Постанова № 32246174, 01.07.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2013 р. Справа № 914/190/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Хабіб М.І.

Якімець Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівського національного університету імені Івана Франка (надалі ЛНУ ім. І.Франка) за № 1746-юр від 15.04.2013р. (вх. № 05-05/691/13 від 30.04.2013р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 01.04.2013р.

у справі № 914/190/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Львівський завод будівельних виробів" (надалі ПАТ "Львівський завод будівельних виробів")

до відповідача: ЛНУ ім. І.Франка

про стягнення 72 453,34грн.,

за участю:

від позивача: Дручек Ю.В. - представник (довіреність № 3 від 29.08.2012р.);

від відповідача: Іваночко І.Б. - представник (довіреність № 2399-у від 31.05.2013р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.04.2013р. у справі №914/190/13 (головуючий-суддя Мазовіта А.Б.) позов задоволено частково. Стягнуто з ЛНУ ім.І.Франка на користь ПАТ "Львівський завод будівельних виробів" 14403,26 грн. основного боргу, 1140,68 грн. пені, 15203,45 грн. інфляційних втрат, 10730,94 грн. - 3% річних, 984,81 грн. судового збору. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у справі 21 серпня 2008 р. укладено договір №21 підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт. Відповідачем було порушено свої зобов'язання за договором, позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи, становить 14403,26 грн. основного боргу, 1140,68 грн. пені, 15203,45 грн. інфляційних втрат, 10730,94 грн. - 3% річних.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ЛНУ ім. І.Франка подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, прийнятим з грубим порушенням норм матеріального права без встановлення об'єктивної істини по справі. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив причини невиконання зобов'язання, вжиття невідкладних заходів щодо виконання зобов'язання, незначності прострочення виконання. Крім того, на думку апелянта, оскільки він є бюджетною установою і виплата коштів здійснюється у спеціальному порядку із Державного бюджету України уповноваженим органом та борг оплачено у найкоротші терміни згідно платіжного доручення від 17.07.2012 р. № 3004, пеня в розмірі 1140,68 грн. не підлягає задоволенню. Акти виконаних робіт подані позивачем форми КБ-2в, КБ-3 не підписані замовником та відсутні відтиски печатки, а тому є неналежними. Не погоджується з нарахуванням 3% річних та інфляційних втрат на суму 154203,23 грн., оскільки враховуючи специфіку призначення коштів, які виділені в рамках проекту «Євро-2012», за використання яких здійснювався контроль і фінансовою інспекцією встановлено порушення щодо завищення вартості робіт з боку підрядної організації, що унеможливило їх використання , вина у відповідача відсутня. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 01.04.2013р. у справі № 914/190/13, в частині стягнення з ЛНУ ім. І.Франка 14403,26 грн. основного боргу, 1140,68 грн. пені, 15203,45 грн. інфляційних втрат, 10730,94 грн. 3% річних, 984,81 грн. судового збору та постановити нове рішення, яким апеляційну скаргу задоволити у повному опсязі.

ПАТ "Львівський завод будівельних виробів" 03.06.2013 р. подало до суду відзив на апеляційну скаргу б/н і дати (вх. № 05-04/2804/13 від 03.06.2013р.) в якому просило в апеляційній скарзі відмовити, рішення суду першої інстанції змінити, стягнути з ЛНУ ім. І.Франка на його користь заборгованість за виконані роботи в сумі 14403,26 грн., 3% річних- 794,34 грн. та інфляційних втрат - 403,29 грн., стягнути із суми 154203,23 грн., пеню-1140,68 грн., 3% річних - 9936,60 грн., та інфляційних втрат - 20509,02 грн., збитки пов'язані з витратами та оплатою видатків по наданню юридичних послуг у судовій справі №7/201(10) на суму 25000,00 грн., судовий збір в розмірі 984,81 грн.

03.06.2013 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 01 липня 2013 року, про що учасники судового процесу ознайомлені під розписку.

Представник відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Львівської області від 01.04.2013р. у справі №914/190/13, в частині стягнення з ЛНУ ім. І.Франка 14 403 грн. 26 коп. основного боргу, 1 140 грн. 68 коп. пені, 15 203 грн. 45 коп. інфляційних втрат, 10 730 грн. 94 коп. 3% річних, 984 грн. 81 коп. судового збору та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову у цій частині відмовити.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 01.04.2013р. у справі №914/190/13 з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 21 серпня 2008 р. між ЛНУ ім. І.Франка (замовник) та Відкритим акціонерним товариством "Львівський завод будівельних виробів", правонаступником якого є ПАТ "Львівський завод будівельних виробів" (підрядник) було укладено договір №21 підряду (далі - договір) на виконання ремонтно-будівельних робіт, за умовами якого підрядник зобов'язувався виконати за завданням замовника з використанням власних матеріалів і своїми засобами ремонтно-будівельні, монтажні роботи по капітальному ремонту приміщення гуртожитку за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 39, а замовник зобов'язувався прийняти ці роботи та оплатити їх на умовах, визначених даним договором (п. 1.1 договору). Вартість ремонтно-будівельних робіт по договору складає 1169397,73 грн. (з урахуванням змін, внесених додатком № 1 до договору від 29.12.2008 р.) (п. 2.1 договору) (а.с. 9-11).

Пунктом 2.3. договору встановлено, що оплата вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт на об'єкті за даним договором здійснюється протягом 40-ка календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт встановленої форми КБ-2 та довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

Позивач у квітні 2010 р. виконав роботи на загальну суму 154203 грн. 23 коп., що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2010 р. типової форми №КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт типової форми №КБ-3.

Даний факт встановлений рішенням Господарського суду Львівської області у справі №7/201(10) від 01.03.2012 р., яким позов задоволено частково, стягнуто з Львівського національного університету імені Івана Франка на користь ПАТ "Львівський завод будівельних виробів" 154203,23 грн. основного боргу вартості виконаних підрядних робіт за квітень 2010 р.(а.с.68-71). Вищевказане рішення постановами Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2012р. та Вищого господарського суду України від 15.08.2012 р. залишене без змін.

Рішення господарського суду Львівської області набрало законної сили 12.06.2012р. Відповідачем оплачено суму заборгованості в розмірі 154203,23 грн. 18.07.2012 р., що підтверджується платіжним дорученням №3004 від 17.07.2012 р. (а.с.56).

Висновком № 445 судової будівельно-технічної експертизи від 20.01.2012 р. по справі №7/201(10) встановлено, що окремі обсяги робіт, які фактично виконані підрядником при виконанні робіт по капітальному ремонту лівої сторони секції А, сходової клітки гуртожитку №3 Львівського національного університету імені Івана Франка по вул. Медової Печери, 39 у м. Львові не включені ні в один з представлених актів приймання виконаних робіт і не оплачені замовником, а саме: улаштування підмурівки душових піддонів - 1,9 м3, прокладання трубопроводів каналізації з поліетиленових труб діам. 50 мм - 12,0 м, установлення умивальників - 48 комп., установлення піддонів - 24 комп., установлення змішувачів - 72 шт.(а.с.104-133).

Вище перелічені роботи включені в акт приймання виконаних робіт за серпень 2010 року на загальну суму у розмірі 35911,96 грн з коригуванням вартості матеріалів, які були поставлені замовником на 21508,70 грн. (з ПДВ). Вартість фактично виконаних робіт, які включені в акт приймання виконаних робіт за серпень 2010 року і підлягає до оплати замовником, становить 14403,26 грн. (з ПДВ) (а.с.132).

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом слугувало невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати виконаних підрядних робіт згідно договору №21 підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт.

Згідно поданої 11.03.2013 р. заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 72453,34 грн. , в тому числі заборгованість за виконані роботи згідно акту виконаних робіт за серпень 2010 р. в розмірі 14403,26 грн., 3% річних та інфляційні втрати за прострочення оплати цих робіт в розмірі 794,34 грн. і 403,29 грн. відповідно, пеню за прострочення оплати вартості робіт згідно акту виконаних робіт за квітень 2010 р. в розмірі 1394,16 грн., інфляційні втрати за прострочення оплати вартості робіт згідно акту виконаних робіт за квітень 2010 р. в розмірі 20509,02 грн., 3% річних за прострочення оплати вартості робіт згідно акту виконаних робіт за квітень 2010 р. в розмірі 9949,27 грн., збитки пов'язані з витратами та оплатою видатків по наданню юридичних послуг у судовій справі №7/201(10) на суму 25000,00 грн. (а.с.80-81).

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності із ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Пунктом 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Судом встановлено, що супровідним листом за вих. №28 від 15.03.2011 р. позивач 16.03.2011 р. надіслав відповідачу акт виконаних робіт за серпень 2010 р. форми КБ-2в та довідку форми КБ-3 на суму 35911,96 грн.. Відповідач вказаний акт та довідку не підписав, виклавши в письмовій формі за вих. №3190-А від 21.08.2010 р. зауваження щодо виявлених недоліків з приводу виконаних робіт згідно акту виконаних робіт за серпень місяць 2010 р.

З аналізу зауважень до акту виконаних робіт за серпень 2010 р. за №3190-А від 21.08.2010 р. судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що виявлені недоліки не стосуються робіт, відображених у цьому акті, а стосуються робіт, що були виконані раніше та зазначені в попередніх актах.

Враховуючи висновок № 445 судової будівельно-технічної експертизи від 20.01.2012 року, та попередні рішення судів по справі №7/201(10), колегія суддів вважає доведеним факт виконання робіт на загальну суму 14403,26 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено п. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Отже, відповідач прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України). Із наведеного положення вбачається, що законодавець пов'язує виникнення обов'язку оплати зі здачею робіт.

В матеріалах справи відсутні і суду не надані докази виконання відповідачем в повному обсязі своїх зобов'язань щодо оплати вартості виконаних робіт.

Проаналізувавши вищенаведені приписи Цивільного кодексу України та матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 14403,26 грн. основного боргу.

Законним та обґрунтованим є оскаржуване рішення місцевого господарського суду також і в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1140,68 грн., з огляду на наступне:

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР з наступними змінами та доповненнями передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 4.1. договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від вартості виконаних робіт за кожний день прострочки.

Відповідно до уточненого розрахунку позивач нарахував відповідачу на суму заборгованості 154 203 грн.23 коп. за період з 12 червня 2012р. по 26 липня 2012р. пеню в розмірі 1394 грн.16 коп. (а.с.80). Проте, місцевим господарським судом правомірно було взято до уваги факт сплати відповідачем суми боргу на рахунок позивача 18 липня 2012р. та після проведеного перерахунку з'ясовано, що розмір пені повинен становити 1140 грн. 68 коп.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З уточненого розрахунку вбачається, що позивач нарахував відповідачу на суму заборгованості в розмірі 14403,26 грн. за період з 26.04.2011 р. по 15.03.2013 р. 3% річних в сумі 794,34 грн. та за період з травня 2011 р. по лютий 2013 р. - 403,29 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3% річних та індексу інфляції, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованості вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 794,34 грн., та про те, що інфляційні втрати після проведеного перерахунку до задоволення не підлягають, оскільки становлять від'ємне значення.

Таким чином, оскільки відповідачем порушено зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт, суд першої інстанції підставно задоволив позовні вимоги позивача щодо стягнення з ЛНУ ім. І.Франка на його користь 3% річних в сумі 794,34 грн.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивачем на суму заборгованості в розмірі 154203,23 грн. нараховано за період з 12.06.2012 р. по 26.07.2011 р. пеню в розмірі 1394,16 грн., за період з 26.05.2010 р. по 26.07.2012 р. 3% річних в сумі 9949,27 грн. та за період з червня 2010 р. по липень 2012 р. інфляційні втрати в розмірі 20509,02 грн.

Позивачем було надіслано акт виконаних робіт за квітень місяць 2010 р. 13.04.2010 р. та отримано відповідачем 14.04.2010 р., борг останнім сплачено 18.07.2012 р.

З наведеного, судом підтверджується правильність нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних втрат в такому розмірі: 1140,68 грн. пені, 15203,45 грн. інфляційних втрат, 9936,60 грн. 3% річних.

Оскаржуваним рішенням відмовлено позивачу в задоволенні вимог про стягнення збитків, пов'язаних з оплатою видатків по наданню юридичних послуг у судовій справі №7/201 (10) на суму 25 000,00грн.

При цьому суд вірно зазначив, що віднесення витрат на юридичну допомогу до збитків суперечить ст.ст.224, 225 ГК України, ст.22 ЦК України, з аналізу яких випливає, що одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків, протиправні дії, виражені у невиконанні або у неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання, причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками. Витрати на юридичний супровід не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за іншим договором.

Не відносяться вони й до складу судових витрат, так як відповідно до ст. 44 ГПК України, до складу судових витрат можна віднести витрати на юридичну допомогу, надану лише адвокатом.

На підтвердження надання послуг адвокатом позивач надав копію договору №03-08/10 про надання юридичної допомоги від 03.08.2010 р., угоду від 07.05.2012 р. про зміни до договору №1 до цього договору, платіжне доручення №112 від 15.10.2012 р. Договір та угода укладені між позивачем та підприємцем Дручек Володимиром Степановичем, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, кошти за надані послуги були сплачені на рахунок підприємця Дручек В.С. Копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю особи, яка надає правову допомогу, не надано.

В цій частині рішення місцевого господарського суду сторонами не оскаржено.

З наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, загальна сума заборгованості, яку правомірно стягнуто судом першої інстанції з відповідача на користь позивача, підтверджена матеріалами справи та складає 14403,26 грн. основного боргу, 1140,68 грн. пені, 15203,45 грн. інфляційних втрат, 10730,94 грн. - 3% річних.

Щодо доводів апелянта про те, що акти виконаних робіт форми КБ-2в, КБ-3 не підписані замовником і на них відсутні відтиски печатки, то належність даних доказів встановлено рішенням Господарського суду Львівської області у справі №7/201(10) від 01.03.2012 р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2012р., а також підтверджується висновком № 445 судової будівельно-технічної експертизи від 20.01.2012 р. по справі №7/201(10).

Апелянт не погоджується з нарахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму 154203,23 грн., оскільки, враховуючи специфіку призначення коштів, які виділені в рамках проекту «Євро-2012», за використання яких здійснювався контроль і фінансовою інспекцією встановлено порушення щодо завищення вартості робіт з боку підрядної організації, що унеможливило їх використання , вина у відповідача відсутня.

Однак згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

ЛНУ ім. І.Франка, хоч і є бюджетною установою і виплата коштів здійснюється у спеціальному порядку із Державного бюджету України уповноваженим органом, як стверджує апелянт, проте господарським та цивільним законодавством України не передбачено звільнення від сплати штрафних санкцій у зв'язку з названими обставинами.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч вимог ст.33 ГПК України апелянтом не надано суду доказів на підтвердження правомірності заявлених ним вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Львівської області від 01.04.2013р. у справі №914/190/13 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Хабіб М.І.

Якімець Г.Г.