевлаштування та отримання ним заробітної плати - показати конкретних фактів не зміг, хоча стверджував про те, що бачив відомості про отримання заробітної плати ТОВ "Пожежне спостереження" із підписами ОСОБА_2

Таким чином, суд приходить до висновку, що на час подачі заяви до Кременчуцького МЦЗ трудові відносини між відповідачем та ТОВ "Пожежне спостереження" існували, хоча й був обов"язок підприємства звільнити ОСОБА_2 з посади після того, як він припинив виконувати трудові обов"язки та написав заяву про звільнення.

У разі своєчасного виконання керівниками ТОВ "Пожежне спостереження" усіх норм трудового законодавства, станом на 12.05.2008 року ОСОБА_2 був би звільнений у передбаченому законом порядку.

Таким чином вина вказаної особи у поданні умисно до центру зайнятості неправдивих відомостей про своє працевлаштування відсутня, так як ОСОБА_2 мав підстави очікувати від ТОВ "Пожежне спостереження" поведінки, передбаченої законом, і тільки правова необачність, яка полягала у тому, що він проігнорував відсутність необхідних записів у своїй трудовій книжці, а також у тому, що не звернувся з приводу ознайомлення його з наказом про звільнення, стала, як на думку суду, причиною того, що ОСОБА_2 звернувся до центру зайнятості до винесення наказу про своє звільнення з ТОВ "Пожежне спостереження".

Приймаючи рішення, суд виходить із того факту, що станом на час подання заяви про взяття на облік у якості безробітного та на час призначення допомоги по безробіттю між ОСОБА_2 та ТОВ "Пожежне спостереження" існували трудові відносини, що підтверджується єдиними беззаперечним і безсумнівним доказом по справі - відомостями про нарахування в цей час ОСОБА_2 заробітної плати та сплату податку з неї (форма 1-ДФ ТОВ "Пожежне спостереження" ( а.с. 242-245).

Даний факт не може бути спростований показами свідків, вказаних вище, які, з-поміж іншого, є непрямими, тому суд не може прийняти згадані свідчення до уваги.

При цьому суд погоджується із наявністю численних грубих порушень з боку ТОВ "Пожежне спостереження" по відношенню до ОСОБА_2, виявлених як Територіальною державної інспекцію праці в Полтавській області у ході перевірок, відомості про які маються у матеріалах адміністративної справи, так і виявлених безпосередньо судом у ході збирання та дослідження доказів по даній адміністративній справі. Саме у зв"язку із допущеннями таких порушень керівництвом ТОВ "Пожежне спостереження" ОСОБА_2 не був звільнений у належному порядку з даного підприємства станом на час подачі заяви про надання статусу безробітного до Кременчуцького МЦЗ.

Однак при наявності таких порушень були збережені станом на вказаний час трудові відносини між підприємством та працівником, а тому на 12.05.2008 року ОСОБА_2 формально відносився до категорії зайнятого населення, відповідного до визначення, наведеного п. "А" ч. 3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" в ред., чинній на час відповідних дій.

А відповідно - не мав права отримати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

Відсутність у нього такого права суд пов"язує із допущеними ТОВ "Пожежне спостереження" порушеннями трудового законодавства стосовно ОСОБА_2, що, тим не менш, не усуває підстав для повернення ОСОБА_2 отриманої незаконно, хоч і формально, допомоги по безробіттю.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Кременчуцького МЦЗ є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття представленого Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості (код ЄДРПОУ 22548262) незаконно виплачену допомогу по безробіттю в сумі 6 321,60 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26 червня 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков