Рішення № 32246088, 01.07.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 рокуСправа № 5013/538/12 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Змеула О.А. розглянув у судовому засіданні справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Нафтатрейд"

про стягнення 863 258,23 грн,

з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області,

з участю представника:

третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Колтуцький М.П., довіреність № 1303 від 07.09.12.

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк" (далі - Банк, позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 22.05.2012, яка містить вимоги стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Нафтатрейд" (далі - Позичальник, відповідач) заборгованість за кредитним договором № 2007-25С від 16.10.2007 у загальній сумі 863 258 грн 23 коп., з яких 466 472 грн 56 коп. боргу за кредитом, 258 380 грн 89 коп. боргу за відсотками, 30 201 грн 43 коп. пені на прострочені відсотки, 72 263 грн 37 коп. пені на прострочений кредит, 12 616 грн 35 коп. штрафу за прострочення сплати відсотків, 23 323 грн 63 коп. штрафу за прострочення сплати кредиту.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2012 у справі № 5013/538/12, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2013, позовні вимоги ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк" задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2013 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2013 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2012 у цій справі № 5013/538/12 скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Згідно реєстру - довідки про результати автоматичного розподілу справи між суддями господарського суду Кіровоградської області, справу призначено судді Змеулу О.А.

Відповідно до ухвали господарського суду від 16.04.2013 новий розгляд справи призначено на 16.05.2013.

У судовому засіданні 16.05.2013 на підставі клопотання відповідача, який не брав участі в засіданні, розгляд справи відкладено до 11.06.2013.

Відповідно до ухвали господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2013 на підставі клопотання позивача, який не брав участі в засіданні, розгляд справи відкладено до 27.06.2013.

Позивач подав письмове пояснення щодо позовних вимог та повідомив про те, що 17.12.2009 відповідач надав йому платіжне доручення № 647 про перерахування з його рахунку на рахунок банку грошові кошти в розмірі 60201,16 грн для погашення основного боргу за кредитним договором № 2007-25С від 16.10.2007, яке прийнято банком, проте грошова сума не була зарахована для погашення платежу за кредиту. ТОВ "Компанія "Нафтатрейд" отримало повернуте без виконання вищевказане платіжне доручення, про суму боргу за кредитним договором було повідомлене, в ліквідаційній процедурі до реєстру вимог кредиторів внесена заборгованість, але черга для розрахунку з відповідачем не надійшла.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову в частині стягнення боргу за основним зобов'язанням за договором кредитування у розмірі 66365,04 грн коштів, що належать ТОВ "Компанія "Нафтатрейд" і знаходяться на депозиті, а також заперечив у частині стягнення процентів за користування кредитом та заявлених штрафних санкцій за прострочення сплати кредиту та нарахованих процентів. Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 400107,52 грн. Відповідач заперечив, що ним отримано повернуте Банком без виконання платіжне доручення № 647 від 17.12.2009 про перерахування з його рахунку на рахунок Банку грошових коштів у сумі 60201,16 грн, що він не був повідомлений про суму боргу за кредитним договором.

Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області (далі - НБУ) у заяві, поданій 06.08.12 повідомив про те, що відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про національний банк України", НБУ виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систем рефінансування; у зв'язку із підтримкою ліквідності, Банк уклав із НБУ кредитний договір від 04.03.09 № 09/09/9 на суму 8 250 000 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 16,5 процентів; для забезпечення виконання зазначеного кредитного договору НБУ уклав з Банком та Позичальником договір застави майнових право від 04.03.09 № 08/09/9/ЗМП-1, за умовами якого кредитний договір з НБУ забезпечено майновими правами за кредитним договором, укладеним сторонами на суму 1 974 547 грн 24 коп.; постановою Правління НБУ від 18.12.09 № 756 з 21.12.09 відкликано банківську ліцензію, порушено процедуру ліквідації Банку та призначено ліквідатора; відповідно до ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; позивачем не надано доказів про те, що ним здійснювалися всі передбачені законодавством дії з метою погашення заборгованості за кредитним договором, у тому числі звернення до іншої банківської установи про перерахування коштів, як і не надано доказів порушення Банком своїх договірних зобов'язань; кошти, надані Банку, є об'єктом права державної власності, згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про національний Банк України", та надані у зв'язку із здійсненням НБУ своїх функції, визначених ст. 7 цього Закону і при отриманні від відповідача у першу чергу будуть спрямовані на погашення кредиту рефінансування Нацбанку.

У судовому засіданні в якому брали участь представники позивача, відповідача і третьої особи в справі, оголошувалась перерва з 27.06.2013 до 01.07.2013, про що представники повідомленні в судовому засіданні, але після перерви представники позивача і відповідача у засідання не прибули.

У результаті заслуховування пояснень представників учасників судового процесу, дослідження матеріалів справи, оцінки наявних у справі та поданих сторонами доказів, господарський суд встановив наступні обставини справи.

Із матеріалів справи слідує, що 16.10.2007 між Банком та Позичальником укладено кредитний договір № 2007-25С (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у розмірі 4 000 000,00 грн. на поповнення обігових коштів строком до 15.10.2010 зі сплатою 18,5% відсотків річних.

Умови кредитного договору, зокрема, сума кредиту та розмір процентної ставки змінювались шляхом укладення додаткових договорів № 1 від 25.06.2008, № 2 від 11.09.2008, № 3 від 15.09.2008, № 4 від 01.12.2008, № 5 від 13.02.2009, № 6 від 22.06.2009. Зокрема, відповідно до додаткової угоди № 1 від 25.06.2008, починаючи з 25.06.2008 відсоткова ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 20 % річних; відповідно до додаткової угоди № 3 від 15.09.2008, починаючи з 15.09.2008 відсоткова ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 22 % річних; відповідно до додаткової угоди № 4 від 01.12.2008, починаючи з 01.12.2008 відсоткова ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 25 % річних.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, кредит Позичальникові надав. Наведене підтверджено наявними у справі письмовими доказами, а саме, банківськими виписками про рух коштів тощо, не заперечується відповідачем у справі.

За додатковою угодою № 5 від 13.02.2009 до кредитного договору, пункт 1.1 статті 1 кредитного договору викладено в новій редакції, яким встановлено, що Банк переводить Позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію в кредит у сумі 1 974 547,24 грн на поповнення обігових коштів підприємства на строк з 13.02.2009 по 15.10.2010 із сплатою відсотків у розмірі 25 % річних.

Відповідно до внесених змін у пп. 3.3.1 п. 3.3 кредитного договору позичальник повинен забезпечити повернення кредиту не пізніше 15.10.2010 та сплату річних відсотків по останній робочий день кожного поточного місяця.

На момент укладення кредитного договору між сторонами вже існували правовідносини щодо обслуговування позивачем відкритих у нього поточних рахунків відповідача на підставі договору банківського рахунку № 03-92 від 05.01.2006 (далі - договір банківського рахунку). Відповідно до пп. 2.1.3 п. 2.1 договору банківського рахунку Банк прийняв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахункові і касові операції, приймання та видачу готівки (в межах залишку на рахунку клієнта) відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України.

17.12.2009 Позичальник надав до Кременчуцької філії Банку платіжне доручення № 647 за яким доручив перерахувати кошти у сумі 66201,16 грн, що знаходились на поточному рахунку Позичальника, на позичковий рахунок 20633020340601, призначений для видачі та повернення кредиту, для погашення частини основного боргу за кредитним договором. Таке платіжне доручення Банком було прийнято, але не виконане, оскільки зазначена сума фактично не була списана з рахунку Позичальника і не зарахована на вказаний позичковий рахунок.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 18.12.2009 № 756, починаючи з 21.12.2009 відкликано банківську ліцензію Банку та порушено процедуру його ліквідації з призначенням ліквідатора.

У зв'язку з тим, що Позичальник у встановлений строк кредит не повернув, відсотки не сплатив, то 13.05.2011 Кременчуцькою філією Банку на адресу Позичальника направлено вимогу № 208 щодо погашення кредитної заборгованості у розмірі 863 258,23 грн, з яких 466472,56 грн заборгованості за кредитом; 258 380,89 грн заборгованості за відсотками; 30201,43 грн пені за прострочення сплати відсотків за кредитом; 72 263,37 грн пені за прострочення повернення кредиту; 12 616,35 грн штрафу за прострочення сплати відсотків за кредитом; 23 323,63 грн штрафу за прострочення повернення кредиту. Вимога Банку щодо погашення кредитної заборгованості Позичальником виконана не була, що і стало причиною звернення Банку до суду з даним позовом.

Згодом, відповідно до наказу від 05.10.2012 № 39-ос АКБ "Східно-Європейський банк" діяльність Кременчуцької філії Банку була припинена, про що 17.10.2012 внесено запис до ЄДРПОУ (т.2 а.с. 137-138).

Між сторонами кредитного договору виникли правові відносини, що регулюються ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (кредитні правовідносини), за якими банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Одним з правових наслідків порушення зазначеного зобов'язання, відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, є сплата неустойки (пеня, штраф), яка в даному випадку передбачена п.п. 1.2, 4.1, 4.2 кредитного договору.

У пунктах 4.1, 4.2 кредитного договору за порушення зобов'язання встановлено таку відповідальність Позичальника: при несвоєчасному поверненні кредиту та відсотків за користування кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню, яка нараховується на суму заборгованості за кредитом та відсотками за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожний день прострочення, тобто, пеня обчислюється за весь час прострочення платежів - з розрахунку фактичної кількості прострочених днів.

При несвоєчасному поверненні кредиту та відсотків за користування кредитом Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі:

- 2,5 % від простроченої суми, якщо вона перевищує 500 000 грн;

- 5 % від простроченої суми, якщо вона не перевищує 500 000 грн.

Відповідно до правомірного та обґрунтованого розрахунку Банку заборгованість Позичальника за кредитним договором становить: за кредитом - 466 476 грн 56 коп.; за відсотками за період з 01.02.10 по 19.04.12 - 258 380 грн 89 коп.; пеня за прострочення сплати кредиту - 72 263 грн 37 коп.; пеня за прострочення сплати відсотків - 30201 грн 43 коп.; штраф за прострочення сплати кредиту - 23 323 грн 63 коп.; штраф за прострочення сплати відсотків - 12 616 грн 35 коп.

За зустрічним розрахунком Позичальника, його заборгованість Банку за кредитом становить 400107 грн 52 коп., за відсотками - 221 703 грн. 41 коп.

Поданий Позичальником зустрічний розрахунок не може бути визнаний господарським судом підставою для часткової відмови в задоволені позовних вимог. Посилання Позичальника на те, що ним вжито всіх заходів щодо виконання грошових зобов'язань по кредитному договору шляхом звернення до Банку про перерахування за платіжним дорученням № 647 основного боргу за кредитом у сумі 66 201 грн 16 коп., а також на ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України відхиляються судом, оскільки Позичальник не довів того, що ним були вжиті усі необхідні заходи, направлені на виконання зобов'язань по сплаті сум кредиту та відсотків.

Заперечуючи частину позовних вимог Позичальник посилається на свою необізнаність щодо невиконання Банком його платіжного доручення від 17.12.2009 № 647, тобто про існування у нього боргу за кредитом саме в спірному розмірі 466 476 грн 56 коп.

Господарський суд виходить з того, що відповідно до абзацу 2 п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів. Договором банківського рахунку між сторонами не встановлено строку внутрішньобанківського переказу коштів.

За загальним правилом, встановленим ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, тобто, відповідно до законодавства платіжні документи Позичальника повинні бути виконані з наступного операційного дня.

18 грудня 2009 року була п'ятниця, тому другий операційний день визначається понеділком - 21 грудня 2009 року і одночасно цей день є датою, з якої розпочато процедуру ліквідації і зупинено виконання всіх банківських операцій згідно з ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Виходячи з викладених вище обставин, порушення порядку здійснення банківських розрахунків з боку Банку відсутні.

Між тим, обізнаність Позичальника про те, що Кременчуцькою філією Банку не було виконане платіжне доручення від 17.12.2009 № 647 на суму 66201 грн 16 коп. підтверджується матеріалами справи, а саме, поданою самим Позичальником довідкою про рух коштів по банківському рахунку за період з 01.01.2009 по 31.01.2010 в якій строчці "сальдо на 31.01.2010" зазначена сума 66201,16 грн, яка залишилася на рахунку Позичальника (т.2 а.с.103); листом Позичальника до тимчасового адміністратора Банку від 22.12.2009 № 204 у якому Позичальник зазначає, що станом на 22.12.2010 він має зобов'язання перед Банком по погашенню в строк до 15.10.2010 кредиту в сумі 466 472,56 грн та просить дозволити погасити відсотки та здійснити часткове погашення заборгованості по кредитному договору за рахунок коштів у сумі 76072,56 грн, що знаходяться на його поточному рахунку, на які накладено мораторій (т.1 а.с.54); листом Позичальника до ліквідатора Банку від 18.02.2010 № 44 в якому зазначено, що залишок коштів Позичальника станом на 18.02.2010 становить 66 201,16 грн (т. 1 а.с.59). Також відповідач надав суду засвідчену ним копію листа Кіровоградської філії Банку від 15.04.2010 у якому повідомляється, що станом на 15.04.2010 на поточних рахунках відповідача обліковуються кошти відповідно в сумі 66201 грн 16 коп. та 163 грн 88 коп, а також копію свого листа від 24.05.2011 № 88 у якому зазначив, що на його відповідному рахунку знаходяться кошти у розмірі 66201,16 грн, які 17.12.2009 за платіжним дорученням № 647 він намагався сплатити в рахунок заборгованості за кредитом; платіжне доручення проведено Банком, але з невідомих причин зазначена сума не зарахована в рахунок погашення заборгованості за кредитом (т. 1 а.с. 60, 63).

Окрім того, в ході ліквідаційної процедури Банку ліквідатором складено реєстр вимог кредиторів, серед який також є кредиторські вимоги відповідача на суму 66365,04 грн, підставою внесення цих вимог до реєстру вимог була заява відповідача № 5 від 13.01.2010 (т.2 а.с. 174).

Підставою для внесення змін до зазначеного вище реєстру вимог кредиторів та зарахування зустрічних однорідних вимог могло бути відповідне рішення суду. Втім, таке рішення в якості доказу сторонами у справі не надано.

Поряд з цим, Позичальником частково визнано позов, але не надано жодних доказів того, що ним здійснювались усі передбачені законодавством дії з метою погашення заборгованості за кредитним договором, у тому числі шляхом звернення до іншої банківської установи про перерахування необхідної суми коштів.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків, господарський суд дійшов до висновку про правомірність позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції в таких розмірах: 30201,43 грн пені за прострочення сплати відсотків за кредитом; 72 263,37 грн пені за прострочення повернення кредиту; 12 616,35 грн штрафу за прострочення сплати відсотків за кредитом; 23 323,63 грн штрафу за прострочення повернення кредиту.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, але не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський суд виходить з того, штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками Банку, що даний випадок є винятковим, оскільки Позичальник до моменту настання терміну повернення кредиту 15.10.2010, у певній мірі намагався повернути частину кредиту в сумі 66201,16 грн, але внаслідок того, що Банк був позбавлений банківської ліцензії, ця сума коштів не була списана з рахунку Позичальника і зарахована в погашення кредиту. У подальшому Позичальник звертався до керівника Кременчуцької філії Банку з пропозицією вирішити питання щодо погашення всієї суми заборгованості за кредитом у зв'язку із закриттям Світловодського відділення Кременчуцької філії Банку, в якій Позичальник обслуговувався, що засвідчено копією листа від 24.05.2011 (т. 1 а.с. 63).

У даному випадку до моменту настання терміну повернення кредиту було відкликано ліцензію та розпочато процедуру ліквідації Банку, що також вплинуло на хід виконання Позичальником зобов'язання за кредитним договором. Встановлені у справі обставини мають істотне значення і враховуються господарським судом.

За вказаних обставин господарський суд дійшов до висновку про те, що нараховані відповідачу штрафні санкції - штраф і пеню, необхідно зменшити на 50 %, виходячи з істотних обставин справи, що мають значення, а саме, позовні вимоги про стягнення: пені на прострочені відсотки задовольнити на суму 15100 грн 71 коп.; пені на прострочений кредит задовольнити на суму 36131 грн 68 коп.; штрафу за прострочення сплати відсотків задовольнити на суму 6308 грн 17 коп.; штрафу за прострочення повернення кредиту задовольнити на суму 11661 грн 81 коп.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 17265 грн 16 коп. покладаються на відповідача повністю, оскільки у разі зменшення судом розміру неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги про стягнення 466 472 грн. 56 коп. боргу за кредитом, 258 380 грн. 89 коп. боргу за відсотками задовольнити.

Позовні вимоги про стягнення: пені на прострочені відсотки задовольнити частково на суму 15100 грн 71 коп.; пені на прострочений кредит задовольнити частково на суму 36131 грн 68 коп.; штрафу за прострочення сплати відсотків задовольнити частково на суму 6308 грн 17 коп.; штрафу за прострочення повернення кредиту задовольнити частково на суму 11661 грн 81 коп.

У решті позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Нафтатрейд" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Комсомольська, 36; ідентифікаційний код 30078626) на користь відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк" (01042, м. Київ, вул. Драгомирова, буд.2, оф. 1; ідентифікаційний код 19364130) 466 472 грн. 56 коп. боргу за кредитом, 258 380 грн. 89 коп. боргу за відсотками, 15100 грн 71 коп. пені на прострочені відсотки; 36131 грн 68 коп. пені на прострочений кредит; 6308 грн 17 коп. штрафу за прострочення сплати відсотків; 11661 грн 81 коп. штрафу за прострочення повернення кредиту; а також 17265 грн. 16 коп. витрат на сплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повне рішення складено 08.07.2013

Суддя О.А. Змеул