Ухвала суду № 32246020, 04.07.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

04 липня 2013 року Справа № 6/199

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя

до відповідача Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 16 820 520 грн. 96 коп.

орган виконання судових рішень - відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ

Суддя Василенко Т.А., розглянувши матеріали скарги Державного підприємства «Ровенькиантрацит» на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

Секретар судового засідання Лисенко В.П.

У засіданні брали участь:

від позивача - не прибув;

від відповідача - Шамкій В.М., дов. № 1-3/3д-41 від 01.04.2013;

- Степаненко О.М., дов. № 1-3/3д-43 від 01.04.2013;

від органу виконання рішення суду - Комашко Г.В., дов. № 27-44/4.4/1801 від 18.12.12.

24.05.2013 Державне підприємство "Ровенькиантрацит" - відповідач у справі, звернулось до господарського суду зі скаргою від 17.05.2013 б/н на дії та бездіяльність відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

В даній скарзі ДП "Ровенькиантрацит" просить:

- визнати незаконною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в частині не направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.09.2008 року та не надання ДП "Ровенькиантрацит" строку на добровільне виконання;

- визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013;

- скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013.

В той же час, в судовому засіданні 06.06.2013 повноважний представник відповідача подав заяву в порядку ст. 22 ГПК України, за якою фактично змінив вимоги за скаргою та просив суд:

- визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013;

- скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013.

Судом вказана заява була прийнята до розгляду, у зв'язку з чим суд перейшов до розгляду скарги по суті саме за вимогами:

- визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013;

- скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013.

В судовому засіданні 04.07.2013 представниками відповідача - заявника за скаргою, подано «Уточнення скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України».

Відповідно до п. 3.11 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ГПК зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Згідно п. 3.12 вказаної постанови встановлено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК ( 1798-12 ) з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу ( 1798-12 ). Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК ( 1798-12 ).

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК ( 1798-12 ), проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

В той же час, відповідно до п. 9.8 до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що за змістом частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» і частини першої статті 1221 ГПК розгляду господарським судом підлягають ті скарги на рішення, дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби, які подано прокурором або сторонами виконавчого провадження (стягувачем чи боржником), відкритого на підставі виданого господарським судом виконавчого документа; скарги ж, подані іншими, крім зазначених, особами розгляду в господарських судах не підлягають.

Згідно п. 9.9 постанови скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження».

У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII1 ГПК тощо.

Тобто, в даному випадку така заявка як уточнення скарги подана відповідачем не передбачена нормами ГПК. При цьому, заявником після початку розгляду скарги по суті було змінено предмет скарги, що є неприпустимим виходячи з наведених вище норм господарсько-процесуального кодексу України.

Виходячи з цього, уточнення скарги, подано відповідачем в судовому засіданні 04.07.2013 до розгляду не приймається, а лише долучається до матеріалів справи.

За таких обставин суд розглядає вимоги за скаргою:

- визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013;

- скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013.

Представник позивача правом на участь в судовому засіданні повноважного представника не скористався та надав до суду клопотання, за яким повідомив про можливість розгляду справи за умови відсутності його представника.

Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України письмовий відзив або пояснення на скаргу не надані, але представники виконавчої служби в судових засіданнях проти скарги заперечували. В той же час, ДВС до справи долучені до справи витребувані судом матеріали виконавчого провадження з виконання наказу суду №6/199.

Відповідно до ст. 121- 2 ГПК України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи та подану скаргу, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування вимог за скаргою ДП "Ровенькиантрацит" зазначає, що 07.05.2013 на адресу підприємства надійшли: постанова про поновлення виконавчого провадження ВП №14606231 від 24.04.2013 та постанова про стягнення виконавчого збору від 24.04.2013 року у розмірі 1 063 468, 81 грн.

З отриманих постанов ВП №14606231 скаржнику стало відомо, що 03.09.2009 року по примусовому виконанню наказу-дублікату № 6/199 від 30.12.2008 року відкрито виконавче провадження №14606231, яке 20.01.2010 року було зупинено до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу.

Як зазначає скаржник, вказані постанови не були направлені на адресу скаржника і останній не був повідомлений, що він є стороною виконавчого провадження. Крім того, державний виконавець не пересвідчився щодо наявності добровільного погашення заборгованості боржником.

Враховуючи не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження, скаржник був позбавлений права оскаржити розмір суми пред'явленої до виконання по постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №14606231, з якою скаржник не згоден.

В т ой же час, в судовому засіданні 04.07.2013 представниками відповідача подано лист за яким зазначено, що станом на 01.09.2010 загальна заборгованість ДП «Ровенькиантрацит» перед ВАТ «Діпроенерго» складала 56 635 577,42 грн.

Погашення заборгованості здійснювалося шляхом розрахунку векселями на відвантаження вугільної продукції на адреса ВАТ «Дніпроенерго».

Відповідно до акту приймання-передачі векселів від 30.12.2009 ВАТ «Дніпроенерго» було передано 4 простих векселів на загальну суму 35 264 733,95 грн.

Погашення заборгованості здійснювалось за договорами № 3-11 від 29.09.2009 та №24/63 від 28.12.2007, про що свідчить погодження податкової інспекції м. Ровеньки.

Загальною сумою переданих векселів погашено заборгованість за вказаними договорами.

Заявник вважає, що при винесенні спірної постанови про стягнення виконавчого збору державний виконавець не пересвідчився в добровільному виконанні рішення, тим самим порушив норми Закону України «Про виконавче провадження».

Оцінивши матеріали справи та доводи відповідача, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

В даному випадку, суд вважає, що позивач не пропустив встановлений законом строк для подачі відповідної скарги на дії органів державної виконавчої служби щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору .

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами від імені України і є обов'язковими для виконання на всій території України. Обов'язковість рішення суду, як одна із засад судочинства також встановлена нормами Конституції України, які є нормами прямої дії. Недотримання цього принципу порушує правовий порядок, встановлений державою.

Статтею 4-5 ГПК України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення та постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов, господарських судів тягне відповідальність, встановлену ГПК України та іншими законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, виконанню підлягають рішення, ухвали і постави судів загальної юрисдикції у цивільних справах та господарських судів.

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.12.2008 у справі № 6/199 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь попередню оплату у розмірі 725472 грн. 14 коп., 3% річних у сумі 10287 грн. 45 коп., неустойку у сумі 3491043 грн. 20 коп., витрати по оплаті державного мита в сумі 6407855 грн. 86 коп., витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 29 грн. 65 коп. На виконання вказаного рішення суду виданий відповідний наказ.

В той же час, ухвалою господарського суду Луганської області від 17.09.2009 було виправлено описку у вказаному рішенні та викладено п. 2 рішення у наступній редакції:

"Стягнути з Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, б.6, код 32320704, на користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя, вул. Гребельна, б.2 (поштова адреса -м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, б.20), код 00130872, попередню оплату у розмірі 725472 грн. 14 коп., 3% річних у сумі 10287 грн. 45 коп., неустойку у сумі 3491043 грн. 20 коп., витрати по оплаті державного мита в сумі 6407 грн. 86 коп., витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 29 грн. 65 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили".

При цьому, вказана ухвала була направлена лише сторонам у справі та до ДВС судом не направлялася.

Відповідно до заяви стягувача від 19.08.2009 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Іванченко О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.09.2009 з виконання наказу суду № 6/199 від 30.12.2008.

В п. 2 резолютивної частини постанови зазначено про надання боржнику семиденного строку з дня отримання постанови добровільно виконати рішення суду згідно наказу господарського суду Луганської області № 6/199 від 30.12.2008.

Копія вказаної постанови була направлена сторонам згідно супровідного листа від 09.09.2009, про що є відмітка в журналі вихідної кореспонденції.

Так, згідно ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній станом на 03.09.2009) зазначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. Тобто, нормами закону не було передбачено направлення певного порядку постанови про відкриття виконавчого провадження і законом не встановлював необхідності направлення такої постанови рекомендованою поштою або з відповідним повідомленням.

Згідно постанови від 20.01.2010 виконавче провадження щодо боржника було зупинено на підставі ст. ст. 34, 36 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що підприємство відповідач внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

24.04.2013 виконавче провадження щодо ДП «Ровенькиантрацит» було поновлено та 24.04.2013 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто, спірна постанова була винесена з урахуванням норм Закону України «Про виконавче провадження» чинній на вказану дату.

Так, відповідно до ст.. 27 закону зазначено, що У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як було вказано вище, постановою державного виконавця від 03.09.2009 відкрито виконавче провадження з виконання наказу суду № 6/199 та надано відповідачу надано строк для добровільного виконання.

Відповідачем доказів добровільного виконання рішення суду у встановлений строк не надано.

В той же час, відповідачем не було надано доказів повідомлення державну виконавчу службу про добровільне або самостійне виконання наказу суду як то у встановлений законом строк так і взагалі.

При цьому, наданий 04.07.2013 відповідачем акт приймання-передачі векселів від 30.11.2009 та інші документи не підтверджують факт добровільного виконання наказу суду №6/199 станом на 24.04.2013. Разом з цим, позивачем на вказану дату не було надано будь-яких заяв про виконання відповідачем відповідного рішення суду.

Тобто, станом на 24.04.2013 (на момент винесення спірної постанови) у державного виконавця були відсутні будь-які докази які б підтверджували самостійне виконання боржником відповідного виконавчого документу.

Також, про описку припущену в рішенні суду від 16.12.2008 в частині суми державного вита державна виконавча служба своєчасно повідомлена не була.

Виходячи з наведеного, дії державної виконавчої служби з винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013 правомірні та відповідають нормам Закону України «Про виконавче провадження».

Також слід зазначити, що лише 05.06.2013, тобто під час слухання скарги в суді позивачем у справі - ВАТ «Дніпроенерго» було направлено заяву до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про повернення наказу суду № 6/199 від 16.12.2008.

В той же час доводи заявника за скаргою щодо необізнаності про відкриття виконавчого провадження є необґрунтованими та суперечать зібраним у справі доказам.

Виходячи з наведених вище обставин справи та норм діючого законодавства, вимоги заявника - ДП «Ровенькиантрацит», щодо визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013 слід відхилити.

Відповідно до п. 9.13. Постанови Пленуму ВГСУ № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

В той же час, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Виходячи з наведеного, вимоги заявника щодо скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013 також слід відхилити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 22, 86, 87, 121-1 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ДП «Ровенькиантрацит» на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.04.2013 відхилити.

Суддя Т.А. Василенко